Екс-президент України Леонід Кравчук, президент Федерації футболу України, один із керівників Оргкомітету з підготовки до Євро-2012 Григорій Суркіс, високі представники чинної влади (Олексій Кучеренко, Євген Червоненко, Іван Плачков та ін.), а також влади колишньої (Ігор Юшко, Олександра Кужель, Володимир Заплатинський, Олег Рибачук та ін.), народні депутати, бізнесмени і, звичайно, перша десятка списку в Київраду самих «кличківців» на чолі, природно, зі своїм лідером. Загалом, не добірний, але досить представницький зріз української еліти. Та додайте до цього зріз американської еліти на чолі з послом США в Україні Вільямом Тейлором.
Офіційний захід мав назву «Інвестиції в майбутнє. Дискусія з Джуліані», а неофіційно нагадував щось з розряду «прийшли на стерлядь (на вареники, на борщ і так далі), щоб поговорити». А «стерлядь» - це якраз і є заїжджий гість, з яким, у нашому випадку, хотілося не стільки поговорити, скільки подивитися на нього та послухати, а, випаде нагода, і себе знаменитості показати у всій красі.
Починалося все так гламурно: камерний оркестр перед входом у зал, дівчата в чорних «маленьких» сукнях, кава, чай, соки-води в стаканах найсучаснішого дизайну. І тут, буквально за лічені хвилини до початку заходу, в білосніжному залі сталося щось, свідками чого така вибрана публіка навряд чи колись ставала, тим більше на території 5-зіркового готелю! В одному з кутків, біля вхідних дверей, над софітом, що розжарився, раптом спрацювала система протипожежної безпеки – з вмонтованого в стелю крана полилася вода. Та як полилася – найкрутіший душ відпочиває! На собі відчули – один із нас, от шкода, якраз опинився «в потрібному місці в потрібний час».
Служби «Хайятта» спрацювали, слід визнати, без належної розторопності: холодний душ відключили хвилин за п'ять-сім, потім ще хвилин 20 хлопці в уніформі, озброївшись значних розмірів мисками і швабрами, мужньо боролися з наслідками НП, оскільки залило майже по кісточки добру половину залу. Відомий бізнесмен і один з «десятки Кличка» Лев Парцхаладзе особисто керував «ліквідацією наслідків», хоча й був, згідно з дрес-кодом для таких заходів, у дорогому костюмі та не менш дорогій краватці. А нам признався: «Боже, як я перенервував!» і навіть заявив, що, мовляв, НП «…могла бути підготовлена з вечора, щоб зірвати наш захід».
Забігаючи вперед, скажемо, що на післядискусійній прес-конференції приблизно таке саме припущення висловив і сам Віталій Кличко. Більш того, він взагалі страху напустив: «Я слабко вірю у випадковість того інциденту, який відбувся перед початком форуму і затримав відкриття більш ніж на півгодини. Але я також вірю, що вода – на щастя, вода омиває. До того ж Джуліані, як він сам сказав, навіть не помітив того, що сталося». Цікаво, що заокеанський гість дійсно зі сміхом відреагував на серйозне журналістське питання про непередбачені дрібні неприємності в його візиті - то в аеропорту, то по дорозі на зустріч із Президентом України Віктором Ющенком, то, нарешті, в «Хайятті». «Що? Були неприємності? А я навіть цього і не зрозумів, що є якісь неприємності. Все так приємно було! До цього моменту (тобто до того, як журналісти запитали про це. – Ред.)».
Що стосується власної дискусії, то не знаємо, що саме мали на увазі під цим словом організатори, але вийшло так, що, швидше, в Бальному залі був вечір питань і відповідей. На сцені сидів учитель, а школярі в особі, наприклад, міністра ЖКГ Олексія Кучеренка, керівника українського футболу Григорія Суркіса, колишнього міністра ПЕК Івана Плачкова та інших питали: підкажіть, а як нам вирішити ось цю-то задачку, ось цей-то приклад. А вчитель утлумачував: хлопці, лише позбувшись корупції, лише забезпечивши Києву славу безпечного для інвесторів міста, ви вирішите всі задачі та всі приклади, тобто місто почне розвиватися, як і належить сучасній європейській столиці, а ВСІ люди на вулиці, в будинку, в офісі, в кабінеті слідчого або прокурора будуть захищені від будь-якого свавілля!
Так-так, саме боротьбу з корупцією екс-мер Нью-Йорка ставить як головне завдання всіх можливих кардинальних змін на краще в Києві. А кандидат у мери української столиці признався, що тому й запросив саме Джуліані в свої консультанти, що той, як, може, ніхто інший, на власному досвіді знає, як воно ту корупцію перемогти. Щоправда, хоча корупція, здавалося б, у всьому світі однаково пахне тим, що, кажуть, не пахне, проте досвід Джуліані, досвід Нью-Йорка навряд чи беззастережно застосовний у Києві, якщо взагалі застосовний.
Ось, наприклад, із чого почав наводити лад у Нью-Йорку, що вважався на той час, коли Джуліані став мером (1994 рік), вже 50 років кримінальною столицею США? З так званої сміттєвої мафії, як сам розповів.
Саме та сміттєва мафія з усіх, що існують у багатомільйонному місті, була найсильнішою: «Ніхто не міг прийти й забрати сміття – щоб працювати в цьому прибутковому бізнесі, треба було платити мафії. А якщо ви не бажали платити мафії, то вас могли убити. Про той Нью-Йорк говорили, що у нього багате минуле, але погане майбутнє. Схоже, як у вас зараз у Києві, судячи з того, що мені Віталій розповідав. Так от нам треба було міняти правила, міняти закони, ми це зробили, місто почало розвиватися. Ми ввели тест на доброчесність. Пройшов – отримуєш ліцензію на той самий вивіз сміття, не пройшов – це означає, заплутався в зв'язках із мафією. Коли я став мером, ніхто не вірив, що вдасться щось змінити. Але, відомо, дорога в тисячу миль починається з першого кроку. Я почав зі сміття. Потім – рибний ринок, там теж правила мафія. У нашому місті риба була на 20-30% дорожча, ніж в будь-якому іншому місті Америки. Ми видали закон про необхідність отримати дозвіл на діяльність на рибному ринку Нью-Йорка. У перший же день, коли закон набув чинності – найбільший міський рибний ринок було спалено. Але вже наступного дня ми його відкрили знову. Треба лише не боятися розпочати, треба робити маленькі кроки, але при цьому і не запізнитися – мафію, корупцію треба перемагати за три-чотири-п’ять років, за 20 років – це вже дуже довго, місто дуже відстане в розвитку».
Ось такі «рецепти» давав залу «мер всієї Америки», як величають Джуліані. Зал слухав, але відчувалося, не вірив, ніби таке саме й у нас можливо. Напевно, співчували Кличкові, який так наполегливо намагається звалити на себе майже непосильну ношу – в принципі, успішній людині (тут можна погодитися з характеристикою самого Джуліані свого підопічного), яка, напевно, щиро хоче для Києва кращої долі, аніж бути ареною просто-таки бойових дій за багатство й владу, і щиро готовий підписатися під визнанням свого вчителя Руді, що ж спонукало його, федерального прокурора, який не має прямого стосунку ні до міського господарства, ні до політики, піти в мери. А те визнання таке: «Я народився в Нью-Йорку, я плакав, коли там було погано жити. І я думав: тут такі гарні люди живуть, і я хочу, щоб їм всім було добре жити!»
Американський консультант Кличка заперечував будь-яку свою участь у виборчій кампанії Віталія. Тільки консультації, тільки поради, тільки програма, як перетворити Київ на привабливе для багатого і впливового зарубіжного інвестора місто і дати цим самим різкий поштовх до розвитку! «У мене є набагато більший досвід, як керувати містом, я не сильний у тому, як бути обраним у мери. І, вважаю, моя головна цінність у тому, що я даю поради, як управляти!». Більш того, Джуліані взагалі зробив «широкий жест» - «програма, яку ми розробляємо, може бути використана будь-яким мером, хоча до нас звернувся поки що лише Кличко».
До речі, за ті три години, протягом яких Джуліані та Кличко спілкувалися спочатку з елітою, потім з пресою, жодного разу не було згадано прізвища нинішнього мера Києва Леоніда Черновецького. Дипломатично, звичайно. Але ті пристрасні промови про корупцію, яка не дає столиці України розвиватися, стати врівні навіть із більшістю азіатських міст, не кажучи вже про європейські або американські, про корупцію, що позбавляє місто сьогодні, зараз, негайно привабливих інвестицій навіть під «гарячий момент», тобто під Євро-2012, дуже красномовно свідчили, яка думка зарубіжних гостей про Київ.
Адже багато хто з нас думає, що ми вже майже в Європі, а нинішні дострокові вибори в Києві – це зовсім не необхідність, а просто політична доцільність, яка порушує стабільність і соціальний спокій.
