Операція «ревальвація гривні» Максим Разумовський, для «Главреда» Турботою номер один середнього українця в усіх кінцях нашої держави останніми днями стала думка «Що буде з доларом?». Із цього приводу виникає зовсім уже шекспірівське питання - «зливати» чи «не зливати»?

Питання тим більше актуальне, коли врахувати, що наша економіка повністю долароорієнтована. Офіційний рівень доларизації економіки – трохи більш як 30%, а ще є тіньовий сектор, який вимірюється мільярдами доларів.

То що ж відбулося? Стався стрибок інфляції. Зараз боротьба з інфляцією є основною метою економічної політики всіх органів влади. Особливо це стосується Кабінету Міністрів і Національного банку. Для війни з інфляційним злом була застосована політика дорогих грошей методом стерилізації гривневої маси. Держказначейство притримує на своїх рахунках мільярди гривень, відповідно і пропозиція гривні різко скорочується за обсягу зростання доларової маси від експортерів, банків і заробітчан. З іншого боку, Національний банк, який 3 роки тримав стабільний курс долара шляхом скупки надлишків валюти, перестав здійснювати інтервенції на валютний ринок, і пропозиція валюти критично перевищила попит на неї. Ще слід додати те, що долар істотно падає в усьому світі, і Україна останні роки штучно його підтримувала на постійному рівні.

Так чи інакше, долар впав. Вперше з 2005 року офіційний курс змінився з «залізних» 5,05 грн. за американський долар до 4,85. При цьому надбанням громадськості стали певні непорозуміння усередині самого Національного банку, що невластиво для цієї досить стабільної і консервативної інституції. Якщо спростити ситуацію, то конфлікт полягає ось у чому – Рада НБУ (громадський наглядовий орган, очолює – Петро Порошенко) наполягає на збереженні колишнього курсу долара ціною 5,05 гривні. З іншого боку, Правління НБУ (орган оперативного керівництва Нацбанком, очолює – Володимир Стельмах) залишив у силі своє рішення про ревальвацію гривні. Формально це пояснюється необхідністю приведення офіційного курсу долара у відповідність до фактичного. Інша річ, що впродовж попередніх трьох років у таких випадках Національний банк просто виходив на ринок валюти і скуповував надлишки доларової маси, нейтралізуючи коливання долара. Зрозуміло, що в умовах суворої війни з інфляцією Нацбанк собі такої розкоші дозволити не може, інакше зійдуть нанівець усі антиінфляційні заходи чинної влади.

Експертів і політиків цікавить, наскільки сильно на позицію Нацбанку вплинула думка уряду? Нагадаємо, Кабмін якраз за декілька днів до ревальвації просив (формально НБУ повністю незалежний від уряду) підсилити гривню. Проте, за нашою інформацією, остаточне рішення було ухвалене керівництвом Нацбанку самостійно. З іншого боку, наше джерело натякає на лобіювання колишнього курсу долара через Раду НБУ експортерами у своїх інтересах.

То хто ж виграє від посилення гривні? Найочевидніша відповідь – імпортери товарів і послуг. Імпортна побутова техніка, автомобілі, продукти харчування і туризм – усе в гривневому еквіваленті подешевшає. Покращають показники доходів населення порівняно з іншими країнами світу, збільшиться обсяг нашої економіки в доларовому еквіваленті. Звичайно, це позначиться на інфляції у бік її зменшення. Наприклад, частку імпорту на ринку товарів легкої промисловості Кабмін оцінює на рівні 80%. У виграші залишаться і всі, чиї доходи обчислюються в національній валюті – тобто всі «білі» зарплати. Державі стане легше розраховуватися із зовнішніми боргами. Та й імпорт енергоносіїв у нас оплачується в доларах.

Хто програє? Природно, експортери. Особливо ті, виробничий цикл яких повністю спирається на вітчизняну робочу силу і сировину. Основні галузі, які можуть зазнати відчутних збитків, – металургійна, хімічна і машинобудування. Це немало, враховуючи те, що українська економіка орієнтована на експорт. Посилиться конкуренція на внутрішньому ринку - це зло для виробника, але істотне благо для споживачів. Погіршає наш платіжний баланс, який і без того має негативне сальдо (2007 рік – «мінус» 5,9 млрд. дол. США). Ну і, звичайно, всі працівники, зарплата яких прив'язана до долара. Тут хочеться додати, що за всієї складності ситуації, держава й не зобов'язана гарантувати збереження «тіньових» зарплат, з яких не заплачено ні копійки податків на утримання цієї ж держави.

Таким чином, окрім негативів, які несе з собою ревальвація гривні, все ж таки є й позитивні моменти.

Спочатку до світових цін підтягнуться наші внутрішні ціни – тобто ми перестанемо недоплачувати нашим виробникам. За міцної гривні вони не піднімуться вище світових (якщо тільки ніхто не пролобіює черговий закон «про захист вітчизняного товаровиробника» і не створить чергову монополію). Рано чи пізно до них підтягнуться і зарплати – спочатку в реальному секторі, потім і в бюджетників.

Для населення буде і той урок, що заощадження в доларах - це не захист від інфляції. Та й зарплати в гривні стають дедалі популярнішими порівняно з «конвертними» доларами. Тобто навіть у цій неоднозначній ситуації можна знайти багато позитивного. Головне в цій ситуації - не робити різких рухів ні населенню, ні Нацбанку з урядом.

Фото сайту: KорреспонденТ.net