Тарас Чорновіл: Янукович був щирим у прагненні міняти ситуацію під союз з Тимошенко
Ні, Чорновіл не почав поливати брудом політичну силу, яку покинув отак, здавалося б, несподівано. Він просто пояснив свій вчинок, розкривши сутність процесів, які нуртували в українському політикумі з кінця серпня, вилилися у солідарне голосування Партії регіонів та БЮТ 2 вересня, коли реально викристалізовувалася нова коаліційна більшість, та ще й із можливістю внесення змін у Конституцію й подоланням президентського вето, й раптом виявилося, що ніякої коаліції ПР і БЮТ не буде, і Партія регіонів йде на вибори...
Що сталося у сеедовищі «регіоналів» і чому вони, як сказав сам Чорновіл, зіграли гру «Шахтар»-«Барселона», пропустивши голи у свої ворота на останніх хвилинах тайму? Чому, свідомо чи ні, ПР зіграла гру Банкової і відмовилася від союзу з Тимошенко, який міг стати довготривалим і стратегічним? Чому сам Чорновіл, хряснувши дверима, говорить про свій відхід не просто із ПР, а й із політики взагалі? Які сценарії, що плетуться у різних кабінетах, так налякали Чорновола, що він вирішив відійти від політики, аби навіть дотично не нести за все це відповідальності?
Про це Тарас Чорновіл розповів «Главреду» на другий день після такого свого чину.
«В коаліції ПР і БЮТ ми б нічим не ризикували, а вони ризикували б усім»
Пане Тарасе, що дістало вас настільки, що ви нарешті зробили те, що зробили і поклали партквиток на стіл? Бо, наскільки відомо, такі наміри зріли у вас давно...
Діставало все це, дійсно вже давно. А що стало останньою краплиною?.. Процитую Козьму Пруткова: «Где начало того конца, которым оканчивается начало?» Тому все-таки буду говорити не з самого початку.
Я заявив про вихід з партії 1 вересня. І тому, коли мої колеги по партії заявляють, що це для них несподіванка, мене це трошки дивує: я заявив про свій вихід на засіданні політради Партії регіонів в «Зоряному» - з трибуни, офіційно і відкрито. І пояснив причини свого виходу. На мене жорстко нападали за мої заяви по Південній Осетії і Абхазії, коли я торпедував партійну лінію: все-таки я за своєю професією – спеціаліст з міжнародного права, працюю в комітеті, де не можна займатися таким популізмом, який проявила Партія регіонів у цих питаннях. Я розумів, наскільки це небезпечно, і зробив іншу заяву. В кінцевому рахунку в той же день була прийнята заява від партії, яка співпадала з моєю позицією і повністю дезавуювала попередні заяви Януковича і президії політради.
Але основна причина мого виходу була не в цьому. Я тоді вийшов і сказав: «Я не можу дивитися, як ми крутимося флюгером! Я не можу дивитися, як в один день ми проголошуємо абсолютно проросійські гасла, а на другий – лягаємо під Балогу, під Ющенка, і працюємо на них! Я цього терпіти більше не можу! Або щось міняється, або я виходитиму з партії в наближчі тижні, тому будьте до цього готові, щоб це ні для кого не було несподіванкою...»
Після того всі почали мені розповідати, як мене люблять. Янукович запросив мене до себе в кабінет і сказав, що йому дуже сподобалися мої аргументи і що найближчим часом я побачу, що у мене немає підстав виходити з партії.
І буквально годин через шістнадцять чи вісімнадцять я це побачив: 2 вересня відбулося те, що мені, в принципі, імпонувало. Я не міг спокійно дивитися на те, як ми граємося, відверто кажучи, в неполітичну, нехорошу гру: те, що ми робили з Банковою, з секретаріатом Президента виглядало просто непристойно.
Цілі Президента я прекрасно розумію – додусити парламентаризм. Давайте знову процитуємо класиків – Олександра Лукашенка: «Я много раз перетрахивал и буду перетрахивать свой парламент». В Ющенка з’явилися такі ж моменти, й гратися в гру, спрямовану на повну руйнацію парламентаризму, мені не хотілося.
І от раптом у нас з’явився шанс створити конституційну більшість і змінити правила гри. Ці правила гри все одно повинні були бути нейтральними і не йти ні на користь Януковича, ні на користь Тимошенко, тому що це дві достатньо антагоністичні сили в минулому і баланс мусив би бути збережений. Ми могли б вийти на якийсь варіант елементарних правил гри, яких би всі дотримувалися...
Ви побачили, що це можливо саме 2 вересня, після солідарного голосування Партії регіонів і БЮТ?
Я цього хотів давно. До речі, за кілька днів до того я на річниці одного з українських журналів купив картину, яка називалася «Ніч на Івана Купала» і на якій через багаття, в українському одязі, взявшись гарно за руки скачуть чоловік, схожий на Януковича і жінка, схожа на Тимошенко. І я повісив ту картину у себе в кабінеті ще до 2 вересня! Тобто бажання чогось подібного у мене було.
Я не є апологетом Юлії Володимирівни, я її недолюблюю і критикував так, як дай Боже іншим так критикувати. Але ситуація, коли ми бачимо, що в інших варіаціях є просто крах і постійна нестабільність, мене вже дістала...
Знаєте, вже тоді, 2 вересня, після тих голосувань, багато хто з «регіоналів» досить скептично оцінював можливість створення коаліції з БЮТ – мовляв, незважаючи ні на що домовитися навряд чи вдасться... Де саме була оця точка недомовленості?
Точка недомовленості була з нашого боку. Говорити, що не вірили, особливо зараз, можна багато. На той момент, станом на 1 вересня, буквально крім двох-трьох людей в Партії регіонів ніхто не знав, про що ми дізнаємося назавтра, другого числа. Я був, напевно, маленьким винятком, але мені теж було сказано не все. Мені було сказано: «Завтра відбудеться щось таке, що змінить твій намір виходити з партії...» І другого числа це відбулося.
А хто ці двоє-троє людей, які знали, що станеться 2 вересня?
Я знаю, що це Віктор Янукович. Припускаю, що це, очевидно, Андрій Клюєв, який вів основну роботу в цьому напрямку, можливо, Нестор Шуфрич, який мав контакти в переговорному процесі і допомагав вести ці переговори, і, можливо, Ринат Ахметов, який був поінформований про це. Ще раз кажу – я це допускаю, я не був учасником жодних переговорів і не був адаптований в це політичне середовище.
Але 2 числа, коли все це відбулося, в мене питання зникли. Тобто те, проти чого я виступав – оце наше постійне флюгерство, припинилося і все пішло за сценарієм, якого я хотів.
Десь 6 вересня я зустрічався з Віктором Януковичем , ми досить довго сиділи в нього вдома – години півтори-дві ...
А ви часто бували в нього в гостях?
Ніколи! Це, по суті, був перший раз. Він мене запросив і я з радістю прийшов. Тональність розмови підказувала мені, що все це серйозно. Можливо, я дуже наївний, але я повірив, що це серйозно і я готовий був у цьому напрямку працювати.
До речі, я не є ультрарадикалом і мене мало тішила ота кавалерійська атака з прийняттям законів, які відверто били по Ющенку. Цього не треба було робити. Президент собі хай буде, треба дати йому можливість правити і не переводити в розряд англійської королеви, не топтатися по його мозолях. Ну, це ж чергові граблі!.. Згадайте закон «Про Кабмін», після якого почався розпуск Верховної Ради минулого скликання – це ж сталося саме після прийняття цього закону і подолання вето разом з Тимошенко. І те ж саме, фактично, почалося в ці дні...
Так що ж сталося? Адже відомо, наскільки важко пішли переговори «Нашої України» і БЮТ...
Так, а переговори між Партією регіонів і БЮТ йшли дуже легко! До першого вересня відбулося щось дуже важке і складне. І 1 вересня Янукович добився того, щоб політрада підтвердила, що якщо відбудеться розвал цієї коаліції, він не має претендувати на посаду прем’єр-міністра. Це рішення підтверджено рішенням політради. Було вирішено, що в цій ситуації претендувати на посаду прем’єра було б вбивчим для партії фактором. Після цього стало зрозуміло, що Янукович буде претендувати на посаду Президента і, відповідно, Тимошенко не мала цьому перешкоджати. В принципі, це мав бути досить серйозний дует принаймні років на десять.
Тоді говорили про те, що Янукович і Тимошенко можуть домовитися: припустимо, вона – прем’єр із розширеними повноваженнями, а він – Президент...
Це було пояснення для бютівської еліти, щоб вони зрозуміли це і сприйняли. У нас для нашої еліти було інше пояснення, яке зводилося до того, що першим все-таки буде Президент, і в тому коаліції, яка буде, БЮТ без нас нічого зробити не зможе, бо у нас є всі гарантії, ми нічим не ризикуємо, а вони ризикують всім. Адже розвал коаліції чи наше голосування з будь-ким приведуть до відставки Кабінету міністрів, тобто Тимошенко завжди підвішена, а ми ні...
Але вона добилася б внесення змін в Конституцію, які посилили б вплив і повноваження прем’єра...
А ми б пішли на це! І Янукович мені особисто 6 вересня підтвердив, що готовий обмежити повноваження Президента. І наша фракція разом з БЮТ за це б проголосувала. Повноваження Президента мали б стати меншими, і Янукович готовий був на такий варіант. Він мені аргументував, що цих повноважень йому було б достатньо для того, щоб баланс інтересів був збережений. Тому в цьому проблеми не було.
Я можу годину розказувати, які були в перспективи від цього напрямку БЮТ і Партії регіонів! Це варіант Південної Кореї. Знаєте, яка у них відповідь на запитання, яка основа їх економічної стабільності і такого економічного ривка? Політична стабільність. Тринадцять років політичної стабільності! І ми теж могли б дістати десять років політичної стабільності! Це потрібно для країни? Потрібно! Приблизно до 12-13 вересня ми всі працювали в цьому ключі – я в цьому абсолютно не сумніваюся.
«Лінія зв’язку Ющенко - Партія регіонів вибудовується сьогодні не через Колесникова, а через «РосУкрЕнерго»
То що ж сталося?
Про те, що сталося, задавайте питання не мені. Напевно, задавайте його Льовочкіну, можете задати його ще десятьом людям...
Кому? Бойку? Ахметову? Колесникову?
Колесников у цій ситуації своєї ролі не грав. Він себе спалив дуже гучними заявами. І роль Колесникова у цьому випадку вже не могла бути визначальною. Я переконаний, що це гра «РосУкрЕнерго», а Ахметов визначався до останнього моменту. Ви задаєте мені запитання про речі, яких я не знаю: я не можу говорити, що думав Ахметов, що думав Фірташ чи ще хтось... Зате я знаю, що думав Ющенко, і ми зіграли роль, яку придумав нам він. Але лінія зв’язку Ющенко-Партія регіонів вибудовується сьогодні не через Колесникова, а через «РосУкрЕнерго».
Чи значить це, що на сьогоднішній день перші люди в партії – це група Фірташа-Бойка? Вони сьогодні гаманці партії? До того ж Бойко відтепер ще й курує Київ і Київщину, і віднедавна є заступником голови Партії регіонів...
Я не можу говорити того, чого не знаю. Я не знаю, хто фінансує партію. Мені відомо, що відбулася диверсифікація.і партія фінансується не одним Ахметовим. Він багато грошей вклав в гуманітарні програми, в розвиток цілого ряду галузей, в тому числі в ті, в яких у нього потім виникли проблеми – наприклад, в «Дніпроенерго». Тому в нього дійсно виникли проблеми з фінансуванням партії і, зрозуміло, на той момент з’явилася інша структура, готова взяти на себе частину фінансового забезпечення. Але ще раз кажу: я не хочу лізти в розгалуження, хто що фінансує.
І от 12-13 числа щось почало мінятися. І в районі 13-14-го мені передзвонила одна людина з Партії регіонів, одна із заступників і сказала, що треба розмістити одну статтю, вдень мене не могли знайти і поставили її без мого відома під моїм іменем. Таке було часто, і я згоджувався, але це був текст, який йшов проти моєї позиції. Це була стаття, де я нібито дискутую з Клюєвим, доказую, що не дуже ми рвемося до об’єднання з БЮТ, що не все там так просто і т.ін, і з’явилася вона на «Інтерфаксі». Це був перший дзвіночок.
Потім з’явився вкинутий закон, який був відверто провокаційним щодо БЮТу – закон «Про держслужбу». Будемо відверті: цей закон стояв у черзі на прийняття ще два роки вперед, і ніхто його не читав. Знаєте, законопроектів вносяться тисячі, і читають тільки ті, які стають в порядок денний, якщо хтось взагалі читає закони. Депутатів, які читають закони, думають десятків три в Верховній Раді, і я серед них. Цього закону я не читав, бо думав, що він ще не скоро піде. І тут раптом, за дві години до сесії, звучить ультимативна вимога сьогодні його проголосувати. І всупереч рішення комітету цей закон ставиться на голосування. проходить, і не встиг він пройти, як «Наша Україна» почала довбати БЮТ за те, що там, по суті, є теза про другу державну мову. Тобто все це була явно заготована акція.
Потім прозвучала заява Льовочкіна й інших про те, що більша фракція повинна висувати кандидатуру прем’єр-міністра. Але, перепрошую, а рішення політради від 1 вересня хтось відміняв? Янукович же чітко про це сказав, і політрада це підтримала. От і все!
А що буде далі? Станом на сьогодні відомо наступне: Литвин відмовився брати участь у переговорах по створенню коаліції з НУНС і БЮТ. Це означає, що голосів для створення коаліції між «Нашою Україною» і БЮТ не вистачає...
Одну секунду: а хто виводив з коаліції Рибакова і Бута, щоб зруйнувати її? Що, Партія регіонів їх купувала за 30 мільйонів? Чи їх Банкова виводила? Почнемо з того, що ми не давали і не виводили їх – вони обоє виходили під Балогу.
Якщо зараз у Ющенка виникне потреба на кілька тижнів продовжити роботу парламенту, вони голосуватимуть. Наскільки я знаю, в указі написана дата проведення дострокових виборів 28 грудня – непрохідна дата при необхідності 50% явки виборців. Тому Ющенку треба ще трошки протягнути: він може ще провести переговори, може дати добро на створення коаліції... І тому якщо буде потрібно, Бут і Рибаков будуть голосувати, якщо буде непотрібно – не будуть...
На сьогодні створена ситуація, що формально майже неможливе створення коаліції між «Нашою Україною» і БЮТ...
Де-факто – неможливе, а де-юре, якщо буде потрібно, зроблять, але ненадовго...
Але при цьому настає абсолютно зручна для Юлії Тимошенко ситуація, яка публічно заявила, що виконала всі вимоги НУНС, зробила все для того, щоб зберегти коаліцію, й не вона з тієї коаліції виходила. І тому абсолютно логічно, якщо вона звернеться до українського народу і скаже, що її відповідальна політична сила не бачить іншої можливості для збереження стабільності в країні, ніж об’єднання з Партією регіонів...
Вона, по суті, вже сказала це, але поки що завуальовано. Але вона зараз не веде з Партією регіонів переговори.
Чому? Через внутрішню ситуацію в ПР?
Ні, внутрішньої ситуації в Партії регіонів не може бути. Буде стояти перестрілка, а не канонада. Ця партія не може розколотися в принципі. Там може відбутися дуже тихий переворот або ж незадоволені можуть тихенько від неї відійти. Про розкол в ПР говориться з 2004-го року, але ці розмови смішні. Партія регіонів – це абсолютна константа. В ній або один лідер відійде і благословить наступного, незалежно від того, що він думає, або ж незадоволені з неї відходять, так як я. Все!..
Тобто коаліції ПР-БЮТ не буде?
Я переконаний, що ні. І це була наша провина, ми цю проблему створили, вийшли з переговорів і почали гратися в провокації, прямо координуючи ці домовленості з секретаріатом Президента. Для мене останньою краплею було оце лицемірство: ми ще когось звинувачували, ми ще білі і пухнасті, ми ще монашка якась після публічного дому, а хтось в тому винен! Є ж десь якась грань і якась межа! Мене це дістало і все, на цьому кінець!
«Партія регіонів зіграла гру «Шахтар»- «Барселона»
З іншого боку, є політична логіка, яка полягає в тому, що для багатьох людей в «Нашій Україні», в Партії регіонів і, як це не дивно звучить сьогодні всередині БЮТ, методи, якими Юлія Тимошенко керує державою, є неприйнятними. Ми говоримо і про брехню, яку в нашій країні чомусь називають популізмом, і про економіку, якій капець... Олігархам, які контролюють більшість політичних сил незрозуміла позиція Тимошенко щодо приватизації... Можливо, оце є платформою для порозуміння Партії регіонів з секретаріатом Президента? Тобто з’явився спільний ворог, і його треба задушити за будь-яку ціну...
Для мене не є питанням, що робить БЮТ і яка неправда там. Якби я був членом БЮТ, то, напевно, знаючи мій характер, я би сьогодні виходив і з БЮТ. Навіть трошки раніше виходив би. Але я був членом Партії регіонів, і коли рівень брехні і якоїсь елементарної немудрості перейшов за грань, я вийшов з цієї партії. Я вважаю, що міг це зробити: я від цієї партії нічого особливого не взяв, посад не брав, я на ній не нажився, прийшов тоді, коли інші з неї втікали, і тому я так само спокійно можу піти з неї тоді, коли в ній нібито все в порядку.
Тобто вам ця логіка незрозуміла – об’єднатися, щоб не допустити Тимошенко до влади?
Я не бачу цієї логіки, тому що логіка була іншою. Логіка була в підігруванні, механізмів якого я не знаю. Що керувало Партією регіонів в момент зриву переговорів з Юлією Тимошенко, виходу на переговори знову з Банковою і підігруванні Ющенку в розвалі парламенту? Чи це компромат на когось, чи якісь великі гроші, домовленості і контракти? Чи це наївна віра в те, що вибори відбудуться, і що Партія регіонів на них переможе і візьме 37%? Чи це якісь особисті контакти? Я не знаю, який із цих механізмів був задіяний: мені це незрозуміло, я не бачу цієї логіки, а нам ніхто нічого не пояснив.
Але у ваших колег по фракції є розуміння, що вибори можуть не відбутися і. відповідно, парламенту не буде?
Кулуарно є. Але знаєте, як відбуваються засідання політради чи засідання фракції? Виходить Янукович, розказує якусь позицію, яка може бути прийнятною для присутніх, а може й абсолютно неприйнятною, і тоді питається: «Ви згодні зі мною?» І всі кажуть: «Так, згодні». А він каже: «Я щось не чую ентузіазму!» І всі масово починають кричать: «Так, всі згодні!» Причому це може бути позиція, яку перед тим всі засуджували! Це може бути позиція, яка раптом помінялася на 180 градусів, і всі до того виступали й говорили, наскільки це неприйнятно!
Значить відбулися якісь домовленості між Януковичем і Ющенком?
Безумовно! Я бачив Януковича 1 і 6 вересня: мені здається, він був дуже щирий у своєму прагненні міняти ситуацію під нові правила гри. І ці правила гри передбачали союз з Тимошенко. І він, по-моєму, був дуже задоволений.
Не забувайте, що свого часу Ющенко в найбрутальніший спосіб вкрав у Януковича перемогу на президентських виборах, і Янукович цього не забув. І тому для нього будь-який союз з Ющенком є дуже принизливим.
Ющенко своїми розповідями про національні інтереси не бреше підло? Бреше! Є для нього якісь національні інтереси? Та немає ніякого інтересу, тільки б лишитися при владі! А оці відверті провокації, аж до лопатки в пісочниці? Це є рівень політика? Для мене Ющенко – ворог України №1 на сьогодні, гірший за затуліних з путіними разом взятими! Це людина, яка бореться за те, щоб Україна розвалилася і стала розтоптана просто!
Що стосується Тимошенко – вірити їй чи не вірити? В кожного своє бачення, але в ситуації, яка складалася по лінії БЮТ - Партія регіонів, у нас гарантії були, а у неї ні. Тому що дострокові президентські вибори відбулися б: Ющенко зробив все, щоб імпічмент відбувся. Я впевнений, що Тимошенко у цьому її підвішеному стані не залишилося б нічого іншого, ніж усунутися від висунення на президентську посаду, і Янукович був би фактично безальтернативним кандидатом і став би Президентом. Після того, навіть із пониженими правами, Тимошенко завжди була б з підвішеними правами, а Янукович – ні, він на п’ять років гарантований, а вона висить. За таких обставин їй треба було б думати, вірити нам чи не вірити. Тобто тут була певна система гарантій.
А з Ющенком можна було домовитися в 2004-му? Бо, наприклад, Леонід Кравчук, який брав тоді участь у багатьох переговорах, твердить, що з ним домовлятися неможливо в принципі: ввечері домовилися, а зранку – все навпаки... З ким взагалі у цій країні можна домовлятися?
Домовлятися в цій країні не можна ні з ким, доки ти не маєш якихось важелів і людських гарантій. В Україні політика стала дуже підлою і брехливою. І тому я покинув політику, я вільний гравець поки що...
У нашій розмові насторожує наступний момент: ми клеїмо партії, фракції, й забуваємо, що за ними стоять виборці. Виборці Тимошенко не клеяться до виборців Януковича...
Та вже склеїлися! Давайте трошки вийдемо із «нашоукраїнських» стереотипів, у яких нічого не клеїться, бо в них не може клеїтися: в них все зроблено для того, щоб руйнувати! Там якась руйнівна сила всередині, і в них просто не може бути по-іншому.
Що стосується виборців, то я знаю, по виборчій ситуації в Партії регіонів, то люди на зустрічах в Донецькій і Луганській областях нам самі казали: «Та домовляйтеся вже з Тимошенко, тільки не з Ющенком!» Ющенка ненавидять вже всі, це людина, яку ніхто не любить! Полковника ніхто не любить, полковнику ніхто не пише, все! Це абсолютно одіозна постать, яка не сприймається ніким, крім абсолютних маргіналів.
А щодо Тимошенко, то це постать, з якою треба бути дуже обережним: вона може зробити все, що завгодно, коли матиме можливості це зробити. А якщо не матиме? Теж питання... Що стосується наших виборців, то вони це сприймали – це я можу з певністю говорити. Що стосується виборців Тимошенко – зі скрипом, але сприймали. Згадайте інтерактивні опитування на телеканалах – найнеоб’єктивніша інформація, яка тільки може бути: коли на 5-му каналі і на телеканалі «Україна» поставили питання, як люди ставляться до коаліції Партії регіонів і БЮТ, то на обох каналах було близько 70% «за»!
Що тепер робитиме Партія регіонів? Ну, зіграли гру Банкової, далі що?
Знаєте, вони зіграли гру «Шахтар»- «Барселона», коли на 87-ій хлилині було 1:0 на користь «Шахтаря», а потім почалися голи в один бік. Оце гра Партії регіонів. Що вони будуть робити тепер, я не знаю. Ви хочете почути від мене якісь випади, але я цього робити не буду – це негідно. Мені байдуже...
Партія прийняла дуже тверде рішення: йти на вибори за будь-яку ціну і добитися, щоб вони відбулися. Більше того, оскільки я прогнозую, що зробить Ющенко... Скажу, що в Партії регіонів його сприймають, як людину психічно неадекватну, і тому ніхто не знає, яка його ціль: провести вибори чи ні, чи він не передумає в останній момент. І тому, наскільки я знаю, в Партії регіонів прийнято рішення, що якщо Ющенко раптом відмовиться і вирішить ці вибори не проводити, робити все, щоб вибори відбулися. Тобто якщо не буде указу, всі регіонали вийдуть з фракції, з’їзд позбавить їх депутатських повноважень і Рада стане непрацездатною – тобто зроблять те, що свого часу зробив БЮТ.
В ПР впевнені, що візьмуть 37%, і явка, невідомо від чого, за їх дослідженнями має підскочити на 20%, до рівня 2004-го року. Я думаю, що є трошки розумніша соціологія: я прогнозую падіння явки по східних і піденних регіонах ще на 20%, тобто буде нижче 50%, і падіння підтримки Партії регіонів із-за оцієї флюгерної позиції. Оця роль флюгера позбавляє ПР підтримки виборців і на Сході й Півдні, де ПР традиційно підтримують, і в Центрі й на Заході, де люди готові були нас підтримати, але коли ми почали розвертатися на 180 градусів – то ми пропрезидентські, то проросійські...
«Те, що немає проектів Богатирьової і Яценюка, - зайвий показник, що дострокові вибори насправді не відбудуться»
А що робитиме політик Тарас Чорновіл?
А можна я спочатку скажу, що робитиметься в країні, і що робитиме Президент? Партія регіонів зробила так, що людина, яка має підтримку в населення 3-6%, керує всіма процесами, незважаючи на тих, хто має по 30 з гаком відсотків рейтингу – причому керує і маніпулює, як хоче. А всі стоять по струнці і кажуть «так точно»!
Мене цікавить, що Ющенко робитиме далі? Я намалюю зараз апокаліптичний сценарій, який мені дуже не подобається. Думаю, що підписання указу відтягуватиметься з тим, щоб вибори припали на мертву зону – на 28 грудня або 5-6 січня. Це ріже явку по Західній Україні, де вона стабільно завжди висока, а на Сході України й так явка впаде. Плюс буде жорсткий адміністративний контроль, щоб не було вкидання ні з чиєї сторони. Далі: жорстке застосування судового ресурсу, який Ющенко має під контролем, особливо Адміністративний суд, яке дає можливість ліквідувати на низці дільниць результати виборів.
Отже, припустимо, що 28 грудня вибори не відбудуться, бо не буде 50%-вої явки. За два тижні – повторне голосування, коли, давайте будемо свідомими, на дільниці прийде ще менше людей. Тоді будуть оголошені ще одні вибори, на яких явка буде ще нижчою.
Після цього відбудеться зібрання конституційної ради при Президентові, яка йому рекомендуватиме створити конституційну асамблею, у яку відбудуться дуже цікаві вибори за неприйнятим виборчим законом методом делегування – ну, от як при Союзі було, коли висували делегатів від трудових колективів. Ця асамблея прийме попередній варіант Конституції і рекомендуватиме її, замість ВР, на затвердження на референдумі. І на референдум буде винесено тільки одне питання, яке нагадуватиме питання референдумів 90-го і 2000-го років: чи ви хочете жити у єдиній державі, де є добробут народу і т.д., тобто весь позитив...
А текст Конституції невідомо, чи хтось прочитає: його будуть коригувати, міняти... І вся Україна буде завішана біл-бордами з портретом Віктора Ющенка й цитатами з його Конституції – так як це було рік тому. Там йтиметься про військовослужбовців, пенсіонерів, вчителів, новонароджених дітей, але ніхто не згадуватиме про місця, які стосуються Президента й Верховної Ради. Буде виписано якийсь механізм, який дасть можливість в Конституційному Суді переграти так, щоб Ющенко й надалі лишився при владі. А політичні сили, які на сьогодні є – спочатку Партія регіонів, а тепер вже й БЮТ, себе поставили в позу букви «зю»...
А чому ви впевнені, що всі будуть мовчати? Тимошенко перша скаже, що вона про все це думає, причому можна тільки уявити собі що і як вона скаже...
Ну, Юлія Володимирівна трохи почала грати в піддавки і пішла на певний програш. Нездійснені вибори, навіть при доброму її результаті, у грудні місяці для неї теж не будуть великим позитивом. До того ж недарма Лазаренка хочуть привести в Україну. Зараз от з літачками показали гарну історію: виявляється літак з Президентом може мати технічні несправності. А з літаком прем’єр-міністра не може бути таких несправностей? А за дорученням Президента й на виконання його директив чи не полетить Юлія Володимирівна в Демократичну республіку Конго чи Нігерію домовлятися про боксити для України? А там раптом в цей момент виявиться громадянська війна, і вони переплутають український літак з літаком свого Президента...
Це ви про «камази»?
Так, про «камази». Тому план такий: одного кандидата просто позбутися, бо іншого варіанту немає, а другого... Знаєте як позбутися Януковича? Дуже просто: мобілізувати свій електорат і загнати в непорозуміння чужий. Як це зробити? Я думаю, там працюють достатньо цинічні і підлі голови, щоб розробити ці сценарії. От наприклад, такий, який випливає з дій Ющенка: Міністерство оборони України виходить звільнити від москалів російські об’єкти в Криму. На об’єктах стоять морські піхотинці Росії. Відбувається сутичка, тому що наші дістають бойове завдання. Внаслідок сутички хтось гине. Після того росіяни заявляють, що Севастополь вони в 54-му році не віддавали, тобто реакція прогнозована. Севастополь вони заберуть, на Крим вони не будуть претендувати, це стовідсотково – вони знають межу і розуміються на міжнародних відносинах. І після цього в Україні вводиться військовий стан, бо втрата державного суверенітету є очевидною, і всі виборці – і Ющенка, і Тимошенко, і Тягнибока, і всіх інших, активно стрункими рядами йдуть голосувати за Ющенка. Ті ж, хто за Януковича, розгубляться, бо з одного боку – втрата держави і явна відверта агресія, а з другого боку – лідер говорить фрази, які носять проросійський характер...
Гадаєте, підуть на сценарій «маленької переможної війни»?
На цей варіант вже пішли в серпні-місяці, він вже легалізований. Була перекрита бухта в Севастополі й чітко розписано військове завдання – ви знаєте про це? Мали потопити якийсь транспортний корабель, який виходив з бухти, а «Гетьман Сагайдачний» – перекрити вихід. Оце було бойове завдання на серпень-місяць. От ми й живемо в країні, де можуть відбуватися такі речі... За таких обставин, за відсутності Тимошенко, Ющенко має єдиний шанс перемогти Януковича...
Що ви, Тарас Чорновіл, який сказав, що він не політик, збираєтеся робити у цій ситуації?
Знаєте, в мене на стіні висить картинка, на якій чоловік з розмаху лупиться головою об стіну, а поряд стоїть купа народу з плакатом «Ми з тобою!» Мені надокучило битися в бетонну стіну. Нехай я ганебна постать, але мені набридло битися головою в бетонну стіну, коли мене абсолютно ніхто не чує.
Може в той момент, коли щось із цього почне збуватися – упаси Господи, я би дуже не хотів цього, – і стане ясно, що є якась загроза, я, можливо, вилізу із своєї академвідпустки, де збираюся написати дисертацію про конституалізацію Європейського Союзу і вивчати англійську мову... І читати нарешті ті книги, які я за останні роки накупив – наприклад, бібліотеку сучасної української літератури...
А вас не мучитиме совість, коли ви писатимете про конституалізацію ЄС, а тут відбуватимуться оці всі речі?
А може мене би мала більше гризти совість, якби я перебував у цьому процесі і робив «одобрямс», і працював на те, щоб цей сценарій відбувся? Може, те, що розповів – шизофренія і ахінея, може, це дійсно дурість? Я буду дуже радий, якщо це так. Але треба завжди мати на увазі найгірший варіант. І не я один про це знаю – про це у Верховній Раді говорять десятки й сотні людей, про це говорять всі, кому не лінь!
То що ви робитимете? Кажуть, підете в якийсь новий проект. Це правда?
Ні, бо це була б дійсно шизофренія. Тоді мене можна було б відправляти чи в Києві на Фрунзе, чи у Львові на Кульпарків, чи в Житомирі в Гуйву, чи ще в якусь божевільню... Зараз я виключаю свою участь у якомусь проекті, але це не означає, що це назавжди. Йти зараз кон’юнктурно до когось під ці фальшиві вибори я не хочу.
От уявіть, якби я зараз почав заявляти, що мені дуже треба попасти в новий парламент. Напевно, мені не відмовила б та ж Тимошенко, якій я, в принципі, в чомусь підіграв, принаймні сказавши те, про що інші промовчали. Але, з іншого боку, як я себе відчуватиму при цьому? Я ж її критикував, причому заслужено, то що, плюнути собі в лице? Я не хочу, мені здається, що це буде для мене принизливим. Плюс це означатиме, по суті, продатися – я цього не хочу.
Йти в якісь проекти Яценюка чи Богатирьової? По-перше, їх немає, і це, до речі, зайвий показник того, що ці вибори, які зараз будуть оголошені, насправді не відбудуться: Яценюк і Богатирьова – це дуже серйозний резервний козир, і якщо під них ще не купили партії, то це означає, що важку артилерію виводити не час...
