«Порохова бочка» для України
А саме – що Київ починає «хреститися» лише в моменти візитів «смаженого півня».
Начебто, після випадків з Новобогданівкою, нарешті, усвідомили проблему утилізації величезної кількості боєприпасів, що зберігаються в Україні. Суспільство, нарешті, побачило в лице загрозу, про яку військові фахівці говорили мало не з початку незалежності. Адже крім тих неосяжних запасів, які зберігалися на українській території для забезпечення у разі війни СРСР з НАТО радянського другого стратегічного ешелону, на момент незалежності додалося ще. І чимало. Йдеться про ті боєприпаси, які під самий розвал СРСР вивозилися з груп Радянських військ у Східній Європі і «осідали» в Україні. Звідси й величезна кількість снарядів і ракет, які зберігають просто неба, порушуючи всі правила безпеки. Бо існує ліміт об'єму боєприпасів, які може вміщати кожен склад, – він розрахований на якусь певну кількість, за якої дотримуються вимоги безпеки. Від начальників артбаз доводилося чути розповіді про те, як з наших частин, насамперед у Німеччині, привозили тонни боєприпасів, і навіть без процедури передачі (!) звалювали їх просто під ворітьми сховищ - мовляв, самі розбирайтеся.
У результаті, коли на 275-й артбазі в Новобогданівці почали вибухати снаряди від реактивних систем залпового вогню «Град», на складах і базах зберігання Збройних сил України перебувало 2,5 млн. тонн боєприпасів, з яких 1,7 млн. тонн лежали просто неба. Збройні сили ніяк не могли «освоїти» таку кількість, хоч як старалися на навчаннях і стрільбах. До того ж терміни використання переважної більшості цього «добра» спливали. Дурневі було зрозуміло, що ця «спадщина» СРСР – порохова бочка, на якій затишно вмостилася Україна, котра довгий час не бажала визнавати небезпеку, – ні в колах найвищої державної влади, ні в суспільстві.
Перша ж трагедія в Новобогданівці порушила цю ідилію. Тим більше що з 1,7 млн тонн ракет і снарядів, що лежали просто неба на об'єктах військового відомства з 1991 року, 1,2 млн тонн (а це 70% всього «добра»!) вимагали негайної утилізації. Тим часом для їх охорони і забезпечення хоч якихось умов зберігання щороку й без того зубожіла армія виділяла 76 млн гривень і 12 тисяч осіб обслуговуючого персоналу. Але і після вибухів у Новобогданівці Україна почала «хреститися» вельми мляво, утилізувавши на 275-й артбазі десь 30 тисяч тонн на рік. Враховуючи кількість боєприпасів, які необхідно утилізувати, цей процес за таких темпів міг би розтягнутися мало не на 100 років.
Щоправда, до вирішення проблеми утилізації боєприпасів в Україні долучилося і міжнародне співтовариство. Так, нині діє проект допомоги НАТО Україні в цьому питанні Тrusт («Together Reducing Unsafe Surplus Tools of War» – «Спільне скорочення небезпечних зайвих запасів засобів війни»), розрахований на період до 2015 року і з фондом в 7,5 млн євро. Проте, згідно з цим проектом, утилізовано лише 133 тис тонн боєприпасів. Тож відразу було зрозуміло: проблеми Тrusт не вирішить.
Після Новобогданівки темпи утилізації надлишкових боєприпасів дещо прискорилися. Але, по-перше, вони аж ніяк не дозволили вирішити проблему протягом минулого після трагедії часу, а по-друге, як завжди в таких випадках, що більше суспільство забувало випадки в Новобогданівці, то слабкіша ставала інерція. Військові так і не дочекалися від держави коштів для остаточного вирішення питання. І тут «пролунали» склади під Лозовою.
У нинішній ситуації з вибухами на 61-му арсеналі поблизу Лозової Міноборони діяло оперативно. Рішенням міністра оборони Юрія Єханурова для відстежування обстановки і коригування заходів щодо ліквідації пожежі були відразу ж розгорнені оперативні групи в Об'єднаному оперативному командуванні ЗС України, командуваннях видів Збройних сил України, Південному оперативному командуванні, 6-му армійському корпусі, Повітряному командуванні «Центр» і Харківському обласному військкоматі. На місці надзвичайної події працює спеціальна комісія на чолі з першим заступником начальника Генштабу ЗС України генерал-полковником Миколою Цицюрським. Було організовано взаємодію з постійно діючими оперативними групами Міністерства внутрішніх справ і Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Харківською обласною державною адміністрацією. А також створено оперативний прес-центр для інформування ЗМІ і громадськості про ситуацію на арсеналі.
До ліквідації пожежі було залучено 358 військовослужбовців і 52 одиниці військової і спеціальної техніки зі складу частин і з'єднань 6-го армійського корпусу Сухопутних військ ЗС України. Для повітряного спостереження і розвідки осередків пожежі на арсеналі і території, яка прилягає до нього, був задіяний вертоліт Мі-8МТ, у режимі чергування перебуває ще один вертоліт. Також у зону надзвичайної події було доставлено 5 пожежних танків ГПМ-54 і 4 пересувних групи розмінування зі складу інженерних частин Збройних сил України. У резерві перебуває ще 5 груп розмінування. Для надання кваліфікованій меддопомоги зі складу військово-медичного клінічного центру Північного регіону прибули 3 лікарських бригади зі спеціальним реанімобілем, санітарний автомобіль і автоперев'язувальна.
На щастя, потерпілих або жертв серед військовослужбовців і цивільного населення міста Лозова не було. Проте навряд чи це привід проігнорувати подію і не поставити вже вкотре собі запитання: а що Київ робить для того, щоб запобігти небезпеці, очевидність якої вже кілька разів поспіль усвідомили українці? Ось директор Департаменту утилізації компонентів ракетного палива, ракет і боєприпасів Міноборони Анатолій Сосновський повідомляє: «На 2008-й рік бюджетом на проведення робіт з утилізації надлишкових боєприпасів передбачено виділення 133,4 мільйонів гривень за мінімальної потреби в 366,7 мільйонів гривень».
«Враховуючи те, що утилізація однієї тонни надлишкових боєприпасів коштує приблизно 10 тисяч гривень, то на передбачену бюджетом суму в 133,4 мільйона гривень можна утилізувати цього року близько 13 тисяч тонн», - уточнив він. Тим часом, за його словами, на сьогодні на базах, арсеналах і складах Збройних сил України досі зберігається 474,2 тисячі тонн надлишкових боєприпасів, які підлягають утилізації.
«Не важко вирахувати, що з такими обсягами фінансування, як цього року, нам для утилізації всього непотрібного знадобиться понад 30 років!» - каже Сосновський. Він також вказав, що сума, передбачена бюджетом цього року у розмірі вказаних 133,4 мільйона гривень, розподілена по трьох відомствах. Міноборони передбачено виділити 50,8 мільйона гривень, Мінпромполітики - 49,3 мільйона гривень і Національному космічному агентству - 30,5 мільйона гривень. «Станом на 20 серпня, з передбачених на утилізацію 50,8 мільйона гривень, які, до речі, призначені по спецфонду (тобто, армія ці гроші не отримає з держбюджету, а повинна заробити самотужки. – Авт.), Міноборони отримало лише 16,9 мільйона», - повідомив директор департаменту Міноборони. При цьому виробничі потужності вітчизняної промисловості здатні утилізувати 82 тисячі тонн боєприпасів на рік. Але на це, за розрахунками Міноборони, необхідне бюджетне фінансування обсягом 820 мільйонів гривень.
Загалом, ситуація зрозуміла: залишається дякувати долі за те, що цього разу під Лозовою не загинули українці. Але так само абсолютно незрозуміло, скільки Новобогданівок і Лозових потрібно, щоб українська влада, нарешті, зрозуміла, що зі снарядами і ракетами жартувати не варто. Як і забувати про їх існування.
