Спершу протест мав пасивний характер. Так, приміром, закритий у 2005 році Сінний ринок (унікальна споруда доби сталінського монументалізму) був тихцем зруйнований, а вже потім були проведені «громадські слухання» за участі, подейкують, підкуплених студентів та необізнаних «у темі» осіб, які... дозволили будувати там торговельно-офісно-житловий центр. Розрізнені ж голоси протесту місцевих мешканців ні до чого не призвели.

2008 року інтенсивність скандалів і силових конфліктів навколо спірних забудов суттєво зросли – так, після цьогорічних дострокових виборів у Києві вже зафіксовано принаймні п’ять силових інцидентів, а кількість скандалів,  пов’язаних із захопленням землі під будівництво, перевалила за десяток.

Інтенсивна й великою мірою хаотична забудова в місті, скандали та масові акції протесту – це тільки фасад. За ним проглядається зовсім не бетонно-цегляне «начиння», а критичний дисбаланс у суспільно-політичній буденності Києва. Чиїми ж інтересами живиться це нескінченне, здається, протистояння, і чи хтось пробував дати відповідь на запитання «Доколє?».

До слова, дефініція «війна», що у вітчизняному інформаційному полі найчастіше застосовується стосовно конфліктів між забудовниками та  мешканцями, – не випадкова. Адже як одна, так й інша сторони конфлікту озброєні конструктивною ідеологією – кожна своєю! – що лежить в основі «тактики і стратегії» протиборців.

Чому «одні» будують

Позиція компаній, які будують у Києві, не настільки втаємничена, як може здатися пересічному громадянинові. У її основі – прості речі: можливість здійснити сукупність робіт, що примножать капітал підприємства та створять робочі місця. За забудовником стоїть власник земельної ділянки, яка була придбана ним у міста, – що обов’язково засвідчують відповідні документи. Які, до речі, зазвичай у цілковитому «ажурі» – не підкопатися! Для того, аби почати будівництво, залучаються інвестиції. Вкладання коштів у будівництво передбачає зиск для інвесторів. Зупинка ж будівництва, скасування рішення про дозвіл на таке будівництво – великий ризик для інвестора. Ось таку прозору схему проблеми вимальовує Ігор Ніконов, президент компанії «К.А.Н. Девелопмент», яка є замовником скандального будівництва висотки над Аскольдовою могилою у центрі столиці, в історичному місці.

Ніконов скаржиться: «Забудовники – це такі ж люди, які теж мають права, проте, коли порушуються їхні права, то це взагалі нікого не цікавить! А це ж може спричинити критичні наслідки для всієї будівельної галузі. Наш бізнес перетворили на притчу во язиціх про те, що забудовник – ворог. Згоден, що є майданчики, які не можна було відводити під забудову. Проте ми маємо розуміти, що ділянки виділено не сьогодні, і якщо вже там розгорнуто  будівництво, вкладені гроші, то не можна процес зупиняти і зносити вже побудоване! Раніше ордер на будівництво був тим документом, який можна було закласти в банк, а під нього взяти кредит. Сьогодні інвестори кажуть, що, мовляв, “цей ваш папірець в Україні нічого не вартий!”. Ми сходимо на рівень якоїсь відсталої африканської республіки, в якій законів узагалі не існує. Що найприкріше – “народу” це подобається!».

При цьому забудовники звинувачують «народ» у тому, що більшість акцій протесту відбувається на чиїсь замовлення – політиків або інших забудовників. Зокрема, Ніконов висунув таке звинувачення громадській ініціативі «Збережемо старий Київ».

Чому «другі» протестують

Один з найактивніших учасників згаданої ініціативи, до якої найчастіше залучаються національно свідомі студенти столичної Могилянки, Артем Чапай пояснив «Главреду», що така ініціатива, у принципі, не може бути кимось куплена.

«Такі заяви просто смішні – у “Збережемо старий Київ” взагалі немає якогось центру. Немає людей, які одноосібно можуть приймати якісь рішення. Наші активісти збираються, радяться між собою і приймають рішення йти відстоювати якусь “точку”. Люди дописують на наші ресурси в Інтернеті, повідомляють, що є такий і такий прецедент, просять про допомогу. Та й узагалі зараз спостерігаємо таке: незалежно від наших дій – якщо люди поінформовані про якусь “гарячу точку”, де відбувається несправедливість, – вони самі туди приходять. Немає людей, які можуть командувати, й немає людей, якими можна було б командувати. Наш рух має дуже розмиту структуру. Кожен, хто читає про нашу спільноту в Інтернеті, може прийти і стати активістом ініціативи “Збережемо старий Київ” безпосередньо на акції протесту».

Один з найсвіжіших випадків варварства з боку тих, чия професія – будувати, стався 14 червня. Хлопці спортивної статури, раннім ранком почали споруджувати паркан на вулиці Лук`янівській, навпроти Державного департаменту ДАІ. Місцеві мешканці викликали міліцію і спробували було заблокувати огородження території. Проте опоненти – представники фірми-підрядника «Доріс» вчинили бійку і, відтіснивши мешканців, таки завершили свою справу. Але вже 19 червня протестувальники, обурені тим, що на огородженій території було знесено єдиний у мікрорайоні спортивний майданчик, узялися своїми руками вирішити проблему і – зруйнували будівельний паркан під, перепрошуємо, гучний мат будівельників. Міліція залишається осторонь подій – лише пише протоколи. Жодного громилу-«будівельника» не затримано. Щоправда, і до активістів – ані претензії!  

Таких випадків за останні кілька тижнів було вже достатньо – забудовник встановлює паркан чи починає вирубувати дерева – і, як мінімум, не реагує на опір мешканців. У цьому йому допомагає ранок – у першій половині дня кияни виходять на роботу, а вдома залишаються переважно найстарші й наймолодші жителі. Такі схеми реалізовані, зокрема, 26 травня в Дніпровському районі, 28 травня – в Кадетському Гаю – «легенях» правого берега столиці. Виглядає цинічно, чи не так?

Чому «треті» мовчать

Як протестувальники, так і забудовники скаржаться на те, що протистояння – це наслідки відсутності законодавства, яке регулювало б правовідносини ще до відводу землі під будівництво, – зокрема, це стосується проведення дійсно прозорих, справді відкритих і чесних громадських слухань.

Проте всім хочеться вірити у краще. Навіть депутатам Верховної Ради. Заступник голови парламентського Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, БЮТівець Юрій Сербін розповів «Главреду», що вже ось-ось  Верховна Рада розглядатиме проект закону №0883 «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння будівництву».

«Цей закон, з одного боку, чітко пропише норми громадських обговорень, а з іншого – спростить порядок видачі дозволів на будівництво. Згідно з цим законом, буде врегульовано обов`язки забудовників перед державними структурами та громадою. Комітет, зі свого боку, погодив цей законопроект з усіма фракціями. Єдине питання – коли його буде ухвалено й чи буде ухвалено взагалі?» – наголошує Сербін.

Утім, чи здатною буде Верховна Рада прийняти закон за нинішньої кризи? Адже наразі навіть законопроект про підвищення штрафів за порушення правил дорожнього руху не було ухвалено – через непримиренне політичне протистояння в стінах парламенту.

Політолог Володимир Фесенко (Центр прикладних політичних досліджень «Пента») підтвердив нам такі сумніви: «Вважаю, що цей законопроект міг би бути ухвалений, проте, по-перше, треба враховувати нинішню ситуацію в Верховній Раді, адже минулого тижня не були ухвалені навіть дуже важливі законопроекти. Друга, не менш важлива, причина сумнівів щодо ухвалення такого рішення – наявність великої кількості забудовників у політичних силах, представлених у парламенті. Крім того, цей законопроект можна заблокувати навіть на рівні Секретаріату Президента.

А золота середина де?

Політики б`ються, а в столиці чуби тріщать, і при цьому чубитися народ збирається і надалі, адже є принципові позиції, в яких забудовники і жителі столиці не хочуть шукати компромісів.

«Вирішували, кому виділити землю, не самі мешканці, – місто, влада вирішувала... Якщо є рішення про відведення землі під будівництво, є ордер на будівництво, – шановні, тоді звертайтеся до влади, нехай відповідають за все  депутати й чиновники, які надали дозволи! А коли приходять на місце, де з будівництвом все узгоджено, активісти “Старого Києва” і кажуть, що, мовляв, “ми не дамо тут будувати”, то яке право має ця організація взагалі існувати?!» – обурюється Ніконов.

Також забудовник вважає, що будівництво в центрі Києва має бути висотним. «Я вважаю, що, приміром, у районі вулиці Мазепи (це Печерськ, самісіньке “серце” Києва! – Ред.) мають бути будинки екстра-класу, і проблема не в тому, що вони будуть багатоповерховими, а в тому, щоб вони мали красивий і ефектний вигляд», – філософствує директор «К.А.Н. Девелопмент».

Проте цілком можна зрозуміти й філософію киян, які не хочуть втратити для себе й прийдешніх поколінь ті мальовничі краєвиди, якими славиться Київ уже впродовж століть. І це спонукає небайдужих боротися проти забудови, приміром, тієї ж  Аскольдової могили – боротися аж до досягнення такого ж результату, як на Пейзажній алеї, де замість учорашнього котловану сьогодні – скверик з молоденькими деревцями.

Ніхто не репетує, що будівництву в Києві – зась! Той же девелопер, який займається забудовою на Аскольдовій, зводить так зване «Паркове місто» на Вітряних Горах – околиці Подільського району. Там ніхто не протестує, тому що це нормальний проект, виважений і, як-то мовиться, на головах мешканців прилеглої забудови  інвестори не сидять...

Одна з найвідданіших соратниць мера Черновецького, співголова його фракції в Київраді Алла Шлапак обіцяє захист інтересів киян і відповідну роботу в середовищі міських депутатів. Мер наголошує на тому, що він «захистив» Пейзажну алею та Жовтневу лікарню... Проте при цьому представники влади так і не з`являються на нових «гарячих» точках, що повиростали одразу ж після дострокових виборів, наче гриби після рясного дощу.

Шлапак нас запевняла: «Ми намагатимемося розібратися до кінця з проблемами ганебного незаконного відведення землі. Я думаю – ще рік-два це триватиме... Роботи нам вистачить».

Відстань у два роки для сучасних темпів містобудування означає, погодьтеся, можливість побудувати хоч би й нове місто! Чи змусять потім хоч когось демонтувати черговий «ТЦ Троїцький», у який вкладено божевільні гроші?!

Політолог Фесенко прогнозує, що й надалі суттєво нічого не зміниться – громадянська війна в Києві, на жаль, набула затяжного характеру: «Протистояння триватимуть, а їх активізацію можна пояснити тим, що після виборів до влади в Києві прийшла та конфігурація політичних сил, яка дозволить забудовникам, що перебувають у зв`язках із владою, чинити так звані “хижацькі” забудови... А от для тих, хто протестує, важливо, наскільки вони відійдуть від практики локальних протестів і об`єднаються для захисту інтересів міста як такого».