Здрастуй, суперкризо
Як і передбачав навесні «Главред» (докладніше дивіться «Глобальна суперкриза і ризики для України»), восени глобальна економічна криза почала набувати дедалі більш радикальних рис.
Різкий обвал фондових ринків у країнах, що розвиваються і розвинених, свідчить, що фінансове «дно» вже або близько, або вже досягнуто. Україну глобальна фінансова турбулентність зачепила безпосередньо – індекс ПФТС з весни схуд на 70%. Не менш драматичні процеси розгорталися в Росії, де втрати «блакитних фішок» обчислювалися десятками мільярдів доларів. Один лише «Газпром» втратив 200 млрд. капіталізації.
Було бито недалеких українських політиків і економістів, які стверджували, що рецесія не торкнеться України. На жаль, зачепила, і в ближньостроковій перспективі її негативна дія на українську економіку лише посилюватиметься.
Прояви Другої великої Депресії
Як відомо, поштовхом до глобальної рецесії, а також до нестабільності на фондових ринках, яка не закінчилася до сьогоднішнього дня, послужив обвал іпотеки в США з серпня минулого року. Постійне падіння котирувань акцій на фондовому ринку США призвело до різкого зниження капіталізації найбільших компаній.
Показовими прикладами є втрати таких монстрів американського фінансового сектора, як: Bank of America за рік втратив 36, 5% капіталізацій (з 236.5 млрд. до 150.2 млрд. доларів), Citygroup - -58.7 % (з 236.7 млрд. дол. до 97.8 млрд.), American International group - -82% (з 178.8 до 32.3 млрд. доларів). Збанкрутіли ряд найбільших і авторитетних банків і компаній з десятирічною, а то й столітньою історією - Bearn Stears, Lehman Brothers та інші.
В цілому, якщо вартість всього ринку США в жовтні оцінювалася в 19,1 трлн. доларів, то на початку вересня 2008 року вона скоротилася до 15,1 трлн. доларів. При цьому частка фінансового сектора скоротилася з 20,4% до 16,9%.
Загрозливі тенденції в економіці змусили уряд все частіше застосовувати рішення, жорсткі та нетипові для ліберальної Америки.
Спільно з ФРС він ужив ряд заходів для стабілізації ситуації:
У лютому 2008 року Федеральна резервна система (ФРС) США виділила банку J.P.Morgan Chase спеціальну кредитну лінію на 29 млрд. дол. для покупки зваленого інвестбанку Bear Stearns.
На початку вересня уряд США пішов на ще радикальніші кроки, коли ухвалив рішення про націоналізацію найбільших іпотечних агентств - Fannie Mae і Freddie Mac. У разі їх банкрутства прямі й непрямі збитки міжнародної фінансової системи могли досягти 5 трлн. доларів.
А кілька днів тому ФРС запобігла краху страхової компанії American International Group, надавши їй кредит на суму 85 млрд. дол. в обмін на 79,9% акцій компанії.
14 серпня міністерство фінансів США повідомило про початок тимчасової програми надання додаткової ліквідності на ринок. На такий крок воно пішло на прохання ФРС. Для цього мінфін США виставив на аукціон казначейські цінні папери (treasuries) для залучення коштів на користь ФРС, чиї запаси грошей виявилися виснаженими в результаті ряду ініціатив з підтримки ліквідності на ринку.
Американські ЗМІ також оприлюднили інформацію, що мінфін зараз розглядає можливість створення державної структури, яка зайнялася б викупом "поганих" активів, - знецінених боргових зобов'язань - у компаній, потерпілих від кредитно-фінансової кризи. Такі дії уряду тимчасово (говоримо так, тому що поки що немає гарантій, що досягнуто довгострокового позитивного ефекту) допомогли стабілізувати американський фондовий ринок. 18 вересня котирування почали різко йти вгору, потягнувши за собою інші фондові майданчики світу.
Нарешті, Джордж Буш звернувся до Конгресу з проханням дозволити виділити кошти під стабілізаційну програму – 700 млрд. доларів, які повинні піти на створення фонду для скупки значної частини паперів, забезпечених зобов'язаннями за високоризиковими іпотечними кредитами.
Чинники і причини кризи
Проте абсолютно не факт, що американському урядові найближчим часом вдасться домогтися корінного перелому. По суті, зараз позначена кінцівка першої фази депресії, яка пов'язана зі здуттям фондової кульки. За нею починається друга фаза, коли виробничий сектор і споживачі адаптуватимуться до нових реалій. Ця реструктуризація набуде такого ж глобального характеру, як раніше турбулентність фондових ринків, і торкнеться всіх країн світу. Ось чому, щоб зрозуміти наслідки Депресії для України, важливо розуміти її суть. Основи кризи лежать не лише у фінансовому секторі, точніше кажучи, проблеми фінансового сектора є похідними від диспропорцій в американській економіці, які закладалися і розвивалися впродовж останніх 30-40 років. Вони проявилися не лише як результат економічних процесів, але також і демографічних, соціокультурних змін в американському суспільстві. У спрощеному вигляді можна вказати декілька очевидних причин Депресії в США.
Економічні:
1. Глобалізація економіки дозволила американському бізнесу винести виробничі потужності в країни Азії і Латинської Америки, де робоча сила дешевша. Наслідком стало різке скорочення виробничого сектора США, зменшення експорту і збільшення імпорту. Як результат, з 90-х років минулого століття почало різко зростати негативне сальдо торгового балансу США, яке вже перевищує 0,5 трлн. доларів щорічно.
2. Збереження високого рівня життя населення забезпечувалося безпрецедентним розширенням кредитування за рахунок незабезпеченої емісії грошей. Це призвело до того, що борги - як простих американців, так і держави - постійно зростали. Зараз тільки державні та корпоративні борги становлять понад 50 трлн. доларів. Викид на американський ринок незабезпечених доларів тривалий час не приводив до високої інфляції тому, що ці гроші йшли на зовнішні ринки як плата за товари і послуги. При цьому, як відомо, повернення наявних доларів в США жорстко лімітоване 10000.
3. Потребу в капіталі США реалізовували за рахунок кредитів та інвестицій, які вони залучали ззовні. Привабливість і стабільність американського ринку дозволяла залучати до нього величезну кількість позикових коштів, що також сприяло надмірній ліквідності, яка грала на руку спекулянтам, що роздувають фондовий та іпотечні кульки, в яких брали участь десятки мільйонів американців.
Геополітичні: Розширення зони впливу США до глобальних масштабів вимагало збільшення витрат на т.з. імперську інфраструктуру. Чим більше баз Америка розміщує за кордоном, тим більших витрат зазнає її економіка. Зараз військовий бюджет США перевищив 600 млрд. доларів. Звідси загроза виникнення т.з. «імперського перенапруження», яке занапастило вже не одну світову державу (зокрема й СРСР).
Демографічні:
Зниження народжуваності серед корінних американців призвело до погіршення демографічного балансу. В результаті США поступово перетворюються на країну пенсіонерів, хоча і не так швидко, як Європа. Цього року на пенсію починає йти найчисленніше (77 млн.) покоління бебі-бумерів, кістяк американського ринку праці. Наслідком є податкове навантаження, що дедалі більше посилюється, на працездатне населення. Крім того, пенсіонери продають дорогі житла і переселяються в дешевші кондомініумм для старечих. Це також створило надмірну пропозицію на ринку нерухомості і сприяло обвалу. Якщо ситуація не зміниться, то вже до 2018 року система соціальних виплат у США буде паралізована через нездатність економіки покривати витрати на неї.
Соціокультурні:
Поява «людини споживаючої» з кінця 60-х років XX століття призвела до зміни метальних установок американців. Пішла в минуле протестантська ощадливість, зараз кожна американська сім'я має заборгованість у десятки тисяч доларів (житло, авто, товари споживання). Економічна криза примушуватиме американців відмовлятися від життя на широку ногу і змінювати безліч сталих звичок.
Як бачимо, надзвичайно помилково вважати, що вирішення проблем, що виникли в ході рецесії, пов'язане виключно з проблемами фінансів і економікою. Криза має всеосяжний характер і її розв’язання вимагає таких самих системних заходів, що зачіпають усі сфери життя. Після виходу з неї, США відрізнятиметься так само сильно від нинішніх, як відрізнялася Америка до і після Великої депресії.
Ідеологічні: Домінування неконсервативних установок у США за останні 8 років, з їх орієнтацією на руку ринку, також відіграло свою роль. Необхідне повернення до елементів довгострокового планування, тобто якась неокейнсіанська модель управління економікою, або застосування якихось її елементів.
США – унікальний гегемон
У ширшому сенсі варто також не залишати поза увагою циклічність того, що відбувається. Якщо слідувати логіці світосистемного аналізу, то США повторює долю всіх гегемонів західного світу, які були до неї впродовж останніх 600 років, – Венеції, Іспанії, Нідерландів, Британії. Всі ці гегемони неминуче проходили у своєму розвитку дві фази.
Перша, коли капітал концентрувався в реальному секторі та торгівлі. США перебували в цій фазі до початку 70-х років минулого століття. Потім завжди слідувала так звана сигнальна криза, яка позначала початок втечі капіталу з реального сектора в спекулятивну сферу. Америка увійшла в другу фазу в другій половині 70-х років. Ще одним істотним елементом є те, що завжди паралельно з гегемоном, що діє, виникав його наступник, який відтворював у себе елементи першої фази. А потім між ними починалася боротьба. Таким наступником США в нашому випадку виступає Китай, який перетворився на головний виробничий майданчик планети. Проте унікальність ситуації полягає в тому, що по-перше, військовий потенціал США на сьогоднішній момент в рази перевершує китайський, по-друге, в симбіотичності американсько-китайських економічних відносин, які роблять ці дві країни взаємозалежними.
Висновки
Депресія каталізує фундаментальну перебудову пост-ялтинського світу і змінить усі сфери нашого життя.
Першим наслідком фінансової кризи в США стане розвал глобалізаційної моделі світової економіки, що склалася. Протягом найближчих років відбудеться відособлення крупних економічних блоків (американського, європейського, азіатського, російського тощо). Між ними різко загостриться конкуренція за ринки, що стискаються, і сировину. Тому починається епоха жорсткого протекціонізму - кожен сам за себе.
Америка піде шляхом розкручування гіперінфляції долара, щоб зменшити тягар боргів і підтримати свою економіку. Принаймні реалізація стабілізаційного проекту адміністрації Буша напевно приведе до подальшої девальвації долара, що ослабить його як світову валюту. Варіант гіперінфляції практично безальтернативний, як вважає російський банкір, доктор економічних наук, професор Володимир Фролов. На його думку, при цьому знеціняться всі валюти без виключення. «Як вони при цьому ставитимуться одне до одного – не так важливо, каже він, земній кулі зараз потрібна гіперінфляція. Гіперінфляція знецінює погані борги. Вона потрібна і Сіті-банку, і UBS, і Російському Стандарту. Якщо поскребти будь-кого, то виявиться, що тією чи іншою мірою майже всі зацікавлені в гіперінфляції.
Чи можна сьогодні її зупинити? Може бути скільки завгодно планів, навіть найвищого рівня, все одно світову гіперінфляцію не зупинити. Величезну кількість боргів американського бюджету і американських банків можна погасити, тільки якщо їх знецінити. При цьому не варто чекати катаклізмів на зразок 100-відсоткової інфляції. Це зруйнує економіку, і це нікому не потрібно. Для оздоровлення економіки досить 15-20% річної інфляції протягом трьох-п'яти років».
Розкручування гіперінфляції призведе до другого наслідку – економічного спаду в реальному секторі, який охопить весь світ. Криза перевиробництва торкнеться всіх без виключення скільки-небудь значущих країн, включно з Україною та Росією. У цих умовах неминуче падіння цін на сировину – метал, нафту тощо, що особливо ударить по експортерах продукції низького переділу, тобто знову-таки по нас, що українські металурги вже відчули
Третій наслідок проявить себе в перебудові світових фінансових, економічних, сек’юритарних інститутів. У нових умовах СОТ стане просто непотрібною організацією, не здатною адекватно реагувати на нові ризики. Очевидно, що в умовах браку ліквідності на Заході, буде серйозно переглянута діяльність таких інститутів, як МВФ і Світовий банк.
Четвертим наслідком стане загострення всіх конфліктів у Євразії та новий переділ світу, який розгортатиметься у форматі локальних воєн по периметру Росії, Китаю, на Близькому і Середньому Сході. Грузія в цьому плані була першим проявом пошуку нового балансу сил. України це торкнеться безпосередньо на другому або третьому кроці ігрищ провідних геополітичних акторів, але це вже інша тема, і українських перспектив ми торкнемося в другій частині статті.
Завершуючи, варто зазначити, що півроку тому ми констатували, що в майбутньому українському народові нічого не можна обіцяти, окрім поту, крові та сліз. Із жалем доводиться констатувати, що немає жодних чинників, які б змусили переглянути цей прогноз. Швидше навпаки, процеси йдуть ще швидше, ніж здавалося навіть півроку тому.
Далі буде
