Святослав Олійник: «Через парламент не пройде жодна інша модель, крім парламентської»
«Бютівський» нардеп-юрист Святослав Олійник каже, що причина такого повороту – в усвідомленні того, що жодна інша модель влади не має шансів на проходження через парламент, а поза Радою жодних змін до Конституції бути не може. Олійник каже, що теоретично за такі зміни Основного Закону можуть проголосувати представники всіх фракцій парламенту, а спротив частини «нашоукраїнців» – не більше, ніж інерція пропрезидентської фракції. «Главред» поспілкувався зі Святославом Олійником про бачення «бютівцями» концепції переходу до парламентської республіки, причини та наслідки такого кроку, а також про можливі викликані цим проблеми у відносинах між коаліціантами.
Святославе Васильовичу, чи стала для вас несподіваною така зміна «конституційної орієнтації» БЮТ – від невизначеності на тему, яка Україні потрібна система влади, до заяви Тимошенко про те, що вона – переконаний прихильник парламентської республіки?
Насамперед, це не суперечить нашим попереднім позиціям. Ми пропонували розв’язати це питання через проведення референдуму ще півроку тому. Більше того, ми створили всі передумови для того, щоб такий референдум відбувся, але, як ми всі добре пам’ятаємо, Центрвиборчком проігнорував цю нашу ініціативу.
Ми, очевидно, розуміємо, що сьогодні провести референдум з цього питання так само нереально, як і півроку тому, а тому – виходимо з реалій сьогодення. Дійсно, відповідно до Конституції, зміни до Основного Закону можна провести тільки через Верховну Раду. І давайте дивитися правді в очі – через парламент не пройде жодна інша модель, крім парламентської.
У той же час, залишати зараз існуюче напруження між гілками влади, народжене невизначеними, не до кінця прописаними, свого часу терміново прийнятими положеннями Конституції, не можна. Це напруження вже набуло критичних масштабів і зараз шкодить не тільки якомусь політичному процесові чи міжфракційним стосункам – це все нісенітниця. Воно реально шкодить ефективності просування будь-яких реформ будь-якою владою.
Тому ми і зараз говоримо, що нормально, ефективно може працювати і президентська, і парламентська модель держави. Але реально сьогодні можна провести тільки модель парламентської республіки. У нас немає часу на те, щоб знову ходити по колу – ми просто виходимо з існуючих реалій і говоримо про те, що зняти це напруження можна в такий спосіб.
Чому про свою прихильність парламентській республіці БЮТ заявив уперше саме зараз?
Цьому передували дисусії, в тому числі внутріфракційні. Не один раз це питання виносилося на обговорення фракції. Наприклад, та сама Тимошенко казала, що вона вважає, що в Україні працювати може і президентська, і парламентська модель. Але у той же час більша частина депутатів фракції, в тому числі і я, стійко виступає за парламентську модель. Оскільки Юлія Тимошенко розуміє, що це реально і оскільки вона бачить депутатські настрої не тільки членів нашої фракції, а й парламенту загалом, – то ми взяли за основу цю модель.
А конкретний проект конституційних змін чи бодай його концепція вже є?
Концепція є. Багато чого є в положеннях наших передвиборчих програм.
У частині прав людини, державного устрою, територіальної цілісності немає ніяких питань чи заперечень. Всім зрозуміло, що має бути реформована судова і правоохоронна діяльність – цьому присвячені окремі розділи.
Є проблеми з тим, як врегулювати відносини між найвищими органами державної влади –власне кажучи, хто відповідатиме за її виконавчу гілку. Якщо ми говоримо про парламентську республіку, значить відповідати повинен парламент, і не можна допускати двовладдя.
Тому треба наділити Президента чітко визначеними функціями – зовнішніми, функціями головнокомандувача, залишити йому якийсь орган, наприклад РНБО, через який він міг би здійснювати контрольну функцію, забезпечити Президентові право накладати вето і, наприклад, право розпуску парламента для забезпечення системи стримувань і противаг.
Але потрібно забрати всі можливості втручання в діяльність виконавчої влади. Бо якщо цього не зробити – то відповідатиме за все будь-який, неважливо, яке в нього прізвище, прем’єр-міністр, а Секретаріат Президента перетворюватиметься на монстра, який має можливість втручатись, але при цьому не несе жодної політичної відповідальності.
А це, по перше, якраз і є площиною для корупції. Адже коли ми щось можемо зробити, але за це не відповідаємо, то це – площина для корупційних мотивів діяльності.
По-друге, така безвідповідальність може стати причиною непрофесійних дій. Що, до речі, ми й маємо зараз: позиція Секретаріату Президента абсолютно непрофесійна. Якщо проаналізувати долю тих указів глави держави, якими було припинено постанови Кабміну, починаючи ще з уряду Януковича, то на сьогодні 48 таких подань розглянуто Конституційним Судом – і жодне з них не було визнане обгрунтованим. Жодне! Тобто рахунок 48:0! І тоді виникає питання: яка якість цього президентського юридичного блоку? Хто готує йому такі укази? Це вже серйозна проблема.
По формі парламентська республіка має бути введена змінами до чинної Конституції чи цілком новим документом?
Це – виключно зміни до чинної Конституції, і я вам скажу, чому. Справа в тому, що, по-перше, у чинному Основному Законі прийняття нової Конституції чи Конституції в новій редакції не передбачено взагалі. Підготовка нової Конституції – це якийсь екстремальний варіант, а для чого нам конституційний процес перетворювати на екстремальний варіант?
Зробити це до кінця коректно просто немає можливості: адже виникне загроза того, що діюча нині Конституція коректним чином не припинить свого існування. А законодавче поле і система влади України побудовані саме на діючій Конституції.
Уявіть собі: завтра вся система влади працює, закони працюють, а вони вже не відповідають новій Конституції. Наприклад, якщо завтра змінити чисельність парламенту, то він з першого ж дня стане неконституційним органом влади, і тоді не буде навіть того органу, який міг би привести ситуацію у відповідність до діючого законодавства. Це може спричинити колапс правової системи.
Тому – тільки зміни до чинної Конституції з дуже професійно прописаними Перехідними положеннями, тому що далеко не все має вступати в дію одразу. Очевидно, потрібен якийсь перехідний період, для того, щоб привести у відповідність закони – про Кабінет міністрів, про регламентацію діяльності правоохоронної, судової системи, яка буде реформована в конституційних змінах.
Чи обговорювали ви цю концепцію з іншими фракціями, зокрема, з фракцією Партії регіонів? Адже без спільної участі фракцій БЮТ і Партії регіонів ухвалення змін до Конституції в парламенті неможливе...
Дійсно, арифметика така, але насправді це не зовсім так. Це правильно, що згода фракції БЮТ і Партії регіонів – це мінімальний набір для реального проходження конституційних змін. Але, в будь-якому разі, дуже бажано, щоб конституційний процес був узгоджений з максимальною кількістю парламентських фракцій. Ідеально – щоб з усіма, але якщо одна якась не погодиться, то це ще можна пережити. Якщо ж проти виступлять дві-три – то це вже серйозний конфлікт. Тому консенсусне рішення треба шукати не в двох, а мінімум в чотирьох фракціях.
То чи ведуться ці консультації зараз?
Розумієте, для цього, в принципі, і повинна працювати ця скандально відома спеціальна комісія Верховної Ради. Власне кажучи, саме тому ми виходили з ініціативою її створення. Там у пропорційному вигляді були б представлені всі парламентські фракції, і тоді це були б уже не консультації, а конкретна робота.
Нам ставлять контраргумент – подайте бодай якийсь законопроект на цю тему і тоді буде предмет діяльності цієї комісії. Добре, ми можемо піти і таким шляхом. Ми не думаємо, що це настільки принципове питання: спочатку проект, а потім комісія, чи спочатку комісія, а потім проект.
Чому ми говоримо, що будо б краще, якби спочатку була комісія? Бо тоді б ця комісія написала більш-менш узгоджений проект, і після цього він був би зареєстрований. Бо в будь-якому іншому разі вийде так, що якась одна політична сила реєструє, а всі решта – ніби просто приєнуються до конституційного процесу, а це не зовсім правильно.
Як ви вважаєте, у кого з нині присутніх у Раді фракцій є політичні мотиви підтримати такі зміни до Конституції, а в кого нема? Адже навряд чи «Наша Україна» підтримає такий проект з задоволенням...
Частина «Нашої України» буде, швидше за все, орієнтуватися на посилення повноважень Президента і, як на мене, робитиме це радше по інерції – вони звикли, що вони представляють Президента. Але я думаю, що частина пропрезидентської фракції такі зміни підтримає. То що вже казати про інші фракції?
А як настроєні решта парламентських політсил?
Можна прогнозувати, що парламентську модель республіки підтримають всі фракції Верховної Ради.
Чи можна прогнозувати, що якщо ваші партнери по коаліції не підтримають вас у цьому фундаментальному питанні, то ви просто просуватимете цей проект без них, що фактично означатиме смерть коаліції, яка зараз, здається, і так дихає на ладан?
Ви ж бачите, що ми намагаємося у будь-який спосіб не наполягати на тих питаннях, які викликають надзвичайно серйозний спротив у наших колег по коаліції. До сьогоднішнього дня нам вдавалося це робити, і я думаю, що і в питанні Конституції ми так само знайдемо якийсь консенсусний варіант.
Ми розуміємо, що можливо, не весь склад партнерської фракції на це погодиться. Власне кажучи, треба називати речі своїми іменами – там уже сьогодні є частина депутатів, які ведуть якусь окрему політику. Це не зовсім наші питання, це сусідські питання, тому я не хотів би їх особливо коментувати. Але очевидно, що ці процеси йдуть, що у них не все так гладко всередині.
«Наша Україна» закидає вам, що парламентська республіка – це шлях до створення в Україні двопартійної системи і викидання всіх партій, крім БЮТ і Партії регіонів, на маргінес політичного процесу...
Ні, шлях до створення двопартійності – це підвищення прохідного бар’єру. Це – неправильний і непотрібний країні процес. Тоді політикум ніколи не оновлюватиметься, в Україні буде сформовано диктатуру політичних лідерів, господарів цих партій.
Зараз існуючий тривідсотковий бар’єр є реальним для того, щоб нові політичні сили проходили до парламенту. А в принципі його можна було б навіть ще зменшити, щоб дати можливість політикуму природно оновлюватись.
Це – ваша особиста точка зору чи її підтримує вся ваша політична сила?
Я переконаний, що фракція не піде на підвищення прохідного бар’єру. Я можу говорити про це як про позицію фракції.
