Чи то з висоти пташиного польоту, чи то з космосу столичному мерові Леоніду Черновецькому стало видно, що місто Київ має незручну конфігурацію районів. А професійний нюх досвідченого менеджера, напевно, підказав йому, що у адміністрацій цих районів надто вже багато повноважень, і він, всенародно обраний міський голова, не може потрібною йому мірою впливати на районних голів. Але до чого може призвести намір нинішнього мера Києва переформатувати адміністративно-територіальний устрій столиці? Та й чи так вже він необхідний, як про це заявляє Черновецький?
Відразу нагадаємо, що Леонід Михайлович – не оригінальний у своєму бажанні переписати карту Києва. Його попередник Олександр Омельченко залишив по собі «спадок» у 10 районів замість 14. Більш того, незадовго до виборів березня 2006 року в Києві щосили мусирувалася ідея скорочення районів до семи. Не пройшла – депутати Київради відмовилися підтримати, та й зверху такої підтримки теж не було.
Цікаво також те, що сам Омельченко, вже будучи екс-мером Києва, сумував в одному з інтерв'ю «Главреду» із того приводу, що не зумів довести свою ідею про сім районів до втілення в життя. Щоправда, при цьому він мотивував необхідність укрупнення районів тим, що в місті не буде так званих дотаційних (у народі їх прийнято називати спальними) районів - кожен район буде фінансово самодостатній, голови районів перестануть бути, деяким чином, жебраками, а ще й місту райони допомагатимуть.
До того ж, признавався Омельченко, в Києві при такому районуванні можна було втілити в життя той принцип управління, який діє в багатьох містах на Заході, наприклад, у канадському Торонто: є мер міста з державницькими функціями і є мери самостійних районів, а всі разом вони створюють ефективний орган управління мегаполісом – отаку асоціацію мерів. Історія, як відомо, не має умовного способу, тому ми можемо тільки припускати, виходячи з вітчизняної практики, що навряд чи в Києві вийшло б так, як у Торонто – адже у нас завжди виходить за принципом: хотіли як краще, а вийшло, як завжди. До того ж тоді говорили, що мерові не бажані деякі голови районів, але він не знає, як їх законним шляхом і безболісно для себе позбавити влади – ось і задумав адміністративно-територіальну реформу.
А що рухає нинішнім столичним градоначальником в його прагненні скасувати деякі райони? Злі язики, знову ж таки, кажуть, що Черновецький так само, як і свого часу Омельченко, дуже незадоволений деякими головами районів. Але звільнити їх законним шляхом мерові поки що прав не дано! Він і Президентові України на них скаржився, і всілякими комісіями їх лякав разом з Секретаріатом Президента, і від виконання обов'язків Віктор Ющенко, за «наводкою» мера, чотирьох із десяти голів районів на якийсь час усував, але… Але всі досі – на своїх місцях. А мерові, видно, це дуже не подобається!
Ось днями Черновецький зустрічався зі своїм ризьким колегою Янісом Бірксом. І навіть на такій зустрічі він не забув про свій головний біль: ніби ненароком запитав у Біркса про те, скільки в латвійській столиці існує районів. Біркс відповів так: «У нас 6 районів. Ми зробили централізацію в 1990-х роках. Раніше райони були досить самостійні. Але Рига не таке велике місто, щоб там було 6 царств і так далі. Якщо треба планомірно розвивати місто, тоді повинна бути одна влада, яка ухвалює рішення і виконує їх». Хто був у Латвії – знає про те, що при населенні країни 2,2 млн людей у столиці проживає 750 тисяч. Україна при населенні 46 млн людей має населення столиці 2,7 млн. При цьому щільність населення Києва у півтора разу більша, ніж у Ризі. Якщо врахувати ще й те, що Рига є портовим містом, то всі ці чинники істотно відрізняють Київ від латвійської столиці.
Проте Леонід Михайлович вирішив не вдаватися в такі подробиці й підхопив слова Біркса: «Я цілком з вами згоден. Я - перший мер, який ратує за жорстку централізацію влади. (...) Вони (райони. – Ред.) мають досить багато влади, щоб зіпсувати настрій своїм виборцям». Також мер висловив припущення про те, що Київ має невиправдано велику кількість районів.
Проте, як відомо, питання статусу міста Києва, а також його адміністративно-територіального поділу перебувають у віданні Верховної Ради. Наскільки ж може Черновецький розраховувати на успіхи в лобіюванні своїх ідей у парламенті?
Слід врахувати, що минулого тижня Міністерство регіонального розвитку і будівництва України затвердило на колегії проект концепції адміністративно-територіальної реформи України. А міністр регіонального розвитку і будівництва України Василь Куйбіда розповів «Главреду», що ця реформа означає для Києва.
«Місто Київ матиме повноваження області. Враховуючи необхідність ефективної організації влади, доцільно, щоб Київ був розподілений на райони, які, відповідно до Концепції, теж дістануть статус адміністративно-територіальних одиниць. Конкретне розмежування повноважень між містом Києвом і районами – питання закону.
У контексті обох реформ – адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування – в місті Києві необхідно чітко розмежувати функції місцевого самоврядування і виконавчої влади. Варіант - це окремо створення КМДА і окремо виконавського органу Київради. Відповідно до Концепції реформи місцевого самоврядування, КМДА здійснює виключно контрольні функції, зокрема по відношенню до Київради і її виконавського органу.
На рівні районів, у місті Києві буде представницький орган – орган місцевого самоврядування, а саме райрада і її виконавський орган. Райдержадміністрації можуть бути створені і на цьому рівні, проте це - дискусійне питання. Тим часом КМДА може здійснювати контроль легітимності актів районних рад і їх виконавських органів», - пояснив міністр.
Отже, виходить, що Київ, згідно з новим проектом, буде «областю в області»? І, як в області, в столиці буде фактично двовладдя, з тією тільки різницею, що в столиці буде не просто голова місцевої ради, якого обирають з-поміж депутатів на сесії, а мер, обраний всіма киянами на виборах, і буде президентський призначенець, подання на якого готуватиме Кабмін? Проте в існуючій системі відносин між Президентом і прем'єр-міністром, за ситуації, коли обидві сторони борються за управлінські важелі, призначення глави КМДА може стати предметом спекуляцій та інтриг у владі. Хоча це питання теж дуже дискусійне.
Варто також зазначити, що в ході колегії директор Департаменту місцевого самоврядування і адміністративно-територіального реформування Юрій Ганущак наголосив на тому, що проект реформи передбачає децентралізацію влади, тому що «…централізація адміністративного устрою – це головна проблема для ефективної роботи системи місцевого самоврядування».
Отже, бачення проблеми територіального устрою українським урядом не зовсім збігається з намірами столичного мера.
Чи може мер протистояти урядовій лінії за підтримки великих політичних сил?
З тих, хто має вагоме слово в парламенті і лояльні до мера, вирізняється Партія регіонів. Цікавою щодо цього є позиція народного депутата Василя Горбаля – сполучної ланки між парламентською і київською фракціями Партії регіонів, який раніше заявляв про намір ефективно співпрацювати з Блоком Черновецького.
Виявилось, що «регіонал», який, нагадаємо, на недавніх виборах балотувався в мери Києва, досить стримано оцінює наполеонівські плани нинішнього столичного градоначальника.
«Я не схильний підтримувати переформатування кількості районів у Києві. Пригадаймо, що навіть у 2001 році, коли кількість районів зменшували з 14 до 10, ця реформа не пройшла для столиці безболісно. У тому ж Солом’янському районі досі не налагоджено належне транспортне сполучення між колишніми Залізничним і Жовтневим районами. Той же Шевченківський район – він величезний, а адміністрація розташована в центрі! Незручності виникають у людей, яким треба відвідати якусь районну установу. Не було вирішено протягом ось уже скількох років, що робити з наслідками попередньої реформи».
«Що ж до районної виконавчої влади, - продовжує Горбаль, - яка формується місцевими радами – там часто можна зустріти людей, які не відповідають професійним вимогам. З одного боку, цю проблему можна було б вирішити шляхом внесення змін до законів і поверненням до мажоритарної системи на місцях. З іншого боку, з ініціативою міг би виступити сам мер. Він пропонує врегулювати проблему з райдержадміністраціями шляхом вибудовування чіткої управлінської вертикалі. Але оскільки про це схильні найбільше говорити, використовуючи термін «централізація», то поки що у більшості політичних сил немає розуміння намірів Черновецького. Якби мер міг виступити суб'єктом законодавчої ініціативи – тоді він міг би запропонувати врегулювати свої відносини з головами райадміністрацій. Проте цілком імовірно, що після консультацій з мером народні депутати можуть винести відповідний законопроект.
Крім того, оскільки в Києві райони дуже великі – по 300 тисяч населення, то існуючих підрозділів районних адміністрацій не вистачає, щоб обслуговувати район. Тому, можливо, варто було б, наприклад, делегувати їм широкі повноваження, але при цьому жорстко контролювати. У будь-якому разі, все це поки що - дискусійні питання, але, на жаль, міська влада виходить з міркувань чіткого вертикального підпорядкування, і зміна районів трактується виключно як питання про централізацію», - каже Горбаль.
Бютівка Ольга Боднар, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва і місцевого самоврядування, вважає, що ідея Черновецького щодо нового розподілу Києва не відповідає ні основному принципу адміністративно-територіальної реформи в Україні, ні букві й духу Європейської хартії місцевого самоврядування.
«У випадку з ідеєю Черновецького ми говоримо не про адміністративно-територіальну реформу, а про реформу адміністративного підпорядкування. Сьогодні місто Київ має особливий статус, згідно з яким можна розглядати це місто як область. Конкретизувати щось зараз у контексті цього питання складно, оскільки адміністративно-територіальна реформа в Україні взагалі поки що перебуває, скажімо так, в зародковому стані. Ми ще не на фінішній прямій – ще очікуються консультації та обговорення, щоб привести проект реформи до такого стану, коли очікувані зміни не були б неприродними, щоб не було такої ситуації, як минулого разу, коли спробу адміністративної реформи абсолютно не сприйняло суспільство.
А реформа, дійсно, передбачає децентралізацію і наділення виконавських органів на місцях максимальними повноваженнями. До цього йде і весь світ, цього ж вимагає і хартія місцевого самоврядування. І всі політичні сили, які хоч якось істотно представлені в політикумі, підтримують децентралізацію», - говорить Боднар.
І нарікає, що мер Києва, оприлюднивши своє бачення реформи, не врахував, що сьогодні в переважній більшості сприймає і соціум, і політикум: «Конституція передбачає децентралізацію. І мер мав би знати, що у районної влади в Києві можна забрати повноваження, тільки якщо районна рада дасть на це свою згоду, провівши відповідне рішення через сесію. Якщо він хоче зробити собі політичне харакірі – тоді, будь ласка, можна взагалі позбавити Київ розподілу на райони! Наприклад, зараз пан Черновецький відібрав медицину у районів, зараз фінансування районних медичних установ та інші дії здійснюються з міста, причому непослідовно. Ми бачимо, що нічого в цій сфері не поліпшилося, натомість фінансування районів поменшало. А депутати райрад при цьому позбулися права допомагати медичним установам! Ось вам і результати «централізації за Черновецьким!».
До речі, що стосується позиції київських депутатів з приводу мерської ідеї нового переділу столиці, то вони поки що мовчать – новий склад Київради весь цей час був зайнятий іншим розподілом - портфелів, тобто верховенства і членства в постійних комісіях. Чи скоро ідею мера можуть підняти «на щит» міські депутати? Ми гадаємо, не раніше ніж на початку осені, коли і сам мер її настільки викохає, що готовий буде запропонувати цю ідею, так би мовити, у виразному вигляді. Щоб більшість депутатів її оцінили й підтримали. І навряд чи варто тішитися з того, що Черновецький так просто розпрощається зі своїм «дітищем» - адже носиться він з цією ідеєю вже не перший рік.
