Утім, чому - пророкують? На засіданнях постійних комісій Київради (про що «Главред» повідомляв у своїй стрічці новин), що поновилися після літніх депутатських відпусток, зовсім не як пророцтво лунають заклики, рекомендації і навіть ультиматуми «профільних фахівців» підвищувати ціни. І за проїзд у метро підвищувати, і за проїзд у решті комунального транспорту, і житлово-комунальні тарифи теж підвищувати, тому що буцімто ці галузі міського господарства на межі повного розвалу через постійну відсутність грошей навіть на поточні потреби, не кажучи вже про розвиток. Зрозуміло, що зростання цін на ці блага цивілізації автоматично, як показує практика, спричинить за собою збільшення вартості більшості товарів і послуг. Але чи така гостра необхідність у Києва підвищувати ціни?

Хто тільки не лізе, часто - найзухвалішим чином, у гаманці жителів Києва, особливо підкреслимо: Києва, а не Донецька або Львова?! І пояснюють це часто тим, що життя в будь-якій столиці – це, перш за все, випробування для гаманця кожного, хто живе в цьому місті постійно або тимчасово. Наприклад, за минулий рік життя в Києві подорожчало в середньому на $300 (так, принаймні, стверджували «Главреду» експерти в січні 2008 року) – найбільше - через збільшення тарифів на послуги ЖКГ, злет цін на нове житло і оренду квартир, а також побутову техніку і продукти.

Якою статистикою із цього приводу «порадують» киян у 2008 році – можна тільки позітхати. Адже вже, тобто з початку року, подорожчав у столиці проїзд у маршрутах – на 50% в середньому; хліб, у тому числі й так звані соціальні сорти – в середньому вдвічі; багато видів продуктів, особливо відчутно м'ясо, сало, яйця – теж приблизно уполовину і більше; оренда приміщень, у тому числі й квартир – у півтора разу, як мінімум. Якщо ще врахувати, що річна інфляція на рівні держави майже удвічі перевищить торішню і це теж негативно відіб'ється на гаманцях киян, то причин радіти ще зменшиться.

Може, тому Київ за дорожнечею життя, згідно з недавніми дослідженнями американської консалтингової компанії «Mercer», оприлюдненими в українських ЗМІ, посідає 42-ге місце з 143 найбільших міст світу – на рівні, наприклад, німецького Франкфурта-на-Майні.

До уваги, до речі, під час визначення «почесного місця» в цьому рейтингу бралися найрізноманітніші чинники, що впливають на щомісячні темпи схуднення гаманця, - загалом 200 таких чинників, серед яких, зокрема, вартість оренди житла, ціни на бензин, на продукти, і навіть вартість страв у ресторанах і кафе. Попри те, що американські аналітики свої висновки щодо дорожнечі життя в Києві зробили, виходячи з результатів опитування іноземних громадян, що проживають в українській столиці, нікому в столиці від цього, погодьтеся, не легше. Адже кияни теж люди, і теж ходять у кафе, ресторани, їм теж потрібен бензин, тому що мало залишилося сімей у місті, в яких немає хоч би одного авто, та й продукти вони купують в тих же супермаркетах, що й іноземці. Ну хіба що послугами готелів більшість жителів столиці все-таки не користуються.

Отже, киян у нинішньому році, швидше за все, чекає зростання вартості проїзду в метро. Про те, що київське метро «найдешевше в світі», городянам товкмачать вже не перший рік. На нашу думку, підвищити вартість проїзду в метрополітені перешкодили за останній рік тільки… вибори – восени 2007-го дострокові парламентські, навесні 2008-го дострокові київські. Тепер виборів поки що не передбачається – влада, напевно, готова забути свої передвиборні обіцянки (про те, що нічого не підвищувати!) і поступитися наполегливим вимогам команди ставленика мера Києва Леоніда Черновецького – начальника Київського метрополітену Петра Мірошникова. Адже він майже довів на останньому перед сесією Київради 28 серпня засіданні постійної депутатської комісії з транспорту і зв'язку, що наше метро настільки збиткове, що «далі так жити не можна!».

Зокрема, головний метрополітенівець нарікав на те, що збитки метрополітену вже становлять до 345 млн гривень. Отже вихід Мірошникову бачиться лише в тому, щоб збільшити бюджетні дотації і переглянути тарифи на перевезення пасажирів. Він повторив те, що приїлося: ціни на проїзд у київському метро найнижчі не лише в Європі, а й у країнах колишнього Союзу. За його словами, розрахунки фахівців показують, що вартість однієї поїздки в київському метро має становити приблизно дві гривні.

При цьому начальник Київського метрополітену озвучив перед членами комісії і пресою, присутньою на засіданні, пропозиції підприємства: упровадити, нарешті, нову систему розрахунку за проїзд, про яку в Києві не перший рік говорять. А саме: тарифи на перевезення пасажирів диференціювати, поставивши їх у залежність від частоти і кількості поїздок. Як, в принципі, робиться у всьому цивілізованому світі! І, відповідно, ввести спеціальні магнітні картки, місячні, річні, - на певну кількість поїздок. Більш того, нові проїзні квитки метрополітен збирається викинути в продаж вже у вересні.

Щоправда, говорити про те, що вже на першій після літніх канікул сесії Київради депутати погодяться підвищити ціни на проїзд у метро, поки не доводиться. Як завжди буває в тих випадках, коли треба брати на себе відповідальність за непопулярні рішення, депутати не дійшли згоди. Адже хоча більшість членів комісії в принципі погодилися з необхідністю підвищити тариф на проїзд, проте все ж таки не виключили можливості пошукати додаткові джерела фінансування метрополітену, а вже якщо не знайдеться, або якщо грошей не вистачить, то тоді-і-і...

Так само просуваються справи і з підвищенням вартості проїзду в наземному комунальному транспорті. Аргумент «маршрутникам можна брати з пасажира по 2 гривні, а ми що, руді?!» якщо і діє на депутатів і мера, то поки тільки на емоційному рівні. Але, швидше за все, максимум - до нового року. Про талончик в 1 гривню або, щонайменше, в 75 копійок на проїзд у комунальному автобусі, тролейбусі і трамваї депутати говорили ще коли обговорювали бюджет-2008, акцентуючи на тому, що ніяких грошей не вистачить, якщо дотувати збитки комунального транспорту повною мірою з бюджету. Але, знову ж таки, тільки перманентність виборів перешкодила підняти ціни на проїзд у наземному столичному транспорті ще з 1 квітня цього року. Тож нова ціна талончика – це, схоже, лише справа часу.

Про те, що в Києві ось-ось подорожчає холодна вода і водовідведення (каналізація), можливо, більш ніж удвічі, ми теж писали буквально днями. Крім того, давали витяг із службової записки керівника «Київводоканалу», депутата Київради від «Громадянського активу Києва» Ярослава Філатова, якою той «порадував» мера столиці, що вийшов із тривалої відпустки. Варто нагадати, що Філатов наводить дійсно страхітливі цифри заборгованостей - як споживачів водоканалу, так і водоканалу, наприклад, «Київенерго» або підприємствам, що забезпечують «Київводоканал» реагентами з очищення питної води. Наприклад, тільки енергетикам він винен 304 млн гривень, а на реагенти з 1 червня змушений витрачати удвічі більше грошей, аніж до того – просто ціни на цю «хімію» зросли.

Також Філатов со товариші підрахували, що тарифи, що діють, на холодну воду для населення в 1,87 разу нижчі, ніж економічно обґрунтовані (ким саме так обґрунтовані? – це залишилося «за кадром»). Як наслідок, одна з вимог до мера - «ухвалити рішення щодо невідкладної необхідності введення в дію з 01.01.2009 нових, економічно обґрунтованих, тарифів на послуги з водопостачання і водовідведення».

Поки невідомо, як відреагує мер, натомість на засіданні профільної комісії, якою, до речі, керує соратник Філатова по Блоку «Громадянський актив Києва» і керівник «Київенергохолдингу», де складником є «Київодоканал», Юрій Бондар чітко всім дали зрозуміти – підвищення тарифів справді не за горами, депутатів «умовлять». Бондар, будучи цілком і повністю солідарним зі своїм колегою і соратником, вважає, що, ставлячи на межу фінансового краху таке стратегічно важливе підприємство, Київ «тягне за собою бомбу!» і що «страусяча політика» в цьому питанні дасть дуже погані плоди.

Що з цього виходить? А те, що при бюджетному голоді депутатам нічого не залишиться, як удатися до… Так-так, до залізання в гаманці киян, причому, щоб знову не повертатися до питання грошових компенсацій «Київводоканалу» різниці в тарифах, депутати, швидше за все, таки піднімуть вартість холодної води для населення мінімум до 3 гривень за один куб, тобто вдвічі. А підвищення цього тарифу автоматично спричинить за собою збільшення плати і за каналізацію, і за гарячу воду. Відповідно зросте і загальна сума квартплати.

Втім, можна передбачати якусь «драчку» за тарифи – пригадаймо, як розкололася Київрада в 2006-2007-му, коли мер зібрався підвищити їх у 3,4 разу. Хоча в нинішньому році, враховуючи ускладнення відносин із Росією і, отже, вірне подорожчання газу, у тих, хто ратує за високі, ринкові, тарифи, буде більше аргументів на свою користь.

Знову ж таки, як показала практика, автоматично услід за підвищеними тарифами злетить вартість оренди житла, ціни на продукти і послуги. Загалом, зачароване фінансове коло…

А, крім усього решти, наша доблесна влада за допомогою своїх не менш доблесних профільних чиновників ще й дурить киян - на чому світ стоїть. Тут можна пригадати скандал зі «скаженими» квитанціями від «Київенерго», який ще не дістав гідної оцінки: майже кожна столична сім'я отримала платіжки за липень із часто астрономічними боргами за світло – у деяких до 2000 гривень і більше, при тому, що покази лічильників свідчать абсолютно про інше! Звідки борги? Виразно міські власті досі киянам не пояснили, що відбулося. Натомість міськрадівська опозиція (Блок Віталія Кличка) не дрімає – допомогти конкретно обдуреним городянам не допомогла, але причини боргів назвала: мовляв, мер і його команда таким ось чином «відбивають» гроші, витрачені на перемогу в травневих виборах!

Але і це не всі чудеса від комунальників. Порівнюю дві квитанції з квартирними рахунками за червень і липень. І знаходжу просто вражаючі речі! Виявляється, в нашому висотному багатоквартирному будинку по вулиці Лайоша Гавро споживання води в перший літній місяць становило 5, 38 кубометра на одну людину, а в липні, коли фактично півбудинку у відпустках, - вже аж… 9,41куба. Страшно собі уявити ту кількість води, яку, за «скрупульозними» підрахунками комунальників, використовують, наприклад, п'ятеро осіб, що офіційно проживають у трикімнатній квартирі. Майже 50 тонн на місяць! То це ж не люди, це ж якесь стадо африканських слонів, яке щодня із задоволенням і не оглядаючись купається, купається, купається… До речі, середньомісячне споживання води, судячи з тих самих квартирних платіжок, коливається в нашому будинку в межах 6-7 кубів на одну людину, що, погодьтеся, теж підозріло багато. При цьому люди, що проживають у тих квартирах, де встановлені лічильники і де чітко фіксується тільки фактичне витрачання дорогоцінної рідини, щомісяця використовують всього лише 3, максимум 4 кубометри на мешканця. Як мовиться, відчуйте різницю!

До речі, за офіційними даними Держкомстату України, оприлюдненими в ЗМІ, середня зарплата в Києві за червень становила 3 186 гривень, що на 6,5% вище порівняно з травнем, але на 1303 гривні більше, ніж середня по Україні. Міським депутатам варто було б проаналізувати, виходячи саме з цієї суми, як прожити середньостатистичному киянинові, якщо його з усіх боків обкладуть новими цінами. А потім, перш ніж ці ціни підвищувати, то принаймні:

по-перше, розібратися з роботою топ-менеджерів тих підприємств, які голосніше за всіх кричать про фінансову катастрофу;

по-друге, з величезними, але поки що абсолютно не використаними можливостями Києва мати бюджет, гідний міста, де сотку землі у міської громади куплять і за $100 тисяч;

по-третє, навчитися раціонально розпоряджатися грошима, що надходять у міську казну, оскільки мільярдна добродійна допомога з бюджету, якою так пишається мер, просто заганяє столицю в безвихідь, нагромаджуючи проблеми в тих галузях міського господарства, без нормальної роботи і сучасної модернізації яких місто просто стане.

Загалом, навіть із двох зол завжди можна вибрати менше – нашим міським депутатам, очевидно ж, це теж добре відомо.