АГУ замість ГУАМ?
Перед Україною, Грузією і Азербайджаном тепер стоїть непросте завдання. Або вони як і раніше приховують очевидне і вдають, що їхній союз абсолютно здоровий, або визнають складність становища і погоджуються на хірургічну ампутацію недієздатних членів.
Поки що президенти країн-учасниць діють за першим сценарієм, боячись втратити авторитет міжнародного співтовариства. Але вже в короткостроковій перспективі ця тактика може призвести до вкрай негативних наслідків: ГУАМ може «з'їсти» себе зсередини і перетворитися на недієздатне об'єднання на зразок СНД. До речі, цей процес вже розпочався: Молдова заблокувала ряд ініціатив, схвалених рештою країн - членів ГУАМ.
Вчора в Батумі відбувся третій саміт ГУАМ. Захід пройшов під гаслом активізації партнерства з країнами Східної Європи і, треба сказати, в цій сфері все склалося вельми результативно. До Грузії прилетіли президенти двох сусідніх з ГУАМом держав - Польщі й Литви, та й багато інших країн Євросоюзу було представлено значними делегаціями. Ось тільки успіх у питанні активізації співпраці із Заходом затьмарили внутрішні проблеми ГУАМа.
Молдова, яка за статусом має брати участь у саміті ГУАМ тільки на найвищому, президентському рівні, зважилася на різкий демарш. У ході підготовки до заходу Володимир Воронін повідомив грузинську сторону, що не прилетить у Батумі, і пообіцяв направити замість себе прем'єр-міністра Зінаїду Гречану. Подія, звичайно, неприємна, але не смертельна – Гречана теж є вищим керівником держави; до того ж торік від Молдови в саміті ГУАМ брав участь глава уряду Василіє Тарлєв. Але напередодні зустрічі Кишинів знову змінив позицію і повідомив, що прем'єр також не приїде до Грузії. Замість нього на саміт був направлений міністр внутрішніх справ Молдови Валентин Межинський.
Направлення голови поліцейського відомства на саміт глав держав за дипломатичними мірками можна порівняти з ляпасом. Цей ляпас був тим більше дзвінким, якщо врахувати, що серед основних питань порядку денного не було «поліцейських» тем, які були б профільними для глави МВС Молдови. Після таких дій Кишинева навіть у оптимістів не залишилося сумнівів, що Володимир Воронін почав процес виведення своєї країни зі складу ГУАМ.
Варто зауважити, що дії молдавських властей не можна назвати раптовими. Швидше, навпаки – вони були очікуваними, адже останнім часом молдавське керівництво демонструє чітку проросійську орієнтацію. Більш того, до вчорашнього демаршу Молдова йшла понад рік, поступово знижуючи рівень свого представництва на саміті. Почалося це в червні 2007 року, на згаданій вище зустрічі глав держав у Баку, куди замість Володимира Вороніна прилетів прем'єр Василіє Тарлєв. У жовтні у Вільнюсі відбувся ще один, позачерговий, саміт ГУАМ, присвячений десятиліттю створення організації. І знову Воронін знайшов привід, щоб не брати в ньому участь, пообіцявши направити замість себе главу МЗС, віце-прем'єра з євроінтеграції Андрія Стратана. Проте у результаті молдавська сторона повелася украй зухвало: буквально за дві години до початку саміту повідомила його організаторам, що навіть панові Стратану не вдасться приїхати до Вільнюса, оскільки він відлетів до Брюсселя і затримається там. Тоді Україна, Грузія і Азербайджан проковтнули образу, не бажаючи загострювати відносини з Кишиневом.
Після Батумських подій вдавати, що нічого не відбувається, стало набагато важче, бач третій демарш підряд - це вже не збіг, а тенденція. Вчора президенти фактично визнали, що ГУАМ перебуває в кризовій ситуації. Перед початком пленарного засідання саміту Віктор Ющенко, Ільхам Алієв і Михайло Саакашвілі провели не заплановану графіком тристоронню зустріч, присвячену «обговоренню проблем і перспектив ГУАМ» (цитата з сайту українського Президента). Її результати поки що не розголошуються, але очевидно, що учасники об'єднання мають лише два варіанти дій. Можна діяти за принципом «може розсмокчеться» – продовжувати вдавати, що демарші молдавської сторони не виходять за рамки штатної ситуації, що Володимир Воронін не приїжджає на саміти з об'єктивних причин, а в найближчому майбутньому все це обов'язково зміниться на краще. Другий сценарій передбачає, що керівництво ГУАМ офіційно визнає кризу в організації і вживатиме заходів з його ліквідації, ймовірно, ініціювавши процес виключення Молдови зі складу союзу.
Враховуючи, що саміт завершився тільки вчора, поки що зарано стверджувати, який варіант оберуть президенти, але наразі події розвиваються за першим, «мирним» сценарієм. На відкритій частині саміту і на прес-конференціях глав держав за його підсумками керівники країн - членів ГУАМ утримувалися від згадки про Молдову і уникали відповідей на прямі питання, розповідаючи, що ГУАМ «перебуває на піку свого розвитку» і «ефективний як ніколи».
Раніше представники українського зовнішньополітичного відомства в бесіді з автором цього матеріалу пояснювали, що проблеми за участю Молдови в роботі ГУАМ є «тимчасовими» і обумовлені тим, що Кишинів сьогодні дедалі більше орієнтується на Москву під час визначення вектора зовнішньої політики. «У 2009 році в Молдові парламентські та президентські вибори, тож влада ще може змінитися», – говорив один із дипломатів. Ще один привід для того, щоб зберігати видимість єдності ГУАМ, пов'язаний з міжнародним іміджем організації. Як відомо, ГУАМ претендує на роль вагомого гравця світової політики і намагається колективно відстоювати інтереси своїх членів в інших міждержавних об'єднаннях, зокрема в ООН. Допустивши розкол у своїх лавах, ця організація автоматично втратить частину заробленого авторитету. Ну і, нарешті, що робити з останньою буквою з назви «ГУАМ» у разі виходу Кишинева?
Втім, «мирну» стратегію керівництва ГУАМ не можна назвати ідеальною. Більш того: негативні наслідки, до яких вона може призвести, «перехльостують» усі вигоди, перераховані вище. Фактично, ціною битви за Молдову може стати недієздатність міждержавного об'єднання. І перші ознаки цього з'явилися вже зараз.
Проблеми, про які йдеться, обумовлені головним документом ГУАМ - статутом, стаття 12 якого свідчить: «Рішення в органах ГУАМ приймаються за участю всіх Сторін на основі консенсусу шляхом узгодження без проведення голосування». Це означає, що будь-яка країна-учасник, зокрема Молдова, може ветувати будь-яке рішення організації. Причому таке правило поширюється навіть на ті випадки, коли Кишинів ігнорує саміти ГУАМ – молдавська сторона може постфактум заявити про незгоду з ухваленим рішенням і зупинити його реалізацію. Більш того, Володимир Воронін вже використав право вето на практиці. Так, у ході Бакинського саміту в 2007 році глави України, Азербайджану і Грузії домовилися про створення спільного миротворчого батальйону. Президенти зробили відповідні заяви, були завізовані всі документи, але потім виявилось, що Молдова - проти. А враховуючи, що створення цього батальйону, ініційоване Азербайджаном, було однією з негласних умов постачання нафти для трубопроводу Одеса - Броди, від припинення миротворчого процесу постраждала й Україна.
Наслідки «внутрішньої холодної війни» між членами ГУАМ можуть бути вкрай негативні. Враховуючи проросійську спрямованість Кишинева, не варто чекати, що Воронін схвалить якусь стратегічну ініціативу, спрямовану на зниження ваги Москви в Чорноморсько-Каспійському регіоні. Таким чином, ГУАМ поступово перетворюється з ефективного міждержавного об'єднання, що діє, на якусь подобу СНД – «неформальний клуб», куди глави держав приїжджають, тільки щоб поговорити, без надії ухвалити якесь важливе рішення. А враховуючи, що 2009 року головування в ГУАМ має перейти до Кишинева, цю організацію, схоже, чекає ще один безрезультатний рік, коли навіть голова буде не зацікавлений в її успішному функціонуванні.
Чи є у Молдови перспективи для роботи у складі ГУАМ в осяжному майбутньому? Питання дуже спірне. Як відомо, основною ідеєю створення цього об'єднання є організація транспортних маршрутів з Кавказу до Європи, при цьому наголос робиться на транспортуванні енергоносіїв. Проте нафтопровід Одеса - Броди вже пройшов осторонь від Молдови, а перспективи будівництва нових трубопроводів, що проходять по молдавській території, відсутні. У Кишиневі це чудово усвідомлюють і не плекають надій, що ГУАМ може принести країні економічні вигоди. «Від присутності в будь-якій організації має бути ефективна користь. Якщо її немає, то немає і інтересу. А якщо немає інтересу, то присутність стає обтяжливою», – заявив у березні 2008 року в інтерв'ю російському «Коммерсанту» Володимир Воронін, додавши, що допускає можливість припинення членства Молдови в ГУАМ.
Варто зауважити також, що спроби утримати Молдову у складі ГУАМ задля збереження іміджу «єдиної організації» можуть бути свідомо помилковими. Адже сьогодні очевидно, що весь світ вже давно знає про проблеми союзу Києва, Тбілісі, Баку і Кишинева. Прагнення Молдови віддалитися від ГУАМ відоме і дипломатам, і журналістам.
То чи варто приховувати очевидне? Хочеться сподіватися, що відповідь на це питання глави держав дадуть вже найближчим часом.
