Шоколадниця
Усі, хто думав, що Юлію Тимошенко збуджує лише контрасигнація, чи, скажімо, конституційна реформа, глибоко помилялися. Наша прем’єрка тане від чорного бельгійського шоколаду. Тоненької гіркуватої смужечки, що залишає присмак осені на губах. У-у-м, як смачно!
Зовсім не такий присмак залишає у мізках політична ситуація. Уся оця метушня нав¬коло блокування-розблокування парламентської три¬буни фракцією БЮТ, ухвалення лише в першому читанні антикризового закону, оголошення-бойкотування дострокових виборів викликає в голові лише одну асоціацію: «маразм». Є ще кілька міцних слів для дій людей, багато з яких вважає себе політичною елітою.
Натомість політики цілком серйозно обговорюють речі, котрі, вочевидь, не мають до дійс¬ності жодного відношення. Приміром, Юлія Володимирівна витратила майже дві години на зустріч з прем’єром Бельгії Івом Летермом. Результат – прем’єр чекає інвестицій бельгійських кондитерів в українську економіку. Ту саму, кот¬ра ось-ось навернеться мідним тазом.
Власне, економічна криза – нова «фішка» Юлії Володимирівни. На тлі безпричинної маячні у політиці тільки Тимошенко позиціонує себе як людина, котра ще має зв’язок з реальним світом. Саме вона вперше вимовила слово «криза» в одному реченні зі словом «Армагедон», саме вона закликала створити антикризовий уряд з представників усіх фракцій (під власним головуванням, звісно), і саме вона, котра виплачувала «ощадбанківську тисячу» та розмінювала «Криворіжсталь» на підвищення пенсій, заявила, що підвищенням бюджетних виплат не світить вже з зими.
Тепер Юлія Володимирівна – справжня стометрова алюмінієва «Родина-мать», котра не залишить свою країну один на один з монстром світової кризи. Вона з ним боротиметься і… може навіть політично загинути! Бо самотужки перемагають лише у мультиках, а не в політекономічній війні.
У ситуації, коли світ навернеться не сьогодні-завтра, а від України можуть залишитися лише щепки, котрі б дуже віддалено могли нагадати про соборну і незалежну, Тимошенко знову в білому. У багатьох людей у віт¬чизняному політикумі є серйозні причини не довіряти Юлії Володимирівні, її словам та оновленому іміджу майстра економічного сумо. Але як не крути, а політичний макіяж берегині куди більш симпатичний електорату, ніж, скажімо, шати поборниці дострокових виборів Ксенії Ляпіної.
І от запитання: чому Тимошенко завжди встигає технологічно причепуритися перед електоратом відповідно до нових обставин? І чому цього не встигають решта елітних динозаврів з печерських пагорбів?
Можливо, вся справа у шоколаді. Тоненьких чорних шматочках, що не залишають слідів на талії та так впливають на гостроту розуму?
