Життя без відпустки Тетяна Катриченко, «Главред» Невикористана відпустка – причина нервових зривів, порушення сну і хронічної втоми.

Коли затяжні вихідні позаду, важко повірити, що хтось міг свідомо відмовитися від такої не зовсім запланованої відпустки і згаяти час як завжди – в бетонній коробці посеред кам'яних джунглів. Але виявляється, такі люди є. І їх чимало. Деякі фахівці пояснюють це «явище» просто – «синдром відсутності відпустки». Та чи таке ще буде – попереду літо!

Виконавчий директор однієї з численних київських туристичних фірм Наталія Олешко майже всі минулі вихідні провела в офісі. І не тому, що у неї прокинулася тяга до роботи, просто їй попалися безвідповідальні туристи-трудоголіки, які не були на відпочинку вже декілька років. «Сім'я купила три путівки до Туреччини на тиждень за ціною трохи більше тисячі доларів кожна. Летіти повинні були тато, мама і восьмилітня дитина. В результаті увечері в день Великодня мені дзвонила розгнівана туристка і кричала, що її з сином не випускають в аеропорту. Виявляється, їхній тато через невідкладні справи не зміг летіти і залишився удома в Харкові, не повідомивши в турфірму, а нотаріальну довіреність на вивіз дитини за кордон ніхто не додумався оформити – не було приводу», – каже Наталія.

Так через невідкладні справи тата сім'я мало не позбулася відпустки, а дитина дістала майже психологічну травму – обіцяні тижневі канікули скоротилися до чотирьох днів.

Пам'ятаю ті часи, коли переважній більшості радянських громадян і на думку не спадало відкласти свою відпустку до кращих часів. Життю без відпустки нас навчив Захід, а точніше США, де на законодавчому рівні норми про відпустку зовсім не прописані. Там тривалість щорічних канікул залежить від стажу, посади і форми власності компанії – бюджетна чи приватна. В результаті, щоб перетворити вісім годин робочого часу на оплачувану відпустку, треба відпрацювати місяць. Ось і виходить: середня відпустка американця триває трохи більше десяти робочих днів. На підставі досліджень, проведених у Вашингтоні, можна стверджувати, що 11% жителів мегаполісу відпочивають не більш як тиждень на рік, 31% – два тижні, 22% – три, 18% – чотири, і стільки ж – п'ять і більше тижнів на рік. Ці цифри утішають лише тому, що у Вашингтоні зосереджені федеральні органи, співробітникам яких гарантовано три тижні оплачуваної відпустки. У великих компаніях Сполучених Штатів службовці можуть отримати всього лише 9,6 оплачуваних днів відпустки після одного року роботи у фірмі, 11,5 днів – через два роки, 13,8 – після трьох років, 16,9 – після п'яти. При цьому керівники компаній часто відпочивають менше, ніж їхні службовці.

Європейська «відпускна» практика дещо інша. Так, швейцарці можуть законно відпочивати 32 робочих дні, австрійці, данці, французи, іспанці – 30, ірландці – 28, португальці й голландці – 25, бельгійці – 24, норвежці – 21, німці – 18.

Власники і керівники українських компаній сьогодні всіма силами теж намагаються скоротити працівникам оплачувану відпустку, а дні «за власний рахунок» дають неохоче. Психологи вважають, що швидка зміна колективу у вітчизняних компаніях стала нормою тому, що ми розучилися відпочивати і швидко втомлюємося одне від одного.

Отже, «синдром відсутності відпустки» вражає тих, хто, по-перше, може прожити декілька років без відпочинку і передиху. А по-друге, «хворіють» ті, хто якщо й вирушають у відпустку, то виключно в компанії мобільного телефону і ноутбука, роблячи все, щоб відсутності на роботі ніхто й не помітив. Тим більше що керівники деяких компаній настійно просять підлеглих перебувати в постійному контакті зі своїм офісом. А якщо такий контакт уривається – людина мимоволі почувається винною. Ось і виходить, що поступово втома переростає в хронічний стрес, а потім і в синдром. У списку пріоритетів трудоголіків час, проведений із сім'єю, поступається прагненню отримати більшу платню і прискорити кар'єрне зростання.

Але, як відомо, ніщо не проходить безслідно, і відмова від відпочинку зокрема. Медики наполягають, що зайва перевтома – нещасливий квиток на лікарняне ліжко з серцевими нападами і навіть онкологічними захворюваннями. Американський доктор Стівен Лемм вважає, що постійний стрес на роботі та відсутність можливості повноцінного відпочинку в буквальному розумінні отруюють організм. «Людина перебуває під впливом канцерогенів, здатних викликати серцеві напади, інсульти, рак та інші серйозні проблеми із здоров'ям», – вважає він. До того ж вже доведено: тривалість життя трудоголіків менша, ніж алкоголіків.

Злякалися? Тоді попереду три вихідних, а це означає – чудова нагода скористатися кількома порадами. По-перше, не відмовляти собі у відпочинку всі три дні. В цей час неодмінно забути про справи – виїхати в глухе село, якщо таке ще є, або на безлюдний острів, де підключення до мобільних мереж і Інтернету відсутнє. У жодному випадку не влаштовуйте собі робочу суботу посеред вихідних п'ятниці та неділі. А після – визначтеся з досить тривалою і безперервною літньою відпусткою. Пам'ятайте: психологи вважають, що повноцінний відпочинок можливий за умови відпустки тривалістю не менше трьох тижнів. Тільки для того, щоб налаштуватися з роботи на відпочинок, людині потрібен тиждень. А якщо вирватися з тих самих кам'яних джунглів не вдається, треба повністю змінити рід діяльності. Хоч би на день. Наприклад, з розумової роботи можна переключитися на фізичну працю.

Але найголовніше – в добре відпочилому працівнику має бути зацікавлений сам працедавець, щоб не було приводу згадувати про інший синдром – «вигорання».

«Синдром вигорання» криється в неправильній постановці цілей», – вважає психолог Олена Механік.

Іншими словами, якщо виникає конфлікт цілей – людина вибирає між професійним і особистим, то часто вона ударяється в щось одне, нехтуючи всім рештою, забуваючи, що кар'єра – це всього лише одна мета з багатьох: благополуччя сім'ї, здоров'я, відпочинку.

«По-перше, багато хто не уміє раціонально розподіляти свій робочий час, – продовжує Олена. – Мова йде про поняття «тайм-менеджменту»: яким чином треба організувати свій день, місяць, рік, щоб все встигати і водночас залишати час на себе. Не треба хапатися за все відразу! По-друге, потрібно навчитися делегувати повноваження, тобто віддавати якісь шматки роботи іншим, а не тягнути все на собі і на себе, особливо напередодні відпустки. У багатьох працівників не існує елементарного планування робочого дня, року, п'ятирічки. В ідеалі людина повинна ставити собі цілі раз на півроку, і так само їх переглядати – чи рухається вона у напрямі до мети чи ні».

Якщо ж про це забувати, то з'являються ознаки того самого «синдрому вигорання», коли людина більше не хоче працювати. «Вона просто ходить на роботу і просиджує штани, але працювати їй не цікаво. А у будь-якої людини є період стабільності, коли впродовж одного й того самого часу можна займатися однією й тією ж справою. Згодом їй треба міняти роботу, рід діяльності або ж просто добре відпочити», – каже психолог.

До речі, після чудово проведеної відпустки виникає необхідність поговорити з психологом на іншу тему: «Чи є життя після відпустки».