Кому вигідно, щоб «перевертні» мовчали? Юлія Гайдай, «Главред» У судовому процесі у скандальній «Справі перевертнів» намітився несподіваний поворот. Напередодні виголошення вироку раптово захворів суддя, що головував на процесі. Тепер справа розглядатиметься наново новим складом.

Це при тому, що суддя Олексій Харута «слухав» її майже півтора року – починаючи з осені 2006-го. Тепер судовій колегії доведеться повторно викликати свідків, допитувати підсудних і потерпілих і, швидше за все, це знову ж таки забере не менш як півтора року. Таке відчуття, що цій справі випав якийсь злий жереб.

«Справу перевертнів», про яку спочатку так багато писали, спіткала доля більшості інших резонансних справ – тихе забуття. Зараз мало хто згадує про членів банди Гончарова, хоча вони досі відносно регулярно з'являються в Київському апеляційному суді. Річ у тому, що цей процес (так само, як процес над вбивцями Гонгадзе) – є закритим, і журналісти можуть хіба що поспілкуватися з адвокатами підсудних після судового засідання. Цікаво, що зараз в суді слухають... відразу дві «справи перевертнів». Всі дійові особи в них – одні й ті самі (включно з покійним Ігорем Гончаровим), тільки перша справа (з величезною кількістю жертв і епізодів) з'явилася на кілька років раніше за другу (у 2005 році) і по суті лише доповнює висунуті спочатку звинувачення (у ній фігурують три епізоди). Першу справу слухав суддя В’ячеслав Дзюбін, другу – Олексій Харута. Таким чином наша правоохоронна система створила своєрідний правовий прецедент.

«Справа перевертнів» за своєю значущістю цілком може конкурувати зі «Справою Гонгадзе» – тривалий час вона перебувала під особистим контролем міністрів внутрішніх справ і двох останніх президентів України. Нагадаємо, що протягом кількох років у Києві діяла банда, до складу якої входили співробітники міліції, а керував нею підполковник МВС ГУБОЗівець Ігор Гончаров. Угруповання спеціалізувалося на викраданнях людей, найчастіше бізнесменів. Злочинці вимагали викуп, а жертв убивали. Пізніше, коли члени банди розкололися, вони почали указувати місця поховання трупів. Під Києвом було знайдено десятки тіл. Але ходили чутки, що спектр діяльності перевертнів був значно ширший – вони виконували всілякі «слизькі» доручення, зокрема політичні замовлення. По суті, це було угруповання добре навчених, обізнаних на специфіці міліційної роботи кілерів. Цікаво, що під час суду неодноразово спливала «справа Гонгадзе», але суддя не хотів слухати одкровення вбивць – до даної справи це, мовляв, не відноситься. До речі, багато хто з підсудних працював із збіглим генералом Пукачем, а один з них керував підбором кадрів для служби розвідки МВС і був його хорошим приятелем - вони разом починали службу ще на початку 80-х років, а пізніше той безпосередньо підпорядковувався Пукачу. До речі, саме в його машині перевозили всі трупи і саме він забезпечував все угруповання документами. Одне слово, зіставляючи ці дві справи – «справу перевертнів» і «справу Гонгадзе», - весь час якось ненав'язливо зіштовхуєшся із якимось постійним перетином. Втім, про цей зв'язок говорив і сам Гончаров у своїх листах.

Сьогодні по обох справах проходить 19 осіб. У першій справі (яку слухає суддя Дзюбін) фігурують більшість викрадань і вбивств, про які вже неодноразово писали. Друга справа (яку слухав Харута і яка сьогодні «зависла») значно менша за обсягом. Проте три епізоди непогано характеризують стиль банди – перевертні найчастіше «на повну котушку» використовували своє службове становище. Одне з висунутих звинувачень - вбивство бізнесмена і його дружини в селі Щасливе Київської області. Ці люди узяли кредит у банку «Україна» і не повертали його. Банк офіційно звернувся із заявою в міліцію з приводу неповернення кредиту. Заяву відпрацьовував УБОЗ, у якому на той час працював Гончаров. А через кілька днів його «орли» повернулися в Щасливе, жінку задушили, а чоловіка застрелили. Все це було «замасковано» під розбійний напад. Через що скоїли це вбивство, так досі й не з'ясовано, можна лише здогадуватися, що через гроші. До речі, за цей злочин свого часу була затримана безневинна людина – водій убитого. Це вбивство залишалося майже 10 років нерозкритим, поки своїх колег не викрив все той же УБОЗ.

Ще один епізод – напад на потяг, у якому перевозили всю касу Руху – 120 тисяч доларів, у 1997 році це були шалені гроші. Міліціонери заскочили у вагон, в якому їхала жінка з касою, зайшли в купе, провели огляд і забрали гроші (загрожуючи жертві зброєю). Потім зупинили стоп-краном поїзд і накивали п’ятами. На цьому прикладі помітна дивовижна інформованість Гончарова. Останній епізод, який фігурує в цій справі, – напад на турецького бізнесмена, який збирався зайнятися в Україні бізнесом. Як тільки турок висадився в Борисполі, його затримали співробітники міліції у формі, закували в наручники. Після того, як у справу втрутилася охорона, яка зустрічала бізнесмена, почалася гонитва з перестрілкою. Турок, на щастя, залишився живий – його просто викинули з машини. Але вести якісь справи в Україні йому вже розхотілося. Тут вже явно пахло замовленням конкурентів.

Впадає у вічі, що у всіх трьох епізодах бандити ефективно використовують переваги свого службового становища. Дивно, що слухання не дуже великої за обсягом справи затягнулося так надовго. Ймовірно, вирок міг би бути винесений значно раніше. Здавалося б, великої різниці, яку з двох справ закінчити раніше – в обох випадках люди «проходять» одні й ті самі, і в обох випадках їм світить довічне ув’язнення - немає. Але проблема в тому, що міліціонери, які зізнавалися під час попереднього слідства, сьогодні пішли «у відмову». «Найзабійніші» звинувачення і максимальна кількість трупів – у першій справі, тому вона, якщо можна так висловитися, «вагоміша». Була ймовірність того, що, отримавши довічне ув’язнення у другій справі, у підсудних розв'язався б язик на другому процесі. Оскільки зараз у них все ще є хистка надія на більш легке покарання, а у разі «вишки» втрачати їм було б вже нічого. Але після раптової хвороби судді (у нього виявили рак) шанси на те, що бандити розговоряться, зникли. Якщо це й випадковість, то вона явно на руку тим, хто хоче, щоб «перевертні» продовжували мовчати. Схоже, цій справі випав якийсь злий жереб – спочатку смерть Гончарова, потім замах на головного свідка у справі (і попутно члена банди) – Юрія Нестерова, тепер хвороба судді…