Це – атрибути першої після літніх канікул сесії Київради.
Перше, що побічно вказувало, що в будівлі на Хрещатику, 36, відбувається не щоденна подія – досить численний пікет перед мерією. Прийшли з претензіями до мера Черновецького люди в білих халатах, медики – скаржитися на недофінансування столичної медицини. А незадоволені масовими забудовами територій своїх мікрорайонів, зелених і історичних зон кияни (осіб 200) з грізними плакатами, з прапорами, озброєні мегафонами вже з 9.00 почали безперервний кількагодинний мітинг. Кістяк становили жителі вулиць Маяковського, 40-52, Лук’янівської, 21 і 77, Набережно-Хрещатицької, 9-11, Анни Ахматової, 10, провулка Костя Гордієнка,6.
Як розповіли найактивніші мітингувальники, вони прийшли сюди, щоб домогтися від Київради скасування рішень щодо виділенню земельних ділянок під забудову за цими адресами. Одна з мешканок вулиці Маяковського на наше питання – мовляв, прямо з моря і на мітинг? – сплеснула руками: «Яке море?! Цей загар на будівництві отримала – вдень і вночі охороняємо територію, щоб не почали забудовувати. Два 22-поверхових будинки просто у нас під вікнами збираються зводити! Хіба це мислимо, тим більше на Троєщині повно вільної землі і не під вікнами…».
Сказати, що пікетники поводилися агресивно – так ніби й ні, але напруга в натовпі перед мерією відчувалася, особливо коли, не дочекавшись нікого з влади, активісти висунули з десяток своїх ходоків на сесію «по справедливість». Міліція була не чеку – навіть до вхідних дверей ближче ніж на десять метрів нікого не допускала! Народ обурився, у відповідь хтось викликав загін «Беркута», а потім ще додатково взвод міліції. До колотнечі, хвала Богові, не дійшло, але і влада, і міліція, і «беркутівці» такого про себе наслухалися! А «ходоків» все-таки пустили – не в сесійний зал, але з деякими депутатами вони побачилися і претензії свої передали. Результат? Рішення по землевідведеннях на вулиці Лук’янівській, 77 і по провулку Костя Гордієнка, 6 депутати скасували – питання стояли на порядку денному. А жителів інших «неблагополучних» вулиць обнадіяли – принаймні Хрещатик вони не перекривали, і після першої години дня мітинг взагалі загас.
Але все-таки головна інтрига цієї сесії, що відкрила новий політичний сезон у Києві, – чи перекроять депутати карту столиці згідно з ідеєю-фікс мера Черновецького? – яка затьмарила навіть приватизацію «Київводоканалу», «Хліба Києва», «Київгазу», імовірність підвищення тарифів ЖКГ і вартості проїзду в комунальному транспорті, скасування скандальних земельних рішень, так само як і голосування по нових землевідведеннях, особливо в центрі Києва, не відбулася.
Хоча, як пошепки, напівпошепки, а то й на телекамери говорили в кулуарах самі депутати Київради і їх численне оточення, ще вчора ввечері навіть самим головам районів не було остаточно зрозуміло – чи підпишуть столичні депутати п'ятьом із них «смертний вирок»! Засекречений проект рішення щодо скорочення районів столиці з 10, що нині існують, до п'яти до ранку таємно ходив по руках, проте на порядку денному питання про чергове перекроювання карти Києва не було. Говорили, що його внесуть з голосу – таке практикується в роботі Київради, і, можливо, навіть це зробить сам головуючий на сесії Олесь Довгий. А поява в кулуарах сесії одного з тих голів районів, якого тим проектом рішення передбачалося «віддати на заклання» - «литвинівця» Віктора Пилипишина, ще більше розбурхало, особливо пресу. І хоча сам Віктор Петрович нічого не прояснив, але той факт, що він, особливо не затримуючись, покинув Київраду з широкою усмішкою на вустах, наштовхнуло на думку, що перекроювання відкладається.
Так і сталося – про найбільш інтригуюче питання в залі, коли доповнювали і затверджували порядок денний сесії, не пригадали. Загадка, звичайно, залишилася. І лише після обіду її допоміг розгадати сам ініціатор ідеї скорочення районів – мер Києва. Черновецький з'явився несподівано і дуже ненадовго, але з пресою встиг трішки поговорити відверто, зокрема й на тему перекроювання Києва, яка, схоже, дійсно не дає Леоніду Михайловичу спокою. Тим більше, він ще раз нагадав, що ідея районування столиці по-новому належить саме і лише йому самому!
«Де погані райони - у нас немає іншого вибору, як тільки ліквідовувати їх разом з місцевими шахрайськими державними організаціями!» - от який суворий був мер! Правда, Черновецький пом'якшив інтригу – мовляв, не турбуйтеся, кияни, перед тим як проект рішення обговорюватиме Київрада, я з вами пораджуся. А ще наш «народний мер» не видав най-най головнішої таємниці – які ж саме райони мають ось ці «шахрайські державні адміністрації», а тому підлягають ліквідації: «Це вирішують кияни. Якщо їм подобається адміністрація, порядки, які в їх районі існують. Це ж не я вирішую». Хоча при цьому признався, що… проект рішення вже готовий!
Проте одним оком і нам вдалося побачити цей проект. І дізнатися, що з лиця Києва можуть незабаром стерти Шевченківський, Подільський, Святошинський, Голосіївський і Дніпровський райони. На весь лівий берег буде два райони - Дарницький і Деснянський. На правому березі найбільшим буде Печерський, в який віллються Шевченківський, центральна частина Подільського і добрий шмат Голосіївського. На правому березі залишаться Солом’янський район, складовою частиною до якого увійде Святошинський, а також Оболонський район, до якого приєднають околиці Подільського. Повторюємо – це всього лише проект, який, за великим рахунком, і не обговорювався в Київраді, як належало б за регламентом. Проте є такий проект – а це означає, що справа, як мовиться, вже на мазі!
Про те, навіщо цей переділ Києва насправді потрібен Черновецькому - та й чи йому тільки одному! – припущень чимало. Основне - наближається президентська кампанія, і ті претенденти, кому буде потрібна масивна підтримка мера Києва, підштовхують Леоніда Михайловича до якнайшвидшого вирішення питання про райони. Втім, скептики стверджують, що сам Черновецький може піти в президенти, і вже тоді «свій» поділ районів ой як стане в пригоді особисто йому. Отже, відкритий урок кроєння і шиття від київського мера цілком може стати тією «фішкою» Черновецького, яка в будь-якому разі принесе хороші дивіденди! Ось тільки забуто, як завжди, пересічних киян, яких після такого поділу чекають ще більш дикі черги в об'єднані соцзабези, ОВІРи, поштові відділення, всілякі інші районні органи і організації та інші неприємності, від яких Київ ще не оговтався після поділу на 10 районів по-омельченковськи. Жах, загалом!
Проте, хай там як, а питання витримало, так би мовити, апробацію – кістка кинута, і її нині обгризають. Що, напевно, на даному етапі й потрібно було мерові.
Але сесійний початок політсезону в Києві ознаменувався не лише інтригою з районами. Київрада розглянула близько ста питань, причому деякі з них такі, рішення по яких можуть вже в найближчому майбутньому позначитися на житті кожного – без перебільшення! – киянина. Зокрема, Київрада проголосувала за дозвіл виставити на продаж ВАТ «АК «Київводоканал» 25,46% акцій (178 млн 748 тис.), 28, 45% акцій ВАТ «Київгаз» ( 1млн 614 тис.), 51% акцій ЗАТ «Хліб Києва» (75 млн 997 тис.), а також 51% акцій ВАТ «Київспецтранс» (57 млн 982 тис.). Проголосували за це переважною більшістю.
Також – не без гострих дискусій – 66 голосами з 111 позитивне рішення отримав водоканал: дають йому депутати на покриття боргів понад 92 млн грн.
Наприклад, депутат блоку Віталія Кличка Олександр Клюс, який в минулому скликанні очолював робочу групу, що перевіряла діяльність підприємств «Київенергохолдинга», обурився: «Прибуток водоканалу за минулий рік – 520 мільйонів гривень, витрати – 440. Це означає дохід – 80 мільйонів. Чому треба ще й дотувати?!».
Лідер фракції Партії регіонів Олексій Омельяненко заявив: «Це неправильно, коли ми дотуємо підприємства, що не належать громаді Києва, – хай працюють у ринкових умовах, а не просять допомоги з міського бюджету!». Але за допомогу все-таки проголосували – з обмовкою, мовляв, робимо це востаннє, тим більше, якщо й надалі питання про дотації виноситимуться на сесіях без надання депутатам аудиту по діяльності підприємства, якому потрібно допомогти фінансово.
І «Київському метрополітену» міськрада дозволила закласти свої вагони під кредит в 70 млн – знову ж таки, на покриття усіляких боргів.
Незважаючи на те, що і в кулуарах і в самому залі звучали протести з приводу такого ганебного вирішення проблем підприємств, які й комунальними вже назвати язик не повертається, все ж таки маємо те, що маємо – з кишені киян, фактично, сплатили неефективну роботу топ-менеджмента. Благо хоч поки що депутати не піддалися стогону цих же топ-менеджерів про підвищення тарифів на послуги ЖКГ і проїзду в міському транспорті. Хоча, схоже, і за цим справа не стане, на жаль! Особливо стосовно тарифів: якщо акції буде продано, то місто втратить усілякий вплив на нових господарів того ж водоканалу, «Київгазу», і хто дасть гарантії, що нові господарі не вдадуться до ультиматуму – не підвищите тарифи, то відключимо газ, воду, світло?
Чи вірити в черговий раз, наприклад, тому ж секретареві Київради, який доводив, що продаж акцій відбуватиметься настільки прозоро й відкрито, що навіть на «Криворіжсталі» позаздрять такому чесному процесу? І що бюджет міста, як запевняє Довгий, отримає «…майже мільярд гривень від інвесторів, які заплатять справедливу ціну за ті пакети акцій, що сьогодні є предметом розгляду в сесійному залі»? А чи вірити Юрієві Бондарю з фракції «Громадянський актив Києва» і голові правління «Київенергохолдингу», що, мовляв, «Київ не втратить контролю за тарифоутворенням на послуги ЖКГ через приватизацію життєво важливих підприємств»? Або, може, варто дослухатися до думки, скажімо, членів Блоку Кличка, які (зокрема, Андрій Миргородський, Дмитро Андрієвський) вважають, що Київ – це ще не Європа, і не дозрів до передачі в приватні руки природних монополій, якими є і водоканал, і газо-, енергопостачальні підприємства, що місто не лише втратить мільярди і мільярди гривень, а придбає… головний біль - через жорсткий диктат, у тому числі й по тарифах, нових приватних господарів?
Ще Київрада багато, а тому довго, розбиралася із землевідведеннями – з передачею, орендою, продажем столичної землі. Наприклад, тільки на продаж пішли відразу 24 ділянки землі – у найрізноманітніших районах Києва, зокрема і в центрі, і в зелених зонах. Найвражаючі продажі – ЗАТ «Трест «Київміськбуд-1»: одна ділянка біля Дніпра, в урочищі Наталка в Оболонському районі обійдеться майже в 92 млн грн, а інша там же, на Оболоні, але трохи менша, на вулиці Гамарника - більш ніж в 13 млн. Будувати тут збираються, судячи з тексту рішення, спортивно-оздоровчий і спортивно-розважальний комплекси.
Щоправда, в цьому горезвісному земельному питанні, як завжди, був, у більшості випадків, різнобій під час голосування: в середньому 65-70 голосів «за», тобто хоча і більшість, але дуже сумнівна. Особливо, якщо врахувати, що реєструвалися на сесію від 90 до 111 депутата.
Щодо деяких рішень відразу після сесії були зроблені досить різкі заяви. Традиційно – від фракції Блоку Кличка. До речі, сам її лідер, як розповіли нам депутати, зараз за межами України – готується до бою з Пітером Семюелем, який відбудеться вже в жовтні. Але фракція, і особливо її головний юрист Валерій Карпунцов, не дрімає: вже закликала правоохоронні органи перевірити сьогоднішнє рішення Київради щодо передачі громадянам у приватну власність 42 ділянок на території Центрального ботанічного саду ім. Гришка. У Блоці вважають, що «…ці землі, вартість яких сягає $200 тисяч за сотку, перейдуть до реального власника і з'являться на ринку. Таким чином, Київрада подарувала тіньовим структурам землю ціною більш ніж $70 мільйонів».
Ось таким ми побачили перший великий збір депутатів Київради після літніх канікул. Дуже суб'єктивна думка – початок особливої благодаті киянам не обіцяє, незважаючи на фанфари мера і його прихильників: поділ землі і власності київської громади прискорюється і примножується, а над гаманцем пересічного виборця все нижче нависає волохата і ненаситна рука, що не гребує навіть зайвою копійкою.
