Арсен Аваков: «Стратегічний союз у мене тільки один – з Президентом»
Не можна сказати, що над Арсеном Борисовичем весь цей час було безхмарне небо: час від часу хмари над ним згущалися чималі. Був час, коли заклятими ворогами Авакова і його команди були «регіонали», що вважали Харків одним зі своїх форпостів. Війни Авакова з керівництвом Харкова в особі мера Михайла Добкіна та секретаря міськради Геннадія Кернеса деколи нагадували бойовик з вкрапленням комічних моментів. Конфлікт з облрадою на чолі з Василем Салигіним загрожував перерости в протистояння з вимогою відставки глави ОДА. Та й із харківськими «союзниками»-бютівцями Авакову було непросто: харків'янин Олександр Фельдман, що осів у БЮТ, системно працює на дорученій йому ділянці, бачачи себе як мінімум у кріслі міського голови, а то й вище. Але хмари кожного разу розсіювалися, і над головою Арсена Борисовича знову сяяло сонечко влади.
Що дозволяє Арсену Авакову успішно лавірувати між рифами сучасного українського політикуму, залишаючись цілим і неушкодженим? Уміння знаходити спільну мову зі всіма, набуте ще за часів його занять системним бізнесом? Добрі, якщо не більше, відносини з Петром Ющенком, син якого Ярослав є заступником Авакова в ОДА? Довірчі відносини з Президентом, з яким Арсен Борисович має можливість зустрічатися, оминаючи «кордон» глави секретаріату Віктора Балоги?
Про це «Главреду» розповів сам Арсен Борисович.
«Те, що Домбровського довели до такого стану, не робить честі Віктору Івановичу Балозі»
Арсене Борисовичу, складається враження, що після відставки з поста голови Харківської облради Василя Салигіна в області настало перемир'я між основними політичними силами – ПР, БЮТ і «Нашою Україною». Чи так це насправді?
Та ні, про консенсус, м'яко кажучи, говорити зарано: потрібно відійти на два кроки назад і подивитися, що відбувалося попередніми роками. Зараз радикали поїдають один одного в полеміці, в адміністративних діях, зокрема усередині Партії регіонів. Чому я повинен на це реагувати?
Наша позиція завжди була ясною і зрозумілою: ми завжди заперечували проти абсурдних демаршів і пропозицій, які виходили з середовища Партії регіонів в облраді, фракцію якої там очолював Василь Салигін – починаючи від заборони полювання і закінчуючи діями на вулиці. Це безглуздя ми ніколи не підтримували.
По-друге, суспільство втомилося від конфліктів, і це дуже добре відчувають всі політичні сили. Що стосується мене і моєї команди – команди Президента в Харкові, то ми завжди уявляли, як нам, принаймні, здається, конструктивну частину спектру і вважали за краще реальними справами показувати, на що ми здатні.
Ну, в даному випадку більш очікуваним і логічним було б зняття Партією регіонів одіозного мера Харкова Михайла Добкіна, а зовсім не Салигіна.
Відповім словами нині покійного Генріха Алтуняна (харківський правозахисник і дисидент. – Ред.): «Не шукайте логіку там, де ви її не клали…» У цій ситуації я вважаю за краще не шукати конфронтації, а зосереджуватися на своїй роботі – визнайте це за мудрість, що прийшла з досвідом роботи на посаді голови обладміністрації. А час розставить все по місцях – кожен отримає те, що йому належить і чого він заслуговує. У мене сумнівів у цьому немає, тому я не хочу витрачати ні позитивну енергію, ні час, і займаюся своїми справами.
Можливо, це так виглядає з Києва, але видається, що харківська «Наша Україна» знайшла союзника в Партії регіонів – ситуативного, але союзника.
Я скажу інакше: «Наша Україна» в Харкові абсолютно зрозуміло зарекомендувала себе як серйозна чітка сила, без якої консенсус неможливий. Продиктовані нами певні правила, на яких ми стоїмо останніми роками, сприйняті – зокрема, радикальними шарами. Це стосується і Партії регіонів, і БЮТ, і навіть комуністів. Така динамічна рівновага мене абсолютно влаштовує як губернатора і партійного лідера, тому що в такій рівновазі ми можемо творити.
Нічого не змінилося, і я, як і раніше, вважаю, що керівництво міста, здійснюване Партією регіонів, не завжди адекватне. Проте не можна перетворювати місто на арену війни!..
Але, так чи інакше, вся країна вже стала ареною війни провідних політичних сил! Чи можна не брати участі в цій загальній битві на рівні окремо узятої області?
Ну, харків'яни завжди були розумніші! Так, так чи інакше, вся країна перетворена на арену війни, і мені, як і багатьом іншим, соромно як за колег, так і за політиків. Ми розуміємо, що, як казав класик, побудувати комунізм в окремо узятій країні не вийде, проте намагаємося тут відповідати на питання людей авторитетом конкретних справ. Шаблонно звучить, але це факт!
У яких ви зараз відносинах з Михайлом Добкіним? Судячи з усього, ви порозумілися…
Ні, ми з ним перебуваємо в суто робочих відносинах і спільну мову знаходимо виключно на теми прагматичні: подача газу на ТЕЦ-5, вирішення проблем туберкульозних диспансерів, будівництво стадіону, тарифи на метро. Ось це ті теми, які ми з ним спокійно обговорюємо.
А їх демонстрація «слався, слався, російська мова на всьому українському телебаченні». Я – український націоналіст Арсен Аваков, який говорить виключно українською (сміється), цього не підтримую.
Ви напевно спостерігали, що відбувалося минулого тижня у Верховній Раді.
Я нічого цього не дивлюся – по роботі увечері прагну прочитати новини і на тому завершити спілкування з телевізором.
Позиція БЮТ у питанні ухвалення «антикризового» закону була такою собі театрально-радикальною: робилося все можливе, щоб не допустити ухвалення пункту про фінансування дострокових виборів, а це означає відтягнути дату їх проведення. Для цього БЮТ ладен був пожертвувати і самим «антикризовим» законопроектом, що дозволяє негайно вживати якихось дій з мінімізації впливу кризи на економіку і банки країни.
Позиція БЮТ цілком зрозуміла: зробити все, щоб уряд і прем'єр-міністр залишилися на своєму місці, тому що їх це дуже й дуже влаштовує. Можу сказати, що не влаштовує мене: відкинемо убік політику, мене це абсолютно не турбує. Вірніше, турбує, але це не головне. Головну претензію озвучив Президент в ефірі телеканалу «Інтер» у п'ятницю: це соціальний популізм, що довів країну до ідіотизму!
Коли в Харківській області обсяг субвенцій у чудовому бюджеті-2009, який прорекламувала прем'єр-міністр, скорочується вдесятеро, і говориться, що бюджет гарний, я ставлю собі питання – куди діваються гроші? На соціальні виплати! А яка країна витримає 80% збільшення соціальних виплат на рік? Ніяка!
Ось цим мене уряд і не влаштовує! У решті – це дурниці і деталі, я вас запевняю! Політична компонента тут мінімальна!
Ну, як мінімальна? Так, бути чи не бути виборам вирішується нагорі, але відбуваються вони на місцях, у конкретних містах і селах. До того ж БЮТ у Харківській області досить сильний.
БЮТ у Харківській області сильний так само, як і в усій країні. А «Наша Україна» на Харківщині сильніша, ніж у всій Україні – завдяки авторитету конкретних людей, рейтинг яких, на жаль, вищий, ніж рейтинг партії!
Ви маєте на увазі себе?
І себе, і Аллу Коваленко (генеральний директор АТ «Харківська бісквітна фабрика», указом Президента від 16 жовтня 2008 року удостоєна звання Героя України. – Ред.), і Володимира Бабаєва (перший заступник голови Харківської облдержадміністрації. – Ред.), і дуже багатьох людей на місцях – реальних лідерів у районах, прізвища яких вам нічого не скажуть. Всі ці люди реально працюють і шановані в повному політичному спектрі.
Ви один з небагатьох «помаранчевих» губернаторів, що залишилися на посаді з 2005 року…
Так, нас залишилося четверо – я, Домбровський (губернатор Вінниччини. – Ред.), Черевко (губернатор Черкащини. – Ред.) і Сіленков (губернатор Херсонщини. – Ред.).
Ну, з Домбровським проблема – адже він написав заяву про відставку, яку, щоправда, Президент поки що не підписав. Можливо, безглузде питання: як вам вдається утриматися за ситуації, коли губернатори на тривалий час опинилися між двох вогнів – між Президентом і прем'єром?
Я не перебуваю між Президентом і прем'єром – я завжди з Президентом! Якщо мої з ним погляди розбігатимуться по ключових позиціях, то я, як чесна людина, подам у відставку. Президент мене призначав і ввіряв мені свої позиції.
Інша річ, що перед бездумним радикалізмом, який часто у нас в політиці вважається за норму, я віддаю перевагу політиці зважених дій. Думаю, що у прем'єр-міністра немає жодних підстав пред'являти серйозні претензії до керівництва Харківської області. Гадаю, що Президент, коли дає оцінку команді в Харківській області, завжди кладе на терези реальні досягнення. Я маю на увазі навіть не передвиборні позиції Президента, а фактичні справи, на які можна подивитися, – починаючи від зростання і підйому виробництва, підняття підприємств, ремонту шкіл, лікарень тощо, і закінчуючи рекордним урожаєм.
Чому мене не звільнили, чому я не пішов, чому не психонув?.. Ну, поговоріть про це з ким-небудь іншим. Що стосується Домбровського, то якщо станеться так, що він піде з команди нинішніх керівників, це буде величезною втратою – це зараз один з найсильніших губернаторів. І те, що його довели до такого стану, не робить честі Віктору Івановичу Балозі. Я своєї думки із цього приводу не приховую.
Ви кожного разу погоджуєте свої поїздки за межі Харківської області з Секретаріатом Президента?
Та зрозумійте, це ж тільки привід – як це було у разі Домбровського!.. Ви уважно мене слухали? Я вам ще раз повторюю: те, що Домбровського довели до такого стану, не робить честі Віктору Івановичу Балозі – особисто йому!..
А відповідно до процедури, звичайно, якщо я планую виїзди кудись, я пишу відповідне подання Президентові і виїжджаю.
«У мене справді дуже спокійні і добрі відносини з багатьма, у тому числі і з Тимошенко»
Чи сильно глава Секретаріату Президента впливає на вашу діяльність як губернатора?
Він не впливає. Я з ним не розмовляв протягом кількох місяців, але спокійно працюю з апаратом Секретаріату і виконую команди і доручення Президента. І не відчуваю жодних проблем!
Ви безпосередньо спілкуєтеся з Президентом, уникаючи ланки Балоги – я вас правильно зрозуміла?
Я не уникаю його! Я виробив для себе цілком адекватну для свого місця позицію і спокійно працюю. Коли треба, Президент дає мені доручення сам, коли ж виникає необхідність, я сам звертаюся до Президента або до когось із заступників глави Секретаріату – до Романа Безсмертного, до інших, щодо конкретних справ. І я до такої комфортної обстановки уже звик, мені нормально!..
Не дуже скромне питання: вам надходили пропозиції вступити в партію «Єдиний центр»?
Надходили такі пропозиції, але ми їх знехтували.
Як вам це вдалося, тому що інші губернатори – наприклад, той же Віктор Бондар (губернатор Дніпропетровщини. – Ред.), відкрутитися так і не змогли.
Ну, це його проблема, проблема твердості характеру. Можливо, повага до себе. Коли мені це сказали, були присутні ще сім людей, і троє з них сказали «ні».
А хто озвучував цю пропозицію?
Думаю, вам це не дуже цікаво – подивімося на суть речей, а не на «смажені» деталі.
Ні, просто цікавий рівень – це був все-таки Балога чи Шумілкін (екс-мер Харкова, товариш Авакова і голова харківської обласної організації «ЄЦ». - Ред.).
Є ключовий аргумент: як можуть пропонувати губернаторові з команди Президента виходити з партії, почесним головою якої є Президент? Ось на всьому цьому абсурді і побудована вся партія «Єдиний центр»! Я не хочу більше цього торкатися, це їхні проблеми – хай хлопці самі вибираються з того дивного становища, в якому вони опинилися.
Коли виникли чутки про відставку Віктора Балоги з посади голови СП, серед його наступників, з-поміж інших, називали і вас. Принаймні відкрито говорили, що ви можете переїхати до Києва. Вам робили такі пропозиції?
Ні, не робили. Я не хочу і не збираюся нікуди переїздити. У Києві достатньо гідних людей, яким можуть запропонувати це місце у разі, якщо Президент ухвалить таке рішення відносно Балоги. Я дуже комфортно і, головне, досить упевнено почуваюся в Харківській області. Я собі дещо тут намітив завершити до кінця: буде кінець каденції Президента, і до того часу ми постараємося відповісти на багато питань, які ми ставили, коли прийшли у владу. А там видно буде.
Повернімося до відносин з центральною владою: погодьтеся, що все-таки ви, як губернатор, залежите від прем'єра, тому що це бюджетні гроші, затвердження програм та інше.
Ні, дозвольте! Дійсно, губернатори – це виконавча влада, подвійне підпорядкування прем'єрові і Президентові, підзвітність Кабміну. Все як написано в законах – у цьому сумнівів немає. І я дуже чітко цю дисципліну розумію, виконую – ми так і працюємо. Коли треба, дзвонить прем'єр, віце-прем'єр, міністри – ми щільно працюємо, прагнучи торкатися політичної ситуації мінімально. Принаймні прем'єр і її найближче оточення розуміють, що зі мною марно вести політичне душоспасіння. І я розумію, що немає у мене завдання в чомусь їх перевиховувати. Тому я витрачаю свою енергію у взаєминах з Кабміном виключно на те, щоб добиватися позитиву для Харківської області.
Якщо не помиляюся, ви були одним з губернаторів, яких у певний момент Юлія Володимирівна намагалася викликати на звіт у Кабмін…
Я не був серед тих губернаторів, яких Юлія Володимирівна викликала на звіт, і, чесно кажучи, не вважаю, що губернаторам не потрібно їздити на засідання Кабінету Міністрів… Потрібно! І в Кабінет Міністрів, і в міністерства! І приниження в цьому я ніякого не бачу…
Інша річ, що губернатор має свій графік і план роботи. Такого не може бути, що десяток українських міністерств викликатимуть губернаторів кожного разу або вважати себе їх начальниками. Губернатор – чиновник першого рангу, і в українській ієрархії влади, по суті, прирівнюється до міністра. Тому тут повинна бути цілковита співпраця. А якщо губернатора постійно смикатимуть і він просиджуватиме в різних кабінетах, його дуже швидко забудуть в області. Загалом, це теж не страшно – страшно те, що справа стоятиме.
Коли ви востаннє розмовляли про проблеми Харківщини з прем'єром?
Востаннє ми розмовляли з прем'єром на селекторній нараді, присвяченій підготовці проекту бюджету-2009. Це була дуже жива дискусія, на якій ми з Валерієм Асадчевим (губернатор Полтавщини. – Ред.) запропонували таку норму, як залишити 5-10% ренти за видобуток нафти і газу на території областей, де цей видобуток відбувається. Тому що видобуваючи газ і нафту, псують дороги, інфраструктуру і нічого за це не платять області. Ми пропонували, щоб частина цієї ренти залишалася у нас, щоб ми могли цю інфраструктуру підтримувати. Така дискусія у нас була, якщо не помиляюся, місяці півтора тому. В результаті пісної фізіономії Мінфіну прем'єр дала команду включити в проект бюджету цю норму, але ми бачимо, що вона досі так і не включена. Тому тут ще бої попереду.
Ви можете порівняти продуктивність роботи з Кабміном і Президентом. Де ви знаходите більше розуміння?
Я знаходжу максимальне розуміння, коли спілкуюся з Президентом особисто – мені завжди комфортно. Я абсолютно задоволений ступенем контактів і конструктиву, наприклад, з Романом Безсмертним, з першим віце-прем'єром Турчиновим, з міністром регіонального розвитку Куйбідою, з міністром Кабінету міністрів Крупком. З коректних міркувань я не назву ряд міністерств, які вважаю, м'яко кажучи, складними.
Не можу не запитати таке: кажуть, ви вже давно і системно працюєте в області на Тимошенко…
Коментувати таке, на жаль, дуже складно. У мене дійсно дуже спокійні і гарні відносини з багатьма, у тому числі і з Тимошенко. З ким у мене погані відносини, я говорити не буду – це ненормально.
Чи є у мене претензії до роботи Кабінету Міністрів на чолі з Тимошенко? Так, є! Ну і як це позначається на моїй роботі? Знаєте, коректність і ввічливість повинні бути нормою для всіх наших політиків, тому що все решта вже настільки набридло. Тому не потрібно плутати коректність і ввічливість зі стратегічними союзами. Стратегічний союз у мене тільки один – з Президентом, і я тут допомагатиму йому в усьому, і в радості, і в біді, і намагатимуся, щоб він на мене покладався в цьому питанні.
«Дочасних виборів не хоче ніхто, і, вважаю, Президент зокрема»
Як ви оцінюєте шанси «Нашої України» в Харкові на дострокових виборах, які, щоправда, незрозуміло коли будуть і чи будуть взагалі?
Скажу вам по секрету: дострокових виборів не хоче ніхто, і, вважаю, Президент зокрема. Не хоче він їх у тому числі і тоді, коли оголошує про них і підписує відповідний указ. Чи є інший вихід у цій ситуації – ось у чому питання. Чи є інший вихід, коли в парламенті засовують папірці в пульти для голосування, граються в «Зірницю» і більше нічим не займаються?..
Ви про БЮТ? Але вони роблять все це, тому що теж не хочуть виборів!..
Ну і де ж тоді вихід? Вам подобається, як працює наш уряд? Ось і мені не подобається! Зрозумійте, я кожного з них поважаю, але те, що бачу на виході – це просто фантасмагорія! Одне управління земельних ресурсів, земельні кадастри, які перетворилися, вибачте за різкість, мало не в бандитську касу, чого варте! Це вже притча во язицех, і державні чиновники нічого не можуть зробити! Ну, як це? Це нормальний уряд?
Я навів приклад, що вдесятеро скорочується фінансування регіонів з погляду соціально-економічного будівництва. Це що, нормально? Це означає, що я повинен припинити ремонт усіх шкіл, все, що почав, кинути – ніякої газифікації та іншого! Це ідіотизм! Навіщо мені такий бюджет?
Так, мені не подобаються вибори щороку, тому що популізм заганяє політику в нікуди! Я дам тисячу, а я дам дві, а я дам більше!.. Мені навіть десь подобається ця економічна криза: вона дозволить охолодитися дуже багатьом. Хоча ситуація дуже важка, і я не вважаю, що з неї буде швидкий і легкий вихід. Я з жалем це констатую і вважаю, що саме зараз потрібно б концентруватися на питаннях економіки.
Що стосується дострокових виборів, то я не знаю, як їх можна провести: у грудні місяці, думаю, вже ні, а якщо проводити, то, можливо, навесні.
Враховуючи, що навесні закінчаться старі ресурси і почнеться загострення кризи, то зробити це буде дуже непросто. Де ви бачите найтонші місця в увіреній вам області?
Найтонше місце настане, починаючи з середини листопада і до кінця грудня, коли прості люди відчують наслідки цієї кризи. Я бачу найтонше місце, коли у мене в грудні місяці нічим будемо виплатити зарплати бюджетникам – а у мене намічається дефіцит приблизно в 30-35 мільйонів по області. Так буває, в принципі, щороку, і в кінці року Кабмін, Мінфін і парламент ухвалюють рішення і коригують бюджет по країні. Зараз поправки до бюджету прийматися не будуть. Що це означає? Знову підуть затримки заробітної плати по лікарнях і по школах? Ось це мене справді лякає. А пік кризи припаде, звичайно, на січень-лютий-березень, і до цього треба бути готовими.
Очевидно, що першим дістане удар житлово-комунальний сектор: очікується криза неплатежів, дасться взнаки зношена інфраструктура тощо. Якихось заходів ще можна вжити чи доведеться змириться з таким станом речей?
У структурі Харківської області немає мартенів і сталеливарних підприємств, тому якщо скрізь вже йде падіння виробництва, у нас ще спостерігається деяке зростання. Машинобудування дає нам поки що позитивну динаміку, тому не можна сказати, що в Харкові почалися масові звільнення. Так, банки трішки шоковані, так, з'явилася обережність акціонерів і вкладників, так, не вистачає кредитів і низькі ціни на закупівлю зернових після рекордного урожаю – це теж ще один привіт уряду. Але все-таки у нас трішки плавніше входження в цю кризу.
Тому все, що ви сказали, буде, причому вже в четвертому кварталі, в якому ми зараз живемо. У країні приблизно два з половиною мільярди гривень становить різниця в комунальних тарифах! Про це хтось говорить? Ні, не говорить! Борги накопичаться, зберуть селектор і говоритимуть, що крайні – власті на місцях, які погано збирають ці гроші. Але їх не можна зібрати! Тому ЖКГ перебуває, звичайно, на вістрі атаки – ви цілком маєте рацію, але не через тарифи (тарифи вже стовідсотково приведені до норми – принаймні до нинішньої ціни газу), а тому, що існує різниця між тарифами і цінами, які пропонують.
І друге: потихеньку падатиме платоспроможність населення. І тут потрібно ухвалити принципове рішення: або держава бере на себе цю різницю – ці «ножиці», або примушує сплатити все це людей. Моя думка полягає в тому, що для того й існує держава, щоб ці «ножиці» регулювати.
< b>Але ж з іншого боку, саме на губернаторів покладена відповідальність за платежі по газу.
Ми цим займаємося щодня, і сьогодні зокрема. На останній селекторній нараді у Романа Безсмертного ми обговорювали ці позиції. Ми, глави адміністрацій, пропонуємо в питаннях різниці в тарифах ось що: слід припинити займатися довгим паровозиком і тягнути верблюда через голкове вушко, тобто через регіони. На рівні уряду Мінфін, Мінтоп і НАК «Нафтогаз» повинні ці суми відшкодовувати і не морочити голову на місцях ні населенню, ні комунальним підприємствам. З цією позицією, до речі, згоден і НАК «Нафтогаз»: це якраз той окремий випадок, коли регіони погоджуються з «Нафтогазом», а «Нафтогаз» - з регіонами. Думаю, що в цьому, зокрема, і вихід.
Газ буде не дуже дорогий – принаймні я не бачу для цього ніяких економічних причин. Але також правда й те, що з Нового року доведеться знову переглядати тарифи…
Це стосуватиметься і тарифів для населення, і для підприємств? Чи в Харкові переглядатимуться, наприклад, тарифи на проїзд у комунальному транспорті, як у Києві – хоча, можливо, це не зовсім до вас питання?
Чому? У Харкові теж підвищуватиметься проїзд у метро: мені вже дали документи на підпис. Поки я направив їх на експертизу, ще обговорюватимемо це питання з профспілками, але швидше за все ціна буде півтори гривні за жетон, при тому, що було 75 копійок. Це те, про що я говорю – тут не треба нікого дурити: краще жити в реальній економіці, аніж вдавати, що населення отримало рекордні виплати, а вони нічого не варті в реальному секторі.
«Має бути сильна влада – розумійте це як хочете»
З іншого боку, ми живемо в дивовижний час, коли політики просто не можуть дозволити собі розкіш говорити правду, і змушені обіцяти дедалі більше через нескінченні вибори...
По-перше, має бути сильна влада – розумійте це як хочете. У кризовій ситуації сильна влада повинна все узяти під контроль. І це всі вітатимуть, повірте мені, - всі шари суспільства!
А яку владу ви маєте на увазі? Тому що у нас щонайменше дві гілки влади, які хочуть бути сильними.
Та подивіться на наш, прости господи, парламент! Я маю на увазі тільки президентську вертикаль влади, тому що парламентської влади у нас не існує! У нас існує парламентський ідіотизм! Це правда, дуже багатьох парламентаріїв я поважаю і люблю, там є мої друзі, але те, що відбувається – це свавілля!.. Ніби й спікер чудовий, і розумних людей у залі вистачає, а результат?.. Сама система порочна! Зміни в Конституцію 2004 року порочні!
І головна проблема і стратегічна помилка Помаранчевої революції була в тому, що відразу після президентських виборів потрібно було оголошувати позачергові парламентські вибори, і при такому колосальному рівні довіри, який тоді був, зважуватися на радикальні реформи, у тому числі й економічні. Проте, на жаль, пішли шляхом популізму, внутрішніх розбірок, і час було втрачено. Тепер ми платимо за це дорогу ціну. Але Президент сказав, що з цієї ситуації ми вийдемо сильнішими – ну, можливо, не всі. (сміється)
Як в економічній ситуації, що складається, Харків готується до проведення Євро-2012?
Я вам розповім, як ми готуємося до Євро: пишемо величезну кількість паперів, планів, декларацій, нарад тощо. І що ви думаєте: хоч одна копійка до нас прийшла з державного бюджету? Ні копійки!
Поставте інше питання: яке місто найкраще за всіх готується до Євро? Так, Донецьк, який будує стадіон, Дніпропетровськ, де стадіон вже побудовано, і Харків, не отримуючи ні копійки! За рахунок чого? За рахунок того, що Ярославський (співвласник «Укрсиббанку», почесний президент ФК «Металіст». - Ред.) займається реконструкцією аеропорту. Навіть попри тотальну кризу, що вибухнула, аеропорт будується! Президент прилетить до Харкова, я думаю, 18 листопада, подивиться на хід будівництва нового терміналу. Це перший супероб'єкт.
Другий об'єкт – це стадіон, який ми реконструюємо виключно на кошти обласного бюджету, і вклали вже понад 60 мільйонів. Вже красень-стадіон, вже ми матчі збірних на ньому проводимо! У мене немає сумнівів, що ми підготуємося до Євро!
Ви розраховуєте на те, що Харків із категорії резервних міст буде переведено в категорію основних?
Так, Харків поки що резервний. Але я не розумію, як можна Харків вважати резервним, а Львів основним, хоча у нас є все, а у них нічого! Тому я на це дивлюся філософськи і глибоко переконаний, що Харків буде в основній сітці! Та навіть не в цьому суть: у будь-якому разі, все, що ми зробимо під час підготовки, залишиться харків'янам. І це буде супер все зроблено!
Ярославський виконує свої інвестиційні зобов'язання по аеропорту, ми – по стадіону. Зараз ось на реконструкцію збираються додати трішки коштів і міські власті – це ще один позитив від стабільності у внутрішньообласних політичних розкладах.
