Коаліційна «берегиня»

Оксана Козак, «Главред», 08.09.08 // 17:46

До години «Х» – закінчення десятиденного терміну, коли «Наша Україна» ще може повернутись у коаліційну «сім'ю», залишилося зовсім небагато.

Наступний тиждень покаже, в якому напрямі рухатимуться процеси найближчими місяцями і в довгостроковій перспективі: чи вдасться уникнути дострокових виборів, чи утвориться нова коаліція в парламенті і в якому форматі? Президент заявив, що неодмінною умовою повернення «вихідців» з «Нашої України» в коаліцію НУНС-БЮТ є скасування пакету законів, ухвалених Радою 350-370 голосами, і тих, що подолали вето Президента, а також ухвалення заяви щодо ситуації у Грузії. Судячи з подальшої реакції протилежної сторони – БЮТ і Юлії Тимошенко, такі вимоги зустріли як ультиматум і серйозно сприйняті не були. При цьому Тимошенко не втомлювалася повторювати, що вона з демократичної коаліції не виходила і виходити не збирається, і що розглядала і розглядає такий формат коаліційного союзу як єдино для себе можливий.

Саме цей месидж був основним на прес-конференції для центральних і регіональних ЗМІ, яку прем'єр дала сьогодні в Українському домі. Цікаво, що саме в цей час практично на всіх центральних телеканалах сталася профілактика, і прямої трансляції цього заходу не вийшло: після двох годин, коли прес-конференція вже закінчувалася, підключився тільки УТ-1. Проте, Тимошенко сказала все, що хотіла, розставивши акценти так, щоб ні у кого не виникало й тіні сумніву, хто винен у тому, що відбувається, і що вона, як відповідальний політик, що відповідає за ситуацію в країні, має намір зробити.

Насамперед Юлія Володимирівна заявила, що з першого ж моменту, коли Віктор Ющенко був обраний Президентом і по сьогодні, вважала і вважає, що єдиним форматом, який може реально сформувати стратегічний курс України, є саме демократична коаліція, за збереження якої вона ратує.

«Чого ж бракує демократичній команді? – задала вона питання залу. – Я не бачу, що сьогодні заважає працювати і зберегти демократичну коаліцію. Починаючи з 2005-го року, немає зацікавленішої у збереженні цієї коаліції людини, ніж я, тому що на цій коаліції тримається уряд. З першого дня і по сьогодні я боролася і боротимуся за її збереження!..»

Юлія Володимирівна нагадала, як було діло «починаючи з 2005-го року» – як відставили її уряд тоді і спробували зробити те саме зараз, як Президент підписував меморандуми і універсали з Партією регіонів і поздоровляв Віктора Януковича з обранням на пост прем'єра. Все це супроводжувалося відеорядом – круглий стіл у Президента, де глава держави закликає політичні сили, і Тимошенко зокрема, вестися конструктивно, виступ Президента в парламенті, рукостискання Віктора Ющенка, Віктора Януковича і Олександра Мороза під Секретаріатом Президента, що негайно прозвали «танцем маленьких лебедів». Ця фотографія протрималася на екрані довго.

«Ось я хочу запитати: все це тоді не було рукою Кремля, приниженням держави? Не було! Все це подавалося як демократія і єдність країни – Президент Ющенко і прем'єр Янукович! Тоді ніхто не говорив, що демократична коаліція – єдино можливий для нас формат, а я говорила це тоді, говорю і зараз. Можете прибрати цю осяйну картинку…» – скомандувала Юлія Володимирівна помічникам.

Вона явно отримувала моральне задоволення від цього свого виступу, що тривав понад годину. Нагадавши слухачам недавню історію, Тимошенко повернулася до новітніх подій часів її другого приходу на Грушевського, коли, за її словами, з першого ж дня її прем'єрства уряд і вона сама піддавалися жорсткій критиці і робилося все, щоб показати і довести неспроможність виконавчої влади.

«Хочу показати вам ось цю велику теку, – підняла вона над головою приготований талмуд. – У ній тисячі листів і в кожному з них – щоденна нещадна критика уряду Президентом, його секретаріатом, усією командою Президента, спрямована на руйнування коаліції і створення неможливих умов для роботи. Місяців п'ять я мовчала, не промовляючи жодного слова, – я просто взяла на себе обітницю мовчання і не відповідала: я берегла цю коаліцію всіма можливими силами!..»

І хто ж не витримав у цій ситуації першим? Виявилось, що нерви не витримали у європарламентаріїв, які в середині травня виступили з відкритою заявою під назвою «Урятування революції». Не без задоволення Тимошенко процитувала рядки з цієї заяви про те, що «немає сумнішого видовища, ніж лідер, що у відчаї чіпляється за владу, і тим самим приносить розорення своїй країні»... Тоді, в травні, на повному серйозі очікувалася відставка уряду, тому така підтримка з Європи, звісно, була дорогого варта: судячи з усього, цей текст трьох цитуватиметься вустами Тимошенко ще не раз.

«Усе ще тоді побачили, що заради влади, заради знищення мене як, на думку Ющенка, його головного конкурента в президентській кампанії можна зруйнувати роботу уряду, стабільне життя країни, демократичну коаліцію, але за всяку ціну вийти на другий президентський термін і, як вважає Президент, перемогти. Але я хочу запитати: навіщо цій владі ще один термін, якщо й цей термін виглядає так, що в країні немає спокою, немає нормальної конструктивної роботи, а є тільки чиста візантійщина!..» – закінчила цю частину своєї промови Тимошенко.

«Я хочу вивести з кола відповідальних за розвал демократичної коаліції себе і БЮТ, – підкреслила вона. – БЮТ не виходив і нікуди не вийде з демократичної коаліції! Це дві руки Президента набирали вночі телефони народних депутатів з НУНС і примушували їх виходити з демократичної коаліції! Не БЮТ вийшов з коаліції, а Президент і «Наша Україна»!

Друга частина виступу Юлії Володимирівни була присвячена темі важливій і актуальній, обійти яку вона, навіть за всього бажання не могла – звинувачення її у державній зраді. Вона витягла на світ листа Віктора Балоги главі СБУ Валентину Наливайченку з переліком пунктів, за якими Тимошенко підозрюється у зраді.

«Для того, щоб ви відчули, що таке національна зрада, я тримаю в руках оригінал цього листа до СБУ, в якому перераховані всі пункти звинувачень, які інкримінуються сьогодні прем'єр-міністрові України!» – почала вона читати листа супроводжуючи його коментарями.

Зокрема, йшлося про: перешкоджання аверсному використанню нафтопроводу Одеса–Броди, спроби витіснення кампанії Vanco з України, сприяння російським кампаніям, написання проекту Конституції Медведчуком, позицію щодо перетину Чорноморським флотом українських кордонів, незабезпечення інформаційної безпеки і нібито отримани з рук росіян мільярді доларів на ведення президентської кампанії.

«Це все! – сказала вона, пояснюючи попутно, що жодних договорів на забезпечення роботи «Одеса–Броди» в аверсному режимі немає – завдання в даному випадку полягає у викачуванні важкої технічної нафти і «знекровлення» нафтопроводу; що Тимошенко не дозволила віддати Чорноморський шельф двом російським компаніям і одному українському олігархові, а зовсім не якомусь там Vanco; що Конституцію, за зміни в яку в 2004-му БЮТ і сама Тимошенко не голосували, потрібно міняти негайно, щоб припинити весь цей хаос у владі; що прем'єр не допустить створення в Криму зони конфлікту навколо перебування там Чорноморського флоту; що за інформаційну безпеку відповідає не уряд, а, зокрема, Нацрада із телебачення і радіомовлення, яка перебуває нині «під каблуком Президента і його секретаріату». Пункт про отримання мільярда Тимошенко залишила без коментаря, відмітивши тільки, до «якого маразму можна дожитися» і повідомивши, що проти безлічі її соратників за такими і подібними звинуваченням вже відкриті кримінальні справи, а її телефон постійно прослуховується.

«Мені відомо, що сьогодні чиниться тиск на деяких заступників Генпрокурора з обіцянками, що якщо вони порушать проти прем'єра кримінальну справу, то Президент подасть їхні кандидатури на пост Генпрокурора! – завершила вона. – Скажіть, будь ласка, після всіх цих репресій і звинувачень, ви чули від мене заяву, що наша фракція виходить з демократичної коаліції? Думаю, у кожного з вас виникли сумніви, чи нормальна я людина, якщо я вісім місяців терпіла це знущання і руйнування роботи уряду? Відповім: я нормальна! Більше того: можливо, вам здасться, що я таки ненормальна, але якби все-таки вдалося зберегти демократичну коаліцію, я б підтримала на ще один термін відомого вам кандидата в Президенти! Тому що потрібно любити Україну, а не як деяким політикам, – себе в ній!..»

При цьому Тимошенко підкреслила, що ні про яке скасування законів про Кабінет Міністрів, про Конституційний Суд, про СБУ, про губернаторів і тимчасові слідчі комісії, як того вимагає Президент, мові бути не може. Більш того, вона вельми впевнено говорила і про те, що голосів за подолання повторного президентського ветування цих законів вистачає з горою.

«Заади стабільності в державі, я ні від яких з цих законів не відмовлюся! – поставила вона крапку в цьому питанні, даючи зрозуміти, що умови диктуватиме вона. – Відновлення коаліції у руках Президента! І я не ставлю жодних ультиматумів, тому що служу Україні!»

Далі почалися запитання та питання відповіді, у ході яких Тимошенко зробила ще кілька важливих і далекосяжних заяв:

1) про те, що «якщо Президент не повернеться в демократичну коаліцію, то кандидатів на президентських виборах буде трішки більше», маючи на увазі, зрозуміло себе саму;

2) про те, що ні про яку коаліцію з Партією регіонів на сьогодні мови немає, а проходять тільки ситуативні голосування (власне, те ж саме говорив і Янукович у своїй заяві);

3) про те, що прем'єр не допустить дострокових парламентських виборів;

4) що якщо буде спроба ввести пряме президентське правління, Президент ризикує потрапити під імпічмент.

Розвеселившись і трохи почервонівши від запитання, яке бажання загадала б вона, опинившися між двох Вікторів – Януковича і Ющенка, Тимошенко сказала, що не наважується сказати це вголос, а якщо серйозно, то «щоб усі відклали вбік ворожнечу». Заявила, що проти того, щоб прохідний бар'єр у ВР був піднятий. Що чекає на закінчення десяти днів, після чого має намір зібрати журналістів знову, щоб порадитися, що робити далі – йти в коаліцію з ПР чи все-таки на дострокові вибори.

«Без громадського обговорення я не ухвалюватиму жодного рішення!» – пообіцяла вона, залишаючи зал під тривалі оплески з перших лав залу, в який обіцяла незабаром повернутися.

Версiя для друку