Удар посланнями Оксана Козак, Владислав Мусієнко (фото), «Главред» Анонсоване на сьогоднішній ранок першим питанням щорічне послання Президента парламенту було зірване, попри те, що на погоджувальній раді всі лідери фракцій не заперечували саме такого розкладу сесійного дня.

Депутати з фракції БЮТ заблокували трибуну і президію, вимагаючи почати день не Президентом, а трьома «антиінфляційними» законопроектами плюс кадровим питанням щодо ФДМ, тобто легітимізацією Андрія Портнова в ролі голови Фонду. Ці питання до порядку денного включено не було, проте бютівці категорично відмовлялися зняти блокаду до ухвалення цих законів і дати Президентові можливість реалізувати його конституційне право виступу перед парламентом.

Протягом якоїсь півгодини під куполом ВР зібралося все політичне керівництво країни – щоправда, судячи з усього, в різних кімнатах і куточках будівлі. Сюди прибув і Президент України Віктор Ющенко, який все ще плекав надію на те, що сьогоднішній графік зірвати не вдасться і після виступу в Раді він спокійно відлетить до Ізраїлю. Прибула Юлія Тимошенко – щоб підтримати соратників у справі блокування трибуни і таки домогтися виконання вимог, висунутих БЮТ. Прибула секретар РНБО Раїса Богатирьова – в ролі парламентера, комунікатора і умовлювача між групами і фракціями, що вирішили сьогодні бути непримиренними. Такими цього разу були політичні сили демократичної коаліції – вірніше, одна з них, що оголосила «варфоломіївський день» Секретаріату Президента. Прибув і глава президентського Секретаріату Віктор Балога, чиєї крові вимагають вже навіть свої, і головна охорона Президента Валерій Гелетей. Утім, всіх їх могли й запросити у ВР на послання Президента, як це заведено.

Аби зрозуміти, що події розвиватимуться саме так, досить пригадати вчорашні перепалки між Юрієм Луценком і Ігорем Крілем на тему ««що таке «ЄЦ» , вимогу Луценка негайно прибрати ««з поля» Віктора Балогу , ціною чого має стати домовленість із БЮТ про припинення конституційних ініціатив до узгодження позицій із НУНС. Нагадаємо також, що саме сьогодні Олександр Турчинов від імені Юлії Тимошенко і БЮТ погрожував внести до ВР проект Конституції з парламентським варіантом форми державного устрою.

Не мовчала вчора і Юлія Тимошенко, звинувативши Президента, ні багато ні мало, в зневазі до національних інтересів. Стосувалося це проектів щодо розробки причорноморського шельфу компанією «Венко Інтернешнл Лімітед», на підписанні угод із якою був присутній Президент. Цікаво, що саме «Венко» стала «чекою» для Юлії Тимошенко – при тому, що Міністерство охорони навколишнього середовища після вчорашнього засідання робочої групи заявило, що не має наміру усувати цю компанію від розробки Прикерченської ділянки континентального шельфу Чорного моря .

Така прелюдія не провіщала нічого іншого, окрім початку великої бурі, що загрожувала перерости в затяжний шторм із дев'ятим валом, здатним змити щонайменше демократичну коаліцію разом з урядом, а то й дещо серйозніше. Щоправда, дозвільні спостерігачі, які попервах із цікавістю спостерігали за тим, що відбувається, поступово розслаблялися: мовляв, нічого нового не внесено в історію «полювання», і все це – лише відомі симптоми старої хвороби, яка завершиться ще не сьогодні. Так, випуск пари, нехай і гарячої.

Незважаючи ні на що, Президентові все ж таки виступити вдалося, хоча й не так, як він повинен був, і не так, як йому хотілося. З огляду на те, що доступ до трибуни був закритий, Президент виступив у кулуарах перед телекамерами, на VIP-прес-пойнті, у кабінету спікера Арсенія Яценюка. Звідти ж, із-за трибунки цієї «точки» за кілька хвилин звернулася до громадськості і прем'єр-міністр Юлія Тимошенко – правда, перед цим у коридорі зникло світло. Але все владнав «господар» «пойнту» Яценюк, який обурився технічними неполадками, «дав» світло Тимошенко і завершив сьогоднішнє VIP-спілкування з пресою.

«Я повинен був виконати свій конституційний обов'язок і звернутися до нації зі щорічним посланням про національну стратегію на 2008 рік, ключові підсумки діяльності держави і влади. Цього не відбулося, - розпочав двобій спічів Президент. – Як мені докладають керівники фракцій більшості і голова ВР, це відбувається під надуманим приводом, нібито через спроби фракції БЮТ поставити поза чергою питання антикризового пакету...»

Президент детально описав порядок денний не лише на сьогодні, але й на весь сесійний тиждень. Мовляв, на сьогодні – виступ глави держави і соціальні законопроекти. На завтра – весь пакет економічних документів, включно з законами після ВТО, товарними закупівлями м'яса, тарифами, митом та іншим, що включає і антиінфляційні заходи, на яких наполягає із зайнятої в понеділок зранку трибуни БЮТ. На післязавтра – все решта.

«Сьогодні мене дивує те, що вперше в нашій історії ми маємо безпрецедентний випадок, коли коаліційна більшість, що несе відповідальність за роботу українського парламенту, приступила до його блокування. Сьогодні є можливість розглядати будь-які питання. Я питав у лідерів фракцій, у голови ВР, що заважає розглянути деякі закони, про які говорить фракція БЮТ, після виступу Президента? Але ж ніякої ініціативи щодо цих законопроектів перед тим ніхто не вносив! Тому очевидно, що за тим, що відбувається в парламенті, стоять інші цілі, і це не проблема антиінфляційних законів. Я підкреслюю, що за цим стоять ініціативи іншого порядку... Я не ставлю собі за мету розкривати чиїсь наміри і думки. Але та сила, яка не виступає за політичну стабілізацію в парламенті, – це сила, що виступає проти національних інтересів. Всю повноту відповідальності за стабільність в українському парламенті несе парламентська урядова більшість!.. »

Вказавши таким чином у бік винуватця кризи, що розгортається, – парламентської більшості, куди окрім прем'єрської БЮТ входить ще й пропрезидентський НУНС, Віктор Ющенко перейшов до теми важливої та актуальної – боротьби за владу на виборах і можливої відставки уряду, яка неминуче має відбутися після розвалу коаліції БЮТ і НУНС. Усьому цьому Президент сказав категоричне «ні».

«Мене турбує, що величезний ажіотаж у чинній владі створює сьогодні питання виборів, Конституції та інших політичних авантюр! Незалежно від того, про які вибори ми говоримо! - заявив Президент. - Ми насилу долаємо штучно ініційований процес виборів у Києві, ми з великими труднощами припинили цей процес ще у восьми обласних центрах, де ініціювалася аналогічна ситуація! Країні потрібно дати спокій – перш за все політичний!.. Я розумію, що сьогодні дуже актуальним у певних політичних сил – у тому числі й у більшості, стало питання проведення дострокових парламентських виборів, на що я хочу сказати категоричне «ні»! Посилилася циркуляція ідей щодо переформатування коаліції, на що я теж хочу сказати категоричне «ні»! Коаліція сформована і несе відповідальність за поточний стан справ у державі!»

Далі Президент підняв на вила тему важливу й актуальну №2 – внесення змін до Конституції.

«Циркулює безліч чуток і про те, що хтось у кущах написав Конституцію України, і намагаються таким самим авантюрним шляхом, як це робилося в 2004 році, з авторами, яких ви добре знаєте, просунути через парламент, через порушення закону, через надумане створення ТСК зміни в Конституцію, написані під персональне замовлення! Я вас всіх попереджаю: це чергова загроза країні!»

Трохи пізніше Президент виклав свій сценарій конституційного процесу – сценарій, озвучений уже неодноразово, деколи досить жорстко у зв'язку з неабиякими намірами БЮТ, ПР і КПУ таки створити конституційну комісію в стінах парламенту на противагу НКР на Банковій. Ключовим моментом і «єдиним майданчиком» для конституційних ігор була саме НКР.

«Не можна формувати Конституцію в рамках клубного інтересу, не можна розписувати її під певних осіб. Це слід робити на очах найширшої громадськості! Я наполягаю на тому, що місце, де формуються конституційні ініціативи, – це Національна конституційна рада. Там, де працюють журналісти, юристи, фахівці з конституційного права, всі політичні сили і треті сили!.. Підкреслюю, це єдине місце!..»

Далі, за задумом Президента, проект, напрацьований НКР, Президент вносить до парламенту: ось тоді-то й може бути там створена тимчасова комісія, в рамках якої парламентські політичні сили зможуть висловити свою думку з приводу тих або інших положень. Ну і проголосувати спочатку 226, а потім і 300 голосами, в проміжку відправивши документ до Конституційного Суду на експертизу. А далі – всі на референдум!

«Безумовно, як того вимагає чинна Конституція, акцепт на внесення змін і доповнень до Конституції, нової редакції Конституції, повинна дати українська громадськість на всеукраїнському референдумі!» - закликав Президент.

Щоправда, КР вже висловилася із цього приводу, зауваживши, що беззастережний референдум у цій справі – шлях не зовсім конституційний, уточнивши, що якщо внести по цьому пункту зміни до XIII розділу, то можна спробувати.

«У нас є два варіанти: якщо ми нещирі, якщо у нас коротка історична пам'ять, просто повернутися до того, що у нас було в 2004 році, - продовжував Президент. – Я переконаний, що це приведе до протистояння. Ніхто в цій країні під чиїмсь політичним чоботом жити не буде! Я поклав своє здоров'я на те, щоб ця країна не поверталася назад. І вона не повернеться. Я даю вам слово!»

Затамувавши подих, Президента слухали три жінки, що стояли біля стіни: його прес-секретар Ірина Ванникова, секретар РНБО Раїса Богатирьова і, скажімо так, один із керівників ФДМ Валентина Семенюк. У натовпі журналістів і політиків раз у раз мелькотів Гелетей, що стежив за порядком. Порядок і тиша стояли в перші десять хвилин виступу Президента. Далі, коли Віктор Ющенко спробував вкрапити в мову якісь посили з виступу, що не відбувся, з трибуни ВР щодо розвитку аграрного сектора, цін на газ і навіть на інфляцію і внесення поправок до бюджету, аудиторія дещо розслабилася і розпорошилася.

Закликавши парламентську більшість взятися за розум і почати працювати, Президент зі свитою рушив до виходу. Але вихід, як виявилось, був у протилежному боці: Президентові довелося повернутися і ще раз попрощавшись із недавніми слухачами, піти.

І тут, після кількох хвилин замішання, в темноті біля трибунки з'явилася Тимошенко – там, де щойно стояв Президент. Їй все-таки вдалося добитися можливості теж виступити в парламенті, хоча, судячи з того, що згасло світло, їй намагалися в цьому перешкодити. Невідомо, чи випадково це сталося, чи якісь понад міру активні люди вже почали підбиратися до електрощитової, як у минулі часи. Щоправда, тоді БЮТ був в опозиції, а зараз – при самісінькій, якій там не є, владі. Чи ні?

«Сьогодні в парламенті відбуваються не дуже звичайні речі, - сказала вона. – Сьогодні наша фракція дуже чітко поставила умови, які слід було виконати ще чотири місяці тому. Я хотіла б нагадати всім, що після Помаранчевої революції минуло три з половиною роки: три з половиною роки люди сподівалися і чекали, і три з половиною роки – повна бездіяльність!.. Але я переконана, що люди почнуть крок за кроком переконуватися, що революція, яку ми всі робили, була проведена не дарма. Ми, незважаючи на всі протидії, всі перешкоди, зробимо те, що потрібно країні!»

На відміну від Президента, Юлія Володимирівна без трудноти згадувала Помаранчеву революцію і Майдан неодноразово впродовж свого виступу. Вона відразу акцентувала увагу на тому, що не має жодного стосунку до бездіяльності впродовж цих трьох з половиною постреволюційних років. У її нервовій і емоційній промові знову, як і після її відставки у вересні 2005-го, лунало «мені не дали!», «мені не дають!» Правда, цього разу дещо по-іншому.

«Коли прийшов наш уряд і наша демократична коаліція, ми узялися за роботу, - почала вона. – Чотири місяці я жодного слова, навіть погляду не зробила такого, щоб посіяти сумніви в тому, що ми не підтримуємо демократичну коаліцію, Президента і можливий шлях вперед. Чотири місяці я не відповідала ні на один випад, ні на одне приниження, ні на одну заборону і перешкоду діям уряду. Чотири місяці я вірила в те, що можна зробити так, щоб демократична коаліція працювала і щоб Президент був разом з демократичною коаліцією і урядом! На сьогодні я можу сказати, що альтернативи демократичній коаліції немає, але я починаю діяти достатньо жорстко!»

У голосі прем'єра дійсно зазвучав метал: звичайно, вона перебільшувала, описуючи своє ангельське терпіння впродовж цілого кварталу (досить пригадати хоч би «війну листів» між нею і Президентом, велику «газову битву» тощо, не кажучи вже про постійні «війнушки» секретаріатів Президента і Кабміну), але!.. Лейтмотивом її нинішнього посилу була дія, яку необхідно зробити, щоб утримати країну на краю інфляційної прірви. І зробити його повинна і могла тільки вона, хоча їй у цьому всіляко перешкоджали. Досі вона терпіла, але більше не терпітиме! І вказала на головних винуватців і «лиходіїв».

«Сьогодні ми вважаємо, що пустопорожні розмови – зокрема з високих трибун, слід припинити і зайнятися чіткими і лаконічними справами, - Тимошенко рубонула рукою по підставці VIP-трибунки, що дісталася їй не без зусиль. – По-перше, те, що стосується пакету антиінфляційних заходів, який лежить у парламенті місяцями і який ніхто жодного разу навіть до порядку денного не поставив! І це неправда, що порядок денний Верховної Ради формується сьогодні демократичною коаліцією! Він, на жаль, формується Секретаріатом Президента! І ми четвертий місяць за наполяганням Президента бачимо в порядку денному закон «Про Кабінет Міністрів», що перерозподіляє чергові повноваження на користь Президента. Будь ласка, перерозподіляйте, робіть, що хочете, щоб влада Президента виглядала ще сильнішою, але не заважайте проводити антиінфляційні заходи в державі!»

Але на цьому Юлія Володимирівна не збиралася зупинятися: слово «секретаріат» в її вустах пролунало ще не раз, причому, судячи з усього, воно стає не менш зловісним і дратівливим, аніж «адміністрація Президента» часів Віктора Медведчука.

«Сьогодні всі країни світу об'єдналися – влада, опозиція, президенти, опоненти, конкуренти, для того, щоб уберегти свої країни від світової фінансової кризи, - продовжувала вона. - У нас же щодня робота Секретаріату Президента спрямована на те, щоб довести, що з інфляцією в країні впоратися неможливо! Не вийде! І ми не відійдемо від трибуни, доки не будуть прийняті три антиінфляційні закони!.. І я, як прем'єр-міністр, більше не дивитимуся на безпорадність у ВР, на те, що розподіл владних повноважень переважує сьогодні всі істотно важливі закони для країни, на те, що відбувається у ФДМ!... Я думаю, на цьому слід ставити крапку…»

І хто після цього, скажіть, виглядатиме головним борцем з інфляцією? Той, хто закликає працювати, чи той, хто кістками лягає, щоб прийняти три антиінфляційні законопроекти? Чи не добродійник той, хто в переддень обіцяного фінансового обвалу обіцяє збільшити витрати на місцеві бюджети для того, щоб громади отримали додаткові кошти? І збільшити бюджетникам зарплати на третину вже восени цього року? І «ще досить серйозну програму для людей зробити»? Питання про те, чому всього цього не робилося ні за минулі чотири місяці, ні раніше, в 2006 році, під таким натиском виглядає епігонським, чи не так? І знамените «мені не дають» набуває дедалі нових драматичних ноток Софоклової Антигони. Все правильно.

«Я хочу, щоб ви знали: якщо сьогодні наша фракція пішла на такі кроки, це означає, що за чотири місяці нашу фракцію довели до крайньої межі, - звернулася Юлія Тимошенко до слухачів. – Ми бачимо, що і далі ця «політична команда в парламенті» працює не на людей, не на країну, а знову на протистояння, інтриги, на перетягування повноважень, на абсолютно пусті справи. Верховна Рада не прийняла жодного корисного законопроекту!.. Сьогодні вся робота стоїть!..»

Яка ж «політична команда в парламенті» не влаштовує прем'єра? Весь парламент, парламентська коаліція, НУНС чи, можливо, так звана «група Балоги», представлена шестіркою депутатів? І на це питання Юлія Тимошенко дала пряму, хоча і вельми дивну за своїм змістом відповідь, яка мала розбити звинувачення Президента в прагненні піти від відповідальності і спровокувати чергові вибори:

«Можу сказати, що демократична коаліція для нас – безальтернативна, і ми працюватимемо в ній і все робитимемо для того, щоб подолати всі ці не дуже хороші процеси, які відбуваються в політиці і які ініційовані сьогодні, на жаль, не служінням Україні, не бажанням дати результат людям, а виключно боротьбою за майбутні вибори Президента в 2004 році!... »

Вона обмовилася, маючи на увазі 2010-й. Пошепки її спробували поправити, але вона не зупинялася, повторивши «2004-й» ще раз. Про що вона думала? Про те, що помилялася тоді, відмовившись від участі в президентських виборах на користь кандидата Віктора Ющенка? Про те, що тепер на шляху до своєї мети – влади, не можна відступати ні за яких обставин, і без ускладнень міняти правила гри залежно від близькості можливої перемоги?

«Якщо кожні президентські вибори перетворюються на війну і перетворюються на руйнування життя країни, то краще подумати про те, як пом'якшити ці речі в суспільстві. Але твердо можу сказати, що ми працюємо сьогодні на результат, а ні на які чергові вибори! Люди втомилися вже і від виборів, і від суєти, і від нескінченного протистояння!» - так сказала Тимошенко на закінчення своєї промови.

Між іншим вона торкнулася і конституційних змін, які мають відбуватися виключно в парламенті:

«Не може бути створено якихось окремих груп, які видаватимуть свої конституційні зміни. Ця робота може відбуватися тільки у Верховній Раді, тому що тут для цього передбачені законом абсолютно всі кроки для змін у Конституцію. Ми обов'язково подамо свої зміни і доповнення, які будуть потім гармонізовані і з ВР, і з кожною фракцією. Спробуємо і з Президентом гармонізувати ці зміни. Але в Україні слід припинити хаос і безвладдя!»

Пролунали два спічі, в чомусь дуже схожі, але такі, що кардинально розрізняються за змістом. Прем'єр, як завжди, виграла в емоціях, Президент – по суті сказаного. Місту й світові була продемонстрована гладіаторська боротьба – між красивим і корисним, між популізмом і державністю. Тимошенко намагалася принизити Президента, не давши йому можливості виступити в парламенті та звернутися до народних обранців і народу з планом дій щодо виходу з кризи, яка вже настає. Вона принизила не лише Віктора Ющенка особисто, якого можна любити чи ні, але який є всенародно обраним главою держави, – Тимошенко принизила інститут президентства, що вельми логічно в її нинішніх парламентаристських устремліннях. Що далі?

«Я хотів би вибачиться від імені українського парламенту перед українським народом за те, що твориться в цих стінах, - на трибунку прес-пойнту зійшов третій на сьогодні спікер Арсеній Яценюк. – Добре, що парламент вже готовий до таких політичних конструкцій і, як правило, не було ситуації, з якої ми не знаходили б виходу. Думаю, і ця ситуація рано чи пізно вирішиться. Але вона турбує мене, в першу чергу, як одного з керівників держави. Так держава працювати не може! Тому заклики про те, що потрібно об'єднуватися, вже всіма почуті. Бажано, щоб ці заклики нарешті почали реалізовуватися…»

Отже, зроблено ще по одному досить відчутному удару киями, ще по одній кулі покотилося в лунки граючих партнерів. Президент, не особливо добираючи слова, вказав пальцем на прем'єра як розпалювача пристрастей, прем'єр – на Президента, тобто його Секретаріат, як осередок ентропії. Чи це початок кінця їхнього союзу? Хто, врешті-решт, повинен буде піти або хоч би змиритися і заспокоїтися? І які сенси носило сьогоднішнє жорстке «контрв’ю» Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко «в одному місці і в один час»? Які «лоти» виставляються один за одним у переговорах «із врегулювання конфлікту» цими двома сторонами? Яке питання турбує кожного з них насправді? Доля Балоги, демонічний образ якого ось-ось перевершить славу його попередника на Банковій Медведчука? Президентські вибори? Зміни в Конституцію? Політична криза, що насувається, коли економікою країни займатися буде просто нікому, буде не до неї, і тоді доведеться закликати якусь «третю силу», що спостерігає за тим, що відбувається, нібито осторонь?.. Інша річ, що ця сила може й не дочекатися зоряної години, оскільки лічильник, що відлічує час, який залишився до зривання в хаос, вже цокає вельми голосно. Чи зможуть зрозуміти це державні мужі бодай за хвилину до «розстрілу»?