Михайло Сирота: «Ми не застраховані від того, що у вересні не з’явиться коаліція Партії регіонів і БЮТ»
В інтерв’ю «Главреду» представник цієї політсили Михайло Сирота розповів про причини такої поведінки «литвинівців» і спрогнозував подальший розвиток подій у ВР. На його думку, найцікавіше почнеться вже цієї осені, коли парламентську більшість буде переформатовано, і нова коаліція візьметься за перетворення України на парламентську республіку. Саме ця зміна, – каже Сирота, – зможе принести нашій державі довгоочікувану політичну та соціально-економічну стабільність. Чому Михайло Сирота притримується такої думки і чого нам чекати від політики, поки ця зміна не стане реальністю, він розповів у інтерв’ю «Главреду».
Михайле Дмитровичу, вчора фракція Блоку Литвина не голосувала за жоден з законопроектів, які виносились на розгляд парламенту. Чому?
Нині для суспільства дуже важливо отримати на законодавчому рівні відповіді на декілька ключових питань: про державний бюджет, про галопуючу інфляцію, про підготовку до «Євро-2012», про фінансову систему, укріплення гривні незрозуміло з чого – так, що всі експортери зараз посипалися. Всі ці ключові питання не розглядаються, а натомість на розгляд парламенту виносяться соціальні питання, які в табелі про ранги знаходяться на 20-му, на 30-му місці за важливістю.
Чому ж тоді ці найгостріші питання не виносяться на розгляд? Відповідь дуже проста, і ми її сьогодні отримали. Де-факто у коаліції немає 226 голосів, а це вже питання державної безпеки, адже у нас вся система влади побудована на парламентській більшості, яка формує уряд.
Тому, як відповідальні люди, ми кажемо: давайте, по-перше, розберемось, що у нас з коаліцією, а, по-друге: давайте не гратися в якісь соціально-популістські закони, а розглядати ключові закони, від яких залежить безпека нашої держави.
Бо куди це годиться? Заходиш в магазин, а в тебе аж волосся піднімається, так ціни ростуть. До чого ми йдемо? До ганьби з Євро-2012? До розвалу, не дай Бог, фінансової і банківської системи? То навіщо ж закривати очі на ці проблеми і підігрувати тому, чому підігрувати не можна?
Який конкретний вихід з ситуації, що склалася, ви пропонуєте?
Вихід дуже простий. Президент і прем’єр повинні прийти до парламенту і підтвердити, що коаліція є. Якщо коаліції немає, то відповідальні люди повинні це визнати і подивитися, чи можемо ми переформатувати парламент не під посади, а під конкретні дії і отримати іншу коаліцію.
Що сьогодні заважає Президентові, урядові, парламенту визначити соціальні стандарти по освіті, по медицині, по фізичній безпеці, по продуктам – по всьому? Визначивши, які стандарти ми прагнемо отримати у нашому суспільстві, ми могли б сформувати під них систему державної влади і завершити конституційну реформу. Після цього – визначити, яка модель економіки може забезпечити ці стандарти, які її галузі є для нас пріоритетними: космічні галузі, приладобудування чи використання наших транзитних можливостей. А вже під основні пріоритети економічного розвитку можна створювати нову коаліцію, набирати пакет законопроектів...
Натомість що відбувається у нас? Завершення перерозподілу державного майна на користь сил, представлених у парламенті. При цьому всі зацікавлені особи зацікавлені ще й в тому, щоб законодавство не працювало, бо у цій мутній воді без контролю з боку суспільства найлегше перерозподіляти державну власність. І от однією рукою вони перерозподіляють, а іншою показують людям: мовляв, ми вас так любимо, що дня не проходить, щоб ми не плакали про вашу долю.
А ви самі вірите, що коаліцію у нинішній Верховній Раді можна переформатувати так, щоб вона діяла згідно з щойно названим вами планом?
Я не сказав, що можна переформатувати коаліцію під ці пріоритети. Я сказав, що суспільству потрібно, щоб парламент працював ефективно. За нинішньої поруйнованої Конституції і за антисоціального закону про вибори на основі закритих списків політичних партій сформувати відповідальний представницький орган, який би відстоював інтереси суспільства неможливо в принципі, і це є величезною проблемою.
Парламент сьогодні втратив свою функцію вищого представницького органу всіх верств суспільства, яку він виконує в усіх розвинених демократіях світу. У нас парламент перетворився в закритий клуб мільярдерів і мультимільйонерів – їх у сесійній залі більше половини. І це теж є величезною проблемою, адже тут не представлені ані наука, ані культура, ані робітники, ані селяни, ані промисловість, – тут представлений лише крупний капітал. І немає різниці, чи цей крупний капітал сформований коаліцією на базі «Нашої України» та БЮТ, чи на базі «Нашої України» та Партії регіонів, чи Партією регіонів та БЮТ. Все одно це – коаліція крупного капіталу, який бореться за остаточне завершення перерозподілу державої власності на власну користь.
Тобто ви вважаєте, що вихід – у проведенні позачергових виборів за новою виборчою системою?
Такий вихід теоретично можливий, проте на практиці його реалізувати неможливо. Адже основні парламентські політичні сили: БЮТ та Партія регіонів – зараз ні за яку ціну не підтримають зміни до виборчого законодавства. В умовах прерозподілу власності на землю їм потрібно зберігати контроль і над парламентом, і над органами місцевого самоврядування – обласними та районними радами. А тому вони зберігатимуть на виборах закриті списки політичних партій бажано з повним імперативним мандатом. Вони не дадуть перейти на нову виборчу систему. У той же час без кардинальної, концептуальної зміни виборчої системи, без концепутальної зміни Конституції нові вибори ще більше поглиблять існуючі проблеми.
Якщо з наявних у парламенті політичних сил якісно нової коаліції створити не вдасться, а дострокові вибори нічого не змінять – ми приречені?
У шаховій термінології є таке поняття як цугцванг – коли потрапляєш в таку ситуацію, що як би ти не походив, буде ще гірше. Коли у 2004 році було змінено Конституцію, я звернувся з відкритим листом до Президента та прем’єра. У ньому я попереджав, що за таких змін до Конституції ми приречені на конституційну, парламентську і політичну кризи, що за таких змін неможливо сформувати ефективну законодавчу та виконавчу владу. І до кого це дійшло? Ні до кого! І зараз ще не доходить!
Ви виглядаєте закінченим песимістом. Як, на вашу думку, розвиватимуться події у короткостроковій, середньостроковій перспективі?
Песиміст – це добре поінформований оптиміст. Але, щоб не здаватися песимістом, я скажу, що всі ці процеси відбуваються в Україні досить давно, почалися вони не вчора. Я думаю, що до парламентських літніх канікул навряд чи щось суттєво зміниться, а потім, у вересні, з досить великою ймовірністю буде переформатована парламентська коаліція і буде здійснено тотальний пошук трьохсот депутатів, аби перейти до парламентської форми державного устрою, аж до обрання президента в парламенті.
Справа в тому, що для основних фінансово-промислових угрупувань парламент сьогодні є найбільш зручною формою державної влади. Адже коли вони буди слабкими, їм потрібен був сильний Президент, який був би гарантом їхніх домовленостей. А зараз, коли вони стали сильні, їм значно простіше домовлятися між собою в рамках парламентської республіки. Адже за парламентської республіки вони можуть поставити прем’єра, а якщо він не виконуватиме домовленості – його можна за два-три дні «переформатувати», зняти – і зробити нову коаліцію з новим прем’єром.
Тому, очевидно, коаліцію буде переформатовано, 300 голосів буде знайдено, і ще Верховна Рада шостого скликання перейде до парламентської форми державного устрою. За ці два роки завершиться остаточний перерозподіл не тільки державної власності, а й земельних ресурсів, бо де факто вони розподілені і залишилось це тільки закріпити де юре. Я особисто – жорсткий противник приватизації українських стратегічних підприємств і приватизації землі, але я розумію, що моя позиція в даному випадку ні на що не вплине.
І от після того, як все це буде перерозподілено, і відбудеться перехід до парламентської форми державного устрою, нові власники захочуть серйозної політичної та соціально-економічної стабільності. А тоді з’являться нові політики, які доведуть новим власникам, що треба ділитися з людьми, а людям доведуть, що нема на те ради, бо у всьому світі є багаті і бідні. І на цьому буде балансування.
Хто увійде до коаліції, яке яка виступить за парламентську республіку в Україні, – очевидно, в її складі не буде «Нашої України»?
А чому ви так вважаєте? Номінально блок «Наша Україна – Народна самооборона» – це дев’ять політичних партій, тому якщо там дев’ятої частини не буде...
Але триста голосів для введення парламентського устрою в Україні є й з іншого боку. Ми не застраховані від того, що у вересні не з’явиться коаліція Партії регіонів і Блоку Юлії Тимошенко – вони мають більше, ніж 300 голосів, і висловились свого часу за парламентську форму державного устрою.
А що вони скажуть виборцям? Як такий крок позначиться на політичному майбутньому тієї ж Юлії Тимошенко?
На сьогоднішній день виборча кампанія – це не звернення до розуму виборця і його життєвої позиції. Це – формування у виборця відповідних емоцій, а для цього потрібно три складових: гроші, виборчі технології і команда публічних політиків, які реалізують за ці гроші ці виборчі технології.
Виборцям можна сказати, що кляті опоненти вчергове заважали, але от уже цього разу ми перегрупувалися, переосмислили, і от уже зараз зробимо вас щасливими.
Ви знаєте, один з виборців мені казав: я підтримав конкретний блок, він мене обманув. Я другий раз за нього проголосував, вони мене знову обманули. Я піду за нього проголосую втретє, але якщо вони мене втретє обмануть, то буду думати...
Справа в тому, що сьогодні вибри – це не усвідомлений вибір виборця на користь тієї чи іншої політичної сили, а результат технологій, заснованих на маніпуляції суспільною навіть не свідомістю, а підсвідомістю. В цьому теж є велика загроза. Виборців, по суті, відірвали і від процесу формування влади, і від самої влади. Виборці сьогодні – це статисти в театрі абсурду, на жаль.
Яким буде місце Блоку Литвина у процесах, про яке ви говорите: у можливому переформатуванні коаліції, зміні політичного устрою України, переході до нової парадигми політичних відносин?
Щойно ми потрапили до парламенту, ми сказали, що прийшли не за посадами, хоч нам їх пропонували багато. Нас цікавить концепція розвитку держави і те, як її реалізувати. Ми розуміємо, що не можемо стати основною силою, на базі якої сформується коаліція. Тому якісь конфігурації будуть формувати інші сили – НУНС, БЮТ, Партія регіонів. А наш вибір полягатиме не в посадах, які нам запропонують, а в тій концепції розвитку держави, яку вони зможуть розробити. Якщо їхня концепція відповідатиме інтересам держави, і співпадатиме з нашими виборчими позиціями – поза всяким сумнівом, ми увійдемо до такої коаліції.
А чи підтримали б ви особисто такий шлях розвитку України, про який щойно розповідали? Наприклад, чи голосували б ви за перехід до парламентської республіки?
Я – давній прихильник парламентської форми державного устрою. Адже Україна, на відміну від тієї ж Росії, завжди була парламентською – ми мали народні віча, козацьку раду, Чорну раду, Центральну раду, Верховну Раду, – ми завжди були парламентськими.
Україна була парламентською республікою тоді, коли вся Європа – Франція, Німеччина, Італія, Іспанія – була монархічною. Ми вже тоді демократично обирали гетьмана, і гетьмана на Покрову на Чорній раді могли змістити, якщо він себе неправильно поводив.
Тобто в Україні сотні років досвіду парламентської держави. Чому ж тепер нам від цього відмовлятися? Я – за.
