Щепленням відмовили
Право на відмову
Така тенденція пов'язана як із частим поширенням спотвореної або неповної інформації в пресі, так і з появою чималої кількості відеоматеріалів, у яких агресивно пропагують відмови від щеплень. Нам до рук, наприклад, потрапив фільм під назвою «Вся правда про щеплення», в якому украй різко, негативно і зовсім не мовою медицини звучали слова лікарів і мам про шкоду вакцинації як такої.
У свою чергу, прихильники вакцинації б'ють на сполох, адже результат заклику до людей відмовитися від щеплень може бути жахливим – в недалекому майбутньому на Україну чекатиме ще одна небезпека – руйнуватиметься імунний щит. А це загрожує тим, що хвороби стануть масовими і можуть викликати чималу кількість смертей.
Нагадаємо, що в нашій країні щеплення роблять згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 03.02.2006 № 48 відповідно до Календаря профілактичних щеплень. Щеплюють від десяти обов'язкових інфекцій. А процес починається з першого дня життя і триває до 18 років. До речі, в інших країнах Європи ситуація не надто відрізняється від нашої. Щоправда, там щеплення проти гепатиту В роблять тільки в групах ризику (а в Ірландії і Швеції його не роблять взагалі). Але, скажімо, щеплення від кору, краснухи, паротиту і поліомієліту обов'язкові по всій Європі. У США, приміром, щеплюють від 15 різних інфекцій.
Як відомо, в Україні батьки мають можливість відмовитися від щеплення своєї дитини (повністю або диференційовано) і повною мірою користуються своїм правом (згідно з Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ст. 12). При цьому цей же закон (ст. 15) регламентує, що діти, які не отримали профілактичних щеплень, не допускаються в організований колектив. Саме тому в деяких країнах, якщо дитина не щеплена, доводиться вдаватися до навчання в домашніх умовах, щоб виключити можливість занесення інфекції в організований колектив.
«Дуже насторожує ситуація, в якій ми опинилися. За останні два місяці кількість відмов від усіх щеплень зросла в 2-3 рази порівняно з початком року, – каже Ярослава Давидова, в.о. головного лікаря Ахтирської районної СЕС. – Це характерно для більшості міст України. І це тоді, як у 2008 році, наприклад, в Ахтирському районі (Сумська область) була зареєстрована лише одна сильна поствакцинальна реакція на ТЕТРАкт-ХИБ (комбінована вакцина для профілактики дифтерії, правця, кашлюку і гемофільної інфекції). Це 0,1% від усіх проведених щеплень цією вакциною, що не є високим показником для поствакцинальних реакцій. Чому ж нас так хвилюють відмови від щеплень? Річ у тому, що ефективнішою вакцинація буде тоді, коли охопить якомога більшу кількість людей для створення популяційного імунітету. Страшно те, що батьки, до ладу не зваживши всі за і проти, беруть на себе відповідальність за здоров'я – а зрештою – і за життя своєї дитини. Скільки було випадків, коли приходить матуся і категорично заявляє: «Я не дозволю робити щеплення моєму хлопчикові (дівчинці)». Коли ж ставиш резонне питання – чому, відповіді у неї немає. Вона не може пояснити, мотивувати своє рішення. В результаті, можна зробити висновок, що деякі батьки не хочуть бути повністю інформованими, вони почули десь, що щеплення шкідливі, і покірно повірили в це. Тим часом бодай якась довіра до лікарів і медицини – відсутня».
«Неадекватна» реакція
Втім, кампанію проти вакцинації пояснюють ще й тим, що значно більшу увагу сьогодні приділяють не самим хворобам і загрозам, які вони несуть, а поствакцинальним реакціям.
«Парадоксальність ситуації полягає в тому, що саме ефективність імунізації приводить до виникнення антивакцинального руху, – каже Людмила Чернишова, головний дитячий імунолог Міністерства охорони здоров'я України. – Це відбувається через те, що за ефективної вакцинації випадки виникнення захворювань, з метою запобігання яким вона проводиться, рідшають. І на перше місце виходять випадки поствакцинальних реакцій і ускладнень, неминучі за будь-яких медичних маніпуляцій, що й дає привід для антивакцинального руху».
Поствакцинальні реакції – це клінічні та лабораторні ознаки нестійких патологічних змін в організмі, які виникають у зв'язку з проведенням щеплення. Серед таких реакцій можуть бути: підвищення температури тіла, набряки, почервоніння на місці введення вакцини. Це свідчить про те, що почалося вироблення захисних антитіл в організмі. Але зовнішніх проявів після проведення щеплення може й не бути. Інший варіант – поствакцинальні ускладнення. Це стійкі функціональні і морфологічні зміни в організмі, які виходять за межі фізіологічних коливань і стають причиною серйозних порушень стану здоров'я. Це і сильні алергічні реакції, і анафілактичний шок, пронизливий крик, що триває до трьох годин, підшкірний холодний абсцес та інші. У таких ситуаціях необхідно терміново звернутися по медичну допомогу, при цьому попередити, що дитині було зроблено щеплення. При реєстрації сильних і групових поствакцинальних реакцій і ускладнень протягом 48 годин проводиться комісійне розслідування і дані передаються в Мінохоронздоров'я України.
Медики одностайні: перед тим, як робити дитині щеплення, батьки обов'язково повинні дізнатися, що це за щеплення, від чого, якою вакциною його роблять, якими можуть бути поствакцинальні реакції і ускладнення, що загрожує дитині у разі відмови від планової вакцинації. Після того, як батькам усе це розкажуть, вони обов'язково розписуються в медичній карті, підтверджуючи те, що попереджені про можливі поствакцинальні реакції.
«Кожна людина на все реагує індивідуально, і в більшості випадків реакцію організму на введення того або іншого препарату складно передбачити, – зауважує Ярослава Давидова. – Жоден лікар не має права давати гарантій. Ми можемо говорити про якість вакцини, про те, що вона транспортувалася і зберігалася відповідно до правил, можемо розповісти про те, як препарат у більшості випадків діє на організм, але індивідуальну реакцію організму передбачити практично неможливо. Звичайно, в нашій країні проводиться недостатньо досліджень, які б давали можливість говорити про якісь закономірності. Неритмічні постачання вакцин від різних виробників – це теж мінус. До речі, багатьох тепер цікавить, яких виробників вакцини ми використовуємо. Слід зазначити, більшість із них давно зарекомендували себе. Ми отримуємо вакцини від правця, кашлюку, дифтерії, паротиту, поліомієліту, вірусного гепатиту В таких компаній, як ЗАТ «Біолік» (Україна, Харків), «GlaxoSmithKline» (Бельгія), «Aventis Pasteur» (Франція). Також використовуються російські вакцини (паротит), данські (БЦЖ), індійські (краснуха). Наприклад, ту ж індійську вакцину від краснухи ми використовуємо вже кілька років для планової вакцинації».
«Напружений» імунітет
Адже давно відомо, що імунітет у всіх людей теж різний. У когось виробляються достатньо високі захисні титри, у інших – середні або нижче середнього. Це залежить від індивідуальних особливостей організму і рівня імунітету. Так у всьому – у однієї людини від анальгіну проходить головний біль, у іншої – виникає сильна алергічна реакція, для когось укуси бджіл майже безболісні, для інших – несуть загрозу життю.
«Ось якби можна було знати, від чого потрібно дитину щепити, а яка хвороба їй і так не страшна – багато питань і сумнівів відпали б, – ділиться думками Анна Войська, мама 3-місячної дочки. – Я читала про те, що якщо у дитини проти чогось вже є імунітет, щеплення його може зруйнувати і замінити слабкішим і нестійким. Невже немає аналізів, які дозволили б дізнатися, від чого дитину щепити?»
За бажання батьків у Києві, Харкові, Одесі, та практично в будь-якому обласному центрі, можна зробити аналіз крові на напруженість імунітету – так вивчається захисний титр, також можна зробити тест «In vitro» на реакцію з вакциною.
«Слід враховувати, що для такого аналізу беруть кров з вени, – коментує Ярослава Давидова. – А це маленька операція, на яку не кожен готовий піти, особливо, якщо це стосується дітей. Іншими словами, це палиця на два кінці – хтось вважає загрозою вакцинацію, а хтось – і аналіз крові з вени. Доводиться вибирати, та й фінансово такий аналіз не кожному по кишені, що, як правило, теж впливає на рішення батьків. Ще раз повторюю – в нашому районі, та й по всій області – багато відмов від щеплень. При цьому батьки підписують документи, в яких говориться про те, що саме вони беруть на себе відповідальність за здоров'я дитини. Батьки повинні бути упевнені в правильності свого рішення, вони зобов'язані думати про наслідки».
Але як же правильно поводитися мамам-татам сьогодні, щоб не накликати біди на свою дитину? Сліпо довіряти медицині? Схоже, сьогодні навіть про звичайну довіру не йдеться. Дотримуватися протилежної точки зору (щеплення – зло)? Теж неправильно, адже кожна думка повинна спиратися на цифри й факти. Насамперед необхідно отримати повну інформацію у педіатра про те, яке щеплення робитимуть дитині, від якого захворювання, якою вакциною, які протипоказання є (зазвичай щеплення не роблять при сильних реакціях або ускладненнях на попереднє введення вакцини, важких алергічних захворюваннях, загостреннях хронічних захворювань, простудах тощо). Якщо спостерігається якийсь зі станів, за яких дитину щеплювати не рекомендується, щеплення переноситься до одужання, а після – вакцинація проводиться за індивідуальною схемою. Широко використовуються також альтернативні схеми імунопрофілактики, які передбачають індивідуальний підхід до кожної дитини. Ще лікарі рекомендують після щеплення спостерігати за станом дитини, адже зручніше робити це саме батькам.
Робити щеплення чи ні – питання вибору кожного, і чудово, що сьогодні ми маємо такий вибір, проте саме це і накладає додаткову відповідальність на батьків. Адже головне їхнє бажання – виростити здорову і міцну дитину!
