Людмила Супрун: Я не чула з боку Президента заяв про підтримку «Єдиного центру»
партія, яка на парламентських виборах 2006-го і 2007-го навіть близько не підійшла до 3% прохідного бар’єру, заявила про об’єднання із політичним новоутворенням, яке визріло в стінах Секретаріату Президента, – «Єдиним центром».
Лідер НДП Людмила Супрун твердить, що саме її партія була ініціатором об’єднавчих процесів, а «єдиноцентрист» Ігор Кріль просто підтримав цю ідею. Супрун твердить, що «консолідація здорових сил суспільства» відбуватиметься на основі спільних поглядів на розвиток країни і, за її словами завершиться через два місяці створенням нової політичної партії. Мовляв, саме так у 96-му була створена НДП.
Це порівняння тим більш цікаве, що НДП, за задумом, мала стати оплотом для Президента Леоніда Кучми: до президентських виборів залишалося близько двох років, і треба було готувати політичний плацдарм для ривка Кучми у другу каденцію. Тоді в НДП потяглося чимало відомих на той час політиків і управлінців: у її лавах свого часу побували і Юрій Єхануров, і Роман Безсмертний, і Анатолій Матвієнко, і навіть Віктор Ющенко. Очолив партію тодішній прем’єр-міністр Валерій Пустовойтенко. Певний час НДП дійсно була впливовою і утримувала статус партії влади, поки на горизонті не з’явилися нові гравці, які претендували на владний Олімп.
На виборах 2006-го блок НДП у складі НДП, Демократичної, Християнсько-Демократичної й Християнсько-ліберальної партії (яку очолює, до речі, Леонід Черновецький) набрав 0,49% голосів виборців, після чого Пустовойтенко склав повноваження голови партії. Лідером була обрана Людмила Супрун, яка у 2005-му виконувала обов’язки голови бюджетного комітету.
Попри здорові амбіції і наміри Супрун взяти участь у президентських виборах 2010-го на дострокових парламентських виборах блок Людмили Супрун-УРА (Українського регіонального активу) набрав 0,34%.
Попри все, Супрун нині оптимістично дивиться у майбутнє: хай там як, але НДП має шанси дістати друге дихання, нехай і в «череві» «Єдиного центру». Якщо замислене вдасться здійснити, новостворена партія може стати реінкарнацією НДП Окрім іншого уже не перший місяць точаться розмови про призначення Супрун на пост губернатора Запорізької області. Форпост в електорально потужній області буде незайвим для Банкової у майбутніх виборчих баталіях за пост Президента: на сьогодні Людмила Супрун відповідає запитам принаймні одного із учасників гонки-2010 – чинного Президента Віктора Ющенка.
Людмило Павлівно, ви акцентували увагу на тому, що саме НДП виступила ініціатором об’єднання «здорових демократичних сил»...
Річ у тім, що з цією ідеєю ми виступаємо досить давно. А те, що відгукнулися так швидко, і що ця ідея підтримана, свідчить що така ініціатива на часі. Пам’ятаєте, в одному з останніх інтерв’ю керівник «ЄЦ» Ігор Кріль сказав, що вітає ініціативу НДП щодо об’єднання? Це повністю підтверджує мої слова.
Знаєте, «Єдиний центр», не встигши утворитися, уже зажив дещо одіозної слави й набув не дуже позитивних барв...
А можна поцікавитися, які політичні сили в Україні мають сьогодні виключно позитивні барви? Багато їх?
Але в даному випадку «Єдиний центр» виступив розкольником чи «відкольником» від Народного Союзу «Наша Україна», який, в свою чергу, уже котрий рік намагається сворити єдину партію на базі виборчого блоку «Наша Україна»...
Я впевнена, що частина «Нашої України» або й всі політичні партії, які входять в блок «Наша Україна», рано чи пізно приєднаються до цих об’єднавчих процесів – це неминуче. Бо там так і немає єдиної політичної сили. Навпаки, подивіться, які процеси відбуваються: цей політичний блок на нинішніх дострокових виборах в Київраду і київського міського голови не зміг об’єднатися навколо кандидата на посаду мера. Як таке може бути? Що це за спільна політика, коли немає спільного кандидата і спільного списку НСНУ? Якщо політичні партії блоку загалом могли б взяти візьмуть 12, 15 чи й 20%, то розділивши їх на частинки, отримають по 5%. Деякі кандидати в мери отримають по 5-6%, розсіють голоси, й ніякого результату не буде... Це ж зрозуміло!
Можливо, насправді йдеться не лише про амбіції, а й про певні політичні ігри за таких умов: на сьогодні Черновецький на посту мера влаштовує практично всіх, окрім БЮТ...
Справа в тому, що на сьогоднішній день немає двох турів виборів. І за законом не можна змінювати правила, коли виборча кампанія уже почалася. Тому я впевнена, що Президент не буде підтримувати ідею щодо змін законодавства у цей період часу: це заборонено законом. Колись же треба зупинитись!
З іншого боку зміни до закону «Про вибори Президента» вносилися безпосередньо в ході кампанії»...
Так, але в той же час діючий тоді Президент Кучма не підписував закони!
Тоді, можливо, для проведення виборів київсього міського голови у два тури потрібна була політична воля...
Чесно кажучи, це рішення треба було приймати до того, як почалися виборчі процеси в місті Києві. Верховній Раді нічого не заважало це зробити: НУНС виступав за два тури виборів мера й публічно про це заявляв, БЮТ також. У них було 227 голосів коаліції, то що їм заважало діяти консолідовано у цьому питанні?
А що їм, на вашу думку, заважало? До того ж відомо, що у Секретаріаті не були в захваті від рішення ВР щодо дострокових виборів у Києві, підкреслюючи суперечливість такого рішення...
У НУНС і БЮТ просто різні політичні інтереси – у мене таке враження... Тому вони й не можуть домовитися, й ледве-ледве з’єднавшись у ВР, сьогодні нічого не можуть зробити...
Ну, у них напевно різне бачення і конституційного процесу, й перспектив 2010 року, тобто президентських виборів...
У кожної із сторін великі амбіції - цим все і пояснюється. Але є якісь правила, коли амбіції треба підпорядковувати суспільним інтересам. Я, наприклад, за те, щоб такі процеси – на консолідацію й командну гру, відбувалися.
У НДП довга політична історія, в якій були й гарні політичні моменти та ініціативи, були якісь речі, за які, може, й прикро сьогодні... Але я впевнена, що альтернативи об’єднавчому процесу на сьогодні немає! Ми говоримо і про політичні партії, й про громадські організації, і про людей в Україні – це просто наш відгук на те, чого чекас суспільство.
Що стосується переговорів з «Єдиним центром», то такої уваги цей переговорний процес набув тому, що у ньому беруть участь депутати, які є в парламенті VI скликання...
Увага ще й тому, що до «Єдиного центру» перейшли партійці з «Нашої України», почесним головою якої є Президент...
Ну, я думаю, партією, яка підтримує Президента і яку підтримує Президент був і залишається Народний Союз «Наша Україна». Що стосується «Єдиного центру», то, чесно кажучи, я ще не чула з боку Президента заяв про підтримку цієї політичної сили...
Тим не менше існує думка, що це – проект на підримку Президента у виборчій кампанії 2010 року...
Я не оцінюю НДП та її вступ у коаліцію з «Єдиним центром» як частину якогось передвиборного проекту. Дійсно, це процес консолідації, і він повинен бути. А як по-іншому? Адже це набагато зрозуміліше, ніж об’єднання за три дні до виборів в партії і політичні блоки, чи ні?
Так, але свого часу був блок «За єдину Україну!», є блок «Наша Україна», у яких цілі були прагматичними в політичному сенсі – провести максимально можливу кількість своїх кандидатів у парламент. Саме з цією метою свого часу відбувалося злиття менших партій у НДП й Партію регіонів. Ви ж не будете заперечувати, що зараз у НДП є мета пройти в парламент і мати представництво у владі?
Що стосується нашої прагматичної мети – то це ефективне управління суспільними процесами.
І перспектива підтримки діючого Президента на виборах-2010?
Я абсолютно з вами не погоджуюся, тому що вибори не можуть бути метою! Вибори – це тільки механізм досягнення мети. Помилка багатьох політиків в тому, що вони ставлять за мету саме досягнення влади, і прийшовши до влади й виконавши таким чином своє завдання, фактично далі не рухаються.
І у президентських виборах 2010-го, й у парламентських 2012-го ми бачимо саме механізм досягнення своєї мети – однозначно у нас зовсім інший, ніж у інших, підхід до самого факту виборів.
Але очевидно, що перспектива цих перегонів вносить вносить велику напругу в політикум - на додачу до тих стосунків у владі, які обумовлені й недосконалим законодавством, і особистісними стосунками ключових гравців...
Ви знаєте, я не виключаю, що у 2010 році можуть пройти одночасно і президентські, й парламентські вибори...
Кажуть, що дострокові парламентські вибори можуть відбутися й раніше. І тоді постане питання і про доцільність дострокових президентських перегонів...
Скажу таке: якщо я раніше думала, що ось-ось можуть відбутися дострокові вибори до парламенту, то зараз такої вірогідності практично немає. Хто може бути зацікавлений у таких виборах? Сьогодні при владі БЮТ разом із «Нашою Україною», тобто формат влади відомий. Партія регіонів перебуває в опозиції: вони кажуть, що будуть там працювати й звідти підуть на вибори. Чи є у них сьогодні можливість йти на дострокові вибори? Якщо б їх рейтинг був більший, ніж рейтинг БЮТ і «Нашої України» разом взятий, вони б пішли – за три секунди було б прийнято рішення, і вже сьогодні ми б готувалися до виборчого процесу повним ходом. Але цього немає: сьогодні рейтинг у Партії регіонів знизився, причому дуже суттєво – фактично на третину.
Чи можуть піти на вибори БЮТ з «Нашою Україною»? «Наша Україна» після того розпорошення, яке відбулося за останній час, після висунення різних кандидаів на посаду мера, навряд чи набере більше голосів, ніж на попередніх виборах...
А з іншого боку, хто був насправді зацікавлений у дострокових виборах 2007-го й покращив результат? Ніхто, крім БЮТ, і тим не менше, вибори відбулися...
Я ж і кажу: в парламенті немає зацікавлених у дострокових виборах впливових груп. Що стосується БЮТ, то десь півтора-два місяці тому був пік його рейтингу: це, перш за все, було пов’язано із початком виплат внесків Ощадбанку. Сьогодні відбувається зворотній процес, і рейтинг БЮТ теж падає. І якщо подивитися на сьогоднішній день, то БЮТ без НСНУ ніякої перемоги не отримає: різниця у 10-12 голосів між БЮТ і ПР створюється саме за рахунок НСНУ.
Тобто попри очевидну нестійкість союзу БЮТ і НСНУ і внутрішні процеси як у партіях, так і в коаліції, це коаліційне утворення в парламенті стійке?
На сьогоднішній день, так. Парадокс: воно не працює, але стійке, бо кожен із партнерів зацікавлений в іншому. Отак це болото й житиме. Якщо за певний період часу – наприклад, за півроку, зміниться ситуація з рейтингами, тоді цьому «хворому» й буде зроблено операцію. І тоді Верховна Рада знову може бути розпущена – механізмів для цього безліч! Законів, які сьогодні можна подвійно трактувати, Верховна Рада назбирає вагон і маленький візок – так, як це було на дострокових виборах у 2007-му: підстав і причин можна віднайти безліч.
Але стосовно сьогодення, то на цьому етапі я впевнена: поки що достроковими виборами навіть не пахне. До того ж проводити їх абсолютно безперспективно: виборча система не змінилася, повноваження між гілками влади не врегульовані, судова система в повній мірі не працює. На підставі чого і для чого проводити вибори до парламенту?
Ви за повернення до мажоритарної системи чи за відкриті пропорційні списки?
Можна застосовувати будь-що: проводити вибори на мажоритарній чи партійній основі, але за відкритими списками, чи зробити двопалатний парламент, де будуть політичні команди, обрані за партійними списками і представники територій... Можна запроваджувати все, що завгодно, але все повинно бути в балансі: світ придумав баланс і для парламентської республіки, і для мажоритарної чи змішаної системи. Балансів є безліч – важливо вибрати оптимальну для України модель. А вона полягає в тому, щоб знайти шлях для об’єднання еліт заради просування демократичних процесів і розвитку економіки.
Система, яка сьогодні є в Україні, створює умови, коли еліти вступають в боротьбу одна проти одної. Що відбувається в зв’язку з цим? Відбувається процес гальмування розвитку економіки. В розвинутих країнах у цьому сенсі все в порядку – я маю на увазі на рівні людей, які задоволені життям: там працюють соціальні пакети, є підтримка системи охорони здоров’я, і людей уже не настільки цікавить, що відбувається на верхівці, де еліти борються за владу. У нас ситуація інша: Україна відстає за своїми темпами розвитку, за рівнем життя людей дуже серйозно. Ми перебуваємо десь в дев’ятій десятці серед країн світу!
На мій погляд, якщо й надалі існувати система, яка сприятиме боротьбі еліт, вона не дасть Україні можливості розвинутися... До того ж зараз створені умови для поглинання України, українських ресурсів глобальними міжнародними корпораціями.
Але все це називається лібералізмом...
Ні, це було б лібералізмом, якби у нас був соціально відповідальний бізнес і людина, яка працює, отримувала б високу заробітну плату. А коли наймана праця експлуатується, а основна частина доходів вилучається міжнародними корпораціями – це не лібералізм, а зовсім інша система. Це система вижимання поту.
Якою, на вашу думку, повинна бути ця система державного управління в Україні? Ви ж берете участь у роботі Національної конституційної ради при Президентові України? Бо багато із тих, хто туди увійшов розчаровані у тому, як іде процес напрацювання нової редакції Основного документа під егідою президента...
Я вважаю, що на потрібно готувати систему, яка забезпечить представництво регіонів у владі: не виключаю, що має бути двопалатний парламент, який збалансує парламентську владу. Загалом повинен бути реальний поділ на три гілки влади, а контроль переданий народу. Бо сьогодні контроль над владою належить самій владі...
А яка форма державного управління є, на вашу думку, для України оптимальною?
Однозначно парламентсько-президентська. Якщо хтось сьогодні намагається протиснути щось інше, то це навряд чи вдасться. От я чую заклики деяких політичних сил і їх лідерів про те, щоб зробити в Україні парламентську республіку. Ну, нам що, мало цього парламенту? З іншого боку ми не є прибічниками і суто президентської форми правління...
Як ви ставитеся до всенародного референдуму з приводу Конституції?
Я вважаю, що після того, як буде підготовано проект Конституції, він обов’язково повинен бути розглянутий публічно громадськістю, потім у Верховній Раді, якщо вона здатна буде щось робити, але цей шлях – обов’язковий, і насамкінець, обов’язково повинен пройти референдум. Це – кінцева форма затвердження документа. Люди повинні знати, за якою Конституцією їм пропонує політична еліта будувати своє життя.
Ви спілкувалися з Балогою останнім часом?
З якого приводу?
З приводу об’єднання НДП з «Єдиним центром», наприклад...
Можливо, найближчим часом поспілкуюся. У нас буде засідання координаційної ради, Національної конституційної ради, й там, сподіваюся, це відбудеться.
Ви розглядаєте пропозицію зайняти пост губернатора Запорізької області?
Я для себе, безперечно, повинна зробити вибір: прийняти цю пропозицію і працювати чи ні.
А що для вас може стати останнім аргументом для прийняття рішення?
Легітимність призначення.
Що ви маєте на увазі?
Це призначення повинно відбутися за двома підписами – Президента й голови уряду.
У яких ви стосунках із Юлією Тимошенко?
У нормальних ділових. Ми знайомі з нею давно, колись працювали разом у бюджетному комітеті. Наші ділові стосунки були абсолютно нормальними.
Чи є шанси, що вона не буде проти, знаючи, що це призначення – ідея секретаріату Президента?
У пресі я бачила інформацію про те, що прем’єр буде проти будь-яких кадрових пропозицій з боку Президента. Правда, трохи раніше був коментар Турчинова про те, що вони ні я в якому разі не будуть виставляти якихось умов Президентові за принципом «а Баба Яга проти». Ну, якщо є коментар, а потім публічно змінюється позиція, це ж треба якось пояснювати?..
