Партизанський загін зі зрадником
«Визнання Російською Федерацією незалежності Південної Осетії та Абхазії – це логічне продовження процесу, який був започаткований західними країнами стосовно визнання незалежності краю Косово», – пояснив Янукович і цим ще раз зробив «добре» стороні, яка продовжує успішно копати окопи в Поті.
Зрештою, нічого іншого у заяві Януковича годі було очікувати. Кілька тижнів тому постійний дописувач «Главреда», науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко в одній зі своїх статей уже передбачав, як українські опозиціонери-«державники» з квітами вітатимуть окупантів, якщо ті висадяться зі своїх чорноморських кораблів і зіллються у дружніх обіймах з армією північного сусіда. Сушко написав це, звичайно, у гіперболізованій і досить іронічній формі: «Існує й інший, “ментальний” аспект віт¬чизняної обороноздатності. “Три українці – це партизанський загін зі зрадником”. Для порівняння: найзапекліший грузинський опозиціонер, колишній міністр оборони, особистий ворог президента, будучи змушеним покинути межі Грузії, отримавши політичний притулок у благополучній Франції, заявляє про повну підтримку своєї країни перед обличчям агресії і просить дозволу повернутись в Грузію в ролі простого солдата. Ви уявляєте собі українських опозиціонерів у цій ролі? Багато хто з них буде з квітами зустрічати окупантів.» (Цитата з матеріалу «Української правди»).
Ми оминемо у цьому матеріалі кількість новоприсвоєних Президентом генеральських звань до річниці Незалежності. Оскільки це не є предметом статті. Хоча натякнемо, що генералів в українській армії стало більше чоловік на 70. І скільки серед них тих, хто не побіжить з букетами на Тузлу чи у Севастополь – Секретаріату має бути видніше.
Та повернімось до наших опозиціонерів. Ситуація навколо Грузії після російської мови і НАТО стала ще одним пеньком, який не дозволить склепати у вересні «широку коаліцію» між НУНСівцями та регіоналами. Дехто скаже, що це та ж тема НАТО. А ось і ні! Бо тема Альянсу до Грузії була швидше незрозумілою багатьом самоціллю Віктора Андрійовича Ющенка. Тепер це – наповнене змістом слово «безпека».
Те, що в Партії регіонів не всі поділяють позицію Віктора Януковича щодо незалежності Південної Осетії та Абхазії, – факт. Принаймні добрий десяток депутатів-регіоналів, з якими вдалось поспілкуватися цими днями, вважають, що Янукович «трохи перебрав». Дехто з них висловлює гіпотезу, що такий крок – вимушений, оскільки після поїздок до Москви Юлії Тимошенко Януковичу просто необхідно привернути до себе увагу стратегів Кремля. Тим паче, що Юлія Володимирівна активними темпами освоює Схід і вже за півтора року до виборів почала свою президентську кампанію.
З мого боку буде некоректно тільки критикувати опозицію. Бо інколи регіонали все ж проявляють патріотичні почуття. Причому не криючись і на людях. Це було минулого тижня, коли «Динамо» розгромило «Спартак». І емоції одного з регіоналів на букву Ч., мовляв, «круто ми москалям навставляли!», може означати, що у свідомості «зрадників» Україна – одна.
