Конституція в «біло-блакитному» Святослав Хоменко, «Главред» Російська мова – друга державна, у Президента немає недоторканності, всі судді повинні проводити свої виборчі кампанії.

Це – проект Конституції від Партії регіонів. Його ухвалення нереальне – скажете ви? Не все так просто.

Добрий початок – половина справи

«Регіонали» узялися за справу ґрунтовно, почавши міняти Основний Закон прямо з преамбули і першого розділу. У преамбулу «біло-блакитні» пропонують вписати згадку про Декларацію про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Як відомо, саме цей документ є чи не єдиним такого рівня, в якому чітко і конкретно прописана норма про позаблоковий статус України.

Норма про позаблоковий статус повторюється і в першому розділі Конституції «від Регіонів» – Україна не може приєднуватися або створювати військово-політичні блоки, а участь нашої країни в економічних союзах мусить обов'язково затверджуватися на всенародному референдумі.

Ще одне своє резонансне програмне положення «регіонали» реалізують, змінюючи багатостраждальну 10-ту, мовну, статтю Конституції. «Біло-блакитні» проголошують державними мовами України українську і російську, а також вилучають із редакції чинної Конституції положення про те, що «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя на всій території України».

Далекосяжні наслідки може мати для нашої держави внесення змін до 9-ї статті Конституції, про міжнародні договори. Якщо нинішня редакція Основного Закону дозволяє підписання договорів з іншими державами, які суперечать Конституції, тільки після того, як відповідні зміни будуть внесені до самої Конституції, то в редакції «регіоналів» це положення втрачається. Натомість в ній з'являється наступний пасаж: «У разі колізії міжнародно-правових зобов'язань України і норм закону застосовуються правила загальновизнаних принципів і норм міжнародного права». Тобто міжнародні договори мають пріоритет над національним законодавством укупі з Конституцією.

Чим загрожує таке нововведення Україні? Тим, наприклад, що якщо комусь з нашої влади захочеться подовжити термін перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України – то йому для цього зовсім не обов'язково змінювати Конституцію. Зараз підписання такого договору неможливе в принципі, тому що він суперечить Конституції (яка забороняє розміщення іноземних військових баз на нашій території), а Основний Закон не дозволяє підписувати договори, що суперечать йому. У Конституції «від Регіонів» такого положення немає.

Таким чином, «регіональна» Конституція дозволить підписати договір, що суперечить Конституції, який водночас матиме вищу порівняно з нею юридичну силу! І Чорноморський флот в результаті може виявитися ще квіточками.

Решта змін у перший розділ Конституції має, швидше, косметичний характер. Наприклад, «регіонали» закликають гарантувати відповідальність держави не лише за свої дії, але й за бездіяльність, забезпечити принцип невтручання в діяльність органів центральної і місцевої влади і окремо указують, що в Україні гарантується свобода не тільки політичної, але й опозиційної діяльності. Не можна сказати, що ці пропозиції є такими вже злободенними – але і гірше від них українська Конституція точно не стане.

Наша справа справедлива

Якось вже так повелося, що кожного разу, коли в Україні заводять мову про конституційний процес, то мають на увазі виняткове перекроювання системи органів державної влади. Середньостатистичному ж українцеві від цих розмов, як правило, було не холодно й не жарко.

З огляду на це варто зазначити, що в Конституції «від Регіонів» змінюються положення відразу одинадцяти статей другого розділу Основного Закону – «Права, свободи і обов'язки людини і громадянина».

З найпомітніших нововведень – заборона переслідування осіб за їх переконання, обмеження можливого терміну утримання під вартою як запобіжний захід з 72 годин до 24, гарантія правової допомоги в ході процесуальних дій особам, що мають статус свідка. Крім того, «регіонали» пропонують конституційно закріпити положення про те, що мінімальний розмір оплати праці повинен бути не нижчий за офіційно встановлений прожитковий мінімум і гарантувати «доступну, якісну і ефективну медичну допомогу в державних і комунальних установах охорони здоров'я».

Втім, вітчизняний досвід показує, що гарантувати громадянам їхні права – мало. На повірку виявляється, що важливішим завданням є забезпечення їм можливості відстояти ці права – якщо потрібно, то й у суді.

До честі «регіоналів», варто визнати, що в їхній редакції змін у Конституцію найповніше порівняно з проектами-конкурентами реалізується їхня концепція реформування правоохоронної системи України.

Перше нововведення, запропоноване Партією регіонів, – спрощення, «полегшення» суддівської вертикалі. Якщо нині система судів загальної юрисдикції в Україні будується на принципах територіальності і спеціалізації, то «регіонали» пропонують залишити тільки територіальність. Тобто, діяти будуть виключно місцеві, адміністративні та Верховний суди. Можна звернути увагу на те, що деякі законопроекти, підтримані останнім часом «регіоналами» (скажімо, зміни в закон про судовий устрій або Господарсько-процесуальний кодекс), йдуть врозріз з цими пропозиціями, але – залишимо це на їхній совісті.

Фундаментальний крок «біло-блакитних» - перехід до виборності абсолютно всіх суддів у державі. Суддів місцевих судів (окрім Київського і Севастопольського міських і Верховного Суду АРК) на п'ять років обиратимуть жителі відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Суддів трьох вказаних вище судів, а також членів Верховного суду і Конституційного суду пропонується обирати на загальнонаціональних виборах. Варто зазначити, таким самим чином суддів усіх цих судів можна буде і відкликати. Можна довго сперечатися про те, чи потрібно робити суддів того ж КС або ВС виборними особами, тобто, по суті, перетворювати їх на політиків, проте факт залишається фактом: «регіонали» першими приступили до реалізації передвиборної обіцянки про виборність суддів, яку давали українцям мало не всі провідні політсили країни.

У своєму проекті змін у Конституцію «регіонали» вирішують одвічну проблему українського правосуддя – призначення суддів на адміністративні посади. У цьому питанні вони розв'язують руки суддівському самоврядуванню: обирати голів судів повинні самі судді відповідного суду в порядку, визначеному законом.

Помітним нововведенням «регіонального» проекту є конституційне закріплення відповідальності за ухвалення свідомо неправосудного акту і порушення термінів розгляду справи. Ще одним кроком, спрямованим на підвищення ефективності судової системи України, є прописане в Конституції створення єдиного загальнодержавного реєстру судових актів і забезпечення вільного доступу до нього з боку всіх охочих.

Нарешті, останнім нововведенням у восьмий розділ Основного Закону є зміна принципів формування Вищої ради юстиції. Її чисельність збільшується з 21 до 25 членів, з яких по сім призначають парламент, з'їзд суддів і з'їзд адвокатів України, а голови Верховного і Конституційного судів, міністр юстиції і Генпрокурор входять до складу ВРЮ за посадою. Зауважмо, що з переліку суб'єктів формування ВРЮ зникають не лише з'їзд представників юридичних вузів і всеукраїнська конференція працівників прокуратури, але й глава держави.

Смеркання Президента

І це – дуже показово. Адже головною «жертвою» «регіональних» конституційних ініціатив цілком очікувано став саме інститут Президента України. Пропозиції «біло-блакитних» щодо перерозподілу повноважень між органами державної влади досить схожі з тими, які, за інформацією «Главреда», не так давно мали намір представити в парламенті «бютівці» – проте в проекті «біло-серцевих» цей аспект був розписаний набагато докладніше. Втім, навіть незважаючи на це, в окремих моментах «регіонали» йдуть ще далі від «тимошенківців».

Почати хоч би з урізання «регіоналами» другої частини 102-ї статті Конституції. Це означає, що з моменту ухвалення проекту «від Регіонів» Президент перестане бути «гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина». Залишиться йому лише бути «главою держави» і «виступати від її імені». Теж немало, але різниця відчутна.

Як і «біло-серцеві», конституціоналісти з Партії регіонів пропонують повністю виключити Президента з процесу формування Кабміну. Відтепер кандидатуру глави уряду вносить до парламенту не глава держави, а сама коаліція. Затверджений прем'єр формує склад свого Кабміну одноосібно, без будь-яких консультацій і пропозицій з боку Банкової.

Крім того, «регіонали» пропонують відібрати у Президента право припиняти акти Кабміну з мотивів їх неконституційності з одночасним зверненням у КС. Тобто, звертатися нібито можна, але поки Конституційний суд не ухвалить рішення, яке не сподобається главі держави, ухвала діятиме.

Втім, найпоказовіші пропозиції «регіоналів» стосуються інших аспектів діяльності Президента: можливості змістити його з посади і обмеження його недоторканності.

По-перше, з процесу імпічменту повністю виключаються Верховний і Конституційний суди, прописані в чинній Конституції. Тепер, щоб достроково відправити Президента у відставку, парламенту досить створити тимчасову слідчу комісію, заслухати її звіт і проголосувати за позбавлення влади глави держави всього лише двома третинами голосів депутатів (а не трьома чвертями, як зараз). Зауважмо, що «регіонали» дозволяють ініціювати процедуру імпічменту не лише у разі здійснення Президентом «державної зради або іншого злочину» (положення нинішнього Основного Закону). Якщо їх проект стане реальністю, підставою для відставки Президента зможуть стати «дії, що шкодять національним інтересам України», а це – поняття украй розтяжне.

Ще однією підставою для дострокового звільнення президентського крісла є винесення звинувачувального вироку на адресу глави держави. Тобто, чинного Президента можна буде судити. У зв'язку з цим дуже цікаво виглядає формулювання, яким «регіонали» планують «модифікувати» президентську недоторканність.

«Президент України не може бути без згоди Верховної Ради затриманий або арештований до винесення звинувачувального вироку судом». Як це розуміти, не дуже ясно. Тобто, виходить, що якщо без згоди 226 депутатів до судового рішення Президента затримати не можна, то з цією згодою – можна? З таким розкладом і ніяких імпічментів не потрібно.

Одним словом, якщо «регіональний» проект буде прийнятий, пост глави держави має всі шанси втратити будь-яку привабливість для провідних політиків України.

Кабмін спускається на місця

В умовах, коли у Президента відбирають доступ до важелів влади, зокрема, втілювати в життя свою соціально-економічну політику шляхом впливу на Кабмін, закономірним є у відповідь посилення повноважень уряду.

Зауважимо, що якщо в «бютівському» проекті конституційних змін, що також пропонував змістити баланс повноважень у бік Кабміну, досить докладно розписувалося посилення особисто прем'єра і розширення повноважень уряду на центральному рівні, то «регіонали» особливу увагу приділяють тому, як Кабмін взаємодіятиме з органами влади на місцях.

Найважливіший крок, запропонований «регіоналами» місцевим органам влади, – ліквідація місцевих державних адміністрацій «як класу». По ідеї, їх функції повинні б перейти виконкомам місцевих рад, очолювати які будуть голови цих самих рад.

Стверджувати, що так воно й буде, можна було б із стовідсотковою упевненістю, коли б не створення на місцях нових органів виконавчої влади – підзвітних уряду Представництв Кабміну. Формально їх функції полягатимуть в координації органів виконавчої влади на місцях, забезпеченні їх взаємодії з органами місцевого самоврядування, контролі за дотриманням законів з боку останніх і… виконанні «інших повноважень, передбачених Конституцією і законами України». А що означає «інші повноваження», здогадатися нескладно, - у вітчизняних умовах це формулювання часто використовується для позначення «всього решти».

Це припущення посилюється ще й такою важливою деталлю: у тексті статті 144 Конституції в редакції «регіоналів» говориться про те, що незареєстровані органами юстиції рішення місцевих рад можуть припинятися головами місцевих держадміністрацій. Тих самих держадміністрацій, які кількома статтями вище були скасовані!

До того, як законопроект буде внесений до ВР, «регіонали», поза сумнівом, «підітруть» цю технічну помилку – але ж осад залишиться. Видно, місцеві держадміністрації просто поміняють вивіску і втратять всілякий зв'язок із столичною Банковою, ставши повністю підконтрольними Кабміну.

Новий парламент

Помітною «новацією» «регіонального» проекту конституційних змін є модифікація виборчої системи. Слово «новацією» в даному випадку варто писати в лапках, оскільки аналогічну систему в своєму проекті вже пропонували «бютівці».

Стисло нагадаємо її суть: вибори проходять за пропорційною системою з відкритими списками (варто зазначити, «регіонали» утрималися від конституційного визначення виборчого бар'єру, як це зробили «тимошенківці»). При цьому якщо партія, що виборола перше місце на виборах, «не дотягне» до позначки в 226 своїх представників у парламенті, то вона отримує бонус, що дозволяє їй сформувати цю мінімальну більшість. Таким чином, створення коаліції в Раді стає справою абсолютно необов'язковою, і це положення просто вилучається з тексту Конституції.

Як вже згадувалося вище, розширення повноважень парламенту в баченні «регіоналів» має відбуватися за кількома напрямами. По-перше, ВР дістає право ініціювати референдум на предмет приєднання України до міжнародних союзів. По-друге, Рада отримує в свої руки інструмент імпічменту Президентові.

Навзамін за це парламентаріям потрібно буде розплатитися своєю багатостраждальною недоторканністю. «Регіонали» наказують: «народний депутат не може бути без згоди ВР затриманий або арештований до набуття чинності звинувачувального вироку суду».

В сухому залишку

В результаті, конституційні ініціативи «регіоналів» можна розділити на кілька складових частин.

По-перше, це – зміни в преамбулу і перший розділ Конституції, що вимагають для свого затвердження проведення всеукраїнського референдуму. «Регіонали» нарешті можуть відрапортувати перед своїм виборцем про те, що захист російської мови в їхньому виконанні – не черговий пустий слоган, а програма до дії, реалізована в концептуальному законопроекті, – про зміни в Конституцію.

По-друге, це – давно назріла реформа системи правосуддя в досить дискусійному її варіанті. Політизація судової системи вигідна найбільшим політичним силам, які неминуче будуть втягнуті у виборчі кампанії кандидатів у судді Верховного і Конституційного судів. Але так само поза сумнівом, виборність суддів судів нижчих інстанцій докорінно змінює систему відносин між громадянином і Фемідою.

По-третє, це конституційне поглиблення цілого ряду прав людини і громадянина. Забезпечити їх реалізацію буде складно, щоб не сказати неможливо, проте високі стандарти на те й існують, щоб відчайдушно прагнути їх досягнення.

Нарешті, по-четверте, це – черговий варіант переформатування системи органів державної влади у напрямі подальшого обмеження повноважень Президента і розширення можливостей Кабміну у впливі на соціально-економічну політику держави. Не секрет, що саме таку парадигму розвитку вітчизняної політсистеми підтримують дві найбільші парламентські сили, голосів яких з лишком вистачить для затвердження саме цієї частини змін у Конституцію.

Чи мають шанс на реалізацію «регіональні» ініціативи? Дивлячись правді в очі – ні. Хоча б через те, що мовне питання, давно винесене на прапори вітчизняними політиками, розділяє парламент, і формулювання 10-ї статті Конституції, запропоноване «регіоналами», навряд чи буде підтримане навіть половиною «особового складу» нині чинного парламенту. А, нагадаємо, навіть для того, щоб зареєструвати проект змін у перший розділ Конституції, потрібно зібрати 300 депутатських підписів.

Тобто «регіональний» проект – це пшик? У жодному разі. Адже, якщо виключити з цього документа «червоні ганчірки» у вигляді змін у преамбулу і перший розділ Основного Закону, то предмет для переговорів у форматі як мінімум «БЮТ – ПР» виразно проявляється.

І дуже симптоматично, що вчора на сайті Партії регіонів кілька годин провисів саме такий варіант змін у Конституцію – з ним можна ознайомитися тут. Джерела «Главреда» в стані «регіоналів» підтверджують, що всі консультації з «бютівцями» ведуться виключно навколо цього документа. «Мови» і «позаблоковість» залишаються, м'яко кажучи, за дужками, а грубо – для замилювання очей електорату.

А це означає, що називати «регіональний» проект нереальним не варто, і перспективи його – досить оптимістичні. Вже на початку наступного тижня декоративні консультації між БЮТ і Партією регіонів можуть закінчитися тим, що з «регіонального» проекту будуть вилучені пропозиції змінити преамбулу і перший розділ Конституції. У ньому можуть з'явитися (а можуть і ні) окремі положення «родом» з «бютівського» проекту, і – задля високої мети реформування Конституції – «бютівці» розблокують парламентську трибуну всього на п'ять хвилин, всього для одного голосування. Довершити зроблене можна буде вже на початку вересня.

Що далі? Формування нової, «щонайширшої» коаліції? Негайний імпічмент за новими, украй спрощеними, правилами Віктору Ющенку? Мирне співіснування з Банковою до президентських виборів, а потім – відрядження Віктора Януковича в крісло глави держави, яка через інститут вето перетвориться в цій коаліції на блокувальний пакет парламентських акцій, і продовження царювання, тобто прем’єрства Юлії Тимошенко? Чи все ж таки скидати Президента Ющенка з рахунків ще зарано, і він має реальні інструменти зашкодити зіштовхнути себе на маргінес політичного життя країни? Відповіді на всі ці питання ми можемо отримати вже найближчими днями.