Україна – не Казахстан? Юрій Романенко, журнал «Главред» У серпні минулого року в Казахстані відбулося різке підвищення ставок на ринку міжбанківського кредиту. З країни почалася панічна втеча спекулятивного капіталу, що призвело до ослаблення національної валюти – тенге.

Відбулося різке падіння курсу акцій провідних банків на Казахстанській фондовій біржі.

Глава Казахстану Нурсултан Назарбаєв вважає головною причиною кризи діяльність спекулянтів. «Світова фінансова криза змусила спекулянтів вилучити величезні кошти з фондових ринків і вкласти їх у біржові товари. Уперше в історії в цьому списку опинилися не лише традиційні нафта і золото, а й зерно та цукор», – заявив він.

Казахські аналітики ж головною причиною кризи назвали різке збільшення негативного сальдо торговельного балансу і величезні запозичення казахстанських банків на зовнішніх ринках.

У жовтні 2007 року «Ренесанс Капітал» оцінив зовнішній борг казахстанських банків у 46,4% в пасивах. Для казахів жах ситуації полягав у тому, що їхні проблеми збіглися з кризою іпотечного ринку в США. Західні банки, відчуваючи дефіцит оборотних ресурсів, почали згортати кредитні програми для третіх країн. Це призвело до того, що в найкритичніший момент казахстанські банки виявилися відрізаними від зовнішніх джерел фінансування.

Це змусило їх різко згорнути кредитні програми. Перш за все – іпотеку і автокредитування.

На казахських форумах у цей період були типовими такі записи стурбованих споживачів: «У “Темір-банку” сказали, що до першого вересня кредити під заставу житла та автокредити не видаватимуться, але документи на оформлення приймаються. Гроші з’являться після першого вересня. Дзвонила в інші банки, там заспокоїли, сказали, що все нормально, усе так само, як і раніше».

Проте ситуація насправді виявилася набагато гіршою, ніж прогнозували банкіри. Почався різкий спад споживчої активності. Це не дивно, адже основним джерелом динамічного внутрішнього попиту були кредити. Так, до липня 2007 року Нацбанк Казахстану оцінив зростання кредитування фізичних осіб у 122%. Особливо сильного удару зазнав ринок нерухомості. Згортання іпотечного кредитування розвалило ринок нерухомості, який був особливо розвинений в Алмати.

Відчутно постраждав казахський середній клас, який активно брав іпотечні кредити або вкладав гроші у нерухомість та землю зі сподіваннями примножити капітали, орієнтуючись на постійне зростання цін на нерухомість.

Характерним прикладом є випадок алматинки Людмили Сюргіної, яка працює в одній з великих казахських компаній. У коментарі «Главреду» вона розповіла, що, купивши невелику ділянку землі в казахській столиці за $120 000, тепер не може продати її навіть за $40 000. При цьому, офіційно казахські рієлтери не знижують ціни. Однак реально ціни впали вдвічі, а то й втричі, стверджує Сюргіна. За її словами, «активність бізнесу знизилася до мінімуму, тому що ніхто не бажає ризикувати і прагне зберегти капітал до кращих часів».

Яка тепер реальна ціна на нерухомість? Наведемо ще один типовий приклад. Одна з місцевих газет міста Павлодара наводить такий приклад устами одного з рієлтерів: «Ціна залежить від багатьох чинників: місцерозташування будинку, стану квартири тощо, але загалом, якщо ми зменшимо суму, яку спочатку визначили власники житла, на 40–50%, то й отримаємо реальну вартість. Поступово люди починають це розуміти. Приміром, в оголошенні вказано: продам трикімнатну квартиру за $50 000. Тоді дзвониш і кажеш, що таких грошей нема, є $30 000, причому готівкою. На іншому кінці відповідають – „приїжджайте”».

Криза ліквідності, що виникла в Казахстані, не вирішена й досі. Казахстанські банки опинилися із зовнішнім боргом понад $40 млрд, причому близько $12 млрд треба повернути цього року. Значна частка дрібних та середніх банків збанкрутувала або була продана іноземним покупцям. За підсумками 2007 року темпи зростання банківської сфери Казахстану відчутно скоротилися, а такий показник, як частка активів банківського сектору до ВВП, скоротився за 2007 рік з рекордних 101,7% до 93%, каже Олексій Буздалін, головний експерт «Інтерфакс-ЦЕА».

Казахські банки вимушені підвищити ставки за кредитами до 15–17%, різко обмеживши, а то й просто скоротивши видачу кредитів. Більш жорстку фінансову політику проводить Нацбанк РК, який істотно збільшив норми резервування зовнішніх позик для банків тощо.

Ця ситуація – грізне нагадування українським банкам, які в гонитві за розширенням клієнтської бази різко наростили кредитне плече.

Для порівняння вкажемо, що валовий зовнішній борг України за І квартал 2008 р. порівняно з попереднім періодом виріс на 9,4% і становить $92,488 млрд. При цьому, частка державного боргу становить близько $10 млрд, тоді як зов-

нішній борг банків збільшився із $30,971 млрд до $33,998 млрд.

Нагадаємо, що останніми місяцями українські банки почали збільшувати відсоткові ставки за споживчими кредитами, а також обмежувати іпотечне кредитування. Цьому неабиякою мірою сприяє НБУ, який у запалі боротьби з інфляцією стерилізує грошову масу, вилучаючи у банків гривню шляхом посилення вимог до формування резервів під проблемні кредити і до платоспроможності клієнтів. Це знижує кредитну спроможність банків та їх прибутковість.

Таким чином, можна констатувати, що де-факто Україна вже наблизилася до стану фінансової турбулентності на зразок того, що пережив Казахстан. Істотною відмінністю все-таки є те, що НБУ на відміну від Нацбанку Казахстану проводив консервативнішу політику, обмежуючи українські банки у позиках на зовнішніх ринках. Крім того, українські банки активніше залучали кошти українських громадян на депозити. На щастя, місткість внутрішнього ринку України більша, ніж у Казахстані. Тому, швидше за все, фінансова нестабільність матиме в Україні менш драматичний характер.