Московський гамбіт для Сухумі
економічним (зняття санкцій у двосторонній торгівлі) та гуманітарним (наочна підтримка і захист прав самопроголошених республік), що є передумовою для подальшого політичного і юридичного визнання самопроголошених республік.
Російська сторона пов'язує «надання наочної підтримки населенню двох республік (Абхазії і Південній Осетії)» з повноцінною «дорожньою картою» зі встановлення політичного режиму Москви над автономіями з відкриттям представництв міністерств РФ. Якщо спростити, схематизувати позиції сторін, то Росія спробує надати автономіям широкі права залежно від різної моделі суверенітету (суверенітету Абхазії і повноцінного отримання членства ПО) у відповідь на отримання Грузією «дорожньої карти» на вступ у НАТО.
У розрізі міжнародного права сутичка Москви за Абхазію і ПО проходить з витисканням автономій із загальної канви норм міжнародного права і в контекстному поєднанні зі вступом Грузії в НАТО. Очевидно, що активізація з боку Москви відбувається у зв'язку з відносною невдачею вступу Грузії на Бухарестському саміті НАТО, після якого пролунали неоднозначні заяви керівництва Грузії щодо надання федералістської моделі відносин Абхазії і представництва в найвищих органах влади.
Як зазначило одне російське джерело, за декілька днів перед одностороннім визнанням США і ЄС Косова Москва вже відточувала заходи для захисту законних прав та інтересів жителів Абхазії і Південної Осетії, забезпечення національної безпеки Росії.
Події дедалі виразніше показують, що вимальовується косовський сценарій, який Росія екстраполює на невизнані республіки Абхазію і Південну Осетію.
Конфронтація в зоні грузинсько-абхазького конфлікту
Російська сторона заявила, що розвиток подій у зоні грузинсько-абхазького конфлікту диктує необхідність збільшення особового складу Колективних сил СНД до чисельності, визначеної рішенням Ради глав держав СНД від 22 серпня 1994 року. Росія збільшила військовий контингент у зоні грузинсько-абхазького конфлікту з 2 тис. до 3 тис. осіб і організувала 15 додаткових наглядових постів.
Міноборони Росії пригрозило, що «будь-які спроби з боку Грузії використати силу для розв’язання конфліктів, застосувати насильницькі заходи проти російських миротворців, а також російських громадян, що перебувають на території Абхазії і Південної Осетії, наражатимуться на адекватну і жорстку відповідь». Зовнішньополітичне відомство РФ також звинуватило грузинську сторону в розкручуванні конфлікту і «свідомому нагнітанні напруги в зоні грузинсько-абхазького конфлікту».
Керівництво Грузії в односторонньому порядку звинуватило Росію в збільшенні контингенту «блакитних касок» у зоні грузинсько-абхазького конфлікту. Грузинський МЗС у різко-категоричній формі заявив, що «миротворча операція являє собою не що інше, як агресію проти Грузії з метою анексії частини її території».
Гра м'язами на кордоні викликала реакцію у відповідь з боку Грузії, яка знову запевнила населення самопроголошених республік Абхазії і ПО в черговому карт-бланші, підтвердивши пропозицію про «необмежену автономію» у складі Грузії. Президент Грузії Михайло Саакашвілі попередив, що якась «агресивна зовнішня сила» (не назвавши Росію) бажає конфлікту.
Саакашвілі також на надзвичайному засіданні уряду заявив, що рішення Росії щодо Абхазії і Південної Осетії «суперечать міжнародним нормам і становлять серйозну загрозу суверенітету і територіальній цілісності Грузії», є «легалізацією де-факто анексії двох грузинських автономій».
Подальший обмін шпильками між дипломатичними відомствами Росії та Грузії перетворився з «війни заяв» про взаємну загрозу на реально підтверджене військове посилення в зоні конфліктів. Ряд інформаційних джерел повідомили, що стягнення збройних сил Грузії в район Кодорської ущелини (близько 3,5 тисяч осіб і спільного контингенту чисельністю 7 тис.) стало відповіддю на збільшення російського контингенту миротворців у зоні конфлікту як запобіжної активізації Тбілісі в абхазьких районах. За деякими джерелами, грузинська сторона має намір у разі початку конфлікту вивести з ладу життєво важливі об'єкти Абхазії, серед яких Інгурська ГЕС у Гальському районі.
Втягування в зону грузинсько-абхазького конфлікту додаткового миротворчого контингенту КПСМ є «міною уповільненої дії» і заходом у відповідь на пронатовські устремління Грузії. У свою чергу Абхазія, крім зняття торговельно-економічних санкцій і захисту прав громадян, може найближчим часом опинитися під ковпаком військового контролю Росії під гарантії цілковитої безпеки. Такі заяви вже пролунали.
Ця політика Росії має подвійну мету – дозволить шляхом розкручування абхазького питання обрати тактику стримуючого чинника розширення НАТО уздовж периметрів своїх кордонів, а також вивести питання визнання Абхазії і ПО за дужки міжнародного права (за принципом міжнародно-правових норм).
Стратегія Росії в нинішній ситуації може бути виправдана, оскільки у разі тиску з боку Заходу в основу стає косовський прецедент і політика «подвійних стандартів», яка вже допомогла «осколковому» визнанню Косова з боку ЄС і США.
Грузинські ЗМІ переповнені матеріалами про те, що нібито Росія розробляє сценарії військових дій проти Грузії. Відносини Москви і Тбілісі знову затьмарив черговий «літаковий скандал», коли Грузія спробувала покласти відповідальність на ВПС Росії за збитий абхазькими ППО грузинський безпілотний літак-розвідник і винесла обговорення цього інциденту і ситуації в зоні грузинсько-абхазького конфлікту на закрите засідання Ради Безпеки ООН.
Нинішний виток ескалації конфлікту між Москвою і Тбілісі за вплив на самопроголошені республіки Абхазію і ПО можливий також у контексті спроб прихильників чинного президента Саакашвілі шляхом агресивного розв’язання конфлікту в Абхазії повернути втрачені позиції і завоювати популярність серед населення перед парламентськими виборами, які відбудуться 21 травня.
Автор - експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства
