Що відбувається з економікою?
Одразу слід зауважити, що серйозний аналіз можна буде зробити тільки на підставі даних, які з'являться лише через півроку, а то й через рік. На підставі оперативних даних можна судити тільки про деякі тенденції. Але це не заважає представникам уряду говорити про шалені успіхи, а їх опонентам – про цілковитий провал в управлінні економікою країни.
Спробуємо проаналізувати основні економічні тенденції в Україні за перші місяці 2008 року. Основне питання, яке порушується під час обговорення макроекономічної ситуації в країні, – інфляція. Вірніше, її загрозливе зростання. Індекс споживчих цін в січні-квітні 2008 року становив 113,1% (до грудня попереднього року). У розрахунку за поточний рік (квітень 2008-го – квітень 2007-й) інфляція становить 124,4%. Нагадаємо, що урядовий прогноз в 109,6% на 2008 рік ще ніхто не переглянув.
Відразу треба зазначити, що проблема зростання цін знайома Тимошенко ще з першого прем'єрського терміну. Нагадаємо, що тоді монетарний тиск на інфляційні процеси був ще більший, ніж зараз. Обидва основні протиборчі табори на президентських виборах-2004 досягли успіху в справі викиду в економіку країни мільярдних сум, які не були забезпечені ні реальними товарами, ні реальними послугами. Це відбувалося і через щедре фінансування агітаторів, журналістів і чиновників, та й просто через банальний підкуп населення. Сюди ж можна віднести незаплановані в Держбюджеті 2004 року передвиборні соціальні виплати, здійснені на той момент чинним урядом. А ще додамо сюди поствиборну невизначеність, радикальність перших кроків «помаранчевих» щодо приватного капіталу і соціальні наслідки жорстокого політичного протистояння. Що зробив перший «помаранчевий» уряд? Цьому величезному обсягу грошей дали вийти за кордон шляхом зниження курсу долара до національної валюти й істотного зниження митних ставок на багато імпортних товарів. Ці, далеко неоднозначні рішення, в основному виконали свою головну функцію – інфляція за шість місяців 2005 року становила 106,4 % (від грудня попереднього року), за весь 2005 рік – 110,3%. Непродовольча інфляція була ще менша – 102,1% (І півріччя 2005-го) і 104% (2005 рік). Але з іншого боку, саме з тієї миті ми вперше дізналися, що таке негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами. Та й люди, які зберігали свої заощадження в доларі, такого «кидка» з боку Нацбанку і уряду досі пробачити не можуть.
Очевидно, що вдруге такі методи зниження цін вже не спрацюють. Та й сама інфляцію в 2008 році має свої особливості. Результатом відкриття кордонів і активних інтеграційних процесів стало збільшення схильності нашої економіки до зовнішніх тенденцій. У результаті маємо так званий експорт інфляції. Зокрема, на українські споживчі ціни дуже вплинули загальносвітові тенденції до зростання цін на енергоносії і продовольство. Крім того, інфляційних балів додали і внутрішні чинники, а саме - поглиблення макроекономічних дисбалансів, пов'язаних з неадекватністю темпів і структури зростання доходів населення динаміці кількісних і якісних показників економічного розвитку. Дуже складно зараз сказати, наскільки ефективними виявилися антиінфляційні заходи, які застосовує уряд спільно з Національним банком, і чи можна було зробити в цій ситуації щось дієвіше без шкоди для зростання економіки.
До речі, в інфляції є й позитивні моменти. Збільшуються фактичні ціни, відповідно зростають і податки. За інформацією Мінфіну, податкові надходження до Держбюджету України за січень-березень 2008 року становили 34 млрд. грн., що на 46,5% більше надходжень за січень-березень 2007 року. Зведений бюджет виконано з профіцитом у 6 млрд. грн. Грошей вистачає і на соціальні виплати, і на своєчасне відшкодування ПДВ, і на виконання зобов'язань із зовнішніх позик. Природно, що в такій ситуації уряд не поспішає вносити до парламенту проект змін у бюджет-2008. Адже новий бюджет це, в першу чергу, нові зобов'язання держави перед населенням. Тобто, істотно посилиться відповідальність економічного блоку уряду, і виконати новий бюджет буде набагато складніше, ніж чинний. До цього можна додати ризики від ненадходження коштів, які мали виручити від приватизації державних підприємств.
Що стосується загальних темпів економічного розвитку, то вони ще й досі залишаються досить високими. Втім, помітними стають ознаки певного уповільнення. Темпи зростання реального ВВП за І квартал 2008 року становили 6% (за І квартал 2007 року – 8,9%). Зокрема, спостерігалося уповільнення темпів зростання промислового виробництва (7,8% за І квартал 2008 року порівняно з 12,9% за І квартал 2007 року). Сприятливими чинниками розвитку, як і минулого року, були високий внутрішній попит і сприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура. А якщо врахувати, що наша економіка експортоорієнтована, то стає зрозуміло, що заслуга Юлії Тимошенко в зростанні економіки мінімальна, до речі, як і будь-якого прем'єра, зокрема й Віктора Януковича.
В умовах уповільнення темпів економічного розвитку доходи населення продовжували динамічно збільшуватися. Так, темпи зростання реальних наявних доходів населення в січні-лютому 2008 року збільшилися до 22,1% (у січні-квітні 2007 року – на 12,2%). Значна частина цих доходів не пов'язана з трудовою діяльністю: темпи зростання реальної заробітної плати за даний період становили лише 15,5%. Така ситуація не створює стимулів для підвищення продуктивності праці. Цю ситуацію не можна категорично оцінювати термінами «добре» або «погано», але це саме та особливість, яка відрізняє Тимошенко від решти прем'єрів.
Цей почерк проявляється і в бюджетній політиці чинного уряду. З початку року істотно збільшилися витрати загального фонду Державного бюджету (за І квартал 2008 року - на 64% порівняно з 7,4% за І квартал минулого року). Так, заробітна плата працівникам бюджетної сфери за січень-лютий 2008 року збільшилася на 48,9% порівняно з 18,5% за відповідний період минулого року, трансферти населенню збільшилися на 137,9% порівняно з їх зменшенням на 30,6% минулого року. Слід зазначити, що, на думку багатьох експертів, такий характер фіскальної політики значно розігріває інфляційні очікування, які важко зменшити і стабілізувати і які є джерелом істотного підвищення споживчого попиту. А тут ще й виплати за боргами Ощадбанку СРСР підігрівають інфляційні очікування. Невідповідність між темпами зростання сукупного попиту і сукупної пропозиції впливає і на зростання імпорту товарів і послуг і, як наслідок, погіршення зовнішньоторговельного балансу.
Наша економіка стає дедалі більш інтегрованою в загальносвітові процеси, і ступінь впливу національного уряду на ситуацію в країні ще більше звужується. Само по собі це ще не загроза. Занепокоєння викликає те, що всі уряди не уміють або не хочуть користуватися існуючими механізмами регулювання економіки. Існуючі дисбаланси, які перебувають у зоні відповідальності виконавчої влади, продовжують посилюватися, і все ближче той момент, коли зовнішня кон'юнктура цін на продукцію металургії вже нас не врятує.
Виходячи з усього вищесказаного, можна зазначити, що істина про економічні досягнення чинного уряду класично знаходиться десь посередині. Немає вини уряду Тимошенко в зростанні цін на бензин, але, з іншого боку, немає і особливої заслуги, наприклад, у зростанні експорту продукції машинобудування до Росії, який і привів до зростання всієї галузі.
