Чорноморський флот feat Лужков
Вкотре довівши собі й усьому світові, що логіку слов'ян зрозуміти досить складно, Росія та Україна, спершу посварившись і мало не побившись, несподівано помирилися і спільно під звуки фанфар і державних гімнів двох країн відсвяткували день народження Чорноморського флоту. Вшанування форпосту Росії на Чорному морі відбулося в Севастополі минулими вихідними. Головне ж питання, заради якого Києву і Москві напередодні довелося схрестити шпаги, виявилося просте – бути чи не бути параду кораблів в акваторії Севастопольської бухти.
У світлі чергового «охолодження» двосторонніх відносин, привнесеного Бухарестським самітом НАТО і різкими заявами Москви на адресу офіційного Києва, така, на перший погляд, другорядная проблема відразу стала темою №1. У ситуації, що склалася, для Білокам'яної принципово важливо було вправно й витончено нагадати своїм симпатикам тут, на берегах Тавриди, «генеральний курс партії». А найкращого приводу «нагадати», ніж ювілей Чорноморського флоту, годі було й чекати. Натомість на схилах Дніпра, вочевидь, або розсердилися, або просто вирішили звести до мінімуму можливі наслідки такої поведінки Кремля.
Серед перших про офіційну незгоду з «грою на публіку» ЧФ РФ заявив український МЗС, запропонувавши російській стороні загнати свято в жорсткий формат – відзначити його в межах орендованих військових містечок. Пізніше своє ставлення до планів російських військових висловила СБУ, заявивши вустами свого представника про те, що «гратися з військовою технікою небезпечно, особливо в місцях, де проживає велика кількість громадян». У свою чергу Москва, ігноруючи «занепокоєння» Києва, тихо йшла до поставленої мети. Але компроміс шукати довелося, і його було знайдено.
Конфлікт був вичерпаний після того, як українські військові погодилися брати участь, а російські моряки погодилися їх бачити на своєму святі не як гостей, а як учасників. До того ж Чорноморському флоту довелося відмовитися від низки епізодів цього дійства.
Так, злегка потіснившись, російські кораблі поступилися кількома місцями в парадному строю десантному кораблю «Костянтин Ольшанський» і судну розмагнічування «Балта» ВМС України. Від українського військового флоту в урочистих заходах також взяли участь рота почесної варти і військовий оркестр, а командувач ВМСУ адмірал Ігор Тенюх з командуючим ЧФ РФ адміралом Олександром Клецковим разом «приймали» парад. Пішовши назустріч побажанням української сторони, ЧФ РФ відмовився і від демонстрації епізоду висадки морського десанту. У свою чергу, Москві вдалося «протягнути» зростання кількості епізодів військового шоу з використанням так званих засобів імітації у вигляді вибухів і залпів снарядів.
Сам же парад являв собою істотно відредагований сценарій військово-спортивного свята з нагоди Дня російського ВМФ, який щороку проводять у Севастополі наприкінці липня. Проходження мінно-тралових, протичовнових, десантних, ракетних кораблів і катерів, а також підводних сил флоту, плюс показові виступи морської піхоти – все це було і раніше. Фурор викликав захід у бухту парусного судна «Паллада». Прибулий з Владивостока парусник зміг вдало доповнити виступи членів місцевих військово-історичних клубів, що вперше брали участь у святі.
А за всім цим дійством спостерігали почесні гості. Серед тих, хто вирішив провести цей день разом з ЧФ, – виконуючий обов'язки міністра оборони РФ Анатолій Сердюков, головнокомандуючий російським ВМФ адмірал Володимир Висоцький, депутати Держдуми Станіслав Говорухін, Костянтин Затулін і Йосип Кобзон, статс-секретар, заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін, посол РФ в Україні Віктор Черномирдін, радник-посланник посольства РФ в Україні Всеволод Лоскутов, генеральний консул Росії в Сімферополі Олександр Ніколаєв.
Але головним гостем моряків-чорноморців цього дня був не міністр оборони і головком ВМФ, а мер Москви Юрій Лужков. Разом з ним до Севастополя приїхали його заступники і префекти адміністративних округів російської столиці. До того ж почин флоту влаштували козаки і делегації регіонів Росії.
А от український бомонд був вельми нечисленний. На святі були присутні виконуючий обов'язки першого заступника міністра оборони України Валерій Іващенко, заступник начальника генерального штабу Збройних сил України віце-адмірал Ігор Князь, севастопольський мер Сергій Куніцин і голова депутатського корпусу Севастополя Валерій Саратов. Крім того, у лавах гостей моряків-чорноморців були помічені й деякі українські політики – нардеп Вадим Колесніченко, Наталія Вітренко і Леонід Грач.
Незважаючи на такий VIP-десант, заяв і слів було мало. Так, виступаючи на святі, глава російського оборонного відомства Анатолій Сердюков обмежився казенними фразами про те, що «керівництво країни приділяє велику увагу підвищенню бойової потужності як Чорноморського, так і всього військово-морського флоту». «Єдине свято флотів Росії і України є запорукою подальшого зміцнення співпраці двох держав як на морських, так і на політичних просторах», – заявив він.
У свою чергу, «щирі вітання від керівництва Міністерства оборони України і всього командування Збройними силами України» передав морякам-чорноморцям виконуючий обов'язки першого заступника міністра оборони України Валерій Іващенко. «Живіть щасливо і довго, служіть чесно й вірно, ходіть у морські та океанські походи і завжди повертайтеся до тих, хто вас удома любить. Хай завжди гордо майорять над морськими просторами військово-морські прапори Росії і України», – заявив український чиновник.
Говорити на «злободенні» теми двосторонніх відносин зважилися двоє – Костянтин Затулін і Юрій Лужков. Так, коментуючи, розвиток подій навколо ювілею ЧФ, Затулін зауважив: «Дуже дивно, що країна, яка успадкувала Севастополь, Крим і є чорноморською державою, а віднедавна незалежною країною, чомусь не вважає за потрібне згадувати про свої корені, і до останнього моменту створювала напруженість навколо параду з нагоди 225-річчя того флоту, який дав початок і сьогоднішнім військово-морським силам України. Але я радий з того, що це вирішилося…»
Єдиним, хто по-серйозному своїм виступом «розірвав ефір», був мер російської столиці. Відкриваючи вечірній концерт на центральній площі міста і начхавши на заборону СБУ утриматися від гострих висловів, Юрій Лужков заявив: «Хіба це правильно, двом народам-братам сьогодні, в результаті політики і позиції властей України просувати Україну в НАТО? Чи це відповідає тому, чого хочуть наші народи? Ні, не відповідає. І все, що сьогодні відбувається щодо пам'яті, яка є для нас пам'яттю нашого серця, пам'яттю нашої душі, говорити про велич дій УНА-УНСО, вітати їх і нагороджувати… Чи це відповідає дружбі та братерству наших народів, які перемогли разом у Великій Вітчизняній війні? Ні. І тому я сьогодні говорю про те, що та основа, яка відповідає інтересам наших народів, це основа дружби, це основа єдності і взаємодії, без якої немає майбутнього у наших держав. Роздерти, розділити, розвести і поодинці, як це називається, угробити – це неприпустимо, і ми повинні цим тенденціям протиставити нашу згуртованість і нашу спільну волю. Тепер ми говоримо, Севастополь. Севастополь, я не хочу ніякого розлому. Я хочу говорити правду. Севастополь у сорок восьмому році був виділений як місто, місто, яке увійшло до підпорядкування державі. У п'ятдесят четвертому році Севастополь не увійшов до тих областей, тих територій, які Хрущов передав Україні. І ми говоримо про те, що це питання залишилося невирішеним, і ми його вирішуватимемо. Ми його вирішуватимемо на користь тієї правди, тих державних позицій і того державного права, яке має Росія по відношенню до своєї військово-морської бази – Севастополя».
«Майбутнє у Росії і Севастополя є, і воно прекрасне», – закінчив свій виступ московський градоначальник і хрещений батько Чорноморського флоту сучасної Росії, викликавши на площі крики «Ура» і аплодисменти.
А про те, що передачі Севастополя Україні не було, Лужков говорив цього дня неодноразово, надихаючи тим самим не лише винуватця урочистості – Чорноморський флот, а й місцеву проросійську братію, яка з вірністю і підлесливістю супроводжувала свого ідейного натхненника. Українська Служба безпеки одразу ж відреагувала, заборонивши мерові Москви в'їзд на територію України.
