Фантом нової коаліції
З одного боку, можливо, Банкова нарешті змирилася з фактом, що зараз безболісно розпустити парламент шостого скликання у неї не вийде і тепер просто робить гарну міну, чекаючи сприятливішої нагоди для нового указу. З іншого – може, вітчизняні політики нарешті усвідомили безперспективність подальшої боротьби на самознищення, і заява Кислинського – це простягнута рука політсилам, яким під силу сформувати дієву коаліцію.
Опитані «Главредом» експерти-політологи ставляться до тез Кислинського переважно скептично. Про те, чому формування будь-якої коаліції у нинішньому парламенті малоймовірне, як сьогоднішня заява Банкової позначиться на роботі ВР і коли нам чекати парламентських виборів – читайте в експертному опитуванні «Главреда».
Андрій Єрмолаєв, президент Центру соціальних досліджень «Софія»: «Не може бути коаліцій на основі меморандумів з МВФ»
До питання про можливість відновлення демократичної коаліції – демократії не відновлюються, тому що демократія – це практика. Демократичну коаліцію відновити не можна, тому що демократичність є ознакою політики: вона або є, або її немає.
А якщо серйозно, то перше і головне: не може бути коаліцій на основі меморандумів з МВФ. Це несусвітна дурість. Тому хоч би як голосували фракції за антикризові заходи – це ніяк не пов'язано з їхньою політичною позицією. Коаліція – це не одне голосування, а політичний альянс на програмній основі.
По-друге, я думаю, що зараз доречно було б говорити про нестандартну ситуацію, можливо, про технічний склад уряду, але створювати коаліції для одного-двох призначень – велика розкіш.
Тому, швидше за все, заява Кислинського пов'язана зі спробою якось зняти напругу довкола невдалих грудневих виборів, пояснити експертам та пересічним виборцям, що все це – результат глибоких роздумів глави держави, що це – не просто його невдача, результат погано розробленої тактики підготовки до виборів, це – якийсь добре продуманий глибокий план. Я думаю, ця заява розрахована на чергові нісенітниці, невдачі парламентаріїв, після яких, днів через десять, Президент знов отримає моральне право тицьнути пальцем у непрацюючий парламент, заявити, що вибори все-таки мають бути, бо ж і останній шанс депутати не реалізували. На нас чекає грудневий указ про вибори.
Чи дасть парламент грошей на ці вибори – краще запитувати не у мене, а у парламентаріїв. Проблема Віктора Ющенка полягає в тому, що він залишився ще в Радянському Союзі. Попри всі його модерні риси, він досі є радянським політиком. Він розраховує на те, що ідіократичне правління досі діє. Ви пам'ятаєте, як було у СРСР – КПРС ще не встигла обговорити останню доповідь Генерального секретаря, а райкоми вже вичитують цитати і виконують, не потрібно було управлінських директив. У рамках же сучасних систем, де панує не ідіократичне правління, а принцип політико-правової відповідальності, механізм управління інший. Приймається політичне рішення, воно оформлюється в норму, а норма є обов'язковою для управлінської машини і для економічних агентів. А Віктор Ющенко чомусь вважає, що працює старий принцип КПРС: усе, що він заявляє, декларує або приймає одноосібно, виконується всіма беззаперечно. І тоді він стикається з тим, що реальність – інша, що без узгодження, без формули взаємодії, навіть якщо це взаємодія з опонентом, рішення в демократичній системі неможливе. І виникають такі парадокси, як із виборами у грудні.
Михайло Погребинський, директор Центру політичних досліджень та конфліктології: «Президент намагається зберегти обличчя»
Президент тактично програв Тимошенко забіг, хто або доб'ється виборів, або заблокує їх проведення, і тепер йому потрібно якимось чином зберегти обличчя, вийти з цього становища – особливо з урахуванням того, що більшість суспільства налаштована проти виборів.
Тепер він каже, що у нас першочергове завдання – це боротьба з економічною кризою і, звичайно, долати її бажано було б за допомогою якоїсь опори виконавчої влади у парламенті, тому було б добре, аби демократична коаліція відновилася. Але для цього – робиться натяк – треба, щоб усі були готові до поступок, у тому числі кадрових. І тут абсолютно чітко читається: Тимошенко, йди – і все заспокоїться, йди – і я відновлю демократичну коаліцію. Для мене це виступ – це жалюгідна спроба збереження обличчя людини, яка програла тактичну битву, але зовсім не всю війну.
Цього року виборів не буде, це очевидно. Що стосується наступного, то, мені здається, на Банковій вирішили: у них нічого не вийшло зараз, але, можливо, це й на краще, адже самі вони нічого не матимуть на цьому, крім того, що позбудуться Тимошенко. Тому, може, це і добре, що все це відклалося на невизначений час, оскільки з кризою може початися падіння рейтингу Тимошенко, і тоді якраз можна буде закрутити все заново і отримати в цій справі справжнього союзника в особі Партії регіонів.
Адже коли вони відчують, що можуть обіграти Тимошенко, – можна знову піти у передвиборну змову з Партією регіонів, домовившись із нею, що вона діятиме рішуче.
Адже зрозуміло, що лише рішучі дії Партії регіонів можуть запустити процес виборів, Президент сам проти Тимошенко йти не може. Просто згоди на ці вибори з боку одного з гравців – тобто коли Ющенко хотів, а Партія регіонів була згодна – недостатньо для того, щоб ці вибори провести. Для «регіоналів» потрібно створити сильну мотивацію, а це можливо лише тоді, коли у них буде стовідсоткова упевненість, що вони обіграють Тимошенко на парламентських виборах. Зараз у них такої упевненості немає – всі рейтинги показують приблизно однакові результати, з точністю до похибки. Перемога над Тимошенко для Партії регіонів – це фактично праймериз президентських виборів, тому для них це ризиковано. Їм треба почекати моменту, коли вона із великою ймовірністю програє, і лише тоді можна рішуче підтримати Президента: тобто коли БЮТ піде до судів блокувати наступний указ про вибори, туди ж піде Партія регіонів, і вони не дадуть одне одному заблокувати. Я думаю, що це було б у принципі можливим.
Водночас сьогоднішня заява створює сприятливішу атмосферу для роботи парламенту. Вже зараз ясно, що до кінця сесії парламент працюватиме – а отже, всі основні учасники процесу зацікавлені у тому, щоб себе не заплямувати. Тому я не виключаю, що це гарний сигнал для того, щоб парламент попрацював.
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій: «Кириленка за нинішньої ситуації можуть піти»
Я думаю, що створення коаліції у складі БЮТ, Блоку Литвина і НУНС є нереальним, але можливим. Можливості є, але вони не є стовідсотковими, вони не дійсні. Є філософські категорії – можливе і дійсне. Щоб реалізувати наявні можливості, потрібно добре попрацювати.
Саме для того, щоб така можливість трансформувалася в дійсність, робляться такі заяви, як у Андрія Кислинського. Таким чином, може стати зрозуміло, хто, із ким, в який бік і з якими шансами та результатами працює.
Сьогодні парламент не діє як одна людина, парламент – це не депутатська корпорація, на чолі якої стоїть спікер. Верховна Рада – це коаліція і опозиція, яких у нас немає, це відсутність фракційної структури парламенту. Законодавчий орган у нас зараз і не депутатська корпорація, і не коаліційна структура. Він у нас як «тіло без органів». Ідеться про те, що робити з цим тілом – або йти на вибори і обирати тіло з органами: коаліцією, опозицією і фракційною структурою, або створювати органи у рамках цього тіла: проводити операції, розчленовування, протезування, і на базі існуючого матеріалу створити коаліцію. У такій ситуації уряд де-факто стане урядом більшості і стане легітимним, спираючись на формалізований юридично закріплений союз, маючи мандат на роботу.
Сьогодні у нас уряд із сумнівною легітимністю, більшості немає, законів для реалізації антикризової стратегії немає. Парламент начебто і є, але його не існує. Такий філософський підхід дає розуміння, що сьогодні відбувається у парламенті.
Якщо говорити про коаліційні перспективи в нинішньому парламенті, то там поки що ймовірнішою є коаліція за участю БЮТ, НУНС і Блоку Литвина. Тільки це буде вже інша «Наша Україна» – без Кириленка та його груп. На даному етапі такий варіант більш вірогідний, аніж коаліція БЮТ і ПР, але менш вірогідний, аніж те, що коаліцію не створять узагалі.
Я думаю, що цього тижня ситуація може прояснитися. До кінця тижня вирішиться доля НУНС – залишиться фракція пропрезидентською чи бютівською. Виходячи з цього, вирішуватиметься питання реалізації технології формування нової коаліції за участю БЮТ, НУНС і Блоку Литвина.
Кириленка за нинішньої ситуації можуть піти. Цього тижня цілком можливим є проведення операції «Ліквідація Кириленка» з поста глави фракції. Фракція може розвалитися, і шматки цього астероїда можуть втягуватися у гравітаційне поле БЮТ. Президентові треба або ж виліпити з цього астероїда якесь космічне тіло, або погодитися, що шматки цього тіла буде втягнуто в орбіту БЮТ, а інші просто впадуть невідомо куди.
Якщо ж будуть вибори, то не раніше кінця січня. Є ще одна дата, на яку потрібно звернути увагу, – 23 листопада. Юлія Тимошенко казала, що саме після цієї дати парламент можна розпускати. Поглянемо, наскільки питання розпуску парламенту для БЮТ було важливим у сенсі юридичної чистоти, ніж політичній доцільності.
Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»: «Найкраще провести вибори місцевих органів влади, потім вибори парламенту, а потім Президента»
Я не думаю, що коаліцію у складі БЮТ та НУНС можна в якомусь форматі відтворити. Вони дуже пересварилися одне з одним. Я думаю, що Андрій Кислинський ніколи нічого не говорить даремно, з його думкою потрібно рахуватися. Це один з ключових гравців Секретаріату Президента. Після висунення відкритих політичних звинувачень на адресу Юлії Тимошенко ця людина перетворилася на політика. Все, що він говорить з приводу коаліції та парламенту, потрібно уважно слухати. Ця людина не робить випадкових заяв, це можна вважати позицією Банкової.
Якщо Кислинський сказав, що відтворити коаліцію можливо, то цілком імовірно, що такий процес почнеться. Але наслідки і результати таких переговорів непередбачувані ні для кого. У парламенті зараз можлива будь-яка конфігурація. МВФ дав Україні грошей, тому він вимагає від нас особливого бюджету. Природно, Банкова не може зараз так легко, як раніше, розв’язувати проблеми з парламентом. Їм тепер доводиться зважати на Верховну Раду. МВФ вимагає чіткої політичної структуризації. Президент, прем'єр і парламент змушені підкорятися логіці кризи. Сьогодні не до з'ясування того, хто кого переможе. Тому з такою миролюбністю Кислинський і виступає.
Я не знаю, чи вірить Банкова у можливість створення коаліції. Вони ж не можуть змусити 226 осіб нормально співпрацювати. Цілком можливо, що створять якусь тимчасову одноразову коаліцію для прийняття бюджету. А далі – навряд чи. Якщо чесно, я не вірю у коаліцію БЮТ та НУНС. Єдина можлива коаліція, яку ще можна уявити в парламенті, – Блок Литвина, НУНС і Партія регіонів. Це єдина реалія, питання в тому, чи підуть основні актори на це.
На мою думку, позиція Банкової, озвучена Кислинським, адресована здебільшого залишкам «Нашої України», ніж БЮТ. Депутати з президентської фракції не повинні забувати, що мають зробити що-небудь на користь Президента.
Можливо, Банкова відступає від ідеї тотальних виборів, щоб дати можливість парламенту попрацювати в умовах кризи. Під час виборів дуже важко приймати важливі рішення. Може, у зв'язку з кризою запанувала точка зору, що для вирішення парламентських справ треба використовувати саму Верховну Раду. А може, переважає думка, що не лише вибори можуть змусити парламент заворушитися.
Що ж стосується теми виборів, то зрозуміло, що вони будуть уже після Нового року, не раніше, ніж у середині лютого. Президент потрапив у пастку – він попросив грошей на вибори у парламенту, який фактично таким рішенням проголосував би за саморозпуск. Природно, що парламент повівся здоровим чином і грошей не дав. І річ тут не в інтризі Тимошенко, просто не можна було гроші просити в того, хто не зацікавлений у власному знищенні.
На мою думку, під час кризи взагалі потрібно відпустити віжки місцевим органам влади і дати їм можливість самим розв’язати проблеми. В той час, коли вся влада концентрується к Києві, навряд чи області самі впораються з кризою. Вони дивитимуться на Київ. Найкраще провести вибори місцевих органів влади, потім вибори парламенту, а потім Президента.
