Керченський патріархат
Високий рівень гостей – візит до Києва Вселенського патріарха Варфоломія І і Патріарха Московського і всієї Русі Алексія ІІ – підкреслюють значущість події, яка не тільки дає Україні шанс закріпити за собою право на спадщину Стародавньої Русі, а й дістати імпульс для вирішення сучасних міжконфесійних проблем.
Основна інтрига полягає в тому, як ініціативи української влади і переговори церковних ієрархів позначаться на процесі створення в Україні єдиної помісної церкви.
Якою буде доля УПЦ Київського патріархату, що значно посилив свої позиції по всій країні? Чи зможуть українські святі отці на тлі загальної тисячолітньої історії піднятися над існуючим конфліктом і розпочати реальне зближення?
Від протистояння між УПЦ Київського і Московського патріархатів вже втомилися не тільки віруючі, а й самі церковники. Найбільш помірковані з них усвідомлюють, що конфлікт між ієрархами ослабляє обидві церкви, підриває їх авторитет. Паства, особливо молодь, йде в неопротестанські течії, до греко- і римокатоликів.
На сьогодні, за даними Мін’юсту, з 33 тис. зареєстрованих релігійних громад тільки 50,1% складають громади православних конфесій. Ще трохи і одвічна православна територія, де століттями беззастережно домінували християнські церкви східного обряду, змінить свою релігійну зовнішню подобу. А це вже зачіпає інтереси православ'я у світовому масштабі, яке ризикує втратити одну зі своїх опор.
При цьому всі розуміють, що об'єднання двох головних українських православних конфесій неможливе на умовах однієї із сторін. УПЦ Московського патріархату з формальних причин не може визнати УПЦ КП після багаторічних тверджень про розкольництво останньої. Водночас мільйони віруючих, що підтримують Патріарха Філарета, не розуміють, в чому вони повинні розкаятися.
Очевидно, що кожна з конфесій повинна зробити крок назад, щоб знайти загальну основу, яка дозволить всім зберегти обличчя. Серед схем, які допоможуть українським церквам вийти з глухого кута, все частіше говорять про таку: УПЦ КП стає митрополією у складі Константинопольського патріархату, що створить умови для її офіційного визнання в православному світі. Таким чином, провідні українські церкви опиняться під юрисдикцією різних патріархів, але в рівному статусі.
Зниження статусу УПЦ КП в «обмін» на легалізацію в церковному середовищі вигідно всім сторонам. В першу чергу - Вселенській патріархії, яка наразі зберігає лише символічне значення. По кількості віруючих, матеріальних ресурсах і реальній вазі серед християнських церков вона поступається багатьом, в першу чергу - Московському патріархату.
Наразі в Україні розігрується інтрига справді світового масштабу. Влада вирішує досить складне завдання: максимально догодити Вселенському патріарху, щоб отримати потрібне рішення, але при цьому не образити Алексія ІІ. Адже відносини предстоятелів і так складно назвати дружніми. Тому для кожного з них розроблена своя програма.
Сьогодні Віктор Ющенко особисто зустрів Варфоломія в аеропорту. Це найвищий ступінь пошани, який глава держави може продемонструвати гостю. Причому весь шлях з Борисполя до Києва обвішаний бігбордами «Україна зустрічає Вселенського патріарха». Варфоломій зображений на них або на самоті, або разом з Президентом. Також в офіційній програмі передбачений прийом від імені Президента і Патріарха.
Зустрічі Ющенка з Алексієм ІІ заплановані на 28 липня, а 29-30 предстоятель РПЦ відправиться з візитом до Донецька.
За вдалого результату вже найближчим часом можна чекати заяви про перехід частини українських віруючих під високу руку Константинополя. Але далі постане ще серйозніше питання: як побудувати об'єднавчий процес українських церков? Потрібний якийсь символічний ряд, який зафіксує: з'являється нова структура, а не одна конфесія вливається в іншу.
Один з шляхів – це передача якихось знакових храмів новій помісній церкві, в якій по черзі служитимуть священики сторін, які зараз протистоять одна одній. Кандидатами на повернення можуть стати собор Св. Софії Київської, відбудована Десятинна церква чи домонгольські храми Чернігова.
Проте такий варіант напевно викличе спротив у суспільстві. Адже всі ці храми є пам'ятниками архітектури національного значення. На жаль, священики неодноразово доводили, що поводитися зі святинями, які переросли своє функціональне призначення, вони не вміють. Плюс напевно знайдуться сили, які почнуть спекулювати і вимагати, щоб храм віддавали не віртуальній церкві, а конкретній конфесії.
У цій ситуації потрібні нестандартні ходи, які виведуть діалог церков з площини підтримки крихкого балансу, щоб не образити якого-небудь недовірливого і ревнивого до успіхів опонентів-партнерів ієрарха.
Принципи більш перспективного сценарію можуть мати такий вигляд:
У цьому контексті великим потенціалом володіє місто Керч. Варіант несподіваний, але на його користь говорять кілька обставин.
По-перше, Керч – мало не єдине нині існуюче місто в Україні, яке відвідували перші християнські апостоли. У столиці Боспорського царства Пантікапеї (зараз його руїни - у самому центрі Керчі) були Андрій Первозванний, Варфоломій (Нафанаїл) і, за деякими версіями, євангеліст Матвій. Саме з Керчі апостол Андрій відправився до київських пагорбів, яким передбачив особливу роль в розвитку християнства і встановив хрест.
По-друге, в Керчі розташована найдавніша в Україні діюча церква, – храм Іоанна Предтечі. Він побудований в VII – VIII в н.е. на фундаментах римської базиліки. Не виключено, що в цій церкві молилися просвітники слов'янства – брати Кирило і Мефодій, яких візантійський імператор Михайло відправив на прохання хазара кагана в його землі для ознайомлення підданих з новою вірою.
По-третє, керченська земля зберігає унікальні матеріальні свідчення про перші кроки християнства на території України. Так, у фондах археологічного музею, що входить до складу Керченського історико-культурного заповідника, зберігаються 5 унікальних лекіфів (посудин) із зображеннями Ісуса і християнських святих.
На думку археологів, ці лекіфи були створені в 6 столітті в керченській майстерні, яка діяла короткий проміжок часу. В світі відомі ще три такі лекіфи, які також було знайдено в Керчі, а потім вивезено. Один зберігається в Ермітажі, другий - в Одеському археологічному музеї, третій - в одній з приватних колекцій в Києві. У всьому світі за історичним значенням з ними можуть зрівнятися лише два десятки речей.
Таким чином, в Керчі християнські перекази перестають бути легендами, а стають частиною реальної історії, з реальними людьми і реальними вчинками. Причому історії, яка бере свій початок не тільки до розколу християнства на західну і східну гілку, не тільки за сторіччя до «офіційного» хрещення Русі, а в найперші роки існування нової релігії. Чим не місце для того, щоб зробити конкретні кроки для об'єднання українських конфесій?
Нинішній не дуже високий статус міста не повинен відлякувати. За всіма ознаками найближчими роками Керч суттєво підвищить своє значення. Зараз поступово починає розкриватися колосальний історико-культурний потенціал колишньої столиці Боспорського царства. 5 античних міст, десятки курганів, унікальний «склеп Деметри», дві фортеці, які розташовані в Керчі – все це значний плацдарм для розвитку пізнавального туризму.
Наразі в Керчі розпочинається будівництво найбільшого в Східній Європі археологічного музею. Його планують відкрити через 3 роки, якщо влада надасть належну підтримку. Тоді весь культурний комплекс міста буде чітко структурований, своє місце в цій системі знайдуть і поліси еллінів-засновників Керчі, і римські укріплення, і християнські святині, і середньовічні цитаделі разом з меморіальним комплексом «Аджімушкайські каменоломні» часів Великої Вітчизняної війни.
Православні конфесії можуть взяти участь у відродженні культурного і духовного потенціалу міста. Адже ніщо так не зближує, як спільна діяльність. Все залежатиме тільки від них.
