Спочатку, інтродукція, або, скажімо так, вступ у тему. Факт, що президентська кампанія 2009/2010 року негласно стартувала, сьогодні не потребує окремих коментарів – цей факт просто таки витає в повітрі. А деякі відпочилі народні депутати (як «регіонал» Василь Кисельов, наприклад) вже передчувають «осінні політичні бої» у парламенті, пов'язуючи їх саме з негласним початком президентських виборчих перегонів.
До того ж, навіть не дуже уважному українцеві впадає в очі дедалі частіше мигтіння – навіть незважаючи на міжсезоння відпусток! – осіб, прізвищ, коментарів і т.п. потенційних фігурантів, у тому числі й тих, що не входять до числа головних.
Одні засвітилися на біл-бордах уздовж жвавих столичних доріг – придивіться, хто ще не помітив цього, який, наприклад, Віктор Янукович у оточенні дівчаток в національному вбранні.
Прес-служби майбутніх кандидатів у президенти України, незважаючи на сезон відпусток, гарують у поті чола, засипаючи ЗМІ коментарями своїх «шефів» на різні теми: Олександр Мороз, наприклад, з завидною регулярністю висловлюється і щодо Грузії з Росією, і щодо поліпшення демографічної ситуації за допомогою «соціалістичних весіль», і щодо можливої швидкої відставки Тимошенко, і щодо чергового розпуску Верховної Ради...
А Юлія Тимошенко красномовно підозріло мовчить з приводу грузино-осетинського конфлікту за участю Росії – підозріло, оскільки вже давненько курсують чутки, що сваритися з «великим сусідом» леді Ю не з руки перед президентською кампанією в Україні.
Віктора Ющенка навіть не беремо до уваги: чинний президент як ніколи на виду і на слуху, але це наче б саме собою ясно, адже він – глава держави, в якій і навколо якої зараз стільки резонансних подій!
І ця велика політика може внести несподівані метаморфози в політику столичну – в Києві вже подейкують, що напередодні президентської кампанії можливі найсенсаційніші союзи і найнепередбачуваніші братання. Політично зміцнілий після свого другого пришестя на столичний престол мер Черновецький спробує поставити на того з потенційних кандидатів у президенти України, хто матиме вірний шанс стати главою держави, а отже і підтримати цього кандидата на виборах. Навіть, якщо це буде… Юлія Тимошенко – від певного часу абсолютна, принаймні, публічно, опонентка Черновецького.
Враховуючи той факт, що Леонід Михайлович, який, всупереч своєму іміджу дещо неадекватного політика, більше проявляє себе саме як політик жорсткий і прозорливий, що вміє прораховувати своїх супротивників на багато ходів наперед, цілком може в черговий раз перекинутися на бік тих, з ким йому буде вигідно і комфортно йти однією дорогою.
Пригадаємо, як дуже помаранчевий 2004 року Черновецький, який показово вимахував помаранчевим же шаликом на революційному Майдані поряд з Віктором Ющенком, безсоромно 2006-го прилаштувався під крило Віктора Януковича, коли саме «регіонали» отримали реальну владу в Україні.
Пригадаємо, як з осені 2007-го, коли влада знову помінялася, і без прем'єра Януковича, але з главою свого Секретаріату Віктором Балогою (свого роду нейтралізатором нового прем'єра Тимошенко), Ющенко знову набув усієї повноти влади в Україні, той самий київський мер знову «перефарбувався». Він і його права рука – Олесь Довгий – стали частими візитерами в Білому домі на Банковій, 11. І – разом! – 25 травня 2008 року перемогли Тимошенко со товарищі, скрупульозно прорахувавши можливості команди Черновецького перемогти на дострокових виборах у Києві і погодившися на ці вибори.
З ким сьогодні мер Черновецький? А сьогодні мер на… відпочинку, причому, за повідомленням прес-служби КМДА, аж до 20 серпня, оскільки продовжив свою відпустку майже на два тижні порівняно з початково запланованим. Але скоро він повернеться і…
Ось тепер – безпосередньо до теми. Нам усе пов'язане з формальним початком президентських перегонів, цікаво, крім усього іншого, ще й тому, що місто Київ з його 2,1 мільйонами виборців – найпривабливіший електоральний регіон, і столичні осередки, ймовірно, вже оголосили мобілізацію лав на підтримку своїх лідерів українського масштабу. Якщо врахувати, що більше за всіх на очах у киян представники політсил, що працюють у Київраді, то є сенс спробувати спрогнозувати, як з початком нового політичного сезону зміниться розклад сил у столичному політикумі та й чи зміниться взагалі.
Це тим більше цікаво, що нова Київрада, ні так ні сяк попрацювавши всього два місяці, поки що перебуває в дещо хиткому стані. Промерська більшість, здебільшого, ситуативна, традиційна антимерська меншість (БЮТ, Блок Віталія Кличка) роз'єднана і це наразі не та опозиція, на яку могли сподіватися її адепти, «купившись» на передвиборні гасла, в яких мер Черновецький і його команда виступали антинародними політиками. Тобто враження складається таке, що все – в очікуванні, хоча чутки про можливі рокіровки у фракціях ходять. Тому ми поставили кілька запитань з цього приводу тим столичним депутатам, які чи самі, чи їхні фракції потрапили в ці чутки.
Зокрема, глава Української будівельної асоціації, мільйонер Лев Парцхаладзе з Блоку Кличка наразі категорично спростував чутки, що, мовляв, він зі своїм соратником і заступником по будівельно-інвестиційній корпорації «XXI вік» Андрієм Миргородським ось-ось… розколе фракцію Кличка, перейшовши чи то до «регіоналів», чи то в Блок до Черновецького. До речі, ймовірність такого переходу в промерську більшість пояснювалася нібито великими фінансовими втратами цих крупних столичних бізнесменів – ледь чи не $300 млн!
«Такі чутки безпідставні, і взагалі, я перший раз від вас про це чую. Ні в кого і в думках не було про якісь переходи. І жодних втрат немає, ми не відчуваємо жодного тиску, оскільки наш бізнес ніяк не пов'язаний з політикою. Я весь час був і буду в Блоці Віталія Кличка!», – емоційно переконував нас запальний кавказець.
У той же час депутат зізнався, що поки йому взагалі складно судити про роботу Київради, «… тому що я ще її не відчуваю – щоб роботу реальну відчути, має пройти хоч би півроку. І про відмінності Київради, в якій я працював (2002-2006 роки – ред.) і нинішньої складно судити, адже пройшли всього дві сесії і, окрім візуальних відмінностей (абсолютно інше, нове приміщення), змін особливих не помітив. Так, інший менеджмент, молоде покоління прийшло (депутати, керівництво), воно активніше, у нього дещо інший підхід до ухвалення рішень – якщо раніше треба було переконувати кожного, до останнього депутата, то зараз більш дисципліновано голосують фракції, тобто якщо фракція ухвалила рішення, значить так усі і проголосували. А ось що не влаштовує, так це, звісно, розподіл депутатів по комісіях – ну, фракція з цього приводу різко висловлювалася і в сесійному залі, і в пресі.»
Про примиренську, порівняно з минулою каденцією Київради, позицію столичного БЮТ ходять вже легенди – більше, напевно, писали тільки про «дивності» Миколи Катеринчука і його Блоку! Сьогодні таку позицію в
журналістських колах і в середовищі політологів схильні розцінювати як… вибухонебезпечну – у фракції може статися розкол на «поміркованих» на чолі з лідером фракції Олександром Зінченком і «радикалів» на чолі з колишньою лідеркою фракції БЮТ Тетяною Меліховою. Це, з одного боку. А, з іншого боку, позицію Зінченка як досвідченішого політика, такий собі засланий Тимошенко «козачок» у Київраді, можна розцінити в контексті втілення в життя далекосяжних планів ЮВ як майбутнього кандидата в президенти України. Очевидно, на переконання Тимошенко, Зінченко більше за інших у київському осередку БЮТ, здатен «налагодити контакти» з Черновецьким і його командою та використовувати їх за необхідності на користь БЮТ.
«Напевно, нудно комусь – ось і вигадують небилиці! – так відреагувала на наші запитання у фракції «радикальна бютівка», обрана першим заступником Зінченка в керівництві фракції. – Фракція єдина і в ній нормальна робоча обстановка. Що стосується переходу в опозицію, то ми як були в опозиції, так і є в опозиції! Протистояння штучно не створюється, воно може бути тільки як «протиотрута» – коли чинною владою ухвалюються якісь рішення, які суперечать не лише інтересам киян, а й здоровому глузду. У минулій каденції багато таких рішень було ухвалено – ми за них не голосували. Про цю ж каденцію я поки нічого такого не можу сказати – ну, хіба що Черновецький і Голубченко (перший заступник голови КМДА – ред.) намагаються весь час протягнути на сесіях питання компенсації з бюджету всіх витрат «Київенергохолдінгу», хлібних підприємств, тому що там є зацікавлені співзасновники, тут проглядають особисті інтереси. Але ми протистоїмо – з нашої подачі створена депутатська комісія, яка має розібратись у діяльності «Київенергохолдінгу», і лише виходячи з того, є чи ні в холдингу зловживання, ми визначатимемося з голосуванням. Тобто, фракція може бути в жорсткій опозиції до тих рішень, які нам влада запропонує ухвалити».
«І все-таки, – не вгамовувались ми у бесіді з Меліховою, – дії БЮТ у минулій Київраді, коли ви були лідером фракції, і в нинішній, коли лідером фракції обраний Олександр Зінченко – це дві великі різниці. Чим пояснити таку метаморфозу і як буде далі?»
«У діяльності Київради минулої каденції постійно відбувалася крадіжка вільних земельних ділянок, вносилися зміни в Генеральний план розвитку Києва, забиралися зелені зони – так про яке лояльне ставлення до влади можна було говорити?! І ми кричали, ми говорили про це. На жаль, така слов'янська натура – якщо особисто з твоєї кишені нічого не вкрали, то відчути ці гектари, ці мільярди грошей пересічному громадянинові неможливо, тому кияни знову проголосували за Черновецького. Бабусям і дідусям у Києві сьогодні так складно живеться, вони живуть вимірами 100 гривень в гаманці, а якщо там 500 гривень – то це просто чудово, а те, що їх за рік пограбували на 6 тисяч доларів кожного, включно з немовлятами, це важко їм відчути. Я не виключаю, що зараз команда Черновецького розробляє всілякі схеми – як ще щось прибрати до рук, але заявляю, що якщо ми це бачитимемо, то, звичайно, ми жорстко всьому цьому протистоятимемо! Отже були, є і будемо в опозиції до тієї влади, яка не гребує зловживаннями», – сказала Меліхова.
Щоправда, хто піде разом з БЮТ, чи буде з осені переформатування в Київраді – Тетяні Іванівні відповісти важко: мовляв, почнуться сесії, побачимо проекти рішень, побачимо тактику дій влади, тоді й визначатимемося.
А ось думки і прогнози щодо політичної осені-2008 у Києві відомих політологів, яких «Главред» попросив висловитися на тему, що нас цікавить.
Андрій Єрмолаєв, керівник центру соціальних досліджень «Софія»: «Думаю, що політичні бої на якийсь час ущухнуть, тим паче, що зараз всі політичні сили, які намагалися розіграти Київ, київську політику і Київраду як якусь карту при переформатуванні всього політичного поля (тому й нав'язували Києву загальнонаціональну тематику), опинилися біля розбитого корита. БЮТ не зміг забезпечити альтернативної більшості, НУНС взагалі перебуває у внутрішній кризі. Отже сьогодні просто ніхто не має сил для протистояння.
Залишить, на мій погляд, Київ і Тимошенко. Теж на певний час. Тим паче, що Тимошенко зараз дуже потрібні продуктивні дії, пов'язані з підготовкою до Євро–2012, а політичні війни в Києві можуть просто блокувати цю роботу. Тому, думаю, Тимошенко де-факто підтримуватиме такий стан – ні миру, ні війни з Черновецьким, ситуативне голосування, що дозволить вирішити практичні питання.
До речі, тактично ця ситуація вигідна і Черновецькому, який, насправді, не стимулюватиме зміцнення київрадівської більшості, а орієнтуватиметься у своїй політиці на тимчасову більшість для голосування. Колишні вороги можуть ситуативно заспокоїтися, тому що кожного ця ситуація влаштовуватиме. Тимошенко вже орієнтована на велику гру, на президентські вибори, залишилося не так багато часу, і витрачати цей час зараз на Київ – завелика розкіш, тим більше, коли союзники ослабли.
Що стосується позиції крупних бізнесменів у Київраді, то тут двояка ситуація. З одного боку, крупний київський бізнес, пов'язаний з нерухомістю, інфраструктурою, торгівлею, дуже втомився від того лихоліття, яке зараз виникло в київських коридорах влади, – чиновники паралізовані, постійні перестановки, перманентні вибори, а це просто блокує нормальну процедуру, що забезпечує якусь стабільність бізнесу. Тому крупний бізнес зацікавлений, щоб київський владний апарат, у будь-якому випадку пов'язаний з представницькою владою і залежний від неї, від мера, почав нарешті працювати. Мова, перш за все, йде про виділення землі, вирішенні проблем у судових спорах тощо.
Крім того, бізнес чекає тендерів за крупними контрактами на Євро – 2012, що теж можливо в умовах стабілізації Київради. Отже бізнес підтримає тимчасову рівновагу. Тим паче, що у зв'язку з можливими змінами Конституції, не виключено, чергова виборча кампанія в місцеві ради можлива через півтора-два роки, може й раніше. І, зрозуміло, що Київраді краще ці два роки прожити заробляючи, ніж фінансувати війну, яка не дасть результату. Отже, вважаю, київський бізнес буде дуже прагматичним, його влаштує рівновага, він буде орієнтований на вибори, які пройдуть, повторюся, за півтора-два роки.
Цікаво також, що зробить Віталій Кличко з осені – приєднається до БЮТ, чи ще далі відійде? Думаю, він все-таки пройшов певну політичну школу, і якщо 2006 року виглядав трохи дивно в політиці, то зараз у нього сформувався певний імідж і свої можливості. Тому, мені здається, Кличко сьогодні – це достатньо амбітний політик, який спробує зіграти свою гру, тим більше, зараз у політиці знов стає популярною ідея різноманітних третіх сил. Швидше за все, Кличко готуватиметься до майбутніх парламентських виборів, і ні до кого з крупних політичних гравців долучатися не буде, хоча я не виключаю якихось проміжних альянсів, але ці альянси не будуть пов'язані ані з БЮТ, ані з НУНС.
Кость Бондаренко, директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна: «На сьогодні начебто так і є, як я прогнозував кілька місяців тому: БЮТ існує окремо, а Блок Черновецького і решта політсил у Київраді визначатимуться, з ким вони і як. Єдина умова збереження такого розкладу – якщо тільки Тимошенко не вдасться домовитися з Черновецьким на наступні вибори про свою підтримку.
Останнім часом складається враження, що БЮТ мирять з Блоком Черновецького. Це легко пояснюється: тут ситуація за принципом – невідомо, кому треба буде свічки ставити. Пам'ятаєте, як у старому анекдоті про бабцю, яка ставила і святому, і бісу свічку? Такою самою я бачу позицію оточення Черновецького: ніхто не знає, якими будуть розклади наступного року, тому команда мера, про всяк випадок, перестраховується. Тобто, з одного боку, вони заграють з Банковою, але, в той же час, починають дотримуватися певних «правил пристойності» у відносинах з Юлією Тимошенко і її політсилою.
А ось якщо БЮТ відійде від тактики примирення – це означатиме, що не вдалося домовитися з Черновецьким щодо Києва, тобто щодо підтримки Києва на майбутніх президентських виборах.
До речі, сьогодні багато говорять, що, мовляв, Черновецький сам піде в президенти. Але я вважаю – не піде! Йому нема на що сподіватися на майбутніх президентських виборах. А якщо й піде – це буде всього лише технічна фігура. І ця технічна фігура може зіграти на руку Тимошенко!
Далі. Куди й до чого хилитиметься Віталій Кличко? Підуть чи не підуть від нього крупні столичні бізнесмени? Мені здається, що він визначатиметься залежно від сигналу з Банкової. І це зрозуміло – у його Блоці, у його оточенні багато людей, «зав'язаних» виключно на президентській владі. Проте, якщо Кличко почне вести політику, що не відповідатиме інтересам бізнесменів – звісно, вони йтимуть. Кожен з бізнес-середовища має свої інтереси, і не секрет, що це бізнес-середовище йшло в Київраду, щоб втілити в реальність якісь свої потреби, плани. Не зможе Віталій бути людиною, яка втілює ці ідеї, плани своїх партнерів-бізнесменів, – природно, бізнес почне шукати інших покровителів».
