Іран вирішив здивувати ООН?
У цій Генасамблеї ООН візьмуть участь понад 120 представників з різних держав світу. Протягом основної частини Генасамблеї заплановано обговорити 160 пунктів порядку денного, серед яких забезпечення миру та безпеки, боротьба з тероризмом, захист прав людини та навколишнього середовища, питання соціального та економічного розвитку.
Ахмадінеджад іде на переговори
Для Ахмадінеджада, котрий гучними заявами вміє привертати до себе увагу, це не перша поява в нью-йоркській штаб-квартирі ООН. Минулого року іранський президент вже був у США з того самого приводу. Тоді іранський політичний лідер, виступаючи перед делегатами інших країн в ООН і в Колумбійському університеті, як мантру повторював тезу про «мирний іранський атом», хоча підтвердити це для інспекторів МАГАТЕ так і не наважився.
За кілька днів до відкриття чергового сезону в ООН іранський лідер заінтригував усіх заявою про те, що в ході його візиту на Генасамблею ООН світ почує «багато хороших новин». А в недавньому телевізійному інтерв’ю він був навіть більш конкретним, зазначивши, що «скоро щось може трапитись» в американсько-іранських відносинах.
Після того, як Іран востаннє призупинив свої ядерні програми, в керівництва країни залишилось відчуття, наче вони так нічого і не отримали навзамін. До останнього часу скептики оцінювали як мізерні шанси на те, що США та Іран, між якими вже протягом останніх тридцять років не існує дипломатичних відносин, можуть сісти за стіл переговорів щодо ядерних програм Ірану, не кажучи вже про офіційне відновлення дипломатичних відносин з взаємним обміном посольствами.
Поінформовані експерти стверджують, що «хороші новини» полягають у тому, що Тегеран може прийняти умови Заходу щодо замороження власної ядерної програми на декілька тижнів в обмін на відтермінування нової порції санкцій Заходу. Цей компроміс особливо важкий для Ахмадінеджада, якщо взяти до уваги те, що ще рік тому він категорично заявляв про неможливість і небажання зупинити ядерну програму. В цьому контексті, якщо такий прогноз справдиться, цей успіх американської дипломатії може затьмарити всі інші питання, котрі будуть на порядку денному цього вересня на 1-й авеню.
Надії з Тегерана
Підстави, аби сподіватися від Тегерана не лише теплих слів, а й відповідних дій, у Заходу є. Вашингтон демонструє бажання іти назустріч, а Іран радий сідати за один стіл з американцями. Переговори про припинення збагачення урану в Ірані проходять у форматі шістки – 5+1 (5 постійних членів Ради Безпеки ООН і Німеччина), від імені якої на перемовинах з іранською стороною виступає Хав’єр Солана. Хвилювання у Тегерана виникають лише від того, наскільки Солана може виступати від імені Білого Дому. Тому присутність безпосереднього представника США не лише завжди віталась, а й стверджувало іранське керівництво в думці про серйозність американської сторони.
Хоча американці, котрі застрягли у війні в Іраку та Афганістані, вже не такі браві та проворні, як 18 років тому, коли «бурею» власних військ вигнали Ірак з пустель Кувейту, можливості для маневру у них були більші, чим вони і скористались. Їм достатньо було зробити недвозначний крок назустріч Тегерану, щоб той також погодився сісти з ними за стіл переговорів. Тому приїзд до Женеви минулої суботи заступника держсекретаря з політичних питань Вільяма Бернса, який в Держдепартаменті займається винятково Іраном, для переговорів з іранцями так порадував останніх. Якщо пригадати, що раніше для прямих переговорів з Тегераном Білий Дім вимагав від Ірану попереднього призупинення збагачення урану, вихід на прямого представника американського уряду до такого призупинення можна вважати великою перемогою іранської дипломатії. Такі ходи двох сторін взаємовигідні, оскільки дають можливість обом говорити про заслуги у вирішенні проблеми міжнародного значення, зберігаючи тим часом власне лице перед власними громадянами.
Ізоляція змусить
Іран проводить програми зі збагачення урану вже 18 років. Майже так само довго Тегеран приховує від МАГАТЕ, а відтак і від міжнародної спільноти, мету власних ядерних розробок. Чому б пройшовши такий шлях президенту та імаму Ісламської Республіки іти на ці перемовини, сама участь у яких може завдати удару по авторитету іранських лідерів усередині країни?
Тегеран має достатньо причин не відмовлятись від цих переговорів, оскільки для них світ уже не той, що був на початку 90-х. Давні союзники серед постійних членів Ради Безпеки ООН – Росія та Китай – вже не настільки вірні, щоб на них можна було розраховувати в критичний час. Москва за «здачу» України і Грузії Заходом готова піти, як розповідав свого часу експерт-міжнародник Джеймс Шерр, на безпрецедентну співпрацю з США та ЄС. За відмову від розширення НАТО на схід, на думку експерта, росіяни готові пустити Захід не лише в Іран, а й у Палестину.
У Пекіна з Вашингтоном не менш особливі відносини. Після «відкриття» Китаю для американців президентом Річардом Ніксоном у 70-х його послідовники вже далеко просунулись у двосторонній співпраці. Тому те, що Китай може «кинути» в минулому своїх іранських партнерів задля привабливої пропозиції, яка неодмінно надійде від США, вже нікого не дивує. А ще не так давно Москва та Пекін були для Тегерана своїми людьми в РадБезі ООН та охоче блокували будь-які санкції РадБезу ООН щодо Ірану.
Причин для хвилювання Ахмадінеджаду також додають близькі сусіди. Заклятий ворог Ірану – Ізраїль – не лише готовий, зі слів власного міністра оборони Ехуда Барака, використати будь-які засоби, щоб завадити процесу створення в Ірані ядерної зброї, а й безпосередньо підтверджує це військовою симуляцією нападу на Іран, що була відпрацьована в першій половині літа. Серйозність заяв ізраїльських лідерів підтверджує і французький президент Ніколя Саркозі. Більше того, сам Ізраїль зараз веде інтенсивні перемовини з Сирією, лідерами Хезболли та Палестиною, створюючи тим самим клуб противників іранського «мирного атома» в близькосхідному регіоні.
Поряд з цим даються взнаки наслідки санкцій міжнародного співтовариства. Інфляція на продукти харчування досягає 50%, у Тегерані нікого вже не дивують часті відключення електроенергії, водопостачання та довгі черги на заправних станціях. І це в країні, де бензин за ціною, наче товар з категорії соціальних.
Доженемо і переженемо
Своїми поступками Іран намагається не лише добитись зняття чи принаймні призупинення економічних санкції, які явно роз’їдають економіку країни, але й виторгувати для себе можливість більшого маневру у міжнародному співтоваристві. В короткостроковій перспективі іранці планують отримати місце в Раді Безпеки ООН серед непостійних членів на 2009-2010 рр., для чого вже подана заявка і питання про що буде на порядку денному під час 63-ї Генасамблеї. У цьому Тегеран розраховує на підтримку держав, які належать до Руху неприєднання, більшість з яких, як і сама Ісламська Республіка Іран, далекі від проамериканізму.
В довгостроковій перспективі Іран прагне отримати вірного союзника серед постійних членів РБ, які володіють правом вето. Саме тому його лідери давно відстоюють реформу ООН, і зокрема реформу Ради Безпеки ООН. Суть реформи РБ ООН по-іранськи полягає не в тому, аби включити Німеччину чи Японію в постійні члени РБ, про яких традиційно згадують в Європі, коли мова заходить про реформу РБ ООН. Тегеран неодноразово заявляв про те, що до РБ ООН необхідно включити одну з ісламських країн, оскільки ісламський світ не представлений належним чином в міжнародних організаціях. Те, що Ісламський світ гідно представлений лише в терористичних організаціях – відомий та доконаний факт. Проте на бажання Ірану отримати через постійних членів РБ ООН країну з кола релігійно дружніх держав Захід відповідає стримано сухо. Власне, якась більш-менш адекватна історичному часу репрезентація країн у колі постійних членів РадБезу малоймовірна, адже поточні постійні держави-члени РБ ООН неодмінно заветують відповідну пропозицію, щоб не додавати собі клопотів у тому, щоб домовлятися (а відтак і поступатись) з іще більшою кількістю членів РБ з правом вето.
Про те, чи озвучить Махмуд Ахмадінеджад багато приємних новин з трибуни ООН, як і обіцяв, ми дізнаємось досить скоро. Його виступ призначений на перший день генеральних дебатів – 23 вересня – поряд з представниками таких країн, як США, Франції та Грузії, про що вже свідчить його візит. Для порівняння, Президент України, хоча й буде першим серед представників членів СНД, матиме слово лише на другий день сесії. Можливо, настільки приємних сюрпризів, як того хотіли б на Заході, від іранського президента і не почують. Однак те, що від нього очікують несподіванки – очевидно.
