Маккейн «дихає у спину» Обамі
Проте результати недавніх соціологічних опитувань стали несподіваними – Обама не лише не відірвався від свого суперника, кандидата у президенти від Республіканської партії Джона Маккейна – рейтинг Маккейна практично порівнявся з рейтингом Обами. Згідно з опитуванням Gallup від 1 серпня, демократа підтримують 45% американських виборців, а республіканця – 44%. А згідно з опитуванням дослідницької компанії "Расмуссен" від 4 серпня, якщо взяти до уваги думку виборців, не зв'язаних партійними зобов'язаннями, то Маккейн уперше обігнав Обаму – 47% проти 46%. Тривожна тенденція для кандидата від демократів прослідковується і в тому, що протягом літа його рейтинг «замерз» на приблизно одному й тому ж рівні, і йому так і не вдалося подолати заповітну межу у 50%.
Ця ситуація, на перший погляд, парадоксальна не лише в контексті величезної популярності Обами, а й у світлі незадоволеності американцями як правлінням президента Буша, так і політикою Республіканської партії, яку він представляє. Вісім з десяти американців вважають, що США рухається у неправильному напрямі. На виборах до Конгресу у листопаді 2006 року демократи здобули переконливу перемогу. То чому ж Бараку Обамі не вдається добитися переваги над своїм суперником?
Одна з причин полягає у тому, що в Америці існує досить стійка карта електоральних переваг громадян, яку не так легко перекроїти навіть найхаризматичнішому кандидату. А саме: деякі штати (Каліфорнія, Массачусетс, Міннесота, Гаваї, Вісконсин) традиційно голосують на президентських виборах за демократів, тоді як низка інших штатів (Алабама, Канзас, Міссісіпі, Оклахома, Південна Кароліна, Техас) – за республіканців. Лише кілька штатів голосують по-різному – Флорида, Огайо, Пенсильванія. Американці з іронією говорять про те, що саме за ці штати точиться основна боротьба кандидатів у президенти, на них обрушується ціла лавина передвиборної реклами, тоді як штатам, котрі стабільно «визначилися», приділяється менше уваги. Ця ситуація трохи нагадує українську з нашими стійкими у своїх політичних симпатіях західними та східними регіонами і ключовим для результату виборів центром країни. Надзавданням для кандидата, який хоче здобути впевнену перемогу на президентських виборах у США, є ломка сталого електорального розкладу країни і кардинальна зміна політичних пристрастей кількох «традиційних» штатів. Приміром, південь традиційно голосує за республіканців – після перелому, який стався 40 років тому, коли з оплоту Демократичної партії він перетворився на ключовий електоральний ресурс республіканців. Якби Обама зміг змінити цю усталену протягом десятиліть тенденцію голосування південних штатів, йому було б легко добитися зростання свого рейтингу.
Водночас реальнішим завданням для демократичного кандидата є перемога у деяких штатах, які на останніх виборах голосували за республіканців, але можуть віддати перевагу демократам. Або ж, у термінах електоральної географії, змінити свій колір з червоного (яким позначають штати-бастіони Республіканської партії) на синій (штати, які голосують за кандидатів від Демократичної партії). Це такі штати, як Колорадо, Айова, Нью-Мексико. Вважається, що вони потенційно можуть проголосувати за кандидата від демократів завдяки певним демографічним змінам (наприклад, приріст латиноамериканського населення, як у Колорадо) або ж через те, що перемога кандидата від республіканців у 2004 році була з мінімальною перевагою (як в Айові чи Нью-Мексико).
Але замість того, щоб здійснити прорив у республіканських штатах, Барак Обама поки що втрачає прибічників у ключових штатах – Пенсильванії, Огайо і Флориді, котрі досі не «визначилися». За повідомленнями Associated Press, Обама втратив частину своєї переваги перед Маккейном на території всіх трьох вищезгаданих штатів. Для прикладу: у Пенсильванії Обама випереджає Маккейна на 7% (співвідношення 49% до 42%), тоді як минулого місяця розрив становив 12% (52% до 40%.) Можливо, причина скорочення розриву прозаїчна – через своє липневе міжнародне турне Обама не зміг проводити агітаційну кампанію у США, а також приділяти увагу нагальним питанням економіки.
Проте для пояснення динаміки рейтингу необхідно усвідомлювати й існуючу демографічну специфіку у підтримці кандидатів. Так, Обама спирається на підтримку трьох основних груп: афроамериканці, молодь і латиноамериканці. При цьому латиноамериканці переважно підтримували Хіларі Клінтон, але після перемоги Обами у внутріпартійних перегонах стали на його бік. Дуже багато палких прибічників кандидата від демократів серед молоді. Разом з тим Обама серйозно програє серед білих американців, які становлять три чверті виборців у день виборів. Особливо його позиції слабкі серед білих чоловіків – за результатами соціологічних опитувань Gallup, у червні-липні рівень підтримки Обами серед білих чоловіків становив лише 34–37%.
В Америці кажуть, що результат Обами багато в чому визначатиметься тим, наскільки вдало він зможе балансувати у делікатному расовому питанні. Якщо він дуже завзято спробує завоювати симпатії білих американців, що важливо для перемоги, він може втратити частину своїх виборців-афроамериканців, якщо ж надмірно апелюватиме до чорношкірих американців, падіння його рейтингу серед білих американців не минути. Крім того, не можна скидати з рахунків і «ахіллесову п'яту» Барака Обами – його молодість і недостатню досвідченість у питаннях внутрішньої і зовнішньої політики. У той час як обіцянки змін приваблюють молодь та інтелектуалів, частину виборців охоплює занепокоєння з приводу того, що ці зміни принесуть. Згідно з недавнім опитуванням, проведеним «Вашингтон пост», понад половина білих виборців вважає Обаму «ризикованим» кандидатом для посади президента США, а понад третина – «безпечним». Як уже наголошувалося, білі виборці представляють три чверті всіх виборців США, і якщо Обама не зможе змінити цей стереотип «ризикованого» кандидата, перемогти йому буде вельми складно.
У свою чергу Маккейн у власній передвиборній риториці постійно обігрує ці слабкі боки суперника. Він намагається представити Обаму як знаменитість (celebrity), здатну збирати десятки тисяч людей на свої мітинги, але навряд чи здатну на роль головнокомандувача армії. Після тріумфального європейського турне Обами, де в Берліні його виступ зібралося послухати 200 тисяч людей, штаб Маккейна запустив ролик, де відеоряд виступів Обами перемежається кадрами із Брітні Спірс та Періс Хілтон.
В Обами також є достатньо козирів у кампанії проти свого суперника. Маккейн для багатьох є уособленням мілітаристського зовнішньополітичного курсу республіканця Джорджа Буша. За словами Обами, Маккейн своєю кандидатурою представляє «третій термін Буша». Крім того, вік Маккейна – 71 рік – теж не грає йому на користь. Проте зростання рейтингу Маккейна протягом останніх місяців свідчить про те, що його кампанія, можливо, ефективніша, ніж кампанія кандидата від демократів.
Важливу роль для перемоги на виборах може зіграти вибір віце-президента. Якщо кандидатом у віце-президенти від республіканців стане мормон Мітт Ромні, то він, поза сумнівом, допоможе Маккейну набрати голоси у штатах, де є великий відсоток мормонів, – Юта, Невада і Колорадо. Водночас призначення кандидатом у віце-президенти від демократів Хіларі Клінтон є не таким однозначним: Клінтон може як додати Обамі голосів деяких виборців, котрі підтримували її, а зараз схиляються до підтримки Маккейна, так і забрати, оскільки у Клінтон досить високий антирейтинг.
Таким чином, передвиборна боротьба наразі залишає і Бараку Обамі, і Джону Маккейну шанси на перемогу. Все залежить від того, наскільки вміло вони зможуть побудувати свою кампанію, зуміти залучити нових прибічників, не втративши вже існуючих, а також максимально мобілізувати своїх виборців у день виборів.
У статті використано матеріали: By DAVID BROOKSб Where’s the Landslide? New York Times, August 5, 2008, Obama stalls in public polling, David Paul Kuhn Wed Aug 6, 5:
