Що виторгує для себе Тимошенко в Москві? (Документи і коментарі)
1 жовтня Юлія Володимирівна зробила майже сенсаційну заяву: БЮТ готовий прийняти всі умови НУНС для збереження коаліції, скасувати антипрезидентські закони, проголосовані тимошенківцями в тандемі з ПР, щосили перешкоджати проведенню дострокових виборів тощо. Але політикум розгадав «розіграш» і посміявся з вдалого жарту. Майже не залишилося сумнівів щодо того, що найближчим часом Президент дістане право для розпуску Верховної Ради. Яким чином у цій ситуації буде відправлений у відставку уряд, можна тільки гадати. Але в тому, що Банкова не допустить, щоб Тимошенко со товариші розпоряджалися виконавчою владою на передвиборному етапі, можна бути певним.
З огляду на цілу низку обставин, Тимошенко і сама (як у липні) готова грюкнути дверима. Саме час, враховуючи ахову економічну ситуацію в країні та прогресуючий параліч структур державного управління на всіх рівнях, злетіти в «жорстку опозицію» й далі, вже не несучи відповідальності за країну, прицільно паскудити на голови ворогів і конкурентів. «Не я розвалила демократичну коаліцію, а президент і його «любі друзі». Не я довела економіку до ручки, а знову ж таки президент з олігархами…». Ну і далі по списку.
Сьогоднішній візит прем'єрки до Москви на переговори по газу – очевидно, за розрахунком його ініціаторів, має стати апофеозом діяльності Юлії Тимошенко на посту глави Кабміну. Із того, як драматично і з пафосом піарники БЮТ обставляють цей фактично пустий візит (про що Путіну домовлятися з чиновником, який вже однією ногою стоїть в опозиції?), можна судити, що сама Юлія Володимирівна збирається повернутися з Білокам'яної з черговим вагомим аргументом на користь своєї незамінності для країни: «Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявляє про те, що не допустить того, щоб ціна на російський природний газ для Україні становила 400 доларів за 1 тисячу куб. м.». «Але сьогодні вже будемо добиватися всіх можливих розмірів ціни так, щоб вони сприймалися українською економікою і щоб до ринкової ціни ми доводили поступово, а не шоково». «Усі переговори будуть проводитися в ключі чіткого дотримання національних інтересів України». «Я в житті ніколи, ні за які ціни на газ не переступлю ключові національні інтереси Україні. Вони для мене є святими і я буду їх дотримуватися стільки, скільки буду в політиці». (Українська правда, 1.10.08, прес-конференція Ю. Тимошенко).
Найдивовижнішим висловом леді Ю на цій зустрічі зі ЗМІ стало: «До речі, після того, як певні посадовці після Помаранчевої революції розірвали те об'єднання, коли ціна на транзит була пов'язана з ціною на газ - це був абсолютний злочин проти країни». Але ж премьєр-міністр Юлія Володимирівна Тимошенко і є тим «посадовцем»! Можна пригадати, наприклад, серпень 2005 р., циркулярнийй лист прем'єр-міністра Тимошенко голові правління НАК «Нафтогаз України» Олексію Івченку про розрив в односторонньому порядку 4-го додаткового протоколу до договору з ВАТ «Газпром» 2003 р., який, власне, і фіксував бартерну схему оплати за транзит російського газу через територію України і ціну ($50 за 1000 кубів), за якою цей газ враховувався. Міністр ПЕК Іван Плачков надалі демонстрував його персонально Юлії Тимошенко в прямому ефірі 5-го каналу.
Гора народила мишу
Вже зараз можна абсолютно точно сказати, що саме піарила Юлія Володимирівна напередодні свого візиту до Москви. У розпорядженні «Главреда» опинився вже узгоджений українською і російською сторонами проект «Меморандуму між урядом Російської Федерації і Кабінетом Міністрів України про співпрацю в газовій сфері». Його й збирається привезти від Путіна Тимошенко і утерти ніс усім тим, хто стверджує, що вона менш ніж за рік зруйнувала енергетичний комплекс України.
Меморандум – це, звичайно, не Міжурядова угода, та і ВВП і не підписуватиме його з відставниками. За наявною інформацією, наочні дебати по газу з Газпромом вже відкладено в кращому разі до листопада. Та зате цим папірцем, без єдиної цифри, абстрактної і двозначної, можна буде розмахувати після будь-якого результату газових переговорів (а він, судячи з усього, буде для України украй сумним). І говорити в традиційній манері: «Я все повирішувала, а ви, олігархи, корупціонери, темні, тіньові структури, зрадили Батьківщину тощо».
І справді, Меморандум у буквальному розумінні містить усі тимошенківські газові «міфологеми» цього року:
а) перехід НАК на прямі договори з «Газпромом»;
б) видалення з ринку тіньових посередників і встановлення прозорих ринкових відносин;
б) усунення конфліктної ситуації по транзиту російського газу до ЄС і повний розрахунок з імпортерами за спожитий ресурс;
в) повернення Україні спільно з Газпромом можливостей реекспорту газу (про необхідність якого так багато говорила Тимошенко в 2006-2008 рр., власноруч заборонивши його в 2005 р.);
г) і таким чином збереження для населення низьких тарифів на газ за рахунок реекспортних доходів «Нафтогазу» (як, втім, і було до першого пришестя ЮВТ).
Цілком зрозуміло, що напередодні відставки і ймовірного початку парламентської виборчої компанії, Тимошенко хочеться отримати від Путіна політичну індульгенцію і публічний привід критикувати Віктора Ющенка, наступний уряд і своїх конкурентів на виборах за нову «зраду інтересів України» і рекламувати свої «успіхи і рекорди» в газовій сфері. Питання в тому, що навзамін пообіцяла Юлія Володимирівна господарям Кремля і Газпрому за те, щоб вони поки що не виносили сміття з хати і не дуже голосно топали ногами?
Зрозуміти, що насправді погоджувала Юлія Володимирівна з московськими товаришами і що ховається за обтічними формулюваннями 1-аркушного «Меморандуму», нам швидше допоможе другий документ, що опинився в нашому розпорядженні, а саме газпромівський проект «Угоди про основні умови подальшого розвитку відносин у газовій сфері» (з «Нафтогазом України»), підготовлений до нового раунду переговорів по газу. Якщо його, як шифрувальну сітку, накласти на текст «Меморандуму», багато що відразу проясниться.
Отже, за «збереження лиця» Тимошенко «Газпром» хоче таке:
а) НАК зобов'язується в найкоротші терміни (до 01.01.09) розплатитися з боргами, які накопичилися в ході постачань природного газу до України за 2008 рік перед РосУкрЕнерго і УкрГаз-Енерго і оголошені Тимошенко «погашеними». Сума поточного боргу на сьогодні близько 1,8 млрд. дол.
б) Про поступовий перехід на ринкові ціни мова не йде. Просто враховуючи поточну кон'юнктуру на енергоринках ЄС, в січні наступного року вона цілком може скласти $500 дол. за 1000 кубів, а може і впасти до 250, якщо ціна за барель нафти з'їде до 55 баксів.
Причому будь-яким «переговорам» з питання «формули» просто немає місця. «Газпром» переходить на net-back з постачальниками з Центральної Азії. І висувати йому претензії щодо ціни в такій ситуації безглуздо, тим паче, що саме політика колишньої «прозахідної» Тимошенко в газовій сфері (пригадаймо хоч би знамениту статтю «Стримування Росії» тощо) стала одним із головних стимулів для РФ переходити на ринкове ціноутворення у відносинах з Туркменістаном, Узбекистаном і Казахстаном. Виходить, що про прямі контракти з цими експортерами прем'єрка забула відразу ж після своїх полум'яних промов на лютневому РНБОУ. А російський газ вже цього року завезли в Україну по 321 дол. за тисячу кубів.
в) «Реекспортом» називається продаж газу… «Газпрому» («Газпром експорту»). Причому йдеться тільки про газ з українських ПСГ, який туди закачали РУЕ і УГЕ і який «фінансово стабільний» НАК ще повинен буде викупити знову ж таки до першого січня 2009 року.
Якщо врахувати загальні об'єми газу, який зараз належить двом СП (близько 20 млрд. куб м), на здійснення операції «Нафтогазу» знадобиться ще як мінімум 4 млрд. доларів. При цьому Україна повинна офіційно погодитися, що недопоставки газу «Газпрому» в Європу повинні бути компенсовані за рахунок скорочення таких самих об'ємів газу для України. Хто-хто, а європейці будуть задоволені. Тепер, замість закликати Москву і Київ домовитися, а не вести «газові війни», вони вимагатимуть від України дотримуватися угоди.
г) Найбільш платоспроможні промспоживачі країни вже зараз працюють не з НАК, а з «Газпром збут Україна». Присутність «Газпрому» на українському ринку не скасовується, а навпаки закріплюється під гарантії НАК. При цьому російська сторона дістає право вибирати тих клієнтів, які їй цікаві (не виключено, що під прийдешнє банкрутство або приватизацію). І немає жодних гарантій, що завтра 7,5 млрд. кубів не перетворяться на 10 або 20, наприклад, у разі хронічної нездатності «Нафтогазу» розплачуватися за імпортний газ.
д) «Газпром» і афільовані з ним структури отримують карт-бланш на експансію в Україні (електроенергетика, розробка шельфу, газопроводи). При цьому українська сторона не лише гарантує пріоритет роботи «Газпрому», на відміну від західних інвесторів, але й бере на себе зобов'язання всіляко лобіювати такі прагнення. Причому в цьому випадку прем'єр намагається обмежитися гарантіями «на словах», і виключення цього пункту навіть з Меморандуму означатиме, що такі обіцянки сприйняті.
Тим паче, що ці домовленості, вочевидь, уряд Тимошенко й без того почав виконувати заздалегідь. Досі активно циркулювала інформація про те, що атака Кабінету Міністрів на компанії Vanco, Maratnon Oil, CBM Oil та інших західних інвесторів прямо пов'язані з переговорами Тимошенко і «Газпрому» про вхід російської монополії в українське нафто- і газодобування. Тепер ми фактично отримуємо документальне підтвердження цих дошкульних фактів. Цікаво, чи враховує пункт про максимальну «інвестиційну лояльність» послуги адвокатів у міжнародних арбітражах і неустойки, які доведеться платити Україні за волюнтаристське видворення західних компаній з українського ринку? Чи це буде як завжди – з кишені платників податків?
е) Ну, і останнє. Головні конкуренти «Нафтогазу» - структури Дмитра Фірташа «РосУкрЕнерго» і «УкрГаз-Енерго» нікуди не йдуть, а тільки переорієнтовуються з імпорту природного газу в Україну на скупку активів у вітчизняному газорозподілі.
Не можна виключати, що в якомусь 2010 р., згідно з бютівською версією нової історії України, тільки спільними зусиллями Юлії Тимошенко і Юрія Бойка в 2008 р. вдалося запобігти катастрофі в газовому комплексі України. Справді, чим Янукович кращий за Фірташа?
Є така річ – «обмовки по Фрейду». Ой, неспроста на своїй прес-конференції Юлія Володимирівна пригадала про 2005 рік. Сьогодні вона діє точно так само, як і тоді: напередодні своєї відставки Тимошенко штучно, нишком-тишком формує для наступного уряду катастрофічну переговорну позицію по газу, публічно просторікуючи про «успіхи на переговорах», «національні інтереси» тощо.
Але ж ми сьогодні повинні знати, чого насправді варті всі ці «меморандуми», і що дійсно означає кинута недавно похапцем фраза про «руки з Москви», котрі дають дешевий газ.
