В молодості він підтримував Демократичну партію, але після перемоги Рональда Рейгана офіційно став республіканцем. Незважаючи на традиційні симпатії жителів Нью-Йорка до лівих політиків, у 1993 році Джуліані таки став першим в історії міста мером-республіканцем з часів Другої світової війни. Його авторитарний стиль управління, акцент на боротьбі з дрібною злочинністю та неоліберальна програма зниження податків викликала масу протестів, та все ж він успішно відбув дві мерські каденції, визначивши сьогоднішнє обличчя Нью-Йорка й забезпечивши обрання «наступника» Майкла Блумберга. Після терактів 11 вересня 2001 року Джуліані набув світової слави й минулого року висунув свою кандидатуру на посаду президента США, та після поразки у Флориді він відмовився від подальшої боротьби й підтримав правого консерватора Джона Маккейна.
Маючи багато часу, вільного від політичної діяльності, Джуліані приїхав до Києва не як політик, а як «міцний господарник». «Главреду» вдалося поставити йому кілька запитань.
Пане Джуліані, перше питання до вас, звичайно...
Що я тут роблю? (Сміється)
Так. Це якось пов’язано з виборами київського мера?
Кілька тижнів тому Віталій Кличко зустрівся зі мною й попросив моєї поради щодо того, як реформувати місто: знищити корупцію, сприяти діловій активності й економічному розвитку, модернізації. Ми багато говорили, а після другої зустрічі домовились, що ми підготуємо для нього великий аналітичний звіт про те, як зробити Київ містом, привабливим і безпечним для інвесторів. Сьогодні це головний принцип в економіці – вкладати гроші туди, де вони будуть надійно захищені. А якщо є підозри в корумпованості, краще ці гроші вкласти деінде. Зараз є чудова можливість виправити цю проблему.
Результати вашого дослідження будуть відкритими для всіх, чи доступні лише вашому замовнику?
Вони будуть доступні всім. Коли ми закінчимо дослідження, кінцевий результат буде відкритий для громадськості.
З вашого досвіду керування містом, скажіть, що важливіше для міста – хороше керівництво чи активні громадяни?
Важливо і те, і те. Для боротьби з корупцією, з іншими проблемами необхідне хороше керівництво, але воно з’являється тоді, коли є активна громадськість, тож ці два явища обумовлюють одне одного. І одна з цілей місцевих властей – забезпечити постання такої громадськості.
Як можна збалансувати стратегічні інтереси економічного розвитку з інтересами окремих громадян, які не хочуть, щоб через їх подвір’я пролягала, наприклад, автострада?
Це річ, поширена скрізь. У нас вона отримала назву NIMBY – Not in my backyard (не на моєму подвір’ї). Люди хочуть дешеву електрику, але не хочуть, щоб нову електростанцію будували біля їхнього будинку. Свого часу я був змушений переконувати нью-йоркців у тому, що це необхідно, що іншого варіанту немає. Потрібно показати протестуючим, що вони не одні такі, що інші громади також ідуть на поступки. Це не зробить їх автоматично щасливими, але пригасить їхній революційний запал.
Сьогодні кандидати на посаду київського міського голови змагаються в популізмі, вони роблять масу обіцянок виборцям. Як ви, будучи мером, боролися з популістською тенденцією?
Я вважаю, що найкращою боротьбою з бідністю є створення робочих місць, а для цього потрібно залучати бізнес. Я намагався розвивати дрібний бізнес, такий, як, наприклад, ресторани, які дадуть багатьом людям їх першу роботу. Лише так можна дати шанс бідним покінчити з їхньою бідністю.
Ви говорите про політичне лідерство в міських масштабах. Але, за словами аналітиків, ви мали всі шанси зараз змагатися за політичне лідерство в масштабах цілої країни. Чи можете ви сьогодні пояснити, що спонукало вас відмовитися від участі в виборчих перегонах і підтримати сенатора Маккейна? Чи будете ви самі за нього голосувати?
Звичайно. Я підтримав Джона Маккейна з дуже простих причин. По-перше, ми з ним давні друзі, я згоден з ним у більшості принципових питань. Ми змагалися з ним за місце кандидата від Республіканської партії, але зберігали нашу дружбу, це не була війна на винищення. Власне, ще під час моєї участі в виборах я оголошував, що якби сам не був кандидатом, то підтримав би саме Маккейна. Тому після його чергової перемоги мені було нескладно закликати всіх до підтримки саме цієї людини.
Я вважаю, що це дуже смілива людина, дуже досвідчена. Він їздив по всьому світу, розуміє цей світ краще, ніж усі інші кандидати; однозначно краще, ніж пан Обама, який взагалі не має досвіду, і навіть краще, ніж пані Клінтон, яка має певний досвід, але все ж менше, ніж Джон Маккейн.
Цей кандидат значно кращий для нашої економіки: як і я, він прагне стимулювати бізнес, а не нищити його, як хочуть Барак Обама та Хілларі Клінтон. На відміну від них, Джон Маккейн хоче створювати нові робочі місця й розвивати бізнес.
Ну, а в питанні національної безпеки моєї країни кандидатів взагалі не можна порівнювати. Барак Обама не має жодного досвіду й говорить про речі, в яких мало розуміє. Хілларі Клінтон має дуже мало досвіду, а Джон Маккейн – значно більше. Крім того, він є воєнним героєм. Він пережив жахливі страждання під час В’єтнамської війни, продемонструвавши велику мужність. Це дає велику перевагу кандидатові в очах американських виборців: можна пригадати нашого першого президента Джорджа Вашингтона або воєнного героя Джона Кеннеді.
