Битви навколо Голодомору

Леся Гасиджак, для «Главреда», 15.07.08 // 11:42

Проблема Голодомору та його визнання поступово стає все більш відомою у світі. За останні два тижні ця тема розглядалась такими впливовими організаціями як ОБСЄ та ООН, викликаючи великий резонанс не тільки в Україні, але й за кордоном.

Липень, незважаючи на період відпусток, відпочинок та спеку, почався досить гаряче для України. Тема Голодомору, 75-ту річницю якого ми відзначаємо в цьому році, досить часто звучала у світовому інформаційному просторі.

Головною подією на початку липня було відкриття літньої сесії Парламентської Асамблеї Організації по безпеці і співпраці в Європі (ПА ОБСЄ), на якій було задоволено ініціативу української делегації щодо розгляду теми Голодомору 1932-1933 років в Україні. У четвер, 3 липня 2008 року, на пленарному засіданні 17-ї сесії ПА ОБСЄ було прийнято резолюцію «Голодомор 1932-1933 років в Україні». У документі зокрема сказано: «ПА ОБСЄ віддає дань пам'яті безневинним життям мільйонів українців, загиблих під час Голодомору 1932-1933 років у результаті масового голоду, викликаного жорсткими навмисними діями і політикою тоталітарного сталінського режиму». У ньому ж ОБСЄ звернулася до ООН і ЮНЕСКО, а також до парламентів усіх країн з проханням прийняти відповідні акти.

І цього разу не обійшлося й без протестів з боку делегації Російської Федерації, представники якої  хотіли прибрати з резолюції ту частину, в якій йшлося про те, що сталінський режим порушив право на життя, внаслідок чого загинули мільйони українців. Росіяни намагалися  також зняти пункт, де ОБСЄ говорить про необхідність вшанувати пам'ять українців, які загинули через Голодомор. За підтримки європейських парламентарів, українській делегації все це вдалося відстояти.

Однак в кінці кінців проект визнання Голодомору в Україні Геноцидом так і не отримав підтримки – Парламентська Асамблея не захотіла вступити у конфлікт з Російською Федерацією.

Проте росіяни все одно лишилися незадоволеними. Спікер Ради Федерації Сергій Миронов прокоментував факт визнання ПА ОБСЄ Голодомору 1932-1933 років в Україні як «Марення повне: історія дуже мстить і такі помилки робити недозволено і абсолютно кон'юнктурно. Це все робиться всупереч реальним фактам, реальній історичній правді. Тут якраз на повний зріст встає проблема відсутності елементарних об'єктивних знань про історичну правду і коли хтось хоче переглянути історію, або побачити тільки якийсь один фрагмент історії - це просто лукавство, це неправильно». Демонструючи  тим самим, що Росія буде намагатися «торпедувати» і інші інціативи України відносно Голодомору.

А оскільки ПА ОБСЄ звернулася й до ЮНЕСКО з проханням прийняти акт-резолюцію про Голодомор в Україні, то Міністр закордонних справ України Володимир Огризко, перебуваючи у Франції, у понеділок, 7 липня, обговорив з генеральним директором ЮНЕСКО Коїчиро Мацуурою питання реалізації положень Резолюції «Про вшанування пам'яті жертв Голодомору в Україні», що була прийнята 1 листопада 2007 року З4-ою сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО.

Зокрема Огризко передав керівникові ЮНЕСКО лист від Президента України Віктора Ющенка із запрошенням взяти участь у Міжнародному форумі з нагоди 75-х роковин Голодомору, який відбудеться 22 листопада 2008 р. у Києві. Крім того, Огризко звернувся з проханням надати Патронат ЮНЕСКО Міжнародній науковій конференції «Голодомор – штучний голод в Україні, 1932-1933», що буде проходити у Києві і  запланована на жовтень 2008 року.

9 липня з офіційним візитом Україну відвідав Президент Республіки Мальта Едвард Фенех Адамі з дружиною пані Мері Фенех Адамі. Між офіційними церемоніями та робочими зустрічами, гості та Президент України Віктор Ющенко з дружиною пані Катериною Ющенко поклали квіти до Пам’ятного знака жертвам Голодомору 1932-1933 років в Україні. Слід зауважити, що  покладання квітів до пам’ятників жертв Голодомору, схоже, стає невід’ємною складовою офіційних церемоній під час прийомів іноземних високопосадовців.

10 липня  Естонія прийняла від Швеції символічну свічку-факел, що передається країнами світу в рамках міжнародної акції «Незгасима свічка», яка започаткована Україною і приурочена до 75-х роковин Голодомору в Україні. Загалом, ця акція об’єднала уже 13 країн світу, що солідарні з українським народом.

Дії Естонії зразу же опинилися  під обстрілом російської критики. Так посольство Російської Федерації поширило до друку повідомлення, метою якого було спростування (цитуємо) «поширеного твердження про те, що голод 1932-1933 років був свідомим і цілеспрямованим актом геноциду винятково українського народу». Росіяни переконані, що «основного удару зазнала не стільки Україна, скільки РСФСР, у якій загинуло більше 4,5 млн. чоловік».

Правда звідси виникає питання, чому ж тоді Росія, якщо вона втратила 4,5 млн. чоловік, не вшановує їхню пам’ять, не зводить пам’ятники, не відкриває архіви з відповідними документами? І чому замовчує той факт, що на Кубані від голоду загинуло населення винятково українських козацьких станиць? Причиною виникнення голоду автори повідомлення називають «саме природні фактори, а не злий намір Кремля». Одразу ж виникає питання, чому ж тоді Кремль відмовлявся від допомоги і на весь світ заперечував факт голоду. І тут Росія дає комічне пояснення: «керівництво радянського Союзу прагнуло уникнути зовнішнього виявлення своєї слабкості». Продовжимо цитування: «Масштаби браку продовольства тоді виявилися настільки серйозними, що владі довелося навіть вибирати, які категорії населення продовжувати постачати продуктами, а які ні. Як відомо, вибір припав на користь міщан. Можливо, він був продиктований тим міркуванням, що близькі до землі жителі села зможуть знайти хоч якийсь спосіб їжі, а в містах таке свідомо неможливо». Це, мабуть, було б смішно, якби не було так страшно і безглуздо.

Слід відмітити, шо Естонія ще  в 1993 році визнала події 1932-1933 років Геноцидом українського народу.

Ще одна значна подія відбулась у п`ятницю, 11 липня, на  засіданні Генеральної асамблеї ООН. Очікувалося, що на прохання українського МЗС на порядок денний пленарного засідання буде винесено питання про визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні актом Геноциду українського народу. Адже у 2003 році вже було прийнято спільну заяву делегацій держав-членів ООН щодо 70-ї річниці Голодомору 1932-1933 років в Україні. Було сподівання, що за п’ять років ситуація дещо змінилася, українським МЗС та громадськими організаціями була проведена інформаційна робота, яка відкрила завісу над цією сторінкою нашої історії і визнання Голодомору Геноцидом – на часі. Цього разу українська делегація наполягала на внесенні до програми порядку денного додаткового пункту «Ознаменування 75-ї річниці Голодомору - Великого голоду 1932-1933 років в Україні».  Проти такого формулювання питання активно виступила російська сторона, оскільки, на думку представників російської влади, вимоги МЗС України є "історично та політично некоректними". І пропоноване питання було зняте.

Проте у всьому цьому є один позитивний висновок. Адже десять років тому тема Голодомору у самому українському суспільстві сприймалася неоднозначно, а перспективи визнання Геноциду у світі взагалі були туманними. Проте сьогодні уже понад 20 країн підтримало Україну. Події 1932-1933 років в Україні обговорюються на засіданнях ООН, ПА ОБСЄ, ЮНЕСКО, хоча кілька років тому ці організації взагалі не піднімали цю тему. Це уже вагомий поступ. А отже, визнання Голодомору – це лише справа часу.

Версiя для друку