Стволові клітини: панацея чи зброя?
Не так давно українські вчені заявили про свою готовність почати випробування з клітинної трансплантології.
Усі пам'ятають історію Насті Овчар, яка винесла з палаючого будинку свою дворічну сестричку Люду. Тоді дівчинка отримала сильні опіки. Оглянувши п'ятирічну героїню, лікарі констатували, що її травми несумісні із життям, направивши дівчинку на дороге лікування до Нью-Йорка. Це було на початку 2005-го. На той момент таку глобальну пересадку шкіри могли робити тільки у двох клініках світу – у США та Германії. Ціна питання становила від 300 000 євро.
Звичайно, не хочеться заглиблюватися у проблему, чому таке було неможливо у нас. Але все-таки, якби наша держава щедро фінансувала дослідження українських вчених, головним досягненням яких став той факт, що зі стволових клітин їм все-таки вдалося виростити еквіваленти шкіри - фібробласти і кератиноцити (до речі, саме з їх допомогою можна відновити шкірний покрив людини на 35-45%, навіть якщо тіло обгоріло на 60-80%), тоді б допомогу Насті надали і в Україні.
Українські вчені Інституту клітинної терапії з'ясували, що середньостатистична людина вагою 70 кг за все своє сімдесятирічне життя оновлюється на клітинному рівні 200 разів. У цілому ж людський організм синтезує 14 тонн клітин. Тобто відбувається постійна регенерація, завдяки стволовим клітинам, які знаходяться у пуповинній (кордовій) крові.
Так от, джерело стволових клітин - плацента. У ній 70-100 грамів пуповинної крові, що містить мільйони повноцінних стволових клітин. Після звичайних пологів або кесарева розтину, коли пуповину відокремлено від дитини, а плаценту витягнуто з організму матері, розпочинають забір пуповинної крові. Для цього пунктирують одну із судин пуповини і «самопливом» збирають кров до спеціального заводського стерильного пакету з речовиною, що перешкоджає її згортанню.
Зрозуміло, що процедура є абсолютно безпечною і безболісною як для матері, так і для дитини. Потім за допомогою спеціальних біотехнологічних методів з крові виділяють гемопоетичені стволові клітини, заморожують їх у рідкому азоті і поміщають до кріобанку, де ці клітини зберігаються десятиліттями, не втрачаючи своїх цілющих властивостей. На якомусь етапі життя дитини, якщо її, на біду, здолала важка недуга, стволові клітини можуть бути розморожені і введені у хворий організм. Створення індивідуального «недоторканного запасу» стволових клітин користується великою популярністю за кордоном. Іншими словами, при народженні дитина отримує своєрідну страховку, здатну надалі захистити її від наслідків багатьох вірусних, генетичних і вікових захворювань, від радіаційних і екологічних катастроф.
Контейнер з біологічним матеріалом перевозять до кріобанку. Один такий банк зі зберігання стволових клітин є і при Інституті клітинної терапії. Якщо говорити про ціну, то в Україні первинний забір біологічного матеріалу (пуповинної крові) коштує 5900 гривень, а зберігання її у кріобанку протягом року 750-800 гривень. Для бажаючих зберігати свою кров десятиліттями існує своя система знижок. За кордоном вартість первинного забору крові коливається у межах від 400 до 2000 дол. США.
Україна: крок уперед або вбік?
Тим часом, сьогодні проблема стволових клітин у світі як ніколи актуальна. Тільки у США на роботи у цій сфері виділяється $29 млрд. А результати, отримані вченими, просто вражають. Багато досліджень вже вийшли «з пробірок» на рівень клінічних випробувань і в широку практику, причому не тільки у розвинених країнах Заходу, але й в СНД, зокрема Росії.
В Україні ж дослідженнями стволових клітин займаються: Інститут невідкладної і відновної хірургії ім. Гусака АМН України (Донецьк), Національний інститут хірургії і трансплантології ім. О. Шалімова (Київ), Координаційний центр трансплантації органів, тканин і кліток Мінохоронздоров'я України, Інститут ендокринології і обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України і Інституту клітинної терапії.
Єдиний мінус, що зі всіх вищеперелічених медустанов добре фінансується лише інститут у Донецьку. Володимир Грінь, директор Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. Гусака АМН України, не так давно заявив про сучасне оснащення їх біотехнологічною лабораторією в опіковому центрі. Адже для того, щоб врятувати людину, яка постраждала від сильних опіків тіла, необхідно провести блок складних процедур у спеціально обладнаному приміщенні. І це не просто вирощування шкірного покриву за допомогою стволових клітин, а повна реанімація, починаючи з виведення з шокового стану і знеболення. Потім йде робота з біологічним матеріалом (видобуток стволових клітин), а потім вирощування шкіри з подальшою заміною вражених ділянок на тілі людини. Ось саме таким способом у Донецьку вже вилікувано понад 200 людей, а в Україні близько 1,5 тисяч.
Отже, якщо в Україні незабаром почнуться випробування у сфері клітинної трансплантології із застосуванням стволових клітин, то, за словами Олександра Кухарчука, директора координаційного центру трансплантації органів, тканин і кліток Мінздрава України, це свідчить про впровадження у нашій країні найновіших ефективних методів лікування цукрового діабету, цирозу печінки, розсіяного склерозу, інсульту, атеросклерозу, інфаркту міокарду та інших хвороб. Щоправда, із шестисот напрямів у сфері клітинних досліджень, які існують у світі, в Україні лише п'ять вишли на рівень клінічних випробувань.
«Основні напрями – порушення регенерації тканин при травмах, серцево-судинні захворювання, хвороби крові, хронічна ішемія кінцівок і цукровий діабет», – уточнив професор Кухарчук.
Але все ж таки основною метою досліджень зі стволовими клітинами, які зараз проводяться у світі, є вирощування окремих органів людини з біологічного матеріалу (наприклад, нирки або печінки) цієї ж людини для трансплантації. Такий підхід збільшує шанси пацієнта на одужання і значно знижує ризик відторгнення таких органів. Але, незважаючи на значний прорив у дослідженнях, сьогодні всі інститути борються за вирощування клітин у тривимірному просторі, наприклад печінки. «Ми можемо направити стволові клітини у потрібне нам русло, адже для нормальної роботи печінки необхідно лише 2-3% здорових клітин», – стверджує Юрій Гладких, директор Інституту клітинної терапії.
А про перспективи вирощування за допомогою стволових клітин серцевого клапана і взаємозв'язаної з ним судинної системи заявив один з провідних кардіохірургів країни – Геннадій Книшов, директор Національного Інституту Серцево-Судинної Хірургії ім. М.М. Амосова АМНУ. Зокрема, він говорить, що «дослідження показали, що стволові клітини глибоко проникають у м'язову масу серця, фіксуються там і надають зростання судинам. Та і саме серце можна вирощувати за допомогою матриці, але складність полягає у тому, що клітки повинні працювати синхронно, а отримані кардіомеоцити – самі по собі».
Остання надія приречених або біологічна зброя
Незважаючи на успішні відкриття і чудові результати доклінічних досліджень, у вчених залишається більше питань, ніж відповідей щодо застосування стволових клітин на благо людства. Не секрет, що за останні роки Україна займає лідируючі позиції серед інших країн з поширення ВІЧ-інфекції. Адже саме за допомогою клітинної медицини у таких хворих теоретично могла б з'явитися надія.
«Поки що не можна однозначно сказати, чи це справді так, – говорить Віталій Кордюм, завідувач відділом регуляторних механізмів клітини Інституту молекулярної біології і генетики. – Стволові клітини, при попаданні у кров, швидко інфікуються, відповідно ефект від них буде короткочасний. Тому навіть якщо замінити кров інфікованого, то решта органів, вже вражених ВІЧ, дадуть про себе знати».
Але, незважаючи на це, в Україні все ж замислюються над такими дослідженнями. «Оскільки дослідження стволових клітин відбувається в основному на доклінічному рівні, то немає на це офіційного дозволу влади, – продовжує Віталій Кордюм. – Стосовно України, то у нас такі дослідження ще не велися і не ведуться. Щоправда, такі випробування проводилися на Заході. Біоматеріал отримували із зародків тварин (ембріонів овець) і пропускали через ультрафільтр, який зберігав всі важливі елементи, прибираючи при цьому лише білки (де і розмножується ВІЧ). Таким чином, сама клітина стає не сприйнятливою до ВІЧ-інфекції. Ось і виходить, що у людей із ВІЧ надія може бути. Але технологія створення імунітету настільки близько підходить до створення біологічної зброї, що багато співдружностей держав відмовляться від фінансування такого широкомасштабного проекту». Висновки – прозорі.
Жодного слова у законе
Не хотілося б «закопувати у землю» історію, досвід і безліч розробок вітчизняних фахівців лише через відсутність спеціальної державної програми. За словами Анни Єльської, директора Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, у законі України про трансплантологію немає жодного слова про стволові клітини, що ускладнює контроль досліджень, що проводяться у цій сфері.
Наприклад, сьогодні з'явилося багато міні-клінік, які надають послуги з омолоджування обличчя і тіла (ін'єкції стволовими клітинами), що часто проводяться з порушенням санітарних норм і правил. Адже «треба виявляти обережність і ретельність до світових досягнень науки, що б не повторилася історія з водневою бомбою», – нагадує Ганна Валентинівна. Та незважаючи на всі «але», в Україні достатньо гостро стоїть проблема нелегальної трансплантації стволових клітин. «Зараз ця проблема не вирішується і статистика не ведеться. Це є однією з причин, щодо якої необхідно розробити спеціальну державну програму, а також залучити Мінохоронздоров'я і органи внутрішніх справ для вирішення цієї проблеми», – вважає Кухарчук.
На відміну від України в США і Великобританії створюються спеціальні Ради зі стволових клітин. А лише у районі Берліна існує шістнадцять таких Інститутів. Це означає, що світове товариство вкладає немало часу і фінансів у цей напрям. Так, зараз збереження стволових клітин пуповинної крові - це найперспективніший шлях створення власних ліків, які можуть бути використані у критичних ситуаціях. Цей факт вигідний як з соціального боку, так і економічного. По-перше, це важливо для збереження українського геному, нашого генофонду. А по-друге, за словами Юрія Гладких, «тільки та країна, яка накопичила біоматеріал, матиме доступ до біологічних технологій, а ті держави, які не встигнуть цього зробити, «купуватимуть ці технології, що стане величезною економічною проблемою».
Останніми роками Україна стоїть на порозі демографічної кризи, усвідомивши цю проблему, уряд все ж почав боротися за збільшення чисельності і здоров'я своєї нації. Молоді сім'ї при народженні дитини почали отримувати гарну фінансову допомогу від держави і як результат – «вагітний бум». Але не всі дітки народжуються здоровими. Багато хто має серйозні захворювання, вилікувати які, до речі, стало можливим за допомогою стволових клітин.
Тому на розвиток і фінансування цієї сфери медицини слід звернути увагу нашого уряду. Адже створивши власні банки пуповинної крові, ми матимемо економічну і соціальну вигоди, оскільки не доведеться купувати дорогі розробки іноземних вчених, а застосовувати свої. Також безнадійно хворі діти отримають шанс на життя, а батьки – допомогу від своєї держави. На сьогодні, у Фінляндії прийнято «Білль про важливість збирання кордової крові», а отже, вони зберігають свій генофонд.
