Чому в Україні використовують заборонені ліки?
Щороку у світі виготовляється близько 700 мільйонів упаковок найрізноманітніших лікарських препаратів. Перетинаючи український кордон, ліки, відповідно до нашого закону «Про лікарські засоби», проходять контроль Державного фармакологічного центру МОЗ України. Він і підтверджує їх безпеку і відповідність міжнародним стандартам. Але за критеріями ВООЗ, необхідно близько п'ятнадцяти років, щоб в умовах масового виробництва і використання медикаментів отримати максимально правдиву картину про можливі побічні ефекти.
Від високої температури до токсичного гепатиту
Отже, близько семи років тому в аптечній мережі з'явилися ліки, головна діюча речовина яких – німесулід. Це неселективний нестероїдний препарат. Від самого початку німесулід вважався ефективним жарознижуючим, знеболюючим, протизапальним препаратом, який, за своїми характеристиками, був кращим за парацетамол або ібупрофен. Доволі часто препарати на основі німесуліду (особливо – «Найз») використовувалися для боротьби з підвищеною температурою тіла при інфекційних захворюваннях (ГРВІ) навіть у новонароджених дітей.
Варто зазначити, що в США ліків на основі німесуліду не пройшли ліцензування, в Європі їх виписують дітям старше 12 років (німесулід доступний в Австрії, Бельгії, Болгарії, Франції та інших європейських країнах). І ось тепер, після 7 років існування на ринку України, німесулід потрапив під приціл і у нас. У результаті, його днем з вогнем не знайдеш у аптеках.
Проте порівняно недавно аптеки отримали офіційне повідомлення, в якому йшлося про те, що медичні препарати, у складі яких є німесулід, все-таки повернуться на прилавки аптек. Але лише після внесення в інструкції попередження про те, що препарат неможливо використовувати як жарознижуючий засіб при ознаках вірусних інфекцій, а також про те, що його небезпечно давати дітям до 12 років.
Які ж причини? За останньою інформацією про гепатотоксичність німесуліду, він вражає печінку і викликає токсичний гепатит. Його категорично заборонили прописувати маленьким дітям. На чию ж помилку можна списати продаж препарату в аптеках, довіру до нього з боку батьків і призначення педіатрами? Проте сьогодні розклад інший: ліки на основі німесуліду хоч і допомагають при високій температурі, вважаються препаратами «сповільненої дії», що поступово здійснюють негативний вплив на печінку , а плачевні наслідки можуть виявитися за кілька років.
«Так, ми використовували німесуліди в наший практиці, – говорит Ганна Лучник, педіатр. – Звісно, спочатку призначали «легші» препарати і вже потім, якщо ті не допомагали, – «Найз». Помилковою є думка, що педіатрам аби дитину більше ліками напхати. Ні, якщо ми бачимо, що організм дитинчати бореться з інфекцією самостійно і досить успішно, що треба лише злегка підштовхнути, підтримати його – радимо батькам легкі препарати, наприклад, гомеопатичні свічки «Вібуркол». Ну, а що стосується «Найза», нарікань на нього не було, ускладнень не спостерігалося. Утім, ми завжди попереджали батьків, що пити «Найз» курсами не варто. Це засіб добре знижує температуру тіла, тобто, бореться з наслідком інфекції, а не з її причиною».
«Інформацію про побічні ефекти, шкоду німесуліду і викликані цим обмеження можна розцінити як спритний хід виробників інших нестероїдних протизапальних препаратів, адже війна фармацевтичних корпорацій – це реальність, – ділиться думками Світлана Залавська, педіатр. – Зрозумійте, немає, та й бути не може лікарських засобів без побічних дій і протипоказань. Безпека препаратів визначається їхньою віддачею – ефективністю в лікувальному процесі, співвідношенням ефективних доз і доз, які можуть викликати побічні впливи. Ну, а якщо говорити про шкоду «Найза», то не можна не пригадати про те, що анальгін, аспірин – теж небезпечні. А парацетамол, хоч і вважається найбільш щадящим, часто недостатньо ефективний. Відмітьте, будь-який продукт, я не говорю зараз про ліки, стає небезпечним, якщо спожити його у величезних кількостях. Звісно, якщо давати малюкам «Найз» з приводу і без нього, при щонайменшому піднятті температури, нічого хорошого в результаті не вийде. Утім, закон – є закон, доведеться відмовитися від німесулідів як дієвих жарознижуючих у лікуванні дітей».
Німесулід лише один з багатьох
Говорять, у Стародавній Греції за призначення препарату, що мав властивості отрути, лікарі позбавлялися рук. Але ж ліків, які абсолютно не шкодять організму людини, не існує. Не дарма «фармакон» у перекладі з давньогрецької означає «ліки-отрута». Але часто ми ставимося до ліків, як до панацеї, забуваючи про потенційну загрозу, що випливає від них.
Адже випадок з німесулідом – далеко не перший. Більше того, в наших аптеках донині можна придбати небезпечні ліки.
Напевно, багатьом відома історія з анальгіном. Анальгін (метамізол натрію) – похідне піразолона з анальгетичним, жарознижуючим, протизапальним ефектом. До речі кажучи, назва «анальгін» означає «відсутність болю». Воістину! У тому, як анальгін знеболює, переконалося не одне покоління тих, що живуть у нашій країні. Але ВООЗ давно винесла інший вердикт – застосування анальгіну (а також – спазмалгону, темпалгину, пенталгіну) має бути жорстко обмежене. У 40 країнах світу препарати на основі метамізолу натрію взагалі заборонені, причому вже давно. У Австралії і Великій Британії – ще з 1965 року! Причина вельми серйозна – можливість ураження системи кровотворення (зменшення числа лейкоцитів або гранулоцитів у крові). Чи потрібно згадувати про те, що в наший країні не відмовилися від застосування анальгіну? Відомо, що анальгін, разом з димедролом і папаверином входить до складу суміші Кушелевського – жарознижуючого, знеболюючого засобу. І медпрацівники швидкої допомоги впевнені: коли не допомагає ні парацетамол, ні інші жарознижуючі, застосування анальгіну виправдане.
Доведено, що застосування аспірину у дітей з вірусними захворюваннями загрожує виникненням синдрому Рейє (ускладнення, яке в 50% випадків приводить до летального результату). Але й це ще не все – підтверджено, що ацетилсаліцилова кислота при прийомі дітьми може привести до ураження слизистої оболонки шлунку.
Амідопірин був заборонений у країнах СНД (побічні дії, як у анальгіну), але при цьому, в деяких аптеках у нас можна купити дитячі свічки з амідопірином.
Не такий безпечний, як прийнято вважати, і парацетамол. Дослідження показали, що цей препарат (до речі, парацетамол протипоказаний при багатьох захворюваннях печінки і нирок) може стати причиною фульмінантного гепатиту. У Англії парацетамол є причиною 52% випадків цього небезпечного захворювання, в Іспанії – 42%.
А розрекламований не так давно «Нурофен»? У його основі – ібупрофен, який нерідко викликає ураження печінки.
«Не раз і не два траплялося так, що препарат був виведений на ринок, ним починали користуватися, а потім виявлялося, що це небезпечно, – продовжує Ганна Лучник. – Згадується гемодез – сольовий розчин для внутрішньовенного введення, який часто використовували для лікування хворих. Його застосовували для дезінтоксикації організму при токсичних формах гострих шлунково-кишкових хвороб, сальмонельозі, інших захворюваннях. Протипоказань було небагато, а пізніше експертна група, до якої увійшли провідні фармакологи, встановила, що сам гемодез токсичний, він може стати причиною важких імунних розладів. Проблемою є також те, що багато ліків у нас відпускаються без рецептів, а це призводить до самолікування. Уявляєте, близько двох третин хворих призначають собі лікарські препарати самі! При цьому деякі не вважають за потрібне навіть дочитати до кінця інструкцію. А на протипоказання і побічні ефекти взагалі звертають мало уваги».
Доступність шкодить
У аптеках дійсно можна придбати практично все. Хай і заборонено продавати препарат безрецептурно – ну то й що, все одно його продати можуть. Такі умови ринку.
«Багато що залежить від того, хто в аптеці працює, наскільки ця людина освічена, грамотна, – розповідає провізор Любов Ставіцкая. – Головне правило, яким мають керуватися фармацевти, провізори – призначення лікаря. На жаль, у нас часто буває по-іншому – і радять, і «прописують», і умовляють купити той чи інший засіб працівники аптек. А про те, чи підійде це людині, навіть не думають. Ще важлива якість ліків, адже не всі аптеки працюють з надійними постачальниками, деякі обирають препарати дешевші. Це теж у результаті позначається на здоров'ї людей. Як би не довелося лікувати наслідки такого самоаптечного лікування».
Але що робити? Як лікуватися? Використовувати засоби бабусь? Приблизно це радять американські лікарі-педіатри. Мовляв, нема чого, тільки-но у дитини з'явилася нежить, одразу ж в аптеку бігти. Краще пригадати про тепле пиття, шерстяні шкарпеточки, цибулю-часник, при високій температурі – обтирання водою з оцтом і клізми з прохолодною водою. Але будемо чесні, невже хтось з нас пригадає про цей чималий арсенал, коли бачить, як малюк «горить», коли у дитини тримається температура 40, і збити її неможливо? Тут вже забуваєш про можливі ризики і погоджуєшся на що завгодно – аби подіяло. Та скоріше!
«При інфекційному захворюванні у дитини батькам варто в першу чергу використовувати противірусні препарати, – радить педіатр Світлана Залавська. – Вони борються з самою інфекцією, а не з її наслідком – високою температурою. Це й «Амізон», який, до речі, негепатотоксичний, і «Арбідол», і «Анаферон». Добре допомагають і гомеопатичні препарати – свічки «Вібуркол», «Афлубін», «Енгістол», «Грип-Хель», «Ангін-хель». А якщо доводиться використовувати жарознижуючі на основі того ж парацетамола («Панадол»), пам'ятайте, що ці засоби у жодному випадку не призначаються «курсом» з метою запобігання підйому температури. Крім того, важливо не помилитися з дозуванням. Адже дія лікарських препаратів на дитячий організм має свою специфіку. Ліки швидше всмоктуються, і при цьому процеси знешкодження лікарських засобів недостатньо активні. Найкраще ж лікування, як відомо, профілактика. Крім того, вірусну інфекцію легко «зловити й знешкодити» на самому початку. Отже батьки, будьте уважні до стану своєї дитини. Можливо, тоді й вдаватися до сильнодіючих засобів не доведеться».
Ось і виходить, відповідальність за здоров'я малюка – не на МОЗ України, не на фармацевтичних компаніях, не на лікарях і аптеках, а на батьках. Тому що сьогодні неможливо сліпо слідувати порадам людей у білих халатах. На жаль, безмежна довіра лікарям, виписуваним ними лікам – у минулому.
