Закомплексоване дитинство Євгенія Устинова, для «Главреда» В Україні дедалі більше батьків мало не з перших днів життя навчають дітей за авторськими методиками раннього розвитку.

Втім, мами й тата часто не зовсім розуміють, навіщо це і до чого приведе така старанність згодом. Можливо, виросте вундеркінд, а можливо – цілий букет комплексів у звичайній дитині.

«Моєму Кирилу – два роки, а він вже цілком знає математику, лічить до ста, розв’язує приклади на складання-віднімання», – хвалиться на дитячому майданчику одна з матусь. Помітний пильний погляд, легке торжество в очах. Але відповідь слідує негайно: «А ми в наших півтора вже англійським займаємося, дочці та-а-а-к подобається». Третя матуся якось соромливо мовчить, треба ж – он дітки які пішли, а її Міла – зовсім звичайна, в «дочки-матері» грається, посуд складає, іграшки за собою прибирає. Тямуще маля, але ж без знання англійської та математики!

Зараз схожі розмови можна почути і на лавці біля пісочниці, і по дорозі з дитячого садочка. Адже мало хто замислюється, що такий підхід до раннього розвитку має мало спільного з розвитком як таким! Деякі фахівці переконані – він лише спотворює саму ідею своєчасного розвитку дитини. На цьому ж наполягають автори багатьох спеціальних методик (Доман, Сузукі, Зайцев та інші). Річ у тому, що традиційна педагогічна наука абсолютно не враховує той факт (давно, до речі, доведений!), що людський потенціал набагато багатший, ніж заведено вважати. Адже малюки, яких навчають, не зобов'язані випереджати в розвитку своїх однолітків – просто вони розвиваються краще, ніж в тому випадку, коли б їх ніхто не навчав.

«Дивно, що мода на ранній або своєчасний розвиток прийшла лише тепер. Адже ідеї раннього розвитку зовсім не нові – деякі методики навіть відсвяткували столітній ювілей, – стверджує Тетяна Васильєва, психолог, логопед-дефектолог. – А дитячий ранній розвиток вже давно існує, наприклад, у таких країнах, як Кенія або Перу. А в європейських країнах сьогодні складно знайти «звичайний» дитсадок, адже на Заході ранній розвиток став нормою».

Без батьківських амбіцій

Та все ж таки, що таке ранній розвиток дитини? Взагалі-то розвиток, який прийнято називати раннім, – це навчання дитини в дитинстві та дошкільному віці. Логічне питання – навіщо це потрібно? Невже тільки для того, щоб задоволені батьки могли хвалитися успіхами свого дитяти? А можливо, це допомагає виростити вундеркінда? «Ні, і ще раз ні», – наполягають фахівці.

«Науці відомо, що на ранніх стадіях розвитку мозок вимагає не лише живлення, а й стимуляції, – каже Владислав Долгов, лікар-педіатр, батько чотирьох дітей. – Необхідно ловити момент, коли мозок росте, саме в цей час ефективність навчання і розвитку просто вражає. Звичайно, величезна кількість клітин мозку новонародженого (навіть більшість їх) не задіяна. Але в перші шість місяців після народження людський мозок досягає вже 50% свого дорослого потенціалу. До трьох років структури мозку формуються, зростання їх вже завершено на 70-80%, а до восьми – і зовсім практично закінчено. Саме тому навчанню дитини в перші три роки життя слід приділяти підвищену увагу – тоді все дається легко: дитина засвоює багато інформації, розвивається емоційно, фізично. А ось задоволення батьківських амбіцій за рахунок дитини тут абсолютно ні до чого. Мова йде лише про користь для малюка».

Отже, «ранній розвиток» – це інтенсивний розвиток здібностей дитини в ранньому віці (від 0 до 2-3 років). Єдине «але»: розвиток здібностей абсолютно несумісний з традиційними способами навчання. Треба забути про дитсадівсько-шкільні методи. Заняття повинні проходити у вигляді гри, яка цікава дитині, від якої вона не встигає втомитися, тому що припиняється вона до того, як стане нудною. Навколо маляти створюють розвиваюче середовище, наповнене різними об'єктами для вивчення, саме вони і стимулюють всі органи чуття. І ось – малюк має можливість інтенсивно вивчати навколишній світ, задовольняти свій дослідницький інтерес – слухати, торкатися, навіть куштувати на смак. У ранньому віці, замість вивчення букв і цифр, краще приділити увагу розвитку пам'яті, мислення, уяви, уваги, дрібній моториці, словарному запасу. Обов'язково потрібно розмовляти з дитиною. Відомо, що від того, як і скільки розмовляють батьки з малюком, залежить, коли і як він почне вимовляти свої перші слова.

Фахівці з раннього розвитку наполягають на тому, що заняття повинні бути комплексними, потрібно розвивати дитину і емоційно, і інтелектуально, і фізично. Не варто купувати величезну кількість допоміжних матеріалів, можливо, хтось взагалі захоче створити свою оригінальну гру з підручних засобів або разом з малюком «написати» і «проілюструвати» книжку, використовуючи ситуацію, яка недавно з вами відбулася, картинки, фотографії. Іншими словами, «спеціальні» розвиваючі матеріали – зовсім не спеціальні, а доступні і прості. Це різноманітні іграшки, спортивні куточки в кімнаті, які дають можливість малюкові швидше оволодіти своїм тілом, ігри, відповідні його інтересам, книжки, написані зрозумілими буквами по складах, з яскравими картинками, кубики з буквами або складами, якими дитина просто грається. А ще – це прогулянки з батьками, бесіди, читання віршів, спів пісеньок і ще багато всього.

Головне – не перестаратися!

Існує думка, що, навантажуючи дитину з самого народження, її позбавляють дитинства. Це зовсім не так, тому що діти хочуть пізнавати щось нове, можна сказати, пізнання – їх мета в перші роки життя. Тобто, граючи з дитиною, даючи те, що їй необхідно, батьки якраз приділяють своєму чаду увагу, роблять його дитинство чимось особливим. Інші скажуть – і що ж потім такому малюкові може дати школа? З цим складно сперечатися, це і справді проблема. Традиційні програми не передбачають індивідуального підходу до кожного учня, і маленькому розумникові може бути просто нудно. Втім, зараз реально підібрати спеціалізовану школу, якщо батьки упевнені, що це потрібно, або приділити більше уваги додатковій освіті – спорту, гурткам, творчим заняттям.

«З дитиною потрібно займатися від народження, не чекаючи, коли вона піде в дитячий садок або школу (мовляв, там її і навчать). Починаючи з перших емоцій, дотиків, слів і фраз, щодня звернених до вашого чада, ви робите безцінний внесок в його розвиток і виховання, формування навичок і здібностей, які дадуть потім свої, поза сумнівом, високі результати, – упевнена Тетяна Васильєва. – Проте при цьому не варто забувати про вікові та індивідуальні особливості дитини, про її фізичний і психологічний стан. Методики раннього розвитку – небезпечні в руках фанатичних батьків. Результати можуть бути сумні – це і ізоляція дитини від однолітків, і порушення в її емоційному розвитку. Чи потрібно говорити, що про щасливу гармонійну дитину тут мова не йде. Розвиваючи, важливо пам'ятати ще й про те, що всьому – свій час. Малюк і читатиме, і писатиме, лічитиме, розв’язуватиме головоломки, ліпитиме й малюватиме, не потрібно обрушувати на нього все й відразу, напхаючи його всілякими знаннями, які можуть викликати у нього потім відторгнення просто через те, що він втомиться навчатися і отримувати інформацію. Не забувайте, дитина, хоч і допитлива і всім цікавиться, – всього лише дитина. І коли їй захочеться просто подуріти, побігати, потрібно дати їй таку можливість. У ідеалі ми побачимо чудову сім'ю: прогресивні батьки – ті, які з радістю займаються малюком, при цьому не перенавантажуючи його, не ганяючись за якимись нормами і досягненнями. І поряд з ними - щаслива крихта, яка активно пізнає все навколо, всім цікавиться, розвивається гармонійно».

Ранній розвиток – це ціла наука, і бездумно наслідувати постулати будь-якої з методик не варто. Інга Єщенко, дитячий психолог, дотримується думки, що батьки, які вирішили всебічно розвивати свою дитину, починаючи з раннього віку, повинні мати критичний погляд, все зважити, бути гнучкими у виборі того, як малюка навчати. «Адже задумайтеся, що пропонують нам Глен Доман, Никітіни, Марія Монтессорі та інші автори (їх зараз безліч)? Принципи ставлення до дитини і занять з нею, набір повчальних елементів, певні правила їх використання. Майте на увазі, від «стрибків» з методики на методику краще утриматися, але чом би батькам, які хочуть бачити своє дитя гармонійною особою, не підібрати те, що підходить саме їхній дитині, можливо, навіть вибрати потрібне з різних методик? Адже тато з мамою краще за інших знають, що подобається їх синові або дочці, що його або її цікавить», – упевнена психолог.

Подобається – ключове слово в ранньому (своєчасному) розвитку. Адже всі фахівці одностайні: категорично забороняється займатися з дитиною тим, до чого у неї душа не лежить, що її мало цікавить. Але в реальності ситуації, коли дитя пхикає, вередує, відвертається, а мама махає у неї перед носом спеціальними картинками – на жаль, поширені. Це велика помилка батьків, адже від таких занять більше шкоди, ніж користі. Тому що неприпустимо ламати волю хоч і маленької, але вже особистості, травмувати психіку дитини.

Дуже важлива і мотивація батьків. І якщо виявиться, їхня мета, щоб дитина вражала всіх інтелектом або фізичним розвитком, тоді треба муштрувати і вимагати, а не давати можливість пізнавати, знайомитися зі світом. Але психологи наполягають: у такому разі треба зупинитися. Адже ніхто з батьків не хоче, щоб їхня дитина була нещасною. «Необхідно давати можливість дитині розвиватися, допомагаючи їй у цьому, але не перевіряючи її знання» – одна із заповідей раннього розвитку. Перевірки засвоєного матеріалу залиште школам – в ніжному віці вони викликають у дітях тільки комплекси, відчуття провини й страхи. Тим більше, і так можна буде побачити результати, коли малюк спілкуватиметься з однолітками, почути їх в його міркуваннях, відчути його врівноваженість, спокій, довіру до батьків!