Яцек Саріуш-Вольські: У Брюсселі не в захваті від можливої коаліції ПР і БЮТ
А критика поважного євродепутата з Польщі на адресу Юлії Тимошенко свідчить про те, що у Брюсселі не збираються робити жодних реверансів на користь того чи іншого топ-політика з України, як про це відверто натякала в нещодавньому телевізійному виступі сама пані прем’єрка, цитуючи загадковий лист європарламентарів з нищівною критикою Президента Ющенка.
Пане Саріуш-Вольські, чи залишились у Брюсселі після чергової кризи в Києві хоч поодинокі лобісти України, до яких раніше можна було зарахувати чимало представників Європарламенту?
Є все менше і менше ентузіазму в Європі щодо України. Відповідь на те, чи існує європейська перспектива для України, - знаходиться зараз у Києві. Очевидно, зміни коаліції та уряду – це демократичний процес. Але тут ідеться не тільки про такі зміни, але й про питання щодо західного вибору України. А саме – чи поділяє цей вибір весь політичний клас країни. Напевно, є консенсус у помаранчевому таборі, але не в Партії регіонів. Якщо раніше виглядало так, що всі були за, то тепер постали питання.
Україна втратила чотири роки з Майдану – це роки втрачених економічних і соціальних реформ, які могли б її наблизити до Європейського Союзу. Коли я був на Майдані у 2004 році, мені ставили питання, що робити, щоб отримати європейську перспективу. Я відповів, що потрібно уникнути польських помилок, і ми готові були скласти їх список.
Помилка України сьогодні – брак консенсусу щодо західного вибору. У Польщі був такий консенсус. Ми надсилали вам конкретний месидж: «не сваріться». Можна міняти якусь політичну гру у демократичних рамках, але є певні правила, які передбачають згоду навколо ключових питань. Сьогодні політична поведінка вашої країни робить місію друзів України у Євросоюзі майже неможливою. Останнє намагання під час саміту у Парижі – символічний жест у вигляді згоди на підписання угоди про асоціацію – було спрямовано на те, щоб ще раз заохотити Україну рухатись західним шляхом. Але зрозуміло, що ніхто не може замінити Україну, замість неї це робити.
Є думка, що Євросоюз теж міг би посприяти цьому, надавши Україні конкретну перспективу членства…
Можливо, пропозиції ЄС протягом останніх чотирьох років не були достатньо серйозними, але якщо порівняти рівень ентузіазму щодо України у сусідній залі (зустріч відбувалась у приміщенні Європарламенту – Ред.), коли всі депутати одягнули помаранчеві шалики, із нинішньою ситуацією, то це однозначно крок назад. Деякі українські політики нам кажуть: «Пообіцяйте нам спочатку входження, а потім ми будемо робити реформи». Відповідь - «ні». Ви повинні спершу провести реформи, тому що ви хочете мати у себе європейські стандарти економічного, політичного і соціального життя, тому що ви є європейцями, а не тому, що хтось вам щось пообіцяв. Якщо ви будете продовжувати в такому дусі, колись, через 15-20 років, відповідь на те, що Україна має бути в Європі з перспективою вступу стане очевидною.
Я вів переговори на початку 90-х років, коли у грудні 91-го року ми (Польща –Ред.) підписали угоду про асоціацію. І ця угода була без жодної обіцянки. Ми спочатку провели реформи, і потім, у Копенгагені, нам сказали – перспектива членства є. Україна не матиме кращої пропозиції. На сьогоднішній день у ЄС нема згоди з цього приводу: є згода, що Україна повинна мати європейську перспективу, але ніхто не напише для вас і не використає щодо вас термін «вступ». Ми використали цей термін у Європарламенті двічі у резолюції в грудні 2004 року і не так давно в іншій резолюції щодо політики сусідства. Але ні в Раді (Євросоюзу –Ред.), ні в Єврокомісії ніхто ніколи не вживав такого поняття. Філософія «спочатку пообіцяйте членство, а потім проведемо реформи» - не спрацює.
Ви постійно говорите про західний вибір. Ви розумієте наміри України інтегруватись в ЄС і НАТО як одне невід’ємне ціле?
Для мене західний вибір – це вибір політичної і економічної системи, який базується на захисті прав людини, 100-відсотковій демократії, незалежному виборі міжнародних альянсів. Ми не маємо нічого проти вступу суверенної України до будь-якого альянсу. Ми думаємо, що те, що нас з Україною зв’язує історично, – це спільна доля, але Україна повинна сама її вибрати. Я добре пригадую ті часи, коли в Києві тільки на «5 каналі» відчував себе, як у Європі: коли ж заходив на інші канали, то почував себе у Радянському Союзі. Коли пішов до Центральної виборчої комісії, навколо якої стояли танки, то теж почував себе, як у Союзі. Тепер це вільна європейська країна, але замість того, щоб проводити реформи, вона почала сваритись. Тільки єдність дасть вам шанс. Хочете прийти в НАТО – вступайте, не хочете – не вступайте. Хочете вступити в ЄС – будемо розглядати ваше прохання, як тільки ви відповідатимете певним стандартам. Я казав на Майдані, що для України членство в Євросоюзі може настати через 15-20 років – таким є політичний ритм.
Ви добре знаєте українських політиків. Чи немає у вас побоювання, що коаліція Партії Регіонів і БЮТ може звернути Україну з західного курсу?
Так, але не тому, що Україна може стати подругою Росію, і через це Європейський Союз має тягнути Україну до себе. ЄС хоче також мати хороші стосунки з Росією, але на базі наших цінностей, на умовах дотримання прав людини, міжнародних правових норм, невторгнення в інші країни. І я не розумію, яким чином України, маючи проблему Криму, не визначилась у своїй позиції щодо територіальної цілісності Грузії. Це було просто самовбивчо, що вона цього не зробила. А тиша прем’єр-міністра Тимошенко з цього приводу підняла серйозні питання у Європейському Союзі.
Ви можете сказати, що в Брюсселі не в захваті від можливої коаліції між БЮТ і ПР?
(пауза) Так, можу сказати. Принаймні, я дозволяю собі це сказати. Єврокомісія тут поряд, ми зустрічались з Януковичем, коли він приїжджав і ставили питання, що він хоче робити, аби привести Україну до європейських стандартів. Проблема полягає у тому, що всі його декларації не були щирими, бо за ними не послідували конкретні кроки. І потрібно розуміти, що проблема не в Росії, а в тому, що вона не дотримується європейських стандартів. Це не демократія і не ринкова економіка. Це олігархічна економіка. І її остання поведінка на міжнародній арені була неприпустимою, і ми про це говоримо.
Занепокоєння у вас викликає лише один представник можливої коаліції - Партія Регіонів чи й БЮТ? Наскільки політична сила Тимошенко виглядає з Брюсселю відданою західному вектору України?
Коаліція БЮТ і ПР буде тим вибором, який нас не заспокоїть щодо європейського і реформістського вибору України.
Через Януковича, чи і через Тимошенко?
З двох причин.
Звучить не дуже оптимістично…
Елемент надії в Україні сьогодні – це вільні медіа і громадське суспільство. Але якщо говорити про довгострокову перспективу, то я оптиміст. Важко уявити Європу у довгостроковій перспективі без України і її спадщини. Європейська демократія потребує, як казав Іван Павло ІІ, другої легені ¬¬– православної культури. Європейський Союз як цивілізаційне утворення дійсно потребує цієї другої легені, щоб бути повним. У нас є два джерела – Рим і Візантія. Україна повинна стерти знаки радянськості і показати, що ви є стовідсотковими європейцями. Інакше вас постійно примушуватимуть чекати.
