Жіночий алкоголізм
Ще зовсім недавно повірити у таке було важко. Тим більше, прочитати у книгах! Традиційне суспільство завжди засуджувало таке явище. Важко уявити, аби пушкінська героїня Тетяна таким грішила. А якщо ж літературні героїні того часу і пили, то про це ніхто й ніколи не писав. Сьогодні алкоголізм має вже цілком реальне жіноче обличчя. Навіть медики запевняють, що від цієї хвороби страждають обидві статі.
Справа не у кількості
«Ми порівнювали українські дані щодо жіночого алкоголізму з європейськими. Виявилося, що поширення цього явища серед жінок України нічим не відрізняється від ситуації в європейських країнах та США, – каже Станіслав Костюченко, керівник дослідницьких програм Асоціації психіатрів України, асистент кафедри психіатрії Національної медичної академії після¬дипломної освіти ім. П. Л. Шупіка. – Інакше кажучи, порівняно з розвинутими країнами, ситуація у нас не викликає стурбованості, хоч тенденції однакові. Чоловіків-алкоголіків у декілька разів більше, ніж жінок. Однак останні мають ще й інші проблеми – депресії».
У таблиці наведені дані про поширеність зловживання алкоголем та рівень алкогольної залежності, які отримали в результаті проведення епідеміологічного дослідження в Україні за програмою ВООЗ World Mental Health. Найбільшу зацікавленість у дослідників викликав той факт, що зловживання алкоголем та алкогольна залежність у чоловіків були на першому місці серед психічних розладів, які взагалі досліджувались. А ось «жіночі результати» не вразили дос¬лідників. Проте є певні українські особливості. Алкогольна залежність частіше спостерігається в жінок молодого віку (до 25 років), вдвічі частіше у жінок, які живуть у південно-східному регіоні, жінок з вищою освітою, з добрим матеріальним становищем і неодружених.
Іншого висновку дійшов головний психіатр-нарколог Київської області Геннадій Зільберблат: «Результати досліджень щодо співвідношення жінок-алкоголіків та чоловіків-алкоголіків різні, але на мій погляд – це 1:4».
Чиста фізіологія та психологія
«Алкоголізм – це хвороба? А хто вам сказав? – дивується 23-річна Олена. – Я, наприклад, – не алкоголічка, просто випиваю для настрою. Це заборонено?»
«Жіночий алкоголізм більш соціально негативний, більш брутальний, більш цинічний, ніж чоловічий», – каже Геннадій Зільберблат. Існує декілька факторів формування саме жіночого алкоголізму.
Перший – біологічний, наприклад, спадковість. Доведено, що доньки алкоголіків стають питущими у 90% випадків, сини – лише у 45%. Причому таке частіше трапляється тоді, коли п’є мати. Більшість дослідників пов’язують цей факт з вродженою заниженою реакцією на етанол у дочок алкоголіків. Спадковість спричиняє важкий перебіг захворювання: менші терміни ремісії та менш ефективна терапія.
Ще однією особливістю жіночого організму є передменструальне напруження, що підшт¬овхує до вживання алкоголю. Він знімає цей стрес, маючи начебто заспокійливу дію. У наслідку – не виключені звичка та залежність. Крім того, під час передменструального періоду посилюється всмоктування алкоголю з шлунково-кишкового тракту в кров, отже, алкоголь діє на жінок ще сильніше, тому й виникає відповідний токсичний ефект. А ще не останню роль відіграє різниця у хімічних константах та активності ферментів у жінок та чоловіків. Так, вміст води у жіночому організмі на 10% менший, ніж у чоловічому. І саме це є тим біологічним фактором, що визначає неоднакову концентрацію етанолу в крові жінок та чоловіків при однаковій дозі. Тож концентрація спирту у жінок завжди буде вищою, ніж у чоловіків, що також підсилює токсичний ефект.
Другий фактор – соціально-психологічний. Ніхто не заперечуватиме, що ХХ століття – період емансипації. Жінки активно боролися за свої права на освіту в університетах, носити брюки та працювати, не народжуючи дітей. Водночас вони почали пити алкоголь на рівних з чоловіками. І якщо раніше про жінок, що полюбляють спиртні напої, говорили майже пошепки, то сьогодні жінку-алкоголіка привселюдно засуд¬жують. Вона викликає швидше огиду та відразу, ніж співчуття. І при цьому вважається, що жінка психічно більш вразлива (з цим твердженням можна посперечатися). На неї завжди погано впливає, скажімо, дитинство без турботи у неповній сім’ї, важкі психічні травми в молодості – нещасливе кохання, розлучення, самот¬ність. Саме це штовхає до склянки з оковитою. Алкоголіками стають не тільки у молодому віці. Є багато причин, через які люди середнього та пенсійного віку стають алкоголіками. Це, зокрема, пережиті в молодості невдачі або ж самотня старість. Наприклад, у жінок виникає так званий алкоголізм вдови, спричинений соціально-демографічними умовами та загалом довшою тривалістю життя в жінок.
Ще одна з форм формування жіночої залежності від оковитої – стара як світ. Жінка присвячує себе вихованню дітей, забуваючи про кар’єру. До сорокарічного віку вона перестає сама собі подобатися в дзеркалі, тим паче чоловіку. Останній іде на пошуки молодої та привабливої. Шлюб розпадається. Ще й діти виростають та розбігаються по світу. Жінка залишається одна і шукає розради. Її не втішає думка, що чоловік, який поринув у мандри, також нічого не знайшов. Сум та безвихідь штовхають жінку в обійми зеленого змія. Вона знаходить розраду у спиртних напоях. Від кількох бокалів стає легше, настрій швидко покращується. Дос¬від запам’ятовується, його хочеться повторити знову. І жінка, берегиня домашнього вогнища, продовжує пити на самоті, подалі від сторонніх очей.
Є така думка, що хороший ґрунт для пияц¬тва – бідність та низький рівень культури населення. Але ж для когось все-таки існує реклама горілки «зі статусом»? Тож інший сценарій розвитку хвороби такий. У жінки є все – дім, гроші, машина, чоловік, проте той цікавиться лише власним бізнесом. Жінка не працює, займається лише собою і... шукає розваг, наприклад, дегустує дорогі напої, а не дешеве пиво, від якого залишається неприємний запах. Таке хобі дарує душевний комфорт та радісне життя.
Не застраховані від алкогольної залежності й бізнес-леді. На родину, а тим більше на дітей, у них немає часу. Та якщо бізнес розвалюється, іде під три чорти і все життя. За плечима все красиво – випадкові чоловіки, подорожі, вечірки, жодних особистих обов’язків та зобов’язань, а попереду – нічого: дітей народжувати вже запізно, неодруженого чоловіка знайти важко, на новий бізнес грошей не вистачає. На дні пляшки лежить ніби порятунок від депресії. Іноді в жінки є і робота, і сім’я, але погані думки не дають спокою, і снодійне вже не рятує. Виявляється, є кращий засіб від безсоння – міцні напої.
Є також підстави стверджувати, що на жіночий алкоголізм впливає робота. Деякі дослідження свідчать про те, що більше п’ють працівники сфери обслуговування: продавці, провідниці, офіціантки. Разом з цим, відсоток алкоголіків вищий серед домогосподарок, ніж серед жінок, що працюють.
На кількість жінок-алкоголіків у певній країні впливають і етнокультурні особливості. Наприклад, у Німеччині найбільш схильні до алкоголізму одинокі жінки, що працюють. У Фінляндії алкоголіками можуть стати соціально неактивні пані. У Швейцарії у групу ризику потрапляють жінки, які «не такі, як всі», тобто заміжні без дітей, або незаміжні з дітьми.
Ще один факт – значний вплив на жінку з боку чоловіка-алкоголіка. 70% шанувальниць оковитої мають чоловіків з тими ж шкідливими звичками. З цього й починається споювання.
Серед інших можливих причин психологи називають молодий вік жінок, коли ті легко піддаються різним впливам. Цих пані на криву стежку ведуть не горілка чи джин, і навіть не шампанське, а пиво та різні тоніки. Причому так починають 15-20% дівчат і тільки 5% хлопців. Причина – у цьому віці дівочі сльози роблять свою справу. Якщо дівчина вперше вживає алкоголь у 11–13 років як правило за родинним столом, то потім це переносить у коло своїх друзів. Переважна кількість дівчат-підлітків п’ють «за компанію», а на самоті майже ніколи. Для них це просто спосіб весело провести час. Проте є і такі, для кого вживання алкоголю – це вже спосіб розслабитися, зняти напруження або просто втікти від нудьги. При цьому спиртні напої супроводжує тютюн, а іноді й наркотики. Це ще раз доводить те, чому у підлітків алкоголізм, що починається з пива, швидко розвивається. І тут треба згадати міф, що пиво – це не алкоголь. Насправді, пивний алкоголізм навіть підступніший, ніж горілчаний. Він розвивається непомітно, однак у певний момент переходить у важку форму і дуже важко лікується. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, нормою вважається вживання не більше 0,33 л пива на день.
«Зараз ніхто не дивується, коли 12–13-річна дівчинка п’є пиво, – каже Геннадій Зільберблат. – А чому не пити, це ж модно? Згодом не тільки модно, а й приємно – з’являється залежність від пива. Крім того, спрацьовує принцип наслідування, бажання швидше увійти в доросле життя. Атрибути дорослої людини для хлопчика або дівчинки – закурити і випити пива, а потім вже й міцніші спиртні напої. Також саме на поширення алкоголізму впливає реклама. Пропаганда слабоалкогольних напоїв призводить однозначно до “омолоджування” алкоголізму, у тому числі й жіночого».
Втрачене покоління
«Колись у жінки з сусіднього будинку з балкона впало немовля. То був четвертий поверх, – згадує 41-річна Ганна. – Молода мати була така п’яна, що навіть не могла згадати, як це сталося... Алкоголічки не мають народжувати!»
Алкоголізм у жінок розвивається пізніше – у середньому в 26 років, тоді як у чоловіків – у 23. Проте хвороба у жінок прогресує значно швидше – вони змушені звертатися по допомогу вже через сім років, чоловіки ж «тримаються» ще 20 років. У жінок різко проявляються періодичні форми зловживання – запої. Якщо чоловік випиває регулярно, то для жінки характерною є зміна станів – від тверезих до нетверезих.
Сказати, що наслідки алкогольної залежності страшні, означає не сказати нічого. Наслідки небезпечного захоплення сумні: формування соматичної і психічної патології, зменшення тривалості життя, зокрема через нещасні випадки. Медики вже давно б’ють на сполох. Вони втомилися фіксувати зростаючу кількість випадків захворювань печінки, ракових захворювань та передчасних смертей.
В Україні від алкоголізму страждають жінки й репродуктивного віку – від 18 до 36 років. Часто жінка, яка п’є, губить не тільки своє здоров’я, а й здоров’я своєї дитини, можливо, й майбутньої. У таких матерів народжуються діти з так званим алкогольним синдромом плоду. Він проявляється у вигляді пороку серця, аномалій у розвитку органів, порушення психіки, дефектів слуху, зору, мови. Причому не існує безпечної дози алкоголю, адже згубність впливу алкоголю залежить від особливостей жіночого організму.
Наприкінці 1960-х років минулого століття лікарі звернули увагу на специфічні порушення і вроджені вади у дітей, які з’явилися на світ від питущих жінок. Клінічні дослідження останніх років підтвердили: вживання вагітною жінкою алкоголю загрожує передчасними пологами, смертю дитини, вродженими вадами розвитку. Але трапляється й так, що дитина народжується ніби нормальною – без явних фізичних відхилень, проте її поведінка дивна. Ця патологія отримала назву «фетальний алкогольний синд¬ром» (від лат. fetus – зародок) або «алкогольний синдром плоду». Цей синдром – причина розумової відсталості. Такі малята повільно набирають вагу, спостерігається порушена координація рухів, а їхній головний мозок має менший за норму розмір. Справа у тому, що 90-95% алкоголю, який споживає мати, окислюється в організмі, і лише 5-10% виділяється легенями та нирками. Зрозуміло, що жінка випиває у компанії своєї ненародженої дитини – алкоголь швидко долає плацентарний бар’єр. А його концентрація однакова як у крові матері, так і дитини. Коли алкоголь потрапляє в організм ембріона, він циркулює у незміненому вигляді і не розкладається в печінці. Щоправда, останні дослідження свідчать про те, що алкоголь накопичується не так у крові жінки-алкоголічки, як у навколоплідних водах. Звідти він швидко передається малюку, аби робити свою чорну справу – порушувати у клітинах ембріона синтез ДНК і РНК, а відповідно – білка.
Порушення ембріонального розвитку від дії алкоголю залежить і від терміну вагітності, на який припадає найбільш негативний його вплив. Наприклад, вживання спиртних напоїв у перші чотири тижні вагітності викликає токсичний і мутагенний ефекти, а це значно підвищує ризик ранньої загибелі плоду. Однак найбільша небезпека – вживати алкоголь з третього до сьомого тижня вагітності, коли вплив етанолу викликає затримку росту клітин і руйнування структури центральної нервової системи.
І якщо потім у жінки-алкоголіка народжується хвора дитина (або навіть якщо стається диво – здорова), її життя заздалегідь запрограмоване. Адже можна лише уявити, на що розраховувати дитині, коли поряд така матір. Так, для малюка мати – це мати. Він тягнеться до неї і за нею. Зрештою, часто потрапляє також в обій¬ми зеленого змія. Ще один варіант – мати відмовляється від своєї щойно народженої дитини, і тоді вона опиняється у дитячому будинку. Так зростає деградоване покоління. Тож недарма жіночий алкоголізм особливо непокоїть співробітників правоохоронних органів та чиновників, адже алкоголізм призводить до асоціальної поведінки та втрати працездатності.
За якими дверима вихід?
«Мій тато пив, мама теж. Їх давно немає на цьому світі, – каже 36-річна Оксана. – Я бачила цей жах на власні очі. Мене врятувала бабуся. Дякую їй і Богу за це диво!»
...У житті людини настає час, коли треба зрозуміти, де закінчуються розваги і починаються проблеми. Тож перш за все треба визнати, що алкоголізм – це серйозна хвороба, що вимагає важкого та тривалого спеціального лікування.
Суспільство ніколи не пробачало жінці її слабкостей. Від жінки-п’яниці воно завжди відверталося, не намагаючись зрозуміти причини. Разом з тим, чоловік-алкоголік завжди міг знайти підтримку. Наприклад, якщо він п’є трохи, всі кажуть, що це нормально, якщо п’є багато – намагаються змиритися, якщо вже занадто – прагнуть лікувати. І ніхто навіть не наважується сказати, що це чоловіча слабкість, тоді як жінку швидко звинувачують у цьому. Це якраз і змушує її приховувати свою залежність доти, доки алкоголізм не починає проявлятися на фізичному рівні – у вигляді набряків, порушень дихальної системи, нездорового кольору обличчя. А головне, швидко псується характер. І часто жінки потрапляють до лікарів із занедбаними хворобами та багатьма ускладненнями, у тому числі психічними.
Як і при будь-якій хворобі, чим раніше розпочати лікування, тим ефективнішим воно буде. Якщо з жінкою щось коється, треба проаналізувати її життя: чи були у неї родичі-алкоголіки (адже любов до спиртного передається генетично), як у неї реалізоване материнське начало (чи є діти), як влаштоване її особисте життя? А також можна її показати (непомітно для неї самої) лікарю-спеціалісту.
«У лікуванні жіночого алкоголізму є певні особливості. По-перше, жінки звертаються по допомогу значно пізніше – для оточуючих алкогольна залежність жінки тривалий час залишається непомітною, – підтверджує Станіслав Костюченко. – По-друге, принцип лікування і чоловіків, і жінок полягає у тому, щоб людина припинила пити. Тобто мета в обох випадках однакова. Проте важко судити, кому легше чи важче, – ця хвороба підступна. Залежність обманює хворого. Наприклад, коли оточуючим стає зрозуміло, що людина має серйозну проб¬лему з алкоголем, то хворому – ні. Він знаходить різні виправдання».
«Лікувати жіночий алкоголізм однозначно важче, ніж чоловічий. Він швидше формується, – каже Геннадій Зільберблат. – Наприклад, до чоловіків, що лікуються у нашій клініці, приїжджають дружини з передачами, чекають на них. Їздять і при повторних лікуваннях, п’ятих, десятих. До жінок же чоловіки приїжджають при першому лікуванні, першій госпіталізації, рідко коли при другій, а при третій – такого майже не буває. Руйнуються сім’ї, починається деградація – це замкнуте коло. Потім з’являється співмешканець алкоголік, і ми отримуємо фінал швидкої деградації, швидкої зміни організму і формування дефекту з психічними змінами, у тому числі й хронічними. У жінок процес деградації (родинної, професійної, фізичної, психічної) відбувається швидше, ніж у чоловіків, а одужання – довше».
Жіночий алкоголізм побороти можна і треба. Успіх майже гарантований за декількох умов. Перша – підтримка родичів та друзів. Друга – почуття відповідальності саме перед цими родичами та друзями, особливо дітьми. Зазвичай у жінки спрацьовує механізм самозбереження заради дітей, який і допомагає одужати.
Також варто згадати і про товариства анонімних алкоголіків (АА). Вони існують вже понад 200 років скрізь в Європі, США, країнах колишнього СРСР. Товариства об’єднують у своєму середовищі хворих у стані ремісії, тому що алкоголізм – це хвороба, що залишається на все життя. Ціла низка змін, які сталися в організмі, залишаються назавжди. Проте ті, хто відвідує товариство АА, перебувають під постійним контролем своїх «колег», що опинилися у такому ж становищі. Вони збираються раз на тиждень сім’ями – з дружинами, дітьми, разом проводять вільний час, їздять за місто смажити шашлики, ходять у театри. Члени цього товарис¬тва мають різні інтереси, але самоконтроль – в усіх один.
«На мій погляд, товариство анонімних алкоголіків – це найнадійніший спосіб виходу з цього стану, тому що немає ліків, які можуть змінити головний мозок і позбавити алкоголіка залежності від цього зілля, – переконаний виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Семен Глузман. – Дієвим є лише поступовий процес виходу. І найкраще проходити його у співтоваристві колишніх алкоголіків, вони допомагають триматися одне за одного. Ця психологічна підтримка дуже важлива. Одна людина думає, що якщо інша покинула пити, то це означає, що вона також зможе це зробити, хоч це й важко. Те ж відбувається і з наркоманами. Насправді, лікарі не вміють лікувати наркоманів. Це все обман вітчизняних наркологів, які зароб¬ляють на цьому гроші. Якщо хтось з наркоманів позбувається залежності, то це лише завдяки психологічним реабілітаційним методикам на кшталт товариства анонімних алкоголіків».
До речі, нещодавно і на державному рівні вирішили боротися із затятими п’яницями. Верховна Рада України прийняла рішення ввести примусове лікування тих, хто зловживає алкоголем. За прийняття відповідного законопроекту проголосували 331 депутат. Тож з цього часу алкоголіків можуть примусово привозити до спеціалізованих лікувальних закладів для проходження відповідного лікування. Цим же законом Рада посилила покарання за насильство у сім’ї. Тепер за це присуджуватимуть виправні роботи строком до одного місяця з відшкодуванням 20% зарплати, а у випадку, якщо за обставинами справи застосування цих заходів буде недостатнім, передбачається арешт на три доби. Жінок це також стосується.
Але все-таки, чому суспільство розділяє алкоголізм на жіночий та чоловічий? Насправді, не тому, що є певні фізіологічні чи психологічні відмінності – над філософськими або науковими питаннями мало хто замислюється. Можливо, відповідь криється в одній лишень фразі, яка прозвучала з вуст звичайної жінки: «Для мене жіночий та чоловічий алкоголізм – різні речі: батька напідпитку я бачила багато разів, матір – ніколи!»
Семен ГЛУЗМАН, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України
Ліків від алкоголізму немає. Ніхто ж ще не отримав Нобелівську премію за лікування алкоголізму чи наркоманії. Звичайно, треба враховувати, що є товариство АА. Але українське суспільство ще не готове до такого методу лікування. Уявімо, є ідеальна група, такий собі клуб анонімних алкоголіків у Києві чи Житомирі. Хтось іде туди, проходить курс терапії, стає таким, як і раніше, а потім знову потрапляє у середовище, де всі п’ють з будь-якої нагоди і без неї. Людина урешті-решт не стримується.
Станіслав КОСТЮЧЕНКО, керівник дослідницьких програм Асоціації психіатрів України
Особливість жіночого алкоголізму в тому, що свою залежність від алкоголю жінці вдається приховувати краще, ніж чоловікові. Вона залишається жінкою, матір’ю, незважаючи на те, що у неї можуть бути дуже серйозні проблеми.
Геннадій ЗІЛЬБЕРБЛАТ, головний психіатр-нарколог Київської області
ВООЗ 20 років тому запропонувала такий модус: була прийнята певна дефініція – «вживання спиртних напоїв міцністю 40 ° і вище, у кількості 200 грам і більше, частотою два-чотири рази на місяць є зловживанням. А зловживання – це фундамент, на якому будується будинок, стіни – це хвороба, дах – алкогольний психоз. Без фундаменту не буде хвороби, без хвороби не буде алкогольного психозу як ускладнення хвороби.
