Президент у Чистий Четвер Оксана Козак, «Главред» Так вже виходить останнім часом, що традиційні щоквартальні брифінги - прес-конференції глави держави припадають або на переддень свят, або на важкі для влади часи, як це було на початку літа минулого року, коли стояло питання руба про дострокові парламентські вибори.

Чергова зустріч Президента Віктора Ющенка в Чистий Четвер перед Великоднем відбувалася під знаком відповіді глави держави на виклики часу і рідного політикуму, котрий не дозволяє розслаблятися ні на мить.

Цей брифінг проходив у дещо відмінному від уже звичних форматів зустрічі Президента з пресою: не на лужку у дворі президентського Секретаріату і не в Українському домі, що вміщає значну кількість ЗМІ, зокрема регіональних. Місцем вчорашнього заходу став «блакитний будиночок» на вулиці Грушевського, де, пригадується, на початку 2005 року Президент України Ющенко перед камерами спілкувався з президентом Росії Путіним під час першого візиту останнього у післякучмівську Україну.

Втім, якісь деталі спілкування Віктора Ющенка з представниками ЗМІ були збережені: наприклад, передсвяткові подарунки, які роздавали працівники Секретаріату на вході. На День незалежності України в пакетиках був прапор України, розданий у рамках програми «Національний прапор – в кожну сім'ю», куратором якої був тоді заступник голови Секретаріату Іван Васюник. Тепер, напередодні Святого Воскресіння, в темно-синіх пакетиках із зображенням герба України журналістам подарували: коробку цукерок «Український колорит» виробництва кондитерської фабрики «Житомирські ласощі», чудовий блокнот з написом «Христос воскрес, воскресне Україна!» (такі білборди прикрасили міста й села держави напередодні свята), красиву листівку з вітанням Президента і його підписом факсиміле, фотографію Президента з дружиною роботи Ігоря Гайдая, писанку і гелеву ручку.

Прес-конференція транслювали в прямому ефірі Першого національного і 5-го каналів, Українського радіо, а також на офіційному сайті Президента в режимі он-лайн. Окрім киян питання мали можливість ставити журналісти з регіональних студій «крайнього» Сходу і Заходу – Донецька і Львова.

Віктор Андрійович увійшов до зали за кілька хвилин до включення, з ним – його «рать», серед якої блищали глава Секретаріату Віктор Балога і секретар РНБО Раїса Богатирьова. Вільні крісла в залі заповнили представники служб Секретаріату Президента і охорона.

«А що, журналістам не дали ні солодкої води, ні закуски? Ви голодні й злі? – поцікавився Президент у преси, що зібралася в очікуванні включення. – Ну, я бачив столи, поляни, куди вас запросять – це гідно…»

Але тут почалося. Президент сказав: «З Богом!..» Прес-секретар Президента Ірина Ванникова повідомила, що свято – це, окрім іншого, привід поговорити про роботу Президента.

Хто відповідає за інфляцію головою?

Захід заздалегідь було розбито на тематичні блоки, відокремлювані телесюжетами, підготовленими журналістами 5-го каналу і присвячені соціальній, внутрішній і зовнішній політиці. У спічах Президент, здається, не обійшов жодну больову точку України – ні інфляцію, ні конституційний процес і тертя в демократичній владі, ні вступ України у СОТ і НАТО. Заданий формат дозволяв йому висловити свою точку зору і дати оцінки того, що відбувається, в досить комфортних умовах.

Насамперед торкнулися соціальної тематики, яка, поза сумнівами, турбує громадян понад усе: їй передував сюжет про виплати вкладів Ощадбанку. Далі йшла «картинка» «5-го» про стрімке зростання цін на продовольство і темпи інфляції, яка досягла загрозливої позначки і за чотири місяці перевищила всі мислимі прогнози.

«Як ви оцінюєте баланс зробленого і незробленого в економічній політиці уряду, зокрема в приборканні інфляції?» - поставила Президентові питання його прес-секретар Ванникова.

І Президент розповів, що насправді інфляція – це виклик усім: і політикам, і суспільству, тому проти цієї біди слід боротися всім миром, причому професійно.

«У українських політиків дуже коротка пам'ять, - нагадав Президент. – Років сім-вісім тому (коли прем'єр-міністром України був Віктор Ющенко. – Ред.) вперше була почата боротьба з інфляцією. Ми тоді розуміли: не може бути політики процвітання, якщо влада не впоралася з проблемою інфляції. Адже інфляція – найбільш безжальний «податок» - він оббирає найуразливіші верстви населення! І тому ми сьогодні говоримо про те, що слід зробити нації і уряду, аби цей процес пригальмувати…»

Президент повідомив, що унаслідок інфляції у бідних людей в країні «забрали» близько 18 мільярдів гривень: адже катастрофічне подорожчання продуктів і комунальних послуг відчули перш за все ті, чий дохід коливається в межах прожиткового мінімуму. За словами Президента, шукати причину такого інфляційного становища в країні в якихось зовнішніх чинниках і тенденціях нечесно, тому що продовольчий ринок у нас – переважно внутрішній, і нас захищає сильна гривня.

«Ключова відповідальність, безумовно, лежить на уряді і Національному банку, - заявив Президент, окреслюючи шляхи подолання небезпечних тенденцій – шляхи, на які має стати «весь народ, вся нація» на чолі з політиками. – Я попереджав на всіх засіданнях уряду, які ми проводили спільно, що і Мінекономіки, і Національний банк головою відповідають за стабільність…»

На думку Президента, в умовах, що складаються, належить, по-перше, прийняти реалістичний бюджет, тобто поправки до нього (це планувалося зробити ще в березні місяці) і, по-друге, відмовитися від ручного управління, до якого схильний уряд, – це стосувалося уряду і Тимошенко, і Януковича. Виходом із продовольчої кризи може стати не орієнтація на експорт, а стимулювання національного виробника на внутрішньому ринку – перш за все сільськогосподарського сектора, що забезпечує продовольчий ринок країни. Причому це слід робити негайно, а не в кінці року.

Першою поставити питання на цій прес-конференції випала честь журналістці Першого національного Ользі Скотниковій, що належить до президентського пулу вже не перший і навіть не третій рік. Вона запитала, як Президент ставиться до порядку зміни керівництва у ФДМ і чому, на його думку, посилено охорону цього об'єкту державної влади? І що буде з Одеським припортовим заводом, про негайну приватизацію якого заявила Юлія Тимошенко всупереч побажанням з Банкової?

По першому пункту Президент повідомив, що питання про зміну глави ФДМ має вирішуватися виключно в парламенті, як і передбачено законом, а вирішення питання про заміну Семенюк на Портнова розпорядженнями уряду – грубе порушення законодавства, яке Президент ніколи не схвалить.

Тема приватизації Одеського припортового дала Президентові широке поле поговорити про мету та ідеологію приватизації взагалі. Наприклад, Президент вважає, що 15-20% підприємств стратегічної ваги мусить залишатися в державному управлінні, як є у всьому світі. Тому розмов, що активізувалися, про необхідність продажу Ощадбанку або Укрексімбанку, а також Одеського припортового заводу і ряду інших об'єктів він просто не розуміє.

«Наша приватизація сьогодні нагадує сезонний розпродаж, коли продається все по мінімуму, - зазначив Президент. – А приватизація повинна відбуватися тільки тоді, коли це найвигідніше і за найвищою ціною!.. Куди при цьому повинні йти кошти від приватизації? Вони повинні йти на розвиток, а не на споживання – роздачу солодких цукерок і популізм! Тому що країна, яка витрачає кошти від приватизації на споживання, – це країна, що не має майбутнього!»

Це був прямий удар по ідеї повернення вкладів Ощадбанку, адже наступний транш у 12 мільярдів уряд мав отримати саме унаслідок приватизації об'єктів і землі. Нагадаємо також, що Президент і уряд не досягли взаєморозуміння в питанні порядку проведення земельних аукціонів, які згідно з поправками, прийнятими до Земельного кодексу, стають обов'язковими. Порядок їх проведення повинен бути зафіксований у відповідному законі, який так і не було ухвалено. У відповідь уряд видав відповідну ухвалу, яку Президент оспорює в Конституційному суді.

Що стосується списку приватизації, підготовленого в Кабміні і поверненого Банковою на доопрацювання, то Президент сказав таке: якщо в ньому враховані всі зауваження і побажання, він не заперечуватиме проти його реалізації. Якщо ж ні – список відправлять назад у Кабмін, як це сталося взимку.

З регіонів – Кіровоградщини і Вінниччини - надійшли питання про бачення Президентом розвитку сільського господарства і державного будівництва житла. І якщо по першому питанню Президент пообіцяв відкрити державне фінансування селянства і відновити дію понад 60 програм підтримки селян, припинених урядом, то по другому, за його словами, бюджетні засіки повинні працювати стриманіше. Так, Президент вважає, що 100-відсоткове бюджетне фінансування будівництва житла неефективне, тому що, по-перше, воно мізерне, по-друге, це не публічні засоби і у них великі шанси поплисти невідомо куди. Тому доцільніше запровадити таку модель, що дозволяє говорити про доступне житло для населення: третина фінансових витрат дійсно може взяти на себе держава, місцеві власті повинні безкоштовно виділяти земельні ділянки під таке соціальне житло плюс забезпечити прокладання комунікацій і облаштування інфраструктури. А далі громадянин повинен мати можливість узяти кредит через іпотечну установу і облаштовувати потихеньку своє життя.

«Незалежно від того, будуть вибори чи ні, ми починаємо реалізацію цієї моделі вже з 2008 року! Щорічно у нас вводиться в експлуатацію від 7 до 10 тисяч квартир, а наша програма дозволить будувати всі 75 тисяч! Цим шляхом йшли і чехи, і поляки, і я переконаний, що сьогодні прийшла і наша черга. Ця програма мусить дістати підтримку в рамках зміненого бюджету України!» - заявив Президент.

Нитка Аріадни чи скриня Пандори?

Наступний тематичний блок був присвячений відносинам у владі (на картинці промайнули антинатовські кульки в парламентському залі засідань і Арсеній Яценюк, що розмахує руками, намагаючись пробитися крізь стрій блокуючих президію до крісла спікера) і темі, здається, вічній в українському політикумі – внесення змін у Конституцію.

У преамбулі Президент в загальних словах повідомив, що Конституція, безумовно, вимагає системних змін, з чим, здається, згодні вже всі. Причиною політичної кризи, запрограмованої в чинній Конституції, Віктор Ющенко назвав передчасну і незграбну політреформу 2004-го: внесення змін до Конституції було тоді платою за можливість переголосування другого туру президентських виборів, у якому перемагав Віктор Янукович.

«Система дисбалансів, закладена непродуманою політичною реформою, привела країну до політичного протистояння, - підкреслив Президент. – Тема конфлікту в цій Конституції запрограмована…»

Отже, Конституцію треба міняти. Але як? Мимохідь Президент пригадав, як готувалися зміни в 2004-му: мовляв, зібралися кілька людей у кімнаті (авторів Президент пообіцяв назвати «потім», хоча відомо, що ідеологом тоді виступав голова адміністрації Президента Віктор Медведчук), написали, що вважали за потрібне, зібрали тимчасову комісію в парламенті та у відомий нам спосіб змусили депутатів натиснути на кнопки. Те саме, на думку Президента, мають намір зробити і зараз.

«Що вони кажуть? – розкривав підступні плани Президент. – Мовляв, давайте напишемо зміни, створимо ТСК і проведемо цю процедуру в парламенті! Це вже привело країну до межі політичної кризи. Ця дорога злочинна, ми вже нею пройшли, і я переконаний, що всі спроби знову завести ТСК в парламент – це авантюрні спроби, що не мають жодної перспективи! Ця авантюра більше не пройде! Адже їм не ТСК потрібна!»

У голосі Президента дзвенів метал. Приблизно таким самим тоном рік тому він говорив про політичну корупцію, «зраду» і політичну змову, добиваючись дострокових парламентських виборів. Цього разу причиною його обурення стали наміри створити в стінах ВР конституційну комісію (горезвісну ТСК) для напрацювання проекту змін в Основний Закон. Надмірно говорити, що ці спроби Банкова сприйняла вельми ревниво: при Президентові вже створено орган, що займається конституційним процесом, – Національна конституційна рада, куди увійшли представники чинного політикуму і громадськості. Ідею про створення ТСК у парламенті підтримала не лише опозиція на чолі з Партією регіонів, а й коаліційний БЮТ. Це понад триста голосів, тобто конституційна більшість, що дозволяє приймати зміни в Конституцію і долати вето Президента. Саме час було знову пригадати слово «зрада».

Президент знов-таки озвучив тезу про неодмінну участь у конституційних процесах народу, тобто всеукраїнський референдум. При цьому він підкреслив, що зовсім виключати з цього процесу парламент не можна, і він цього не робитиме: просто парламент повинен стати лише ланкою в ланцюзі конституційних змін, а не його центром. Схема Президента така: залучити в НКР всі зацікавлені сторони – і політиків, і науковців, і суддів КС, і конституціоналістів, і навіть журналістів; публічно напрацювати концепцію проекту Конституції, яку Президент вносить до парламенту; парламент створює ТСК, голосує за допрацьований проект в першому читанні 226 голосами, який виноситься на конституційний референдум.

«І потім ми виходимо на триста голосів – щоб краще було! – малював перспективи Президент. – Тому що без парламенту робити Конституцію не можна – це неправильно. Але, безумовно, ми не можемо ігнорувати і виборців, як це було в 2004 році!»

Що стосується дискусії про те, який державний устрій понад усе підходить Україні – парламентський чи президентський, то Президент поставив риторичне питання – нам їхати треба чи «шашечки»? Тобто важливий баланс влади, і шукати його в назвах – наївно. Саме пошук політичних балансів повинен стати питанням №1 у конституційному процесі – балансів, що не дозволяють перебрати владу в одні руки нікому. Не важливо, як кінцевий продукт називатиметься –парламентська чи президентська республіка.

Парламентська модель, на думку Президента, може бути дуже гарна для України, але не зараз, коли партійна структура суспільства нерозвинена і є виключно способом пробиття у владу, а український парламент демонструє завидну нестабільність і безвідповідальність.

«Чи може нестабільна інституція формувати стабільну владу для народу? Чи може вона нести відповідальність за політику, за курс, якщо в ній самій немає стабільності? - запитував Президент, апелюючи до побачених на екрані кілька хвилин тому сценок з життя парламенту. – Чи згодні ми, щоб державна політика формувалася в контексті і моделі, яку ми спостерігаємо в роботі парламенту за останні десять років?»

З іншого боку, президентська модель, яка, на думку Президента, в перехідний конституційний період, в якому перебуває Україна, була б найбільш ефективною, оскільки здатна формувати швидкі й ефективні рішення.

«Я переконаний, що якби сьогодні в Україні була президентська модель, ми були б далеко попереду! – заявив Президент, обмовившись, що не має на увазі модель часів Леоніда Кучми. – Боже збав, ми там уже були, і повертатися назад не можна! Ніхто не забуде ні убитого журналіста, ні куплених судів, ні дій міліції і податкової в ті часи!»

«Вихід – в пріоритеті балансів, - продовжував Президент. – Нам потрібна система влади, яка не давала б можливості цю владу узурпувати, і не важливо було, хто президент, прем'єр чи спікер. Система балансів повинна бути збудована так, щоб весь час продукувати стабільність. Загроза, що виникла в 2007 році через політичну корупцію в парламенті, показала загрозу, що в країні буде одна людина, яка визначатиме, як обирати парламент, суддів, уряд тощо. Це прем'єр-міністр! І коли мова йде про парламентську республіку, то мається на увазі республіка прем'єр-міністра! І в цьому велика загроза, якщо ми говоримо про наше майбутнє!»

Президент прагнув не називати імен, проте цього й не треба було робити. Унаслідок намірів збити в парламенті 300 конституційних голосів пройшли дострокові вибори і прем'єр Янукович втратив посаду, а з нею і владу. Нинішній прем'єр Юлія Тимошенко вельми несподівано, в Страсбурзі, озвучила ідею впровадження в Україні саме парламентської моделі, хоча ще кілька місяців тому коливалася між парламентаризмом і президентством, схиляючись до останнього і маючи намір провести на цю тему всенародне опитування. Мабуть, за останній місяць, у ході перманентного протистояння з Банковою, прем'єр визначилася.

«Думаю, погляди визначає місце сидіння, - сказав дотеп Президент у відповідь на питання з Донецька, чому Тимошенко поміняла свої погляди на державний устрій. – Перебуваєш в одному кріслі – потрібно одне, помінялася погода – протилежне. А я закликаю не слухати ні тих ні тих!»

Рецепт від Президента простий (з його концепцією можна ознайомитися на сайті «Главред», де представлено проект змін у Конституцію, напрацьований у стінах його Секретаріату): реформа місцевого самоврядування і передача значної частини повноважень уряду на місця, двопалатний парламент, зменшення депутатського корпусу, призначення суддів Президентом тощо.

Про Балогу і конфронтацію у владі

Досить рівне і «консолідоване» спілкування Президента з пресою дещо збило питання, поставлене Галиною Левицькою – відомим парламентським кореспондентом не існуючої вже кілька років львівської газети «За вільну Україну плюс». Питала вона, власне, про події в Закарпатті, що розгорнулися навколо спорудження пам'ятного знаку полеглим угорським воїнам, що воювали проти українців, перейшла на протистояння між Президентом і прем'єр-міністром і закінчила згадкою «відомого Балоги» і Секретаріату Президента, звідки нібито йде лобіювання спорудження цього пам'ятника, що викликав вельми неоднозначну реакцію в Україні і підтримується русинством.

Президент досить швидко розправився з «угорською» частиною питання, пояснивши, що потрібно пам'ятати всі нюанси історії, але при цьому шукати шляхи примирення, як він це зробив з Польщею у питанні кладовища Орлят у Львові.

«Коли ми говоримо про Секретаріат Президента, то це мій технічний апарат – чого туди заглядати, - перейшов Президент до найцікавішого. – Запитайте, хто очолює такий технічний апарат у Верховній Раді? Хто очолює технічний апарат Кабінету Міністрів? Думаю, ви навіть не знаєте імен цих людей! І я хочу, щоб ви не знали і вам було нецікаво, хто очолює мій Секретаріат!»

Увесь час розмови про Секретаріат і його главу сам Віктор Балога задоволено й широко посміхався, а часом регочучи так, що у нього здригалися плечі. Після закінчення президентської промови він навіть погладив себе по голові – мовляв, ось який я молодець, і Президент мною задоволений.

Такий відкритий президентський захист політика, що за короткий час встиг стати досить одіозною фігурою, і чийого звільнення вимагала навіть пропрезидентська «Наша Україна», дорогого вартує. Тим паче, під час згадки про дестабілізуючі сили, коли Президент досить різко заговорив про дострокові вибори в Києві. Проти яких був проти. Зокрема, з приводу вимоги проводити вибори мера в два тури, він кинув таку фразу:

«Закон про два тури я ветуватиму незалежно від того, хто стоятиме за ним – «наша» Україна чи «їхня» Україна!..»

Відомо, що такий законопроект, який дає великі шанси на перемогу в мерських перегонах, чимдуж просував БЮТ і його підтримувала значна частина пропрезидентського блоку НУНС.

Що стосується конфронтації, то Президент також вже не дуже стримувався:

«Коаліційну модель не може будувати один політик, вона не може формуватися однією особою – ви знаєте, кого я маю на увазі. Уряд має працювати і спокійно сприймати критику на свою адресу. Будь-яка фігура, що працює на дестабілізацію, працює проти України!»

Завершилося це півторагодинне спілкування привітанням Президента всіх зі святом Світлого Христова Воскресіння, повідомленням про те, що Президент прийняв причастя і сповідався, і побажанням «пишатися тим, що ми - українці», яких «об'єднує взаємна пошана і любов до рідної землі».

У Чистий Четвер Президент дав поживу для роздумів для багатьох і про багато що. Він чітко визначив свої позиції щодо всіх ключових питань, які відразу стали такі болючі для суспільства: для людей це інфляція і зростання цін, для політиків – відносини у владі та питання подальшого політичного буття в коротко- і довгостроковій перспективі. Багато хто вже міг переконатися, що Президент уміє йти до кінця і добиватися свого – хоч би на прикладі подій минулого року. Чи буде він так само жорстко діяти й зараз? На чию підтримку він розраховує, враховуючи, що політичний ландшафт порівняно з минулим роком дещо видозмінився? Чи означають недвозначні оцінки коаліційного партнера – прем'єр-міністра Тимошенко, що Президент не має наміру миритися з політикою, яку вона проводить? Чи означає все вищесказане, що, фігурально кажучи, Балога йому дорожчий, ніж «Наша Україна»? Про все це доведеться думати всім, хто причетний до влади, яка вже чує важку ходу Командора, – президентських виборів.