Розриті, розвалені могили. Викорчуване коріння вікових дерев. Потривожені надгробки праведників давнини. І це – не справа рук вандалів-антихристів, а, виявляється, робочий процес «реставрації» цвинтаря.
Утім, і вся Лавра в літо 2008 року від Різдва Христа постає не віковою обителлю духу, а якимсь грандіозним, квапливим будівництвом, що межує з варварством.
Та розберемося по порядку. Вчора українську блогосферу облетіли тривожні вісті від лаврської прихожанки про те, як у Лаврі був зруйнований «портал» між живими і мертвими, де під покровом дерев, зі співочими птахами, панували мир, спокій і молитовна атмосфера.
«...ми любили це кладовище. Там було напрочуд спокійно...
Дивлюся на ті фото, що у мене залишилися – і сльози на очах від того, що тепер цього цвинтаря немає і ніколи, ніколи його вже не буде такого», – пише жінка, що представляється в онлайн-щоденнику дзвонарем Кирилівської церкви Дариною.
Що й казати – зараз погляду відкривається дисгармонійне, спекотне «лобне місце», на відміну від того, що видно на світлинах, зроблених раніше.
За словами Дарини, дерева зрубали три тижні тому, проте парафіяни, що «змирилися з натовпами напівголих туристів, безупинними «православними ярмарками» в стінах монастиря», і зникненню дерев, не надали значення.
Та позавчора, на свято Медового Спаса, прихожани були вкрай стривожені тим, що на території кладовища розвернула роботу група будівельників. Багато надгробків було геть прибрано і перенесено, земля над багатьма могилами розрита. Та й при корчуванні – враховуючи те, що коренева система дерев радіально проникає на глибину поховань – теж не обійшлося без порушення спокою праху спочилих.
Сьогодні будівельників знайти не вдалося. За словами ченця, що погодився поспілкуватися, назвавшись Євстафием, будівельники пояснили свої дії реставрацією кладовища.
«Вони сказали, що повернуть надгробки на місця. Так, у нас братія помітила, що будівельники роблять свою роботу з неналежною акуратністю. Але Владика (намісник Києво-Печерської Лаври архієпископ Павло) за всім будівництвом стежить і не допускає, щоб були грубі порушення. Роботи на кладовищі будуть ще десь місяць», – говорить чернець.
Варто зазначити, що реставраційні роботи проводить корпорація «Укрреставрація». Проте спірно те, чи є реставрацією «підняття надгробних пам'ятників і спорудження бетонних доріжок», про що, за словами прихожан, говорять будівельники?
Дещо менш оптимістично, ніж рядова братія, налаштоване офіційне керівництво монастиря Києво-Печерської Лаври.
«Великі проблеми нам доставляє те, що територія Лаври належить не нам, а державі. У тому, що багато будівель перебувають у неналежному стані, є провина керівництва Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Дирекція недбало ставиться до святинь. Ми є орендарями будівель Лаври і тому обмежені в своїх діях. Якби Лавру віддали ченцям, тут був би порядок, а так – багато будівель під загрозою», – заявляє архиепископ Павло, до слова, депутат Київради від Партії регіонів.
Проте, згідно з законодавством України, заповідники зі статусом «Національний» нікому, окрім держави, належати не можуть. Тому, бажання ченців УПЦ МП «приватизувати» надбання України – необґрунтоване.
Та все ж, ті, кого засуджує Владика Павло, схильні поділяти тривогу духівництва.
Головний архітектор заповідника Тетяна Кулик з жалем констатує: «Незадовільний стан багатьох реставраційних робіт обумовлений тим, що їхнє фінансування не регулюється необхідними нормами. По суті, реставрація прирівнюється на рівні фінансового законодавства до реконструкції. Кошти, яких іноді навіть більш ніж достатньо, дуже довго надходять підряднику. А освоїти їх слід до кінця року. Тому, часто реставраційні роботи ведуться авральними темпами і науковці, які мають прискіпливо контролювати процес, описувати кожну деталь найдрібнішого об'єкту, не встигають за будівельниками, які роблять свою частину робіт».
До речі, культурне значення кладовища велике, судячи з офіційної інформації, що надається керівництвом заповідника.
Місцевість біля церкви Різдва Богородиці у дальніх печер згадується з давніх часів. Там поховані п'ятеро архімандритів Києво-Печерської Лаври і багато ченців. Також імениті миряни України і Росії вважали за честь знайти там останній притулок. Серед них, наприклад, ад'ютант Кутузова, генерал піхоти Петро Красовський, київський комендант, генерал-лейтенант Йосип Мусницький, донський казак генерал-майор Микола Лєонов, дочка письменника Сергія Аксакова, Софія. Більшість поховань датовані XVIII і XIX століттями.
До речі, кладовище – лише приклад грандіозних реконструкторських, реставраційних і рятувальних робіт. Чому рятувальних? Велика частина території Лаври останніми роками просто «пливе» через порушення у дренажній системі пагорбів під будівлями. Така ситуація склалася з кількох причин. Крім того, що в дев'яності роки підтримка заповідника у хорошому стані стопорилася економічними проблемами, «винним» у майже катастрофічному стані Лаври виявився… Успенський собор.
Територія верхньої Лаври і ближніх печер постраждала внаслідок тотальної, як на сьогодні, помилки київських будівельників. Довгий час Успенський собор стояв у руїнах. Коли ж його почали реконструювати, переміг проект зведення будівлі на палях.
«Така конструкція передбачала одночасно інженерні гідротехнічні роботи, які не допустили б підтоплення ґрунтів і обвалів. Проте коли в 90-х Успенський собор, центровий елемент усього комплексу був реконструйований, на жаль, інженерні роботи не були проведені на належному рівні. У результаті багато пам'ятників – елементів ансамблю зараз доводиться рятувати», – пояснила «Главреду» Кулик.
І справді, схили Лаври всіяні будівельною технікою. Бетонні циліндри дренажних колодязів «прикрашають» монастирські сади. Ближні печери з вражаючою фрескою мук страшного суду, написаною лаврськими Босхами, закриті для відвідин, після недавньої аварії. Знаменитий лаврський панорамний майданчик наполовину закритий для відвідувачів.
А тим часом, біля Дальніх печер і переритого кладовища, відвідувачів-покупців годують виставковим медом. Благодать?!
Фото автора
