Віват, Академіє!..
У цей самий день народився її беззмінний уже майже півстоліття президент – академік Борис Патон, який продовжив справу батька, Євгена Патона, в дослідженні зварювання металів.
На святкування прибули вищі особи держави – Президент України Віктор Ющенко і прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.
Президент вийшов на сцену першим під руку з академіком Патоном під звуки козацького маршу. Зал зустрів їх оплесками. Кілька секунд вони були на сцені самі. Далі один за одним з'явилися члени президії НАНУ і почали розсаджуватися на виставлених у ряд кріслах. Серед «академічних» академіків були й ті, хто встиг проявити себе в далекій від чистої науки сфері – у політиці: народний депутат і екс-голова Верховної Ради Володимир Литвин, який вважається одним з найімовірніших претендентів на вакантне нині крісло спікера; екс-міністр науки та освіти Василь Кремінь, колись близький до СДПУ(о); Володимир Семиноженко – також екс-нардеп і колись один з лідерів НДП, а нині глава громадської організації «Український форум», чиї збори вітають екс-президенти України Леонід Кравчук і Леонід Кучма…
Поки розсаджувалися, на сцені з'явилася прем'єр-міністр Юлія Тимошенко у супроводі міністра науки й освіти її Кабінету Івана Вакарчука. Вона з'явилася якось навіть непомітно, вітаючись з академіками за руку, але в залі її помітили і зустріли овацією – як-не-як глава оргкомітету святкування і взагалі…
Незручна пауза виникла, коли високі особи почали розсаджуватися: прем'єр мала сидіти по центру поряд із Президентом. Він, здавалося, не помітив сусідку, і крісло їй посунув міністр Вакарчук. Сіли…
Академік Патон вітав збори, заграв Державний гімн. Президент, прем'єр і міністр освіти, поклавши руку на серце, натхненно співали «Ще не вмерла Україна», наукова еліта слухала гімн стриманіше…
У вступній промові Борис Патон говорив про довгий шлях становлення Національної академії, біля витоків якої стояли учені зі світовими іменами, згадав першого президента НАНУ Володимира Вернадського, перерахував досягнення української академічної науки і окреслив перспективні напрями подальших досліджень у сфері високих технологій. Патон розповідав, що нині, незважаючи на нелегкі для науки часи, Академія налічує близько 19 тисяч науковців, у її структурі близько 170 інститутів, які ведуть роботу в різних напрямах точних та гуманітарних наук. Президент і прем'єр слухали промову, одночасно вивчаючи папери, що лежали перед ними: Юлія Володимирівна нервово гортала аркуші, а Віктор Андрійович натхненно черкав і щось вписував у текст свого виступу.
Втім, згодом, коли йому було надано слово, Президент не користувався підготовленим матеріалом. Віктор Андрійович привітав присутніх з «особливою подією національного масштабу» – ювілеєм Академії наук України, а також із річницею ще однієї події, яка має історичне значення для української держави, – 17-ю річницею Всеукраїнського референдуму 1991 року, на якому переважна більшість українських громадян проголосувала за державну незалежність. Особливо вітав Віктор Андрійович Бориса Патона, зауваживши, що його життя і приклад його сім'ї є прикладом самовідданого служіння науці, рідному народу й Вітчизні.
Півгодинний виступ глави держави, здавалося, торкнулося всього: і минулого Академії – зокрема, подій 30-х років, коли українські наукову та культурну еліту було фактично знищено, і місії НАНУ як потужного культурного і духовного центру…
«У найчорніші роки українська Академія стояла на варті нашої ідентичності, духовності, мови і культури, – говорив Президент. – Багато вчених-патріотів стали жертвами тоталітарного режиму…»
Віддавши дань минулому, Президент заговорив про майбутнє.
«Ми живемо за часів, коли майбутнє будь-якої країни визначають її інтелектуальні ресурси. Сьогодні конкуренція між розвиненими країнами перетворилася на конкуренцію у сфері науки, технологій та освіти. Саме вони визначають національну безпеку держави, конкурентоспроможність її економіки, рівень життя… Тому головне завдання, яке стоїть перед нашою наукою і владою, – забезпечити успішний перехід України до інформаційного етапу розвитку», – переконував присутніх Президент.
У цьому контексті Віктор Андрійович не обійшов увагою обсяги нинішнього фінансування з держбюджету, яке, за словами глави держави, збільшилося вдвічі і становить на сьогоднішній майже 5 мільярдів гривень… Віктор Ющенко наголосив, що таких сум українська наука ще не отримувала, проте закликав бізнес-структури, представників яких, утім, у залі не спостерігалося, тісніше та плідніше співпрацювати з ученими…
Так плавно, але вірно Президент перейшов до насущних питань, тобто до політики. Віктор Андрійович не згадував ні вибори, ні парламент з Кабміном, представники якого сиділи поряд з ним у президії, ні політичне протистояння, яке в умовах кризи виглядає дедалі потворніше…
Президент заявив, що дебати з приводу антикризового руху 2009 року попереду, що політикум та громадськість стоять на порозі рішень, як сформувати таку «антикризову» політику наступного року… До речі, на з'їзді партії «Наша Україна» минулої суботи, на якому Віктора Ющенка одностайно обрали її головою, було прийнято досить розлогу резолюцію, що містить базові положення плану антикризових дій цієї політичної сили та її ідейного і тепер уже фактичного лідера. Іншими словами, в майбутніх дебатах Президентові і його партії, мабуть, є що запропонувати вже сьогодні.
«Ми допустили дуже велике суб'єктивне втручання в багато базових галузей, тому і зазнаємо зараз таких втрат і в аграрному секторі, і в металургії, і у вугільній промисловості, – заговорив Віктор Андрійович про винних, вживаючи займенник першої особи множини. – Все це сага про те, як караються окремі галузі, економіка, нація за популізм!..»
Прем'єр слухала все це, продовжуючи вивчати свої папери. Перше відділення наближалося до кінця, і її виступ відклався на другу частину заходу.
«Темою номер один для нас є відсутність реформ у виробничому секторі, і підмогою в цьому повинна стати національна наука, – продовжував тим часом Президент. – Я б хотів, щоб ми не жили минулим, я б хотів, щоб українська наука мала слово, мала голос!..»
На сцену вийшов заступник глави Секретаріату Президента Юрій Богуцький, чиєю місією цього вечора було оголосити нагороджених.
«Я щиро вдячний кожному з вас за самовіддану працю, за гідний внесок у будівництво незалежної України! – вітав їх Президент, вручаючи нагороди. – Держава пишається вами і високо оцінює ваші зусилля!»
На сцену один за одним виходили академіки, членкори, доктори і кандидати наук, з рук Президента отримували червоні оксамитові коробочки з орденами і грамоти. Після перерви на запрошених чекав концерт класичної музики і виступ прем'єра.
Юлія Тимошенко розповіла про те, що слід поглиблювати співпрацю НАНУ з усіма гілками влади і нагадала, що за її ініціативою на засідання уряду завжди запрошуються представники Академії. Вона також нагадала, що саме з її подачі президента НАНУ Бориса Патона було включено до складу РНБОУ.
«Настав час, коли вчені мають повернути собі статус не лише творців нових знань, а й експертів найважливіших державних рішень», – наголосила вона, додавши, що уряд планує збільшити асигнування науки в проекті держбюджету на 2009 рік. Хоч би як там було, її слово у цьому залі було останнім.
Але день на цьому не закінчився: буквально за годину після закінчення офіційної частини вшановування НАНУ з Секретаріату Президента вустами прес-секретаря Президента Ірини Ванникової пролунала вимога до прем'єр-міністра у п'ятиденний термін розв’язати всі питання розрахунків з Росією за газ. Також вона повідомила, що Президент не підпише бюджет-2009, якщо не буде збільшено фінансування армії.
Сам Президент виступив у тригодинному вечірньому ефірі каналу ICTV, який днями відвідав глава його Секретаріату Віктор Балога і повідомив, зокрема, що вважає обрання президента в парламенті ударом по демократії і свободі в країні, а також занепокоївся не знятою загрозою створення у парламенті «московської» коаліції і тим, що половина фракції НУНС куплена БЮТом. Також Віктор Андрійович закликав депутатів створити парламентську більшість, не концентруючи увагу на коаліційній процедурі, і якнайшвидше обрати спікера, здатного вести «нормальну щоденну компромісну роботу»…
І Президент, і прем'єр прожили цей день не даремно. Плоди їхньої праці, судячи з усього, почнуть дозрівати вже цього тижня: в усякому разі ніч для деяких представників політикуму минула без сну, в консультаціях про кандидатуру спікера, більшість та інші речі, які, треба сказати, дедалі менше турбують суспільство.
