Добра половина мешканців зневажливо проігнорувала авантюру влаштовану на День Києва, справедливо вважаючи, що всі ці «маньоври» влаштовані винятково задля вгамування ігрового азарту кількох фінансових угруповань і їхніх босів. Шулери, які сподівалися, що «електорат» і цього разу «схававши» гречку, приправлену брехнею, популізмом і обіцянками чемно прийде і виконає «свій» громадянський обов’язок, трохи прорахувалися. Електорат, перепрошую, наклав на всі ці сподівання. З високої дніпровської кручі!

Власне, така позиція є свідченням неабиякого цивілізаційного поступу. У власній війні цивілізацій кияни перестають бути м’ясом, готовим за консерви продавати душу і стають людьми - в кращому розумінні цього слова. Ігнорування, в нашому випадку, аж ніяк не можна трактувати як байдужість, хоча остання безумовно теж мала місце. Ігнорування це яскравий прояв протесту: якщо ви маєте нас за ідіотів, то ви для нас є мокрим місцем, на яке і плюнути шкода, не кажучи вже тратити свій дорогоцінний вихідний.

Власне, в такий спосіб з дурними політиками борються в багатьох цивілізованих країнах Європи та Світу. Хтось може заперечити, що така поведінка нічого не дасть. Можливо, найближчим часом і ні. Але в перспективі - не сумнівайтеся!. Така поведінка - це абсолютний крок уперед у ситуації тотального маніпулювання свідомістю, свободою і правом вибору людей. Якщо вибору насправді не існує, є тільки технології, то навіщо влаштовувати весь цей фарс з демократією?! Хочете правити – будьте ласкаві. Визначиться у міжусобних війнах з королем чи королевою. Хто кого швидше траване чи заколе і - «руліть» на здоров’я. А народ тоді знатиме, хто його справжні правителі і гнобителі і відповідно до цього ставитиметься та з цим боротиметься.

Друга новина приємніша і дуже знакова. На площі Перемоги біля універмагу «Україна» відкрили «точку», де продають нюрнберзькі і віденські ковбаски в смачних хрустких булочках і - з пивом..

Нарешті, європейська столиця - місто Київ - зробила свій ще один цивілізаційний вибір. Світоглядне коливання між Європою та Азією входить у нову більш визначену фазу. Звичайно, для міста з номінальним населенням в більш як у п’ять мільйонів жителів це - краплина в морі. І стверджувати, що всюдисуща шаурма, чебуреки і хот-доги раз і назавжди переможені, поки рано, бо вони таки дуже глибоко вгрузли не тільки в столичний асфальт, а й у свідомість. Проте вже сама поява даної «точки» - дуже приємний і, головне, симптоматичний знак. Знак того, що європейський вітер, можливо, таки видує з наших мозків азійський сморід, нанесений за століття окупації, європейська культура зможе таки подолати ординську суть нашого політичного бомонду, а електорат раз і назавжди затямить, що уособленням влади в країні є він сам, а не скоробагатьки на лексусах і мерсах з кокаїновим блиском в очах.

Європа в нас самих вона ніколи і нікуди звідси не зникала, на ній просто дуже багато чужинського бруду. І це постійне бажання «жити, як люди», всі ці євроремонти, які, як нам здається, символізують європейські стандарти життя, всі ці марення Парижем, - лише зайвий тому доказ. Втім, основна ознака Європи - її дух. У кожній її частині він свій і неповторний. Але у ньому обов’язково є присмак свободи, самоповаги, відчуття власної гідності та цінності і, головне, постійна готовність усе це захищати.

Бережіть себе!