Пам`яті батька Конституції
Народного депутата кількох скликань Михайла Сироту по праву називають «батьком української Конституції». Люди, які хоч трохи обізнані з історією прийняття Основного Закону, мають пам’ятати, як Михайло Дмитрович в 1996 році став керівником конституційної комісії Верховної Ради, а в славнозвісну «Конституційну ніч» 15 годин і двадцять хвилин постатейно доповідав законопроект Конституції й достояв за трибуною до переможного результативного голосування. «Батько Конституції» пишався українським Основним Законом, вважав його досягненням молодої української держави. Вже пізніше, після конституційної реформи 2004 року Михайло Дмитрович піддавав нещадній критиці внесені до Основного Закону зміни.
Михайло Дмитрович народився 17 липня 1956 року в Черкасах. 1980-го року він закінчив Черкаський інженерно-технологічний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після здобуття вищої освіти залишився викладати в своїй «alma mater», в 1986 році став доцентом, в 1988 році - деканом по роботі з іноземними студентами, а в 1990-му отримав посаду проректора з навчальної роботи, де працював до 1994 року.
Паралельно з цим Михайло Сирота навчався в аспірантурі Київського інженерно-будівельного інституту, де в 1985 році захистив дисертацію й отримав ступінь кандидата технічних наук. Пізніше Михайло Дмитрович здобув і юридичну освіту, отримавши ступінь почесного магістра права.
Після здобуття Україною незалежності Михайло Сирота почав активно захоплюватися політикою. На перших виборах до Верховної Ради незалежної України в 1994 році він виграв мажоритарку в Черкасах й став народним депутатом.
У Верховній Раді з 1994 по 1998 рік Михайло Сирота був заступником голови комітету з питань екологічної політики, очолював депутатські групи «Центр», а потім «Конституційний центр». Саме в часи цієї депутатської каденції Сирота захопився конституційним процесом, записавши своє ім’я в історію українського конституціоналізму.
В 1998 році Михайло Сирота знову виграв вибори у своєму виборчому округу в Черкасах. В новому парламенті він став членом комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією. В 1999 році Сирота створив і очолив Трудову партію України та її фракцію в парламенті. В той час Михайло Дмитрович був близьким до Президента Кучми й «директора розпорядника парламенту» Олександра Волкова. Проте він пішов окремим політичним плаванням після 2001 року.
Як би там не було, але Михайло Сирота на вибори 2002 року пішов власним проектом «Трудовим союзом». Успіху на виборах це об’єднання не мало, тож Михайло Дмитрович зробив тоді значну перерву у своїй депутатській кар’єрі. Пізніше, після Помаранчевої революції він певний час був радником Президента Віктора Ющенка з конституційних питань.
На вибори 2006 року Михайло Сирота вийшов з новим проектом – «Блоком Сироти-Олійника», до якого його Трудова партія України увійшла як суб’єкт блоку. Але й ця спроба потрапити до парламенту для нього закінчилася невдачею.
Повернення Михайла Сироти до великої політики стало можливим після укладання політичного договору з Володимиром Литвином. Увійшовши зі своєю партією до Блоку Литвина Сирота отримав місце в десятці списку і надію знову стати депутатом. Успіх блоку на дострокових парламентських виборах 2007 року став успіхом і самого Михайла Дмитровича, після 5 річної перерви він знову отримав мандат народного обранця.
У Верховній Раді 6 скликання Михайло Сирота був одним із лідерів фракції Блоку Литвина, почав відновлювати свою політичну вагу, отримав посаду першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, став членом української делегації у Парламентській асамблеї Організації з безпеки та співробітництва в Європі, був представником України в Венеціанській комісії, де займався питанням конституційного процесу в Україні. Взагалі, Михайло Дмитрович займав принципову позицію щодо планів конституційного реформування в Україні, хоча і критикував зміни 2004 року, проте був рішучим противником конституційного референдуму, про який вів мову Президент. На його думку, єдиним центром прийняття конституційних рішень може бути тільки Верховна Рада, тож він публічно ігнорував створену Президентом Національну конституційну раду.
В 1997 році Михайло Сирота рамках загальнонаціонального конкурсу “Людина року” був визнаний кращим парламентарем року. За активну роботу в парламенті нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (1996 рік) та ІІ ступеня (1999 рік).
За активну участь в розбудові демократичного суспільства нагороджений орденом Святого Володимира ІІ ступеня (1998 рік) та орденом Архистратига Михаїла (2000 рік).
Михайло Сирота був одружений. Разом з дружиною Іриною Євгеніївною, мав сина Дмитра та онука Михайла.
Взагалі, Михайло Дмитрович був надзвичайно комунікабельною людиною. Журналісти запам’ятали його як людину, яка завжди йшла на зустріч й ніколи не відмовляла у спілкуванні з пресою. Від нього завжди можна було отримати вичерпну та оперативну інформацію щодо діяльності правоохоронного комітету чи конституційного процесу. Дуже шкода, що сьогодні Україна втратила саме таку людину.
Колектив «Главреду» щиро сумує з приводу загибелі Михайла Дмитровича та висловлює співчуття його родині.
«Главред» звернувся до друзів та колег Михайла Сироти з проханням розповісти, яким для них він залишиться у пам’яті.
Георгій Крючков:
Я був дуже близько знайомий з Михайлом Сиротою. Ми багато працювали разом у Верховній Раді, а також в «Українському Форумі». Він був унікальною людиною, надзвичайно скромною, з високим інтелектом. Михайло був високим професіоналом у правових питаннях, особливо у конституційних. Водночас він був дуже толерантним, людяним та делікатним. У нього завжди була своя аргументована думка, при всій своїй м’якості, він був дуже стійким у принципових питаннях. Михайла Сироту називають «батьком» Конституції, він відстояв ледь не добу за трибуною, коли приймали Основний Закон. Останнім часом в конституційній сфері він займав принципову позицію, не допускаючи, щоб Конституцію змінювали у незаконний спосіб.
Останнім його професійним проектом була підготовка нового виборчого закону. Михайло Сирота буквально нещодавно підготував закон про вибори народних депутатів Верховної Ради України, оскільки нинішній закон не дає можливості відобразити склад суспільства у парламенті. Він відпрацював законопроект, який має покласти край закритим спискам на виборах. Так вийшло, що цей проект став своєрідним заповітом Михайла Сироти.
В особі Михайла Дмитровича Україна втратила непересічну людину, фахівця найвищого ґатунку, патріота України та видатного державного діяча.
Віктор Мусіяка:
Михайло був надзвичайно цілісною і ґрунтовною людиною. Він знав своє призначення й чітко розумів, чим займається. Його можна назвати стовідсотковим патріотом, він все робив, щоб створити нормальну українську державу. За великим рахунком, я думаю, що таких людей як він в українській політиці одиниці. Коли такі люди йдуть, то це велика втрата. Взагалі, Михайло був дуже чутливим до всього, а головне до тонкощів людських відносин.
Михайло Сирота мав головне технічну освіту, проте в конституційній комісії він всотував в себе тканину конституційної матерії. По ходу справи він став ґрунтовним фахівцем у сфері конституційного права. Бувало, ми по 20 годин сиділи у конституційній комісії, готуючи Основний Закон, Михайло всі ці речі сприймав глибоко і ґрунтовно.
Я так думаю, що основним його проектом останнього часу було завершення конституційної реформи. Він завжди на цю тему виступав чітко і ясно, викладаючи свою позицію. Михайло хотів, щоб усі негаразди, пов’язані зі змінами до Конституції, відійшли у минуле. Це була основна мета перебування в парламенті. У стінах Верховної Ради важко зараз знайти людину, яка б так безкомпромісно й послідовно відстоювала свою позицію по Конституції.
Катерина Ващук:
Для мене Михайло Сирота залишиться добрим і порядним. Він був справжнім народним депутатом, сильним, вольовим, уважним та добре підготовленим, вмів поборотися за свою думку. Мені здавалося, що в житті він був комфортним, а в політиці умів добиватися свого. Міг наполягти та бути комусь незручним. Пам’ятаю Мішу ще з 2 скликання Ради, пам’ятаю конституційну ніч й роботу конституційної комісії. Михайло показував там неймовірну працездатність, працював з великою віддачею. Завдяки цьому й вдалося напрацювати основу Конституції. У нашій фракції Михайло працював над законами, які стосуються конституційного поля України та роботи органів влади. Я думаю, що Верховна Рада та Україна в його особі втратила дуже багато.
Мені здається, що у нього і ворогів ніколи не було. Він завжди був з усмішкою, доброзичливий, відповідальний та чуйний – хороша українська душа. Фракція сьогодні шокована, поки ніхто не вирішував, як будемо вшановувати Михайла Сироту. Зараз бачу, що правоохоронні органи працюють над справою, проте я не думаю, що хтось спеціально хотів заподіяти шкоду Михайлу. Він не був політиком, який комусь заважав, він умів допомагати. Я не думаю, що це хтось зумисне заподіяв йому смерть. У нас тепер, напевно, усі матері боятимуться доріг. У нас зведення ДАІ стали жахливіші, ніж зведення з фронтів. Щоденно гинуть люди. Це страшне, треба радикально Україні змінювати щось у цій сфері.
