Партія регіонів: життя за законами «вовків»
Ця хвороба не оминула й такого колоса, як Партія регіонів - хоча, по правді кажучи, у багатьох її «сусідів» по парламенту справи ще гірші. Але за останні місяців зо два і в Партії регіонів сталося багато такого, що стверджувати, як це було раніше, нібито в партії все гаразд і нічого їй не загрожує, стає дедалі проблематичніше. Хоча, уявіть, стверджують.
Цікава лупологія (lupus – лат. вовк)
Колись політолог, що нині консультує Партію регіонів, у розмові з автором статті порівняв це політичне утворення з вовчою зграєю, яка тримається разом для виживання і безпеки. Власне, саме захист і просування власних інтересів, легітимація у владі так званої «донецької групи», що стала на 2000 рік найпотужнішою в Україні, були і залишаються першочерговими завданнями Партії регіонів – політичної «надбудови» над фінансово-промисловим базисом Сходу.
Етологи розповідають, що вовча сім'я, як правило, закріплює за собою певну територію, куди не допускає «чужаків». Групове завивання служить для об'єднання сім'ї-зграї і сигналізує про міцну зайнятість певної ділянки. Охорона території від «чужаків» певною мірою виключає великі конфлікти між зграями.
Завивання досвідченого вовка – густе і низьке; завивання переярків і вовченят – на високих нотах, зі скигленням; прибулі не виють – вони голосять, видаючи типово щенячий гавкіт і вищання.
У зграї всі підкоряються ватажкові – найсильнішому самцю, причому сила не завжди є ознакою розуму й чуття. Були випадки, коли ватажок наводив зграю на засідку мисливців, і в момент смертельної небезпеки вся зграя накидалася на нього і розривала в шматки, помстившись таким чином за невдачу. Ті, що вижили, перетворювалися на вовків-одинаків або шукали притулку в інших зграях, перетворюючись там на тих, що «прибилися».
Після дострокових виборів 2007-го Партія регіонів знову, як і в 2005-му, опинилася в опозиції. І знову, як і впродовж минулих двох років, перед бізнес-елітами, що становили партійну верхівку, постала проблема вибору: що робити – співпрацювати з владою чи протистояти їй? І якщо співпрацювати, то якій із частин-антагоністів цієї влади віддати перевагу в побудові ситуативних союзів: Президентові Ющенку чи, все ж таки, прем'єрові Тимошенко?..
Частина ПР, уособлювана Рінатом Ахметовим і його оточенням, для якої стратегічним пріоритетом завжди були й залишаються інтереси бізнесу, шукала і порозумілася з владою, а саме з Президентом і його Секретаріатом. Інша частина, що згуртувалася навколо Віктора Януковича, поставила за мету наступні президентські вибори і обрала роль непримиренної опозиції, наскільки це взагалі можливо для тих, хто завжди був у владі.
Зрозуміло, подавати «розлом» у ПР по лінії Ахметов-Янукович дуже спрощено: у ПР щонайменше десяток «груп», що відрізняються за ступенем впливу, регіональними ознаками, бізнесом, особистими контактами etc., і об'єднуються в коротко- або довгострокові союзи на базі тих самих спільних бізнес-інтересів. Внутрішньовидова боротьба в ПР була присутня, звичайно, завжди, але до останнього часу відбувалася за закритими дверима: розбіжності в «регіональному» середовищі не ставали надбанням широкої громадськості. Якщо й траплявся якийсь «витік» і починалися розмови про назріваючий конфлікт і розкол, не кажучи вже про зміну лідера, у відповідь незмінно лунало: Партія регіонів єдина, лідер у нас один, цілі зрозумілі, завдання поставлені – за роботу товариші!..
Але з початком нового політичного сезону щось змішалося в «будинку Облонських», і те, що досі відбувалося приховано, почало прориватися назовні.
«Відрізані шматки»
Так, на початку вересня з лав Партії регіонів виключили Раїсу Богатирьову, котра майже рік плідно працювала на ниві керівництва президентською структурою – РНБОУ, яка мала стати противагою уряду Юлії Тимошенко, «другим Кабміном». Методом виключення Раїса Василівна була покарана за те, що в ході візиту в США, на конвенті Демократичної партії, заявила, що схвальна реакція Віктора Януковича на визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії є його особистою позицією, яка не збігається з позицією Партії регіонів.
«Раїса Василівна - досвідчений політик і досвідчений фахівець, вона не може не розуміти, якою буде реакція лідера партії і реакція партії, - сказав на це Віктор Янукович. - Навіщо вона це зробила, я не знаю. Якщо це проект, який вона виконує на замовлення наших політичних опонентів, - хай це буде на її совісті».
До речі, в грудні, після видання указу Президента про призначення Богатирьової секретарем РНБОУ, політрада партії не рекомендувала їй іти на цей пост. Тоді практично вперше в партії виявилися публічні розбіжності між «голубами», які через прагматичні причини серйозно ставляться до питання лояльності до Президента (Рінат Ахметов, Борис Колесніков, та ж сама Раїса Богатирьова), і «яструбами», яким були ближчі позиції Віктора Януковича та його оточення. Появу Богатирьової на посту секретаря Радбезу пов'язували, в першу чергу, з результатами кулуарних домовленостей Ріната Ахметова і Бориса Колеснікова з головою Секретаріату Президента Віктором Балогою та Президентом особисто. Янукович, який спочатку досить жорстко відреагував на це призначення, тоді не ризикнув починати відкритий конфлікт з даного питання. Але у вересні ситуація вже була інакша.
Сама Богатирьова, у відповідь на виключення з ПР, >відверто заявила, що великі надії покладає на другу каденцію чинного Президента, а Віктор Янукович, на її думку, навряд чи зуміє вписатися в умови та ідеологію нового часу:
«Сьогодні Віктор Федорович - один з найбільш рейтингових політиків. Правда, це той «подіум», який був побудований для нього ще в 2004 році. А сьогодні настає нова політична епоха, і їй навряд чи підходить ідеологія того часу. Очевидно, що лідер ПР не вітає внутрішніх реформ і боїться їх. Сьогодні партія практично не має зрозумілої і адекватної політичної лінії, ми спостерігаємо в ній застійні процеси. ПР увійшла в депресію. Чим живе виборець, вона не знає і не розуміє, в геополітичних координатах вона теж загубилася: неправильно оцінює зміни в світовій політиці. Та й у внутрішній політиці використовує, здається, не найкращі і навіть небезпечні ідеї, експлуатуючи, наприклад, тему протистояння сходу і заходу. Отже в партії в наявності початок глибокої політичної кризи…»
Тоді ж Богатирьова розповіла, що всі рішення в партії ухвалює виключно Віктор Янукович, і спрямовані вони на обслуговування його політичної кар'єри, і що Янукович повністю контролює списки кандидатів у депутати, що вже не влаштовує дуже багатьох у партії. Тоді ж вона натякнула на вплив на Януковича якоїсь «київської групи», що посилюється, не назвавши, щоправда, жодних імен.
Судячи з усього, Богатирьова мала на увазі Віктора Медведчука, з яким, за інформацією джерел у ПР, велися переговори про надання йому місця у виборчому списку ПР і про вливання СДПУ(о) в ПР. Ну, не про Дмитра ж Табачника, Василя Горбаля та інших депутатів ПР, що вважаються «київськими», йшла мова врешті-решт? До того ж з вищезазначеними товаришами теж почалися проблеми, про що нижче.
Наступним крупним «пташеням», що випало з партійного «гнізда», був Тарас Чорновіл, який у перших числах жовтня поклав партквиток Партії регіонів на стіл і пояснив свій крок незгодою з «флюгерською» політикою Партії регіонів – зокрема, в питаннях створення політичних союзів (на той момент стало очевидно, що коаліції з БЮТ не буде, а ПР узяла курс на дострокові парламентські вибори). При цьому Чорновіл стверджував, що якраз ніякого розколу в ПР не буде:
«Внутрішньої ситуації в Партії регіонів не може бути. Буде перестрілка, а не канонада. Ця партія не може розколотися в принципі. Там може відбутися дуже тихий переворот або ж незадоволені можуть тихенько від неї відійти. Про розкол у ПР говориться з 2004 року, але ці розмови смішні. Партія регіонів – це абсолютна константа. У ній або один лідер піде і благословить наступного, незалежно від того, що він думає, або ж незадоволені з неї йдуть, як я. Все!..»
При цьому Чорновіл у численних інтерв'ю, якими рясніли ЗМІ, неодноразово повторював, що криза в партії дійсно глибока, що в блискуче майбутнє Партії регіонів він не вірить, оскільки повторюється досвід СДПУ(о). Слід зазначити, що в експертному середовищі потоки одкровень Чорновола в контексті дистанціювання від політичної діяльності сприйняли вельми скептично: мовляв, так з політики не йдуть, і що Чорновіл явно включений в якийсь негласний проект – щоправда, поки що незрозуміло, в який і на чию користь. До того ж небоязко говорити дуже багато з того, що говорить Чорновіл, на думку багатьох, можна тільки маючи залізні гарантії безпеки, тому що в цій країні мати ворогами деяких знаних «регіоналів» - вельми і вельми некомфортно.
«Несносен мне твой ропот дерзкий...» (Олександр Пушкін)
Про те, що в Партії регіонів є якась «плаваюча» група незадоволених, говорили давно. Причини для цієї незадоволеності були різні – і особисті амбіції, і незадоволення рівнем лобіювання бізнес-інтересів, і бажання витіснити того чи іншого однопартійця із зайнятої ним території (показовий приклад – боротьба за Київ).
Відразу після виключення з ПР Раїси Богатирьової, заступник голови партії Борис Колесніков у вельми жорсткій формі вимагав виключити з ПР Дмитра Табачника:
«Якщо бути послідовними, то потрібно починати не з Богатирьової. Давайте почнемо з цього дешевого клоуна – Дмитра Табачника!..»
Борис Вікторович не забув спічу Дмитра Володимировича на з’їзді в «столиці сепаратизму» - Сєверодонецьку, в березні цього року, що проходив під зовні безневинними гаслами розвитку місцевого самоврядування. До речі кажучи, Ріната Ахметова на цьому заході не було – він якраз хворів на грип. З трибуни з'їзду Табачник заявив, що бізнесмени Сходу України готові домовлятися з Президентом Віктором Ющенком, оскільки гроші люблять тишу.
«Ми обов'язково наполягатимемо на жорстких заходах щодо Табачника! Це думка моя, Ріната Ахметова і всіх бізнесменів південного сходу – членів ПР, - розвинув тему Колесніков. - Чесному бізнесу потрібні не домовленості, а прозора влада і чесні закони! Домовленості важливі бюджетним злодюгам типу Табачника. Це їм тиша потрібна, щоб безкарно цупити державне майно…»
Спочатку Віктор Янукович спробував згладити і приховати «вістря», що виступило, заявивши, що «якоюсь мірою Колесніков має рацію, а якоюсь - ні». Сам Дмитро Володимирович вважав за краще тоді це не коментувати, з партії його ніхто не виключив. Натомість незабаром з'явилися чутки, що Дмитро Володимирович виходить з ПР сам і може осісти в списках комуністів. Причому не лише він. Щоправда, ні комуністи, ні сам Табачник цю інформацію не підтверджують.
Новоспеченим комуністом, схоже, прагне стати і Василь Грицак - № 92 в списку ПР, що очолював галасливу групу «регіоналів», які колективно були на засідання ЦВК під час позачергової виборчої кампанії 2007 року. Раніше неговіркий Грицак почав розповідати, що «певні особи в керівництві ПР вирішили витиснути» його з керівних органів партії, плетуть проти нього інтриги тощо, і на знак протесту відмовився голосувати солідарно з партією, а тільки за покликом власного сумління – зокрема, з питання фінансування дострокових виборів. До речі кажучи, «своїх» витискувачів Грицак назвав поіменно: Сергій Льовочкін, Ганна Герман і Юрій Бойко. Але партквиток, як Чорновіл, класти на стіл не поспішав.
Щоб уявити міру рішучості Грицака вивести всіх, кого тільки можна, на чисту воду, і перелік «ворогів» Грицака, досить подивитися на заголовки передовиці підконтрольного йому інтернет-ресурсу: «Богатирьова використала і обдурила Ющенка?!», «Ліві» доходи регіонала Азарова?!», «Льовочкін «крутить» з НУНС, щоб усадити свого товариша Єршова в Мінфін?», «Олександр Лавринович: «міністр-неук» і квартирний шахрай?» та ін. Ось таке ось берсеркерство…
Бойко, до речі кажучи, на початку вересня став куратором Київської області, раніше відданої на відкуп Грицаку, – ось і коріння образи. Окрім решти, лобістська діяльність Грицака на користь концерну ЄДАПС, що спеціалізується на розробці та виготовленні паспортних та інших ідентифікаційних документів, зовсім не завжди увінчувалася успіхом, навіть коли в Кабміні сидів Віктор Янукович. Виграний тендер ЄДАПС зі створення Держреєстру виборців, за який консорціум і сам Грицак вів виснажливі війни з ЦВК, схоже, приніс тільки розчарування, що граничило з роздратуванням: виявилось, що всі ласі закупівлі здійснюватимуться на місцях, тобто боротися особливо було нема за що.
У досить складному становищі опинився також Василь Горбаль, що з 2004 року «закриває» округи в Києві: його вже давно намагаються витиснути зі столиці, причому різні групи своїх же – і Колесніков, і Богатирьова, і Джарти. Показовою була ситуація, що склалася під час дострокової виборчої кампанії в Київраду: спочатку керівник штабу Горбаль взагалі був усунений від процесу формування виборчого списку. Нині для Василя Горбаля потрапляння в списки у ВР від Партії регіонів проблематичне: у ПР триває боротьба за Київ - «смотрящим» по Києву є нині Юрій Бойко. Плюс навіть «регіоналам» будівельні апетити підконтрольного Горбалю «Київміськбуду №1» вже здаються надмірними: перший дзвоник у цьому питанні – оголошення Генпрокуратурою в розшук компаньйона Горбаля Олексія Омельяненка.
В той же час у ЗМІ також замелькала інформація, що з ПР мають намір вийти понад 30 депутатів, негайно названих «групою 34»: називали імена Святослава Піскуна, Володимира Сивковича, Олександра Лавриновича і навіть Нестора Шуфрича, який негайно запевнив, що він – якраз «той багнет, якого Віктор Янукович ніколи не втратить».
Серед інших у цьому списку фігурували і брати Клюєви. Такий крок, у принципі, міг би сприйматися як логічний, враховуючи провал плану, головним провайдером якого був Андрій Петрович – створення коаліції Партії регіонів і БЮТ у парламенті VI скликання. У перші два тижні вересня все до того йшло, але раптово ситуація різко переломилася: було ухвалено категоричне рішення припинити всілякі переговори з БЮТ і будь-що йти на вибори. Раптове прагнення дострокових виборів у Партії регіонів синхронізувалося з бажанням Президента: таким чином, гору взяли Сергій Льовочкін і група Бойка-Фірташа, що виступали проти союзу з Тимошенко, а Клюєв програв.
«Не дочекаються, - лапідарно відреагував на все це Андрій Петрович. - Ми сильні та єдині як ніколи. Ми і наш лідер Віктор Янукович».
Сам Віктор Федорович теж вважає, що ситуація усередині партії стабільна.
«Це один зі способів боротьби з партією з боку наших опонентів. - Ми не дивуємося з цього, тому що це їхнє обличчя - когось поливати брудом, а себе показувати в усьому білому», - заявив він, фактично вказавши пальцем на ворогів. – «Ніяких заяв (про вихід з партії. – Ред.) немає, окрім заяви Тараса Чорновола. У партії стабільна ситуація!».
Стрибок Акели
Втім, хіба можна говорити інакше напередодні виборчої кампанії, якої так прагне нині Партія регіонів? Щоправда, сам Віктор Федорович все ж таки обмовився, що в партії все ще існує дискусія про доцільність проведення дострокових парламентських виборів – незважаючи на те, що штаби розгорнено, керівники по регіонах призначені й усі тільки й чекають офіційного стартового пострілу, тобто оголошення дати виборів.
Дискусія, про яку згадав лідер, пов'язана не лише з тим, що, м'яко кажучи, навіть у небідних «Регіонів» спостерігаються складнощі й у фінансуванні кампанії, і у власне концепції ведення кампанії.
Скажімо, голосування ПР з питання фінансування виборчої кампанії 31 жовтня вельми показове: при тому, що в ПР тільки й говорять, що вибори неминучі, зі 175 депутатів «за» проголосували тільки 150. Такого в ПР до останнього часу не спостерігалося: з принципових питань значних розбіжностей і незгоди не було, і голосування відбувалися солідарно.
Далеко не всі вірять у «намальовані» парадні соціологічні дослідження, з яких виходить, що ПР, на хвилі розчарування владою, візьме 42-45% голосів, і якщо не сама зможе сформувати коаліційну більшість, то принаймні диктуватиме умови її формування на правах найбільшого його «акціонера». Результатом формування такої коаліції має бути обрання Віктора Януковича на пост прем'єра. Або рівноцінні, наскільки це можливо, домовленості між двома Вікторами – Ющенком і Януковичем, на предмет спільних військових дій у майбутній президентській кампанії. Втім, в останнє віриться мало - дуже висока тотальна недовіра всіх до всіх. До того ж усі розуміють – з двох залишитися мусить лише один.
Партія регіонів на чолі зі своїм лідером нині виходить на полювання на крупного оленя – перемогу на позачергових виборах до парламенту. Що буде з Януковичем і Партією регіонів, якщо ПР стрибне і зірветься, не отримавши очікуваного – влади, як це сталося в 2007-му, коли ця перемога, здавалося, була така близька? І як поведеться у такому разі зграя, загнана за червоні прапорці власним ватажком?..
