Михайло Саакашвілі: «Вони хочуть всю Грузію»
Навіть коли російський президент Дмитро Медведєв наказав зупинити воєнні дії в Грузії, у вівторок грузинських офіційних осіб повідомили про продовження повітряних і наземних атак.
Наростаючий конфлікт, що розпочався минулого вівторка, коли грузинські війська і сепаратисти Південної Осетії розпочали перестрілку, став вирішальним випробуванням для президента Грузії Михайла Саакашвілі. Він прийшов до влади в 2003 році після революції троянд, яка поклала край правлінню Едуарда Шеварднадзе, в минулому міністра закордонних справ СРСР. Саакашвілі встановив міцні союзницькі відносини із Сполученими Штатами, часто викликаючи роздратування Росії. Критики вважають, що він дуже сильно зачепив росіян своїми агресивними діями в Південній Осетії, яка є сепаратистським анклавом. Саакашвілі, що здобув освіту в США, був цього тижня головною фігурою в західних ЗМІ, де всіляко доводив, що в нинішньому конфлікті винна Росія. В понеділок під час об'їзду зруйнованої будівлі в Горі охоронці Саакашвілі, почувши звук російського літака, були вимушені вкласти його на землю і вкрити бронежилетами, проте ніхто при цьому не постраждав.
Ганна Немцова з Newsweek зустрілася в понеділок з обложеним президентом.
Newsweek: Як це все почалося?
М.Саакашвілі: Почнемо з того, що протягом останніх чотирьох місяців російські війська стягувалися до Північної Осетії (що входить до складу Російської Федерації). Вони називали це «навчаннями». Але кожного разу, коли я чув про ці навчання, росіяни говорили, що вони готуються до бойових дій у Грузії. Вони заявляли про це відкрито. Президент Путін постійно на це натякав. Він говорив: «Нам потрібні різні шляхи до Грузії». Таким чином, ми знали про те, що Росія до цього готується. Ми були цим стурбовані. Але мало що могли зробити в цій ситуації.
Напруженість в Південній Осетії існувала впродовж багатьох років. Це ні для кого не новина. І коли розпочався черговий етап конфронтації, ми не сприйняли його дуже серйозно. Я говорю про те, що вони намагалися висаджувати в повітря будинки і відкрили вогонь по грузинських військових. Ми відкрили вогонь у відповідь і вбили 5 або 6 осіб. Я думав, на цьому все й закінчиться. Але після цього вони почали обстрілювати з мінометів села, що перебували під нашим контролем. Але навіть і таке вже траплялося раніше, тому спочатку ми не думали, що це серйозно. Але через деякий час після початку конфлікту я почав розуміти, що щось тут недобре. Я відразу ж почав дзвонити росіянам. Вони не відповідали.
Я подзвонив генеральному секретареві НАТО. Я подзвонив (Верховному представникові ЄС по загальній політиці і політиці в сфері зовнішньої безпеки) Хав’єру Солані. Я також подзвонив кільком іншим європейським президентам, зокрема (президентові Литви) Валдасу Адамкусу. Я сказав їм, що ми перебуваємо під інтенсивним обстрілом і нічого подібного раніше не траплялося. Щось тут не так.
Потім ми зв'язалися з місцевими російськими миротворцями в Осетії. Глава місцевих миротворчих військ і посол по особливих дорученнях МЗС РФ Юрій Попов (співголова Змішаної контрольної комісії з врегулювання грузинсько-осетинського конфлікту від російської сторони) - обидва заявили, що вони більше не контролюють осетинських сепаратистів. Вони сказали нам, що сепаратисти з'їхали з глузду. Що вони недоступні, оскільки не відповідають на телефонні дзвінки. Але суть в тому, що все це почалося одразу ж після того, як (лідер осетинських сепаратистів Едуард) Кокойти повернувся з Москви. Ми запитали росіян: «Що відбувається?» Я знаю, що в Росії є різні угруповання, які протистоять одне одному. Одне з них стало непридатним, а інше не знає, чого хоче.
На наш погляд, все це звучало вкрай непереконливо і заплутано. Російський міністр закордонних справ сказав, що сепаратисти відкрили вогонь першими і запевнив нас, що вони спробують владнати ситуацію. Ми сказали росіянам, що оголосимо одностороннє припинення вогню і, можливо, вони зможуть якось вплинути на те, що відбувається. Я виступив на телебаченні і оголосив про припинення вогню.
Наш міністр оборони доповів мені, що у нього вбито двох солдатів, а у міністерства внутрішніх справ кілька поранених. Весь цей час ми утримувалися від будь-якої відповіді на всі ці провокації. Потім ми почали отримувати інформацію про те, що російські танки, російські БТР йдуть через тунель (що з’єднує Південну Осетію з Росією).
У підсумку ми сказали: «Єдиний спосіб зупинити їх - відкрити артилерійський вогонь». У нас не були достатньо військ, щоб почати наземну операцію. Тому ми розпочали обстріл цих військ і обстріл Цхінвалі (який південноосетинські сепаратисти вважають своєю столицею). Але цьому передували, і це бачили всі міжнародні спостерігачі, кілька годин обстрілу, на який ми не відповідали. І водночас ми намагалися добитися міжнародного втручання.
- Чи було це заплановано росіянами?
- Коли я подзвонив генсекові НАТО (Яапу де Хооп Схефферу), я сказав: «Ось що тут коїться. Обстановка погана». Я сказав, що росіяни хочуть допомогти. Вони намагаються зупинити сепаратистів. І знаєте, що він мені відповів? Він сказав: «Я так не думаю. Я думаю, це ігри росіян».
(Представник НАТО заявив у вівторок, що де Хооп Схеффер відмовляється коментувати свою конфіденційну розмову з Саакашвілі).
Він був правий, а я помилявся. Тому що як тільки все вирвалося назовні, Росія негайно відповіла. Танки почали рухатися. Росіяни почали виступати із заявами. Москва заявила, що були вбиті російські миротворці. Можу нагадати, що як миротворці служили 500 місцевих жителів. Я думаю, що кожному вбитому або пораненому сепаратистові давали папір, який підтверджував, що він є російським миротворцем. В Осетії всі мають російське громадянство. І кожен міг би бути російським миротворцем.
Потім Росія почала говорити: «На наших миротворців напали, і ми тут, щоб їх захистити». Я завжди говорив, що саме такий сценарій можливий для початку війни з Росією, тільки ми чекали цього в Абхазії. Насправді, ми думали, що в Південній Осетії все спокійно, тому що Росія дуже сфокусована на Абхазії. Але російські війська концентрувалися в Північній Осетії, а вона не поряд з Абхазією.
Один високопоставлений американський дипломат, мій хороший друг, під час ланчу з (міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим) сказав йому, що планує у вересні поїхати до Грузії. На що Лавров відповів: «Надто пізно, до цього часу там почнеться війна». Потім ми отримали інформацію від розвідслужб дружніх країн, з Центральної і Східної Європи, що щось насувається. Прекрасний вибір часу. Олімпійські ігри. Всі особи, що ухвалюють рішення, у відпустці. І всі говорили нам - якщо ви доживете до пізньої осені, росіяни заспокояться.
- Що сказав вам президент Буш?
- Буш мені сказав, що розмовляв з (президентом Росії) Медведєвим. Він сказав, що постарається заспокоїти росіян. Він висловив цілковиту підтримку Грузії. Це все. Він розуміє, що ці дії спрямовані не стільки проти Грузії, скільки, в певному розумінні, проти американців.
- І що він Вам на це відповів?
- Ми зрозуміли один одного.
- Ви відчуваєте підтримку зі сторони Заходу?
- Ми мобілізували всі сили в Західній Європі. У мене відбулася тривала розмова з (німецьким канцлером) Ангелою Меркель. Німці перебувають у тісному контакті з росіянами.
- Ви передбачаєте подальші напади?
- Вчора (неділя) вночі, стратегічні бомбардувальники завдавали удари виключно по цивільних об'єктах, деякі з них розташовані поряд з трубопроводами. І сепаратисти в Абхазії попередили міжнародних спостерігачів про необхідність переміститися з верхньої частини Кодорської ущелини.
- Не могли б Ви пояснити, що насправді сталося на території Грузії?
- На землі відбувалися масивні бомбардування цивільних об'єктів міста Горі. Крім того, бомбардуванню було піддано морський порт Поті. Їхні літаки долетіли до морського порту в Батумі, я негайно наказав відключити електрику в Батумі, і російські літаки пішли у бік моря. Після цього вони скидали бомби поряд з тими місцями, де проходять наші трубопровідні мережі в Східній Грузії. Вони бомбили кілька залізничних станцій, які не мали ніякого відношення до військових об'єктів. Вони бомбили військові бази. Троє російських льотчиків були захоплені нами живими. Один з них дістав дуже серйозні опіки і був направлений в лікарню в Тбілісі, двоє інших померли. Решта - п'ятеро - пілотів, літаки яких ми збили, переправилася на територію, що перебували під контролем росіян.
- Чому ж літаки атакували Горі?
- Тому, що він розташований між Цхінвалі і Тбілісі. Насправді, я сам був свідком того, як російські літаки пролітали дуже низько над центральним ринком Горі і завдавали ударів по ньому. Вони хотіли посіяти навколо паніку.
- Що ж буде далі?
- Я думаю, що вони хочуть дістати всю Грузію. Вони ясно дали зрозуміти, через деяких дипломатів різних рівнів, що вони хочуть повністю знищити Грузію.
- Чи думаєте Ви, що більшість лідерів європейських країн дивляться на ці події як на такі, що повністю організовані росіянами?
- О, так. Абсолютно. Канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала мені вчора, що росіяни несуть повну відповідальність за події, що відбуваються навколо.
- Повну відповідальність?
- Добре, не потрібно мене цитувати тут. Вони повністю несуть відповідальність. Ніхто ніколи не покладав відповідальність за те, що сталося, на нас. Всі, хто має в своєму розпорядженні відомості, наприклад, американці, хто стежив за подіями весь цей час, заявили, що все це було розпочато Південною Осетією. Ми лише відповідали на вторгнення на нашу територію.
- Ви припустили, що агресія спрямована не проти Грузії, а проти НАТО?
- Так, це те, що Путін чітко мені сказав в лютому. Що у відповідь на розширення НАТО і визнання незалежності Косова він буде вимушений вжити заходи. І Путін сказав, що я не повинен хвилюватися, оскільки це не проти нас, це - проти них, але й деякі заходи могли бути вжиті і проти нас. Щось схоже на те, що сталося.
- Яку допомогу вам обіцяли НАТО або США?
- Мені здається, що вони повинні виконати моральний обов’язок, вони мають зобов'язання виступити єдиним фронтом для того, щоб зупинити агресію росіян. Перш за все - мати єдину позицію. Це не означає закликати обидві сторони до стриманості і самовладання. Ви ж знаєте, наші люди вмирають.
- І Ви вважаєте, що росіяни пересуватимуться поза так званим кордоном сепаратистських областей?
- Абсолютно. По-перше, оскільки немає ніякого кордону. Оскільки вони також увійшли до Абхазії без видимих причин. Оскільки вони бомбили комунікації, які не мають ніякого відношення до цієї специфічної ситуації. І вони завжди були тут після нас. Вони не могли дбати про Південну Осетію. Президент Путін сказав мені вперше, коли я його зустрів, що він ніколи не чув про Південну Осетію.
- А чому тоді росіяни тут зараз?
- Тому, що Росія вірить в те, що Америка слабка. Тому, що вони бачать, що Європа боїться їх. Вони думають, що у них повно зароблених на нафті грошей.
- Якщо ситуація набуде рис загальної боротьби, яка ваша оцінка можливості опору?
- У нас є 50000 резервістів, повністю озброєних і екіпірованих. І ми відкликаємо назад наших солдатів, що воюють в Іраку. Все залежить від багатьох обставин. Це - війна! Ви ніколи не можете передбачити її. У нас, як і раніше, найменша армія в регіоні. Але ми завжди вірили в маленьку, але професійну армію. Той факт, що ми в змозі збивати літаки, говорить сам за себе. Ми збили 10 військових літаків Су-27, це більше, ніж Росія втратила в Чеченській війні.
- Що ця ситуація означає для ваших сподівань на приєднання до НАТО?
- Йдеться не про прагнення Грузії вступити в НАТО. Йдеться про виживання Грузії.
- Ви справді чекаєте повного вторгнення в Грузію?
- Вторгнення в Грузію вже відбулося. Я упевнений в тому, що частково в цілі Росії входить захоплення Грузії. Їм потрібна Грузія. Їм потрібен контролб над енергетичними мережами Каспія і Центральної Азії. Їм потрібні морські порти. Їм потрібна наша транспортна інфраструктура. Вони хочуть змінити режим. І вони хочуть позбавитися будь-яких демократичних рухів у регіонах, з якими у них є кордон.
- Чи є який-небудь шанс для мирного врегулювання?
- Ми звертаємося до Європи і США. Росія порушила всі правила поведінки. Але Росія залежить від Європи у багатьох відношеннях. І від США теж. Росія поводиться як безконтрольна держава. І це не загальноприйнята поведінка.
Переклад: http://www.inosmi.ru/translation/243214.html>Наріне Празян і Олександр Бакустін
