Та що найсумніше, ці схеми вже давно й успішно «експортуються» в інші міста України.

Корінь зла

У забудовників та інвесторів, зазвичай, цілі – суто економічні. У сучасних глобальних економічних умовах це означає прогресивні для державної економіки засади. Місто з великим рівнем інвестицій є важливим містом у світовому значенні. Київ є саме таким.

Проте досягнення економічних цілей цією стороною у нашій державі часом здійснюється без урахування ціннісно-культурних і правових орієнтирів.

Пересічні жителі міста, що відзначаються активністю, це – в більшості своїй – так звана інтелігенція. Мається на увазі: інженери, науковці, люди мистецтва, працівники сфери послуг високого рівня – ЗМІ, маркетингових і рекламних контор тощо.

Їхні цілі та інтереси – переважно соціально-культурного характеру. На відміну від операторів капіталом – будівельників та інвесторів – ця частина населення дещо інертніша. Проте якщо вона інертно набирає оберти протесту, то зупинити її вкрай складно.

Прогресивним у позиції цієї сторони є те, що вона обмежує економічні інтереси там, де починаються культурні і соціальні цінності.

Баланс між інтересами обох сторін у окремо взятому місті – необхідна умова для розвитку міста. Цей баланс можливий за наявності адекватного механізму взаємодії між сторонами. Такий баланс покликана забезпечувати третя сторона – державний апарат. Ці механізми: закони, підзаконні акти, а також правові традиції, що склались у суспільстві та в окремому місті.

У Києві механізми взаємодії між сторонами розбаланосовані, оскільки третя сторона – держапарат – забезпечив собі дуже широкі повноваження, фактично не обслуговуючи законну взаємодію, а підпорядкувавши її соб . Норми закону вже роками використовуються ситуативно і в країні не забезпечено механізм введення законодавчих норм у дію. Так, наприклад Київрада кілька разів розглядала питання державної власності, доля якої може вирішуватися лише в Кабміні. Маємо га увазі деякі земельні ділянки на Старому Подолі, Печерська Лавра, центральні частини Шевченківського і Печерського районів тощо.

Також дивна ситуація складається з громадськими слуханнями – за численними свідченнями, багато громадських слухань у столиці фальсифікуються – на слухання неодноразово винаймали студентів, людей з віддалених районів Києва тощо.

У випадку із забудовами це призвело ще й до інфраструктурної кризи – за словами багатьох архітекторів, існуючий Генплан розвитку міста до 2020 року наразі грубо порушується. Там де мав розташуватися офісно-промисловий центр, зараз стоїть, наприклад, комплекс житлових будинків.

Такі порушення ведуть до негативного характеру взаємодії сторін, який, виникаючи, схильний вести до зростання спекуляцій і взаємної напруженості між інвесторами, девелоперами і пересічними киянами. А це поступово формує негативний інформаційний образ – як столичного девелопменту, так і столичної громадськості.

У розмовах із забудовниками раз по раз читається: «ця оскаженіла громадськість вже сама не знає, що робити – їм аби протестувати». Часто висловлюються і підозри відносно того, що за протестом хтось стоїть, якісь конкуренти або шантажисти, що просять відкат за те, щоб ніхто не протестував.

Місцеві активісти, так само як і загальнокиївські – учасники «рухів» та «ініціатив» відкидають ці аргументи.

Розвиток протистоянь набирає обертів і прогресує.

«Прості рухи»

Відлік вирізування шматочків із власності міста почався давно, після рішень попередньої столичної влади, яку звинувачують у масовому продажу земділянок через непрозорі варіанти проведення аукціонів. Спершу, в запалі боротьби з «кучмізмом» багато протестних киян не помічали і не доходили до масових виражених протестів проти різних сумнівних у територіальному і архітектурному плані забудов.

Так, зокрема, сталося зі столичним Майданом Незалежності: жителі столиці, яких злегка підгодовували обіцянками реконструювати «Лядські ворота» і створити підкупольний музей; отримали врешті-решт торгово-розважальний «Глобус».

Ще раніше відбулося спорудення фітнес-центру і підземного паркінгу в районі Святої Софії. Наукова громадськість пробувала протестувати, проте марно.

У ті часи мало хто чув про громадські слухання, що проводяться столичною владою для забудовника і населення, і про тих людей, які підписували там протоколи. Тепер багато забудовників пред'являють формально необхідні документи, обурюючись – «У нас усе на руках. Протести і блокади будівництв незаконні і несправедливі».

У видозміненій формі, сумнівна передача землі тривала і при мері Леоніді Черновецькому. Тут «прості рухи» проявились у швидкому створенні промерської більшості, яка заходилася роздавати ділянки голосуваннями в Київраді. Ті самі громадські слухання неодноразово фальсифікуються, судячи зі свідчень багатьох жителів Києва.

При цьому, роздаються і ділянки загальнонаціонального значення і екологічно важливі території. Це – і ділянка на території історико-культурного заповідника Києво-Печерська лавра, і Жуків Острів, і кілька ділянок на території державного заповідника «Старий Київ». Список можна продовжувати...

На цьому етапі протести мали характер локальних. Як правило вони збирали жителів довколишніх будинків. Та й жодних різких дій не робилося – жителі звертались у суди і КМДА, і врешті-решт рішення про сумнівні забудови затягувались у судах.

Претензії до більшості ділянок, які зараз відстоюються вже радикальнішими методами, почались у забудовників ще в 2004-2005 роки.

Продвинуті схеми

При віддачі сумнівних територій залучалися не тільки видні інвестори, а навіть і держструктури. Так, наприклад, замовником одного з гучних але не здійснених будівництв на київських пагорбах, виступило одне міністерство – все з тих самих пагорбів. Йдеться про Пейзажну алею, захищати яку виходили часом і по дві сотні стихійно зорганізованих киян. Тут немає сенсу говорити, про організований протест – єдиною «організацією» було інформування людей про події і акції через інтернет. Слід врахувати, що «Пейзажку» знають багато киян. Це – одне з улюблених місць студентської молоді.

А передача землі на ще одній заповідній території відбулася в обхід безпосередньо Кабміну. Одне з найбільших київських підприємств, скориставшись тим, що на території знаходилися його приміщення, ще за минулої владі фактично передало інвестору ділянку під забудову через рішення Київради. Девелопер відтоді міцно ухопився за проект, а ось інвестори, за його ж запевненнями – мінялися. Дивним чином підприємство, яке тримало на балансі будівлі на цій ділянці, серед нинішніх членів наглядової ради має одне відоме прізвище з київської влади. Зараз там відбуваються протести.

Водночас подейкують, що за протестами також можуть стояти впливові люди, які таким чином шантажують замовників і підрядників. Мовляв, не хочете громадського протесту – платіть відкат у кілька мільйонів. Відкати, за конфіденційними запевненнями деяких девелоперів, доводиться платити на кожному кроці – і на етапі отримання документації, і шантажуючим особам зі зв'язками в правоохоронних органах, які криышують деякі структури.

«При цьому, – говорить столичний інвестор, що не побажав назватися, часто ці структури працюють вибірково – в одних місцях приходять захищати жителів, а до інших – і не торкаються, а часом навіть пропонують свої прес-послуги».

Варто врахувати, що багато хто з постійних учасників протестів, судячи з усього протестують з ідеологічних причин. У цьому випадку, багато хто з них з'являється «ламати огорожі» іноді на запрошення «ініціативних груп». Що ж до решти – можна припустити, що деяка їх частина дійсно номінально фінансується – наприклад мешканцями «середнього класу», які звикли жити в затишному київському оазисі і не бажають втратити квартиру в старовинному будинку. Про це, в порядку індивідуального спілкування, надходила інформація з деяких об'єктів у центральній частині міста.

Що ж до «рекету» з метою перепродажу ділянки за мінімальною ціною – такий перепродаж не може здійснитися окрім як через задіяння київської влади і контролюючих органів. Тому відстежувати корупційні схеми за таким сценарієм слід саме в цьому напрямі.

Цікаво, що київська влада іноді припиняє забудови, навіть починає демонтаж споруджених будівель. Пропонує інвестору, що стоїть колом у горлі, інші варіанти землевідведення – як у випадку з бізнес-центром «Троїцький», коли на шляху абсурдного будівництва став чемпіонат Євро-2012. Проте, інформаційний прецедент, який створює влада, виявляється більшим за реальні дії.

Так, ні до чого не призвели протести жителів Клова. У квітні цього року, під час передвиборних перегонів туди одночасно прийшли кілька депутатів – і влада і опозиція. Влада надала жителям документ за підписом Анатолія Голубченка, в якому обіцяла припинити будівництво між будинками 14 і 18 на схилі і відновити там зелені насадження. А ось на будмайданчику по сусідству – на вулиці Мечникова, між будинками 9 і 11 будівництво і далі йде повним ходом. Мешканці ссіднього будинку в один голос б’ють на сполох: будинок – під загрозою руйнування, йде тріщинами.

Виборче зупинення забудови ділянок ще не означає того, що вони залишаться незабудованими. По-перше, території державного значення можуть-таки забудовуватися – інфраструктурними об'єктами, такими як школи, поліклініки, дитячі сади і сквери. Проте не варто розраховувати на те, що все буде так просто. Кулуарні перипетії у Київраді можуть тривати, а забудовники тим часом намагаються працювати з громадською думкою. Іноді – намагаються доводити свою правоту безпосередньо мешканцям, пропонувати варіанти вирішення ситуації. Іноді – навіть на громадських слуханнях.

Проте часом громадські слухання підміняються бутафорською «індивідуальною роботою», яка зводиться до мізерних компенсацій і/або погроз у той час, як будівництво йде і руйнує удома. Так, наприклад, відбувається на будівництві по вулиці Набережно-Хрещатицькій, 9. Там інвестор, об'єднавшись з якимсь «журналістом і громадським діячем», замість громадських слухань намагався провести неофіційну зустріч з мешканцями. Мешканці ж, у ході зустрічі, висловили їм тотальну недовіру і тим, де-факто, довелося ретируватися. Але, незважаючи ні на що будівництво тривало і триває. А довколишні будинки, за запевненнями тих самих мешканців ризикують завалитися.

Куда схиляються терези?

Також, останнім часом, на хвилі незадоволення Міністерством внутрішніх справ, яке активно виявляється в багатьох коментарях, київські девелопери також вставляють свої «п'ять копійок». Перш за все, їх обурює бездіяльність міліції під час проведення прямих акцій протесту з блокуванням забудов. Звернення від забудовників вже неодноразово надходили в міліцію.

Також девелопери чекають ухвалення кількох законопроектів. У першу чергу це – вже згадуваний у «Главреді» законопроект № 2437, який передбачає розблокування реконструкції «застарілого житлового фонду», як «сукупності багатоквартирних житлових будинків і об'єктів соціальної інфраструктури (нежилий фонд) усіх форм власності, які не відповідають сучасним архітектурно-планувальним і санітарно-гігієнічним вимогам, а за технічним станом – експлуатаційним вимогам».

Крім того, згідно з текстом закону, не застарілі будинки також зможуть бути прирівняні до застарілого житлового фонду, якщо вони розташовані «у межах території комплексної забудови, реконструкції кварталу (мікрорайону) і ускладнюють реалізацію такої забудови».

Незважаючи на зауваження Кабміну і депутатів, у тексті документа донині є норма, за якою достатньо буде лише 60% згодних мешканців, щоб починати відселення.

Старі будівлі, розташовані біля нових, які будуються і руйнують перші, у разі ухвалення відповідного закону, цілком можуть бути віддані під знесення, якщо будуть надані і затверджені плани комплексної забудови або реконструкції району.

Перед тим, як розглядатиметься законопроект № 2437, комітет Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики планує розглянути № 0883 «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння будівництву». У цьому документі, за словами глави комітету Юрія Сербіна, будуть прописані жорсткі вимоги щодо обов'язкових громадських слухань.

Бентежить у цій ситуації те, що два законопроекти не будуть подані пакетом. А також, у випадку, якщо перший буде ухвалено без змін – паралельно співіснуватимуть дві норми – про проведення громадських слухань і про 60% згодних на відселення. Тоді девелопер, в нинішніх умовах, зможе законно діяти «в індивідуальному» порядку.

У цілому, поки зарано говорити про ухвалення цих двох законопроектів, проте слід урахувати два моменти. Зараз українське законодавство не дає чіткого механізму балансу між інтересами мешканців і забудовників. Це породжує поле для описаних спекуляцій і підсилює інформаційну напругу навколо проблеми, відкриває простір для підозр і наклепів.

Проте, якщо реформи, які має намір провести український парламент у сфері ЖКГ, призведуть до перекосу у бік інтересів девелоперів і фактично узаконять їхнє нинішнє домінування – Києву загрожує знищення багатьох культурних об'єктів і ареалів, що оберігаються громадськістю, а також зростання обурення пересічних киян.