Принаймні такі асоціації викликає нинішня виборча кампанія в Києві, яка, до речі, лише після Великодня й почала набирати обертів.

Мер і Ко

Зробивши вигляд, що побіг здаватися, Черновецький, не чекаючи нікого, рвонув до фінішу. «Фішка» сьогоднішніх виборів – розподіл електорату і кандидатів по лінії Черновецький – анти-Черновецький - поки що працює виключно на нинішнього київського мера.

По-перше, на тому боці поля, який умовно назвемо «Черновецький», конкуренція на кілька порядків нижча, ніж на протилежному боці. Найближчими конкурентами мера виступають свідомо непрохідні кандидати - керівник київських «регіоналів» Василь Горбаль і керівник київських «литвинівців» Віктор Пилипишин. Звичайно, їхні мерські кампанії виконують роль «паровоза», покликаного протягнути в Київраду партійний список, але за нашої ситуації важливий кожен відсоток, а спільними зусиллями вони загрожують відтягнути у Черновецького щонайменше 10 % прихильників.

По-друге, складається враження, що всі претенденти свідомо копіюють підхід Черновецького, заваливши місто агітаційним сміттям, але так і не спробувавши трансформувати кількість агітації в її якість. Кампанія безідейна і трафаретна до нудоти – взагалі, жодної вдалої спроби вийти за рамки стандартного набору «промивки мізків». Щоправда, відмінність Черновецького в тому, що головна ставка робиться на мережеву схему залучення виборців – добре відпрацьовану з 1995 року, коли він уперше балотувався по округу в Харківському районі столиці. І тут, чим більше яскравих білбордів, сіті-лайтів, роликів на моніторах у метро, листівок – тим краще, адже навіть мінімальну ставку на зміст всієї цієї «продукції» ніхто робити не збирається. Власне агіткампанія відіграє роль операції прикриття. Чого не скажеш про всіх решту, які налагодженою мережевою структурою похвалитися не можуть.

Найважливіша деталь: політтехнологи Черновецького, фактично, єдині, хто робить ставку на застосування контрходів проти конкурентів як на окремий напрям кампанії. Електорат, який категорично готовий голосувати за кандидата під умовною назвою «анти-Черновецький» і який ще недавно сприймав у цій ролі тільки Віталія Кличка, не без зусиль з боку штабу мера, вмить опинився в… супермаркеті. А тут бренд «Кличка» представлений в оточенні цілої когорти свіжих партій «анти-Черновецьких». Микола Катеринчук, Михайло Бродський, Олександр Омельченко плюс понад міру дорогий за витратами Олександр Турчинов - кожен у своєму стилі та в міру здібностей вторглися на територію електорату Кличка і фактично заблокували зростання рейтингу спортсмена.

Ще один контрхід спрямовано проти виборів як таких. Рекордна кількість кандидатів і розпухлий від прізвищ бюлетень націлений сформувати у виборця відразу до виборів і зірвати явку 25 травня. Понизивши стелю можливостей кожного кандидата. Але не самого Черновецького!

Якщо ж говорити про ідейне наповнення, або, врешті-решт, спробувати знайти бодай якісь «фішки», то тут незвичними ритмами і нестандартними ходами здатні здивувати хіба що аутсайдери - типу «дядька Жори» або «Свободи».

Бокс із… граблями

Кличко, судячи з усього, розраховував вийти в чесному бою та після кількох красивих раундів укласти Черновецького. Ну ось, вийшов, і що? А, виявляється, одразу ж навколо «намалювалося» ще осіб п'ять – чи то група підтримки, чи то це вже стінка на стінку. Причому всі теж на Черновецького гарчать, ось тільки нічого не відбувається, а головне - самому Віталію ближче підійти не дають. Та ще й тільки відвернешся – хто шнурок розв'яже, хто рукавичку вкраде. Але при цьому всі обіцяють, що до висунення «єдиного кандидата» – рукою подати…

Виразної стратегії власної кампанії ні в самого кандидата, ні у штабу, ні у спонсорів, схоже, немає. Всі вже витрачені мільйони ні на гріш не допомогли у вирішенні головної проблеми. Адже проблема цього кандидата – це проблема стереотипу: Кличко - отакий хороший хлопець, але при цьому ніякий адміністратор і господарник, класний спортсмен-боксер, але при цьому людина, яку, на жаль, часто били в голову. А стереотип – це електоральна стеля, коли проголосують тільки палкі фанати. Запорука перемоги Кличка в Києві сьогодні – максимально привернути на свій бік електорат, що коливається.

Але потуги Кличка хоч якось мінімізувати цей мінус мало хто помітив. Ну й слава Богу – помітили, то було б лише гірше, враховуючи, наскільки убого це відбувалося. Маємо на увазі заяви про суперкласну передвиборну програму, над якою вже б'ються найкращі уми. А також розповіді кандидата про його професійну та згуртовану команду, яку кияни скоро побачать і яка наразі в колективному трансі б'ється над розробкою програми для Києва. Якщо Кличко мав на увазі свій виборчий список, тоді ми вже це побачили. Команда, звичайно, така, що… Загалом, у такому виді спорту, як боротьба нанайських хлопчиків, чемпіон із боксу явно розгубився.

Хлопчики з тістечками

Нехай Катеринчук, Турчинов, Омельченко і Бродський кожен окремо і дбають про власні інтереси, але в цілому в їхній виборчій кампанії простежується кілька спільних рис.

По-перше, навіть якщо вони скуповуватимуть усі носії зовнішньої реклами не лише в Києві, а й у Москві, або, скажімо, на Марсі, в Київраду вони-то пройдуть (окрім хіба що Бродського), але жодних шансів перемогти Черновецького не мають.

По-друге, кожен з них грає на полі Кличка, і чим більше метушиться, тим жалюгідніші шанси боксера. Тут лінія всіх претендентів – це безсмертна класика: не з'їм, то понадкушую. Тому сьогодні Турчинов, Катеринчук, Омельченко і Бродський – це перформанс за мотивами натюрморту «Хлопчики з тістечками» - часу мало, а понадкушувать треба якомога більше і щонайшвидше, враховуючи, що тістечка чужі.

«Гаманці» та поліцейські

Атакуючи один одного резонансними звинуваченнями, поливаючи словесним брудом, БЮТ і команда Черновецького розігрують у Києві відомий спектакль про хорошого і поганого поліцейського. При цьому Черновецький, у принципі, не проти присутності фракції БЮТ у Київраді - він не зацікавлений у беззаперечній перемозі БЮТ. У тому, щоб Черновецький залишився, зацікавлені й «гаманці». А щоб реалізувати мету-ідеал – взагалі сформувати оптимальний розклад «мер Черновецький – проБЮТівська більшість», Тимошенко і робить все можливе, щоб Черновецький як кандидат у мери... не програв. Хоча й виграв, по-перше, дуже напружено, а по-друге, з повислою на хвості більшістю з пропискою в БЮТ.

Адже все одно свого прохідного кандидата в мери в БЮТ немає і бути не може. Там узагалі на всі можливі пости та номінації, включно з «Людиною року», завжди лише один кандидат. Усім відомо – хто! Якщо ж розглядати найближчі реалістичні кандидатури, то Кличко для БЮТ – варіант набагато небезпечніший. Його перемога – це насамперед перемога його спонсорів, тобто перемога чужих для БЮТ інтересів на земельному ринку і в будівельному бізнесі, перемога чужих зобов'язань перед спонсорами і «співчуваючими».

Причина того, що БЮТ очолив інтригу з київськими перевиборами, не лише в бажанні «гаманців» використати на повну присутність у владі і, користуючись нагодою, переформатувати розклад у Київраді з урахуванням бізнес-апетитів, що розгорілися. Програшна позиція фракції БЮТ у міськраді жорстко ударила по їх комерційних напрацюваннях періоду правління Омельченка. Як з'ясувалося, в плані комерційних схем і самому Черновецькому долар у рот не клади, та й решта депутатів виявилися не проти поживитися землею, контролем над комунальними підприємствами та іншими міськими ресурсами за рахунок тих, хто програли.

Ряд потенційно високорентабельних земельних і будівельних проектів наразилися на такі перешкоди, вирішити які можна тільки за допомогою адміністративного ресурсу. А деякі бютівці серйозно погоріли на скандальних забудовах типу землевідведення біля Жовтневої лікарні («Житлобуд» Івана Куровського, народного депутата) і скандалах з «прокинутими» інвесторами в стилі «Еліта-центру» (наприклад, «Галичинабуд» Сергія Швеця, депутата Київської обласної ради від БЮТ). Ось чому в схему з перевиборами в столиці «гаманці» вчепилися зубами, рогами й кігтями.

Що стосується політичної складової, то, звичайно ж, планувалося, що вдалий результат у Києві спровокує ланцюгову редакцію в обласних центрах – тут перші на черзі Харків, Одеса, Дніпропетровськ та Івано-Франківськ.

Але наближається 25 травня і є велика вірогідність, що ця дата - поворотний момент у розколі БЮТ по лінії «політики – спонсори». Страшенне бажання вигоди ризикує зробити самій Тимошенко і політичному крилу БЮТ небезпечну послугу. Спіткнутися на такому видному місці, як Київ, та плюс сьогоднішнє хистке становище коаліції у Верховній Раді – це вже не на граблі наступити, а на гостру косу. Пішовши на поводі у «гаманців», політичне крило БЮТ власними зусиллями потрапило в розривну течію. Економічний знаменник перемоги – участь у депутатській більшості і супутня цьому винагорода за «захист інтересів киян», тобто бюджет, земля, будівництво, «дахування» – безперечний. Але в цьому разі економічна перемога продається в парі з політичним провалом. Грандіозним політичним провалом у вигляді дуже болючого удару по іміджу прем'єр-міністра, якщо перемагає Черновецький. Але й інакше не можна: якщо виграє хтось інший, під загрозою виявляються всі напрацьовані схеми роботи в Києві, все «нажите непосильною працею» останніми роками.

І ще. Попри видиму передбачуваність та ідейну порожнечу, київська кампанія – це все-таки чорний кіт у чорному мішку з подвійним дном. Шквал пропаганди відбійним молотком прагне утовкмачити в голову враження, що вибори були ініційовані з єдиною метою - вигнати з КМДА Черновецького. Тоді як у реальності київські клани під прапорами політичних брендів націлені прорватися в Київраду і зовсім не проти, якщо мером «випадково» знов опиниться Черновецький.

І в цьому немає нічого дивного, оскільки Черновецький, за великим рахунком, влаштовує всіх. Адже у нього відсутня жорстка прив'язка до будь-якої з парламентських партій. І, потім, надто вже цінна його практика функціонування більшості за принципом банкомату: проголосували як треба – відразу ж отримайте...