Контрактна армія: бажане і дійсне
Юрій Єхануров повідомив, що на цей рік Міноборони передбачено виділити з держбюджету 9,9 мільярда гривень, що становить 1,03% від ВВП. У відсотку від ВВП, до речі, це – найменший обсяг коштів, виділений Україною за всю її історію незалежності.
«На цей рік Президент України своїм Указом про забезпечення Збройних сил України визначив 17,4 мільярда гривень. Ми довго захищали необхідні нам 22 мільярди, доводили, що саме таке фінансування дасть можливість забезпечити обороноздатність нашої держави, але в результаті вийшла компромісна цифра 17,4 мільярда гривень. Поки що маємо 9,9 мільярда гривень. Верховній Раді представлені урядом документи ще на 2,1 мільярда гривень, але реально цієї цифри поки немає», – сказав Єхануров.
Варто додати, що пропонований на даний момент для Міноборони бюджет на 2009 рік буде ще меншим, і впаде нижче за відмітку в 1% від ВВП. Логіки такої «турботи» про обороноздатність не зрозуміти. Адже на прикладі грузинсько-російського конфлікту навіть цілком далекому від великої політики і військових справ українцеві стало зрозуміло, що світ не стає безпечнішим і цілком реальні воєнні загрози існують у тому числі і для України. У зв'язку з цим міністр оборони цілком резонно зазначив, що недофінансування армії є прямою загрозою безпеки нашої держави, оскільки це - пряме заохочення до агресії. Оскільки, на думку Юрія Єханурова, не нападають на того, хто сильний, і висновок може бути один: «або ми збільшимо фінансування своєї армії, або треба готуватися до того, щоб годувати чужу».
Військові вже звикли до того, що в уряді уміють дуже красиво міркувати про національну безпеку і необхідність зміцнення обороноздатності, але коли доходить до конкретних справ, то слова ці чомусь дуже швидко забуваються. У таких умовах про модернізацію озброєння і військової техніки, а також закупівлю нових зразків і проведення перспективних НДДКР (науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт), бойову підготовку особового складу, вирішення соціальних проблем військових тощо, тобто, кажучи в цілому, про боєздатність армії говорити проблематично.
Але справа ще в тому, що фінансування, яке пропонується армії може лише підштовхувати її до подальшого скорочення. Тим часом, згаданий грузинсько-російський конфлікт став приводом для аналізу в Мінобороні здатності Збройних сил України протистояти можливим загрозам. Висновок був один: армію не можна далі скорочувати у жодному випадку. І під час брифінгу Юрій Єхануров заявив про необхідність збільшення чисельності військовослужбовців у Збройних силах України зі 140 тисяч до 162.
Пікантність ситуації з низьким рівнем фінансування Збройних сил в даному випадку полягає ще і в тому, що перед самим брифінгом Юрія Єханурова прем'єр-міністр Юлія Тимошенко заявила про відмову від призову на строкову військову службу в Україні вже з 1 січня 2009 року. І тут пропонований Кабміном для військового відомства бюджет наступного року, який готові підтримати певні сили в парламенті, грає особливу роль...
Перехід на контрактну службу і відмова від призову, як відомо, давня забава БЮТ. Проблема полягає в тому, що навряд чи ці заяви базуються на якійсь хоч би подобі поверхневого аналізу, не кажучи про серйозне дослідження проблеми. Тим часом, перспективи переходу «на контракт» в Міноборони вивчають не перший рік.
...Щоб вивчити всі проблеми, з якими доведеться зіткнутися при переході на професійну армію, військове керівництво ще наприкінці 2005 р. вирішило експериментально повністю укомплектувати контрактниками по одній частині в кожному з видів ЗС. Тобто — в Сухопутних військах, Повітряних силах (ВПС і ППО) і Військово-морських силах (в останніх, окрім військової частини, брав участь в експерименті і корабель «Ольшанський»). Ставилося завдання повністю укомплектувати підрозділи контрактниками до 1 червня 2006 року, а далі вивчати виникаючі проблеми.
Але завдання виконати не вдалося ні до 1 червня 2006-го, ні до 1 червня 2007-го. Командувачі рапортували: у експериментальній 30-ій механізованій бригаді Сухопутних військ (Новоград-Волинский Житомирської обл.) на липень минулого року вдалося набрати лише 69,6% контрактників. В «авіаційній» частині показник був не набагато кращий — 88,2%, а на флоті взагалі завал — 51,3%. Флотське командування оголосило факт: з перших набраних 302 контрактників 207 тут же звільнилися. Усього ж з початку експерименту з частин після року служби пішли 30% набраних «професіоналів». Воно і зрозуміло. До квітня минулого року охочих послужити за гроші «сватали» на зарплату в... 450 грн. Плюс — перспектива жити в казармі без особливої надії отримати власне житло. Зрозуміло, що за таких умов контрактну армію можна було комплектувати хіба що люмпен-пролетаріатом, тобто бомжами.
З квітня минулого року Міноборони вдалося підвищити зарплату контрактника майже удвічі, що ситуацію поліпшило, але не кардинально. Так, в згаданій 30-й мехбригаді на одного члена сім'ї контрактника рік тому доводилося 200—300 грн. від заробітку «годувальника». А вартість споживчої корзини в райцентрі становила на той момент 465 грн. Що вже говорити про великі міста, де цей показник значно вищий, а зарплата військового — та сама! На сьогодні зарплата військового може бути достатньою мотивацією для того, щоб підписати контракт з Міноборони, але тільки не у великому місті – якщо у вас до того ж немає власного житла, то за зарплату контрактника сім'ю вам прогодувати буде дуже складно.
Але, врешті-решт, експериментальні бригади контрактниками укомплектували. І тут з'явилася інша проблема – як утримати людей в армії. Адже, підписавши контракт, і випробувавши на собі всі труднощі військової служби, дуже багато хто зрозумів, що зарплата контрактника того не варта. Сьогодні військовослужбовець служби за контрактом отримує плату 850 гривень на місяць. Тому, за словами Юрія Єханурова, дуже важливим є рішення парламенту про оплату праці контрактників у розмірі мінімум 1.200 гривень, плюс – організація для них безкоштовного харчування (зараз військовослужбовці за контрактом забезпечуються харчуванням лише в польових умовах), плюс – будівництво житла. А на все це, зрозуміло, необхідні кошти. Поки ж ми спостерігаємо суцільну плинність у середовищі контрактників.
«Цього року за графіком на контракт ми повинні були призвати 7,5 тисяч осіб, - сказав із цього приводу Юрій Єхануров. - Проте на сьогоднішній день ми прийняли на службу 4.462 осіб, а звільнився 3.251 військовослужбовець». Тобто різниця становить 1.211 осіб.
І ще одна цифра. За підрахунками фінансистів, підвищення «соціального пакету» для військових до прийнятного рівня (а до Міноборони «причепом» йдуть представники й інших збройних формувань) вимагає збільшити витрати на утримання людей в погонах на... 150 млрд. грн.! Саме стільки потрібно, щоб служба в армії могла залучити натовпи охочих. Тобто — щоб в короткі терміни відмовитися від призову і при цьому зберегти видимість боєздатності ЗС. Але «короткі терміни» означають мінімум рік, але аж ніяк не три місяці, про що заявляє прем'єр.
На сьогодні ж висновок один: перейти на контрактну службу і відмовитися від призову за декілька тижнів Збройні сили не можуть ні під яким соусом. Юрій Єхануров це підтвердив, вказавши, що здійснити перехід Збройних сил України на комплектування військовослужбовцями служби за контрактом до 1 січня 2009 року неможливо. Адже для реалізації цього завдання упродовж декількох місяців необхідно набрати близько 30 тисяч контрактників. Тоді як, наприклад, за весь поточний рік кількість військовослужбовців служби за контрактом у Збройних Силах України (збільшившись, як ми згадували, лише на 1211 осіб) становила загалом 53 тисячі при потребі в 80 тисяч.
«Виконати це завдання на початок 2009 року, враховуючи наявні, незадовільні обсяги фінансування - неможливо. Я не можу нічого обіцяти, поки не побачу рішення українського парламенту щодо реального матеріально-фінансового і соціального забезпечення у цій сфері», - заявив міністр оборони України.
Але в заявах про перехід на контракт з початку наступного року бачиться не просто нешкідливий популізм. За ними, як переконалися вже військові, йтимуть услід цілком реальні проблеми. І чималі.
...Після заяви Юлії Тимошенко минулого року, що вже в січні 2008 року буде припинений призов на строкову службу і наші Збройні сили стануть повністю «контрактними», плани призовної кампанії «Осінь-2007» опинилися під загрозою зриву. Це при тому, що планувалося призвати всього лише 29 500 осіб (для порівняння: у 2006 році під час осінньої кампанії «обстригли» 53 123 новобранців) — тобто одного з восьми хлопців, що досягли призовного віку.
Призовники, відреагувавши на популістські заяви, просто масово проігнорували повістки у військкомати (нез'явлення в деяких регіонах досягло 50%!). Справді, який резон одягати форму, якщо через кілька місяців ставати під рушницю і виконувати «громадянський обов'язок» буде зовсім необов'язково? В окремих військкоматах фіксувалися справжні рекорди: наприклад, у Шостці Сумської області призовникам розіслали 300 повісток. А у військкомат з'явилися... 10 осіб, тобто 3%! Що буде після нинішньої заяви прем'єра – можна лише здогадуватися. Але у військкоматах, думається, в найближче майбутнє дивляться без особливого оптимізму.
