«ЄЦ» по-севастопольськи
Передвісником приходу «Єдиного Центру» до Севастополя стала поява в місті в квітні цього року філії громадської організації «ГАРТ». Пізніше, коли на загальноукраїнському рівні ця структура трансформувалася в «ЄЦ», який наробив так багато шуму в лавах «помаранчевої» коаліції, в травні організація змінила свою вивіску і в Севастополі. Проте свій перший крок до юридичного оформлення на місцевому рівні новий пропрезидентський проект зробив тільки 21 червня, провівши міську установчу конференцію за участю лідера партії Ігоря Кріля. Фактично саме цей захід став першим офіційним публічним меседжем про те, що «Єдиний Центр» прийшов у Севастополь.
В зв'язку з цим цікавою видається схема побудови місцевого осередку організації. В цілому, відповідаючи принципам, закладеним у новому партійному статуті, вона має низку особливостей. Як на міському, так і на районному рівні - а адміністративно Севастополь складається з чотирьох районів (Ленінського, Гагарінського, Нахімовського і Балаклавського), міста Інкерман, 28 сіл і селища Кача - місцевими осередками керують ні багато ні мало дві персони – керівник і… куратор. Так, зокрема, керівником севастопольської міської організації «Єдиного Центру» на конференції, що відбулася, було обрано голову Гагарінської районної державної адміністрації Севастополя Сергія Зайця. Куратором усього севастопольського «ЄЦ» став бізнесмен Ігор Приходько. До складу місцевої партради увійшли депутати Севастопольської міської ради Олексій Кисельов і Олександр Сьомін. Обидва є представниками фракції «Блоку Сергія Кондратевського», що активно став на бік очолюваної Сергієм Куніциним (до речі, обраного керівником Кримської республіканської організації «ЄЦ») Севастопольської міської державної адміністрації в конфлікті з Севмісьрадою на чолі з Партією регіонів. На громадських засадах до керівництва севастопольського «ЄЦ» увійшов заступник голови міської держадміністрації Дмитро Базів.
Сьогодні основні зусилля «Єдиного Центру» в Севастополі спрямовані на комплектування первинних партійних осередків. Вже набрані, проте поки що не приступили до роботи районні куратори. Ведуться пошуки кандидатів на посади керівників міських районних організацій.
З огляду на це цікавим видається пакет документів, пропонований кандидатам на вступ у лави «ЄЦ». Зокрема, щоб очолити один з «відповідальних» постів цієї партійної структури, необхідно заповнити так звану «Особисту картку», в якій серед іншого вказати: П.І.Б, рік і місце народження, де і коли навчався і яку здобув освіту, в які політичні партії входив (з вказівкою дати вступу, посади і дати виходу з лав організації), трудовий стаж (місце і час роботи). Також необхідно надати фотокартку, автобіографію, ксерокопію трудової книжки, ксерокопії паспорта і ідентифікаційного коду. Прийом на роботу в місцевий «ЄЦ» здійснюється через Київ. Там же зберігаються трудові книжки тих, хто посідають відповідальні посади партійців, звідти ж нараховується і надходить зарплата. Одним із головних принципів організації є те, що сумісництво двох робіт прийняті в штат співробітники не допускають.
Втім, на місцевому рівні можна знайти і ряд інших нюансів, які, вочевидь, супроводжують створення відділень «Єдиного Центру» по всій Україні. Так, під час співбесіди з претендентами на вступ з'ясовується мотивація такого вчинку. Особливу увагу цьому питанню приділяють у тому випадку, якщо кандидат переходить у партію з іншої політичної сили. Разом з тим, під час розмови з охочими прилучитися до нового пропрезидентського проекту не приховують, що головним ідеологічним супротивником «ЄЦ» є БЮТ.
Що стосується «манни небесної», обіцяної тим щасливчикам, які мають всі шанси потрапити в штат, вона така. Кураторові районного осередку партії на сьогоднішній день обіцяна зарплата приблизно 2,5 тисячі гривень, а залежно від посади зарплати в центральному міському апараті «Єдиного Центру» приблизно в 1,5-2 рази вищі. У свою чергу ті, хто вже встиг отримати належне з партійної каси, кажуть, що виплачувані суми дещо нижчі за озвучені під час прийому на роботу. Головною ж інтригою залишається питання, які дивіденди отримуватимуть керівники міський і районних організацій, котрі, на відміну від кураторів, беруть участь у роботі партійних структур на громадських засадах».
Проте, незважаючи на ряд нюансів, фінансування створення місцевого відділення партії здійснюється повним ходом. Зокрема, ось вже не один місяць, як орендовано за пристойні гроші та обставлено за останнім словом техніки міський офіс організації по проспекту Генерала Острякова, 155-В. І хоча штаб-квартира місцевого «ЄЦ» розташована не в центральній частині міста, а в одному зі спальних районів, у цілому вона має респектабельний вигляд. Разом з тим на сьогоднішній день організація не планує відкривати офіси для районних партійних осередків.
Не шкодує «Єдиний Центр» коштів і на завоювання місцевого медіа-простору. Зовсім недавно побачила світ партійна газета з назвою «Головний проспект».
У світлі спостережуваних політичних трансформацій у «помаранчевому» таборі, непростими видаються відносини «ЄЦ» із «Нашою Україною» і на місцевому рівні. Річ у тім, що з приходом «Єдиного Центру» до Севастополя місцевий НСНУ залишили цілий ряд «нашоукраїнців». Зокрема, згідно з інформацією, озвученою на червневій політраді севастопольського відділення НСНУ, організацію залишили 9 осіб, більшість з яких були її top-активістами. Серед них – згаданий вище Дмитро Базів, а також лідер молодіжного крила севастопольського НСНУ Ярослав Сичов. До речі, міська молодіжка «Нашої України» була найсильнішою і найуспішнішою структурою партії в Севастополі. З переходом у «ЄЦ» Сичова лави молодіжного крила значно порідшали, оскільки разом з ним партію залишили і багато інших активістів.
З цілком зрозумілих причин реакція на перехід людей у «Єдиний Центр» з боку севастопольського відділення «Нашої України» була досить хворобливою. Перебіжчиків охрестили «зрадниками», а «Єдиному Центру» були пред'явлені звинувачення в цілеспрямованій роботі з переманювання партійних кадрів. У свою чергу, керівництво міського відділення «ЄЦ» спростувало випади на свою адресу і запевнило колег у тому, що мета на майбутніх виборах (зрозуміло, президентських) єдина і що «ми з вами співпрацюватимемо».
Втім, дедалі очевидніший стає той факт, що з приходом у місто нової політичної сили місцеве відділення «Нашої України» дедалі щільніше наближається до тієї межі, за якою все частіше поставатиме питання його життєздатності. Цьому сприяє і низка тенденцій, що намітилися всередині самої організації. Так, на місцевому рівні звичною справою стала практика скорочення вакансій у структурі міського партійного осередку. На сьогоднішній день керівництво севастопольського НСНУ вважає, що за відсутності серйозної роботи, пов'язаної з виборчими перегонами, немає сенсу утримувати «зайвих» людей. Будуть вибори, кадри знайдуться – свято вірять і розкидаються своїми прихильниками місцеві партійці, забуваючи про те, наскільки складним містом для їхньої політичної сили є Севастополь.
Під скорочення потрапило і фінансування міського відділення «Нашої України». З партійної каси виділяють лише кошти, призначені для оплати праці офіційно прийнятих на роботу членів місцевого партійного осередку. До цього часу севастопольський НСНУ ходить у боржниках перед своїми активістами, що забезпечили участь партії в дострокових виборах у Верховну Раду України у вересні минулого року. З обіцяних сум людям був виданий тільки аванс. Решту, як мовиться, пробачили. Певною мірою цей чинник також сприяв відтоку з «Нашої України» людей, які переконалися в здатності організації виконувати узяті на себе зобов'язання. Безумовно, що такий стан справ тільки на руку «Єдиному Центру», який скромно, без ажіотажу продовжує набирати обертів.
На сьогоднішній день міський «ЄЦ» встиг відзначитися всього лише в одному суспільно-політичному заході. Це севастопольська складова всеукраїнської акції «НАТО – ТАК!». Більш того, саме він сподвиг на участь у цій акції місцевих «нашоукраїнців». Щоправда, в день її проведення, 6 червня цього року, обидві політичні сили посоромилися узяти з собою партійну символіку, обмежившись прапорами НАТО і ЄС.
Так само, без зайвого ажіотажу, 8 липня цього року «Єдиний Центр» обзавівся своєю депутатською групою в Севастопольській міській раді. Поки що в її склад увійшло тільки п'ять депутатів – представники фракції «Блок Сергія Кондратевського» Олександр Сьомін, Олексій Кисельов і Лідія Столярова, член фракції «Блок Сергія Іванова» Віктор Сальников, а також Сергій Скурський – представник «Народної опозиції» Наталії Вітренко.
Отже, далеко не з порожніми руками севастопольський «ЄЦ» з'їздив до Києва на перший публічний з'їзд своєї політичної сили, що встигла за короткий час здобути славу «найзагадковішого» претендента на український політичний Олімп. Та й керівництво «ЄЦ», схоже, не має наміру втрачати Крим, тому що найголовніший кримський «єцовець» і за сумісництвом глава Севастопольської МДА Сергій Куніцин увійшов у президію партії.
